Справа № 953/464/26
н/п 2-а/953/52/26
20 квітня 2026 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Губської Я.В.
за участі секретаря судового засідання: Мисниченко Т.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції(ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, б.3), Управління патрульної поліції у Харківської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України(61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315А) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі, -
20.01.2026 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом, просить скасувати постанову ЕНА №6482327 від 08 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову зазначено, що 08.01.2026 відносно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та застосування стягнення у виді штрафу у сумі 340,00 гривень у зв'язку із порушенням п.12.4 ПДР, а саме перевищення дозволеної швидкості руху більше, ніж на 20 км/год.
Позивач вважає дану постанову незаконною, вказує, що викладені в ній обставини не відповідають дійсності. Так, технічний прилад TruCam працівник поліції тримав у руках, він не був розміщений на штативі, як це передбачено інструкцією з його експлуатації. На вимогу позивача не надано документи про допуск для використання та повірку приладу, не озвучено конкретного номеру приладу TruCam та серійного підпису. Відповідно до тверджень сторони позивача тримання приладу у руках робить можливим рух приладу назустріч автомобілю, відповідно, відносна швидкість руху, зафіксована приладом, може дати більшу похибку. Крім того, позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові відповідач послався лише на єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача в зоні «населеного пункту» це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCam 001133. Разом з тим відповідачем не надано доказів які б містили інформацію щодо місця знаходження дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги. В оскаржуваній постанові також відсутні посилання на докази місцезнаходження дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Дорожній знак про початок населеного пункту відсутній, знаків про обмеження швидкості руху на вказаній ділянці дороги не встановлено. Будь-яких доказів, які б указували на факт допущення позивачем порушень п. 12.4 ПДР України матеріали адміністративної справи не містять. 3 огляду на викладене, внаслідок протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, за відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, враховуючи відсутність належних доказів на підтвердження події правопорушення, із посиланням на ст.2, 25, 72, 77, 139 КАС України, ст. 9, 222, 245, 251, 280, 283 КУпАП, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харквова від 21.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач на адресу суду подала заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила проводити розгляд справи за її відсутності.
Відповідач скористався своїм правом, врегульованим ч.4 ст.159, ч.1 ст.261 КАС України, представник відповідача за довіреністю через систему «Електронний суд» надіслав відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, просить долучити відеозапис порушення до матеріалів справи та копії письмових доказів. Відповідач у відзиві зазначає, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена з метою виховання особи і спрямована на дотримання в подальшому позивачою правил дорожнього руху, задля забезпечення для всіх учасників дорожнього руху безпеки. Постанова серії ЕНА № 6482327 від 08.01.2026, що оскаржується, була винесена не на підставі даних, зафіксованих комплексом автоматичної фото- та відеофіксації, передбачених Законом України «Про дорожній рух» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування відповідної Системи, правопорушення було зафіксовано із застосуванням технічного засобу TruCAM, який використовувався уповноваженим працівником поліції у ручному (неавтоматичному) режимі, що чітко підтверджується матеріалами справи. Вважає, що твердження позивачки щодо неправомірності використання поліцейським лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LТІ 20/20 TruCam II № ТС 001133 в ручному режимі є безпідставним, оскільки 05 листопада 2025 року проведено повірку лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCam II № ТС 001133, про що видано свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки, чинне до 05.11.2026. Щодо твердження позивачки щодо дорожніх знаків 5.49/5.50 Відповідачем у межах даного провадження було направлено запит до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області (вих. № 1628 від 11.02.2026) з метою отримання інформації щодо наявності дорожніх знаків 5.49/5.50 «Початок/Кінець населеного пункту» с. Травневе Харківської області, розташованого в межах автомобільної дороги М-03 Київ - Харків - Довжанський, станом на 08.01.2026. Станом на момент подання відзиву відповідь на вказаний запит до відповідача не надходила.
Враховуючи наведене, суд розглядає справу за наявними матеріалами справи.
Суд враховує особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, врегульовані ст.286 КАС України.
За нормою ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Інших заяв по суті справи до матеріалів справи не надходило, інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних заяв та клопотань.
Розглянувши позовну заяву, всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши наявні письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як врегульовано ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як передбачено ч.1 ст.262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (п.3 ч.3 ст.286 КАС України).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ця норма розповсюджується й на справи про адміністративні правопорушення.
За нормою п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно зі ст.222 КУпАП, правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, відноситься до компетенції Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Позивач в позовній заяві наполягає на відсутності в її діях складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Вважає, що рішення відповідача винесене протиправно та необґрунтовано, внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, відтак, висновки інспектора не відповідають її фактичним обставинам.
У відповідності до ч.2,4-5 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У цьому випадку уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно, протокол про адміністративне правопорушення не мав бути складений в межах провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» унормовано, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов'язані, серед іншого, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Відповідно до примітки до ст.121 КУпАП під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Так, судом встановлено, що 08 січня 2026 року поліцейським 1 взводу № 6 роти № 2 БПП у Харківській області Управління патрульної поліції Національної поліції України сержант поліції Єйхманом Дмитром Миколайовичем було винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6482327, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. (триста сорок гривень 00 коп.).
Згідно з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 08.01.2026 о 12:55 в межах населеного пункту селища Травневе, траса М-03 430 км., керуючи транспортним засобом Mitsubishi ASX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі швидкістю 86 (вісімдесят шість) км/год, що є перевищенням встановленого обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 36 (тридцять шість ) км/год та порушенням пункту 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Швидкусть руху вимірювалась за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam № ТС 001133 (далі - TruCam № ТС 001133) екіпажем УПП в Харківській області ДПП.
До постанови (як у ній зазначено) додається відео з бодікамери поліцейського № 474434. Оскаржувана постанова містить підпис інспектора.
Підпису особи, притягнутої до відповідальності, зокрема, щодо ознайомлення із правами відповідно до ст.268 КУпАП, строком оскарження та щодо отримання копії оскаржуваного рішення постанова не містить, разом з цим копія оскаржуваної постанови стороною відповідача не надавалась.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. п. 1.1.-1.5. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Так, в якості доказу на підтвердження наявності події адміністративного правопорушення, а саме факту перевищення позивачем встановлених обмежень швидкості руху, до суду надана копія файлу фотозображенням, зробленим за допомогою лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam II реєстраційний номер ТС 001133.
Матеріалами справи підтверджується, що лазерний вимірювач швидкості LТІ 20/20 TruCam II отримав сертифікат відповідності від 23.12.2020, дія якого розповсюджується на прилади із заводськими/серійними номерами, зазначеними у п. 2 зворотної сторони сертифікату.
Також прилад отримав сертифікат перевірки типу № UA.TR.001 241-18 від 26.12.2018, який підтверджує відповідність типу засобу вимірювальної техніки застосовним вимогам Технічного регламенту.
Відповідно до сертифікату відповідності від 23.12.2020 №UA/TR.001 241-18, лазерний вимірювач швидкості ТЗ TruCam II реєстраційний номер ТС 001133, є придатним до застосування.
З огляду на наведене, суд вважає, що подані до матеріалів справи копії фотознімка та відеозапису, здійснені лазерним вимірювачем швидкості ТЗ TruCam II реєстраційний номер ТС 001133, в розумінні положень статті 251 КУпАП, можуть мати доказову силу в питанні встановлення факту перевищення ТЗ допустимої швидкості руху, проте таке можливо лише за умови дотримання уповноваженою особою процедури використання даного приладу.
Як вбачається з доводів позивача, під час вимірювання швидкості ТЗ Mitsubishi ASX, реєстраційний номер НОМЕР_1 лазерний вимірювач швидкості TruCam II № ТС 001133 не був встановлений стаціонарно, а знаходився в руках працівника поліції, що таким чином не дає змоги використовувати працівником поліції вимірювач швидкості ТЗ у такому режимі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що такі твердження позивача про розміщення приладу TruCam спростовуються приписам статті 40 Закону України «Про національну поліцію».
Проте, на переконання суду, доводи відповідача щодо використання лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCam і вимірювання швидкості руху, в спосіб «тримаючи прилад в ручному режимі», є помилковими.
Так, статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» регламентовано застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення.
За змістом ч.1 ст.40 цього Закону в редакції на час фіксації події, що є предметом оцінки суду, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;
4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;
5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Отже слід дійти висновку, що даною нормою закону встановлений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Інших способів використання технічних засобів, а ніж ті, які визначені в ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено.
Таким чином, суд зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam II № ТС 001133, який у розумінні положень статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, що не був закріплений (розміщений) в порядку, передбаченому ст.40 Закону, а знаходився в руках поліцейського, не може вважатися технічним засобом, що здійснює вимірювання швидкості, результати якого можуть розглядатися судом як доказ у справі.
Використання уповноваженою особою лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCAM в спосіб тримання в руках, не може бути визнати таким, що відповідає нормам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки за змістом цієї норми технічний засіб може бути монтований / розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Так, значення слів «монтований/розміщений» в контексті наведеної статті закону слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху (механічного (регулярного чи випадкового) коливання предмета навколо точки рівноваги) під час вимірювання швидкості. При цьому, використання технічного засобу в ручному режимі (тримання в руках) законодавством не передбачено.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п.8.1,8.7 ПДР 8.1. регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно з нормою п.1 ч.1 ст.40 Закону «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. При цьому, інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці (ч.2 ст.40 Закону).
Разом з цим, у Правилах дорожнього руху (на час виникнення спірних відносин) передбачено спеціальний дорожній знак «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, «5.70» Правил дорожнього руху. Позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів. Таким чином, контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним дорожнім знаком про можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху, оскільки вказане обумовлено ч.2 ст. 40 Закону №580-VIII, згідно якої інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.
У даному випадку відповідачем не надано доказів того, що вимірювання швидкості здійснювалося в зоні дії вказих дорожніх знаків.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем в порушення вимог ст.77 КАС України не доведено правомірності оскаржуваної постанови, як і наявності події і складу адміністративного правопорушення, за яке позивач притягнутий до відповідальності.
Відповідно, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, закриттю з підстав, встановлених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, - за відсутності події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Згідно з ч.1 ст.132, ч.1 ст.139КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у сумі 665,60 гривень підлягає компенсації на його користь за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції, оскільки відповідачем у справі виступає посадова особа Управління патрульної поліції у Харківської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, яке є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, шляхом стягнення зазначеної суми.
Керуючись ст. 2, 6, 8, 9, 12, 59, 72-79, 121, 132, 139, 143, 159, 162, 175, 205, 229, 241-246, 257, 262, 269-272, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6482327 від 08 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.І ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, - закрити.
Стягнути за рахунок державних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (м. Київ, вулиця Федора Ернста, б. З, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 665 грн. 60 (шістсот шістдесят гривень 60 копійок).
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суддя: Я. В. Губська