ЄУН 387/1965/25
Номер провадження по справі 2/387/290/26
20 квітня 2026 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :
головуючого судді Майстер І.П.
за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
І. Описова частина
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 18.12.2025 надійшов позов, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 66 237,03 гривень за договором про відкриття кредитної лінії №1512-6533 від 14.02.2025.
Свій позов ТОВ “Укркредит Фінанс» обґрунтовує тим, 14.02.2025 між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1512-6533 на суму 26000 грн, які останній зобов'язався повернути зі сплатою відсотків за користування позикою. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 , взятих на себе зобов'язань за електронним договором про відкриття кредитної лінії №1512-6533 від 14.02.2025 станом на 21.10.2025 у нього утворилася заборгованість в сумі 66 237,03 грн, що спонукало Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" звернутися до суду з відповідним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Про день, час і місце слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Крім того, судом було опубліковано оголошення про виклик відповідача на офіційному вебсайті «Судова влада України».
Також представником відповідача подано відзив, у якому зазначено, що в задоволенні позову просить відмовити.
На думку позивача, між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено кредитний договір від 14.02.2025 № 1512-6533. При цьому позивач вказує, що договір нібито укладено в електронній формі.
Вказані твердження позивача не відповідають вимогам чинного законодавства та не доведені позивачем належними і допустимими доказами, з огляду на таке.
Відповідач не заперечує щодо можливості підписання будь-якого договору одноразовим електронним ідентифікатором, як це передбачено Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Законом України «Про електронну комерцію». Натомість позивачем надано до суду роздруківку невідомого походження, яку позивач намагається видати за кредитний договір від 14.02.2025 № 1512-6533.
У матеріалах справи відсутні: оферта щодо укладення кредитного договору; акцепт оферти на укладення кредитного договору; відомості про те, чи проходила особа, яка нібито укладала кредитний договір, ідентифікацію відповідно до вимог чинного законодавства; докази проведення такої ідентифікації; відповідь особи, яка нібито проходила ідентифікацію, про прийняття пропозиції (акцепт); підтвердження вчинення електронного правочину, яке, при укладанні договору, мав отримати позичальник.
Отже, якщо позивач стверджує, що відповідач отримував одноразовий ідентифікатор та використовував його для укладення кредитного договору, зазначені обставини повинні бути доведені належними та допустимими доказами. Зокрема, це можуть бути відомості від мобільного оператора щодо належності номера телефону саме відповідачеві, підтвердження направлення SMS-повідомлення на цей номер, а також інші докази на підтвердження укладення договору.
Крім того, позивачем до позовної заяви не надано доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «Приват Банк». Зокрема, відповідно до доводів ТОВ «Укр Кредит Фінанс», саме АТ КБ «Приват Банк» здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені позивача.
Як вбачається із тексту Листа, у ньому відсутня інформація щодо особи отримувача коштів, повного карткового рахунку, на який було перераховано кошти, а також будь-яких даних, що унеможливлюють ідентифікацію особи отримувача.
Довідка про видачу кредиту, на яку також посилається позивач, не відповідає вимогам чинного законодавства щодо первинних облікових документів, а тому не є належним та допустимим доказом нібито отримання Відповідачем коштів.
Вказана довідка виготовлено позивачем самостійно, не визнається Відповідачем. Оскільки виготовлення такої довідки цілком залежить від волевиявлення позивача, вважаю, що вона не повинна прийматись судом, оскільки позивач зазначив у ній інформацію, ґрунтуючись на власних припущеннях, без будь-якого погодження із Відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, наданий позивачем Лист не може бути належним та допустимим доказом отримання Відповідачем коштів. За відсутності доказів отримання Відповідачем коштів позовна заява не підлягає задоволенню.
Позивачем не надано доказів, що Відповідач володіє/використовує картку, неповний номер якої зазначено у Листі. Більше того, зазначений номер не є повним, оскільки символами «Х» замінено шість цифр, тобто це діапазон від 000000 до 999999 (приблизно 1 млн можливих комбінацій), що унеможливлює достовірне встановлення конкретної картки.
Додатково представник відповідача звернув увагу суду на постанови апеляційних судів у інших справах, де позивачем також виступало ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Так, у постанові у справі № 757/25558/23 від 19.06.2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119878191) Київський апеляційний суд зробив наступний висновок: «Надаючи оцінку поданим позивачем доказам, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанси» про перерахування ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 15 000 грн на підставі кредитного договору № 0667-7423 від 06 квітня 2021 року за допомогою системи LiqPay платіж 1612630295 (а.с. 18-19), а також повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 02 червня 2023 року, згідно з яким 06 квітня 2021 була проведена успішна транзакція на суму 15 000 грн на картку НОМЕР_3, не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів саме відповідачу ОСОБА_1, оскільки видавник вказаної банківської картки НОМЕР_3 АТ «КБ «Приватбанк» не підтвердив її належність саме відповідачу ОСОБА_1 у справі - ОСОБА_1, а витяг з реєстру Банків (а.с. 20) сформований самим позивачем без відповідного надання першоджерела даної інформації - відомостей АТ «КБ «Приватбанк» щодо належності вище вказаної банківської картки саме відповідачу ОСОБА_1…».
Не надано також позивачем до позовної заяви та доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк», яке, згідно з доводами ТОВ «Укр Кредит Фінанс», здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені позивача.
Посилання позивача на наявність договору від 02 грудня 2019 року № 4010, укладеного ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк» про надання послуг у системі LiqPay, відхиляються, оскільки належних доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем надано не було.
Крім того, довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 0667-7423 від 06 квітня 2021 року та розрахунок заборгованості за кредитним договором складені самим позивачем, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки відомості, викладені у таких документах, повністю залежать від волевиявлення та дій однієї сторони - позивача.
Доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідачу відповідно до умов кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та відхиляються судом як припущення.
Отже представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно зі ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Процесуальні дії суду
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін
З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи, що відповідач зустрічного позову не пред'явив, виходячи з положень ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІ. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.11.2023 ТОВ “Укркредит Фінанс» зареєстроване як юридична особа 14.02.2013, види економічної діяльності, 64.92 - інші види кредитування (основний) (а.с.47).
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 16.01.2018, ТОВ “Укркредит Фінанс» зареєстровано як фінансову установу ( а.с. 48).
Судом встановлено, що 14.02.2025 між ТОВ “Укркредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії 1512-6533 продукту "На все" у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов зазначеного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти, в сумі 26 000 грн строком на 300 днів, тобто до 10.12.2025, зі сплатою 1,00 % за кожен день користування кредитом. У розділі 13 реквізити сторін зазначено номер особистого електронного платіжного засобу позичальника НОМЕР_1 (а.с.13-23).
Отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 7100 грн та 7100 грн підтверджено довідкою наданою ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 24.10.2025 про перерахування коштів від ТОВ «Укр кредит фінанс» через систему платежів EasyPay на підставі договору №02/06/2020 від 01.06.2020 за договором №1512-6533 на платіжну картку № НОМЕР_1 у розмірі 26000,00 грн (а.с.23-25).
20.04.2025 між ТОВ “Укр кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії 1512-6533 продукту "На все" у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов зазначеного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти, в сумі 1200 грн. У розділі 13 реквізити сторін зазначено номер особистого електронного платіжного засобу позичальника НОМЕР_2 (а.с.35-36).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1512-6533 від 20.04.2025від 14.02.2025 станом на 21.10.2025 загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 66237,03 грн, та складається з: основного боргу 22921,10 грн, залишок відсотків 31997,59 грн, залишок відсотків на підставі статті 625 ЦК України 11318,34 грн (а.с.42-44).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Частиною другоюстатті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Як свідчать матеріали справи, договір укладено сторонами в електронній формі.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульованоЗаконами України«Про електронну комерцію» та «;Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно до ст.4 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Відповідно до статей 12, 81 Цивільний процесуальний кодекс України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії №1512-6533 укладено між сторонами в електронній формі шляхом підписання позичальником одноразовим ідентифікатором. Тому суд доходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, за яким з рахунку ТОВ “Укркредит Фінанс», перераховано кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки ОСОБА_1 . Факт укладення договору підтверджується наданим позивачем електронним договором, який містить істотні умови, зокрема суму кредиту, строк користування, процентну ставку, а також ідентифікаційні дані позичальника.
Доказів того, що платіжна картка, на яку ТОВ “Укркредит Фінанс» було здійснено перерахування коштів, належить не відповідачу, останнім суду не надано. Так само і не надано доказів, що кошти на цю картку позивачем не були перераховані.
Таким чином, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором про відкриття кредитної лінії №1512-6533 в електронній формі.
Доводи відповідача про відсутність належних доказів укладення електронного договору суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до положень Закон України "Про електронну комерцію", електронний договір є укладеним з моменту прийняття пропозиції (акцепту), у тому числі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. При цьому закон не вимагає обов'язкового подання до суду окремо оферти та акцепту у вигляді самостійних документів, якщо факт укладення договору підтверджується сукупністю доказів.
Надані позивачем матеріали, зокрема текст електронного договору, додаткової угоди, а також дані про реквізити платіжних карток відповідача, свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору та його виконання.
Щодо доводів відповідача про відсутність доказів ідентифікації особи, суд зазначає, що укладення електронного договору передбачає проходження відповідних процедур ідентифікації, а використання персональних даних, платіжних реквізитів та отримання кредитних коштів на конкретні банківські картки свідчить про участь саме відповідача у таких правовідносинах.
Суд також критично оцінює доводи представника відповідача щодо відсутності доказів перерахування грошових коштів.
Так, матеріалами справи підтверджено, що грошові кошти були перераховані на платіжні картки, реквізити яких зазначені у договорі та додатковій угоді. Довідка про перерахування коштів, надана фінансовою установою, у сукупності з іншими доказами підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів.
Посилання представника відповідача на те, що зазначені документи складені позивачем самостійно, не спростовують їх доказового значення, оскільки такі документи оцінюються судом разом з іншими доказами у справі відповідно до вимог статті 89 ЦПК України.
Щодо доводів представника відповідача про відсутність підтвердження належності банківської картки саме відповідачу, суд зазначає, що використання таких реквізитів у процесі укладення та виконання договору, а також відсутність доказів їх неправомірного використання іншими особами, свідчить про належність зазначених платіжних інструментів відповідачу.
Посилання представника відповідача на судову практику апеляційних судів у інших справах суд оцінює критично, оскільки відповідні висновки зроблені з урахуванням конкретних обставин тих справ і не є обов'язковими для застосування у даному випадку.
Крім того, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що кредитні кошти ним не отримувалися або що договір не укладався.
Відповідно до статей 526, 530 Цивільний кодекс України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк. Невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором є підставою для стягнення заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір укладено 14.02.2025 та додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії -20.04.2025 строком дії 300 календарних днів. Строк дії договору є рівним строку кредитуванню. У будь-якому випадку договір діє до 24 години (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що для визначення розміру заборгованості за відсотками застосовано ставку 0,90% з 14.02.2025 по 15.06.2025 та ставку 1% з 16.06.2025 по 20.10.2025 в день за користування кредитними коштами впродовж всього періоду кредитування.
Водночас щодо позовної вимоги про стягнення процентів у розмірі 11 318,34 грн на підставі статті 625 Цивільний кодекс України, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, у разі порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом із тим, суд враховує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких у період дії воєнного стану в Україні та протягом визначеного строку після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором кредиту (позики), позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у період дії воєнного стану в Україні, який запроваджено Указом Президента України та який є чинним на момент виникнення заборгованості та звернення позивача до суду.
Отже, нарахування позивачем процентів у сумі 11 318,34 грн як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі статті 625 ЦК України є таким, що суперечить наведеним нормам Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Крім того, зазначені проценти не є платою за користування кредитом у розумінні умов договору, а є саме заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що прямо підпадає під обмеження, встановлені законодавцем на період дії воєнного стану.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 11 318,34 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного, в його сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ “Укркредит Фінанс».
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільний процесуальний кодекс України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується відповідними платіжними документами, наявними в матеріалах справи.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме - відмову у стягненні 11 318,34 грн процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, інші позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне покласти на відповідача обов'язок зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позову.
З огляду на те, що позов задоволено частково, а саме на суму 54 918,69 грн із заявлених 66237,03 грн, що становить 82,9 % від загального розміру позовних вимог, суд відповідно до статті 141 Цивільний процесуальний кодекс України вважає за необхідне покласти на відповідача обов'язок зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2008,17 гривень.
На підставі викладеного, ст.ст.11, 207, 526, 629, 634, 638, 1050, 1054 ЦК України, керуючись, ст.ст.12, 13 ,81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Укркредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укркредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1512-6533 від 14.02.2025 у розмірі 54 918 (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімнадцять) гривень 69 копійок.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 11 318 (одинадцять тисяч триста вісімнадцять) гривень 34 копійок процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укркредит Фінанс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2008 (дві тисячі вісім) гривень 17 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 265 Цивільний процесуальний кодекс України зазначаються такі реквізити сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Укркредит Фінанс» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598);
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя
Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І.П.