( з а о ч н е )
Справа №338/1757/25
Провадження №2/338/326/26
22 квітня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,
з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.10.2019 року між АТ «УкрсибБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 95694159000(26204966388940). Відповідно до умов договору кредитодавець надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 50000 грн, а позичальник зобов'язався повернути Кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору. Відповідно до Договору процентна ставка за Кредитним договором встановлена в розмірі 55.00 % річних. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Договором, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість.
23.12.2021 року між АТ «УкрсибБанк» та ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» було укладено Договір № 229, відповідно до умов якого АТ «УкрсибБанк» відступило ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» право вимоги від відповідача коштів за договором № 95694159000(26204966388940) від 04.10.2019 року, право на одержання яких належить АТ «УкрсибБанк», а ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» набув право вимоги грошових коштів від відповідача.
23.12.2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 23/12-2021/229, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги від відповідача коштів за договором №95694159000(26204966388940) від 04.10.2019 року право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс», а ТОВ «Вердикт Капітал» набув право вимоги грошових коштів від відповідача.
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги від відповідача коштів за договором №95694159000(26204966388940) від 04.10.2019 року, право на одержання яких належить ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги коштів від відповідача.
Зазначає, що загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №95694159000(26204966388940) від 04.10.2019 року станом на 12.12.2025 року складає 23202,69 грн, яка складається із: заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 11945,27 грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 10683,93 грн; заборгованості за нарахованими процентами з моменту відступлення вимоги - 521,99 грн.
Оскільки відповідач у добровільному порядку заборгованість за вищевказаними договорами не погасив, то просив позов задовольнити, стягнути з відповідача 23202,69 грн заборгованості та понесені судові витрати.
Представник позивача на розгляд справи не з'явилася, у поданій заяві просила проводити розгляд справи у її відсутності, позов підтримала у повному обсязі, не заперечила щодо заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. У зв'язку з цим судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 04.10.2019 року між АТ «УкрсибБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95694159000. Відповідно до п. 4.2 Договору ліміт кредитування встановлюється у розмірі до 50000,0 грн. Строк дії ліміту кредитування з дати укладення договору - 24 місяці з можливістю пролонгації. Умови обслуговування ліміту кредитування: процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки, річних - 55%; процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, річних - 55 %.
23.12.2021 року між АТ «УкрсибБанк» та ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» було укладено договір факторингу № 229, відповідно до умов якого АТ «УкрсибБанк» відступило ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» право вимоги від відповідача коштів за договором №95694159000(26204966388940) від 04.10.2019 року, право на одержання яких належить АТ «УкрсибБанк», а ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» набув право вимоги грошових коштів від відповідача за договором № 95694159000(26204966388940) від 04.10.2019 року. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 229 ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним договором на загальну суму 15786,81 грн, з яких: 11945,27 грн - сума заборгованості за основним боргом, 3970,04 грн - сума заборгованості за відсотками, 51,50 грн - сума заборгованості за комісіями.
23.12.2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 23/12-2021/229, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги від відповідача коштів за договором №95694159000(26204966388940) від 04.10.2019 року, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс», а ТОВ «Вердикт Капітал» набув право вимоги грошових коштів від відповідача за договором № 95694159000(26204966388940) від 04.10.2019 року. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 23/12-2021/229 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним договором на загальну суму 15786,81 грн, з яких: 11945,27 грн - сума заборгованості за основним боргом, 3970,04 грн - сума заборгованості за відсотками, 51,50 грн - сума заборгованості за комісіями. Відповідно до наданого розрахунку ТОВ «Вердикт Капітал» здійснило нарахування відсотків за період з 23.12.2021 року по 09.01.2023 року в розмірі 6893,89 грн.
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги від відповідача коштів за договором № 95694159000(26204966388940) від 04.10.2019 року, право на одержання яких належить ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Коллект Центр» набув право вимоги грошових коштів від відповідача. Відповідно до Реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним договором на загальну суму 22680,70 грн, з яких: 11945,27 грн - сума заборгованості за основним боргом, 10683,93 грн - сума заборгованості за відсотками, 51,50 грн - сума заборгованості за комісіями. Відповідно до наданого розрахунку ТОВ «Коллект Центр» здійснило нарахування відсотків за період з 10.01.2023 року по 07.02.2023 року в розмірі 1043,98 грн.
Відповідно до ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Так, відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
В силу ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов'язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.
Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Водночас зобов'язання відповідачем належним чином виконані не були, тому позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення з нього заборгованості.
Виходячи з вищевказаних норм закону, умов кредитного договору, договорів факторингу та відступлення права вимоги, суд вважає, що позов підлягає задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість станом на 12.12.2025 року у розмірі 23202,69 грн, яка складається із: заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 11945,27 грн, заборгованості за процентами - 11205,92 грн; заборгованості за нарахованими за комісією -51,50 грн.
Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати в частині сплати судового збору необхідно віднести на рахунок відповідача, у зв'язку з чим з нього слід стягнути 2422,40 гривень судового збору за подання позовної заяви.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: копію договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року, копію прайс-листа, копію заявки про надання юридичної допомоги від 03.11.2025 року, копію витягу з акту про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року. Із вищевказаних документів видно, що вартість наданих послуг становить 13000 грн.
Сума гонорару адвоката повинна бути такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціні позову. Для правильного визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Враховуючи те, що позивачем під час розгляду справи понесено витрати на правничу допомогу, то такі витрати підлягають стягненню з відповідача. Разом з тим, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів, тощо). На думку суду, стороною позивача завищено розмір судових витрат за надані послуги з правової допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин суд вважає, що вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 5000,00 грн, що буде співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також часом, витраченим ним на виконання відповідних робіт (надання послуг).
На підставі наведеного, ст.11, 141, 205, 512, 514, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. 280-285 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 23202,69 грн заборгованості за кредитним договором № 95694159000 від 04.10.2019 року, укладеним між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , а також 2422,40 грн судового збору та 5000 грн витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий О. А. Шишко