Справа № 214/6880/24
2/214/1790/26
Іменем України
04 березня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
при секретарі - Собченко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зняття арешту з рухомого майна та визнання права власності на транспортний засіб, треті особи - Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Територіального сервісного центру МВС №1243 (ТСЦ МВС №1243) Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (Філія ГСЦ МВС) ГСЦ МВС, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить зняти арешт з рухомого майна та припинити його розшук, із видаленням з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів рухомого майна запису про обтяження, а саме, з автомобіля марки Skoda Octavia 2.0 TFSi, 2009 року виписку, колір - чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 , застосовані на підставі постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.02.2021 року у виконавчому провадженні №50158360 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 30 жовтня 2013 року на виконання вироку Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.07.2013 року у справі №158/141/13-к відносно боржника ОСОБА_2 , а також просить суд визнати за ним право власності на автомобіль марки Skoda Octavia, 2009 року виписку, колір - чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06 грудня 2023 року між ФОП ОСОБА_4 , який діяв як комісіонер на підставі укладеного з власником транспортного засобу ОСОБА_3 договору комісії №8069/23/017609, та позивачем було укладено договір купівлі-продажу автомобіля марки Skoda Octavia 2.0 TFSi, 2009 року виписку, колір - чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 . З метою здійснення перереєстрації придбаного транспортного засобу позивач звернувся до Територіального сервісного центру МВС №1243 (ТСЦ МВС №1243) Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (Філія ГСЦ МВС) ГСЦ МВС, однак отримав відмову у зв'язку з тим, що вказаний автомобіль перебуває у розшуку. Так, при зверненні до ОСОБА_3 з приводу встановлених обставин, позивачу стало відомо, що транспортний засіб він придбав у ОСОБА_2 , який був першим власником автомобіля на території України після його розмитнення. Перереєстрацію транспортного засобу за собою ОСОБА_3 провів в ТСЦ без будь-яких проблем.
З метою отримання правничої допомоги у вирішенні питання перереєстрації транспортного засобу, позивач звернувся до адвоката Морозова Є.Є. та з відповіді Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за вих. №50684 від 28.02.2024 року, наданої на адвокатський запит дізнався, що автомобіль марки Skoda Octavia 2.0 TFSi, 2009 року виписку, колір - чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 , оголошений в розшук згідно з постановою держаного виконавця про розшук майна боржника від 23.02.2021 року в рамках виконавчого провадження щодо виконання вироку суду в частині конфіскації всього майна засудженого в дохід держави щодо боржника ОСОБА_2 .
Так, ОСОБА_2 був засуджений вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.07.2013 року у справі №158/141/13-к до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців з конфіскацією майна.
27 травня 2014 року ухвалою суду ОСОБА_2 було скорочено наполовину невідбуту частину покарання на 3 роки 11 місяців 25 днів, до відбуття 5 років 6 місяців 5 днів.
22 лютого 2016 року ухвалою суду засудженому ОСОБА_2 зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 10 жовтня 2012 року по 16 жовтня 2013 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, зараховано 1 рік 7 днів.
З 13 листопада 2013 року ОСОБА_2 відбував покарання в Полицькій виправній колонії №76, звідки звільнився на початку квітня 2017 року.
Ухвалою суду від 03.04.2017 року відносно ОСОБА_2 було встановлено адміністративний нагляд.
З 16 лютого 2016 року на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №50158360 з примусового виконанання виконавчого листа, виданого 30 жовтня 2013 року на виконання вироку Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.07.2013 року у справі №158/141/13-к в частині виконання додаткового покарання у виді конфіскації усього належного ОСОБА_2 майна в дохід держави.
25 червня 2020 року ОСОБА_2 набув у приватну власність автомобіль марки Skoda Octavia 2.0 TFSi, 2009 року виписку, колір - чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , а 23 лютого 2021 року вказаний автомобіль було оголошено у розшук.
17 серпня 2023 року ОСОБА_2 продав вказаний транспортний засіб ОСОБА_3 , який здійснив перереєстрацію за собою як новий власник через ТСЦ.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що набув право власності на автомобіль у передбачений законом спосіб, жодної інформації про обтяження майна на момент здійснення правочину не було, автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу перебуває у його володінні та ніким не оспорюється. Оскільки позасудово здійснити перереєстрацію автомобіля не може з огляду на безпідставне обтяження, тому вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 30.12.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачам 15-денний строк з дня отримання даної ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачі належним чином повідомлялись про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, своїм правом не скористались - відзивів на позовну заяву до суду не надали.
Від третьої особи Територіального сервісного центру МВС №1243 (ТСЦ МВС №1243) Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (Філія ГСЦ МВС) ГСЦ МВС до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
За встановлених обставин суд уважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами, що відповідає положенням ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно вироку Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.07.2013 року у справі №158/141/13-к, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 313, ч. 2 ст. 317 КК України та призначено покарання: за ч. 3 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'яти) років з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 311 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки; за ч. 2 ст. 313 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки; за ч. 2 ст. 317 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'яти) років 6 (шість) місяців з конфіскацією майна.
На підставі вказаного вироку Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.07.2013 року у справі №158/141/13-к, 30 жовтня 2013 року було видано виконавчий лист №158/141/13-к щодо конфіскації майна у ОСОБА_2 у дохід держави.
16 лютого 2016 року заступником начальника Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області винесено постанову про відкриття провадження №50158360 на підставі вказаного виконавчого листа №158/141/13, виданого 30 жовтня 2013 року Ківерцівським районним судом Волинської області щодо конфіскації всього майна ОСОБА_2
23 лютого 2021 року головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в межах виконавчого провадження №50158360 було винесено постанову про розшук майна боржника, а саме автомобіля марки Skoda Octavia 2.0 TFSi, 2009 року виписку, колір - чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , з 17 серпня 2023 року право власності на автомобіль марки Skoda Octavia 2.0 TFSi, 2009 року виписку, колір - чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 , зареєстровано за ОСОБА_3
05 грудня 2023 року між ФОП ОСОБА_4 , як комісіонером, та ОСОБА_3 , як комітентом, було укладено Договір комісії №8069/23017609, відповідно до якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити продаж транспортного засобу марки Skoda Octavia 2.0 TFSi, 2009 року виписку, колір - чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 , за ціною не нижче узгодженої сторонами, а саме 5000 грн.
06 грудня 2023 року між ФОП ОСОБА_4 та позивачем було укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу №8069/23/0177609, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві транспортний засіб марки Skoda Octavia 2.0 TFSi, 2009 року виписку, колір - чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 за відповідну плату.
Згідно до відповіді Територіального сервісного центру МВС №1243 (ТСЦ МВС №1243) Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (Філія ГСЦ МВС) ГСЦ МВС за вих. №31/29-1243-К-5 від 13.01.2024 року, позивачу було відмовлено у перереєстрації автомобіля марки Skoda Octavia, р/н НОМЕР_2 , у зв'язку з тим, що при перевірці по ІАС "АРМОР" підсистеми "ГАРПУН РОЗШУК ТЗ ТА НЗ" було встановлено, що вказаний транспортний засіб знаходиться у розшуку з приміткою "РОЗШУК ТЗ БОРЖНИКА ДЕРЖАВНИМ ВИКОНАВЦЕМ", а саме ДВС у м. Луцьк.
Відповідно до відповіді Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за вих. №50684 від 28.02.2024 року, вказаний автомобіль марки Skoda Octavia 2.0 TFSi, 2009 року виписку, колір - чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , оголошений в розшук згідно з постановою держаного виконавця про розшук майна боржника від 23.02.2021 року на підставі виконавчого провадження щодо виконання вироку суду в частині конфіскації всього майна засудженого в дохід держави відносно боржника ОСОБА_2 .
Відповіддю Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за вих. №171191 від 17.07.2024 року відмовлено позивачу у знятті арешту та припиненні розшуку транспортного засобу марки Skoda Octavia 2.0 TFSi, 2009 року виписку, колір - чорний, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 .
Відповідно до вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Згідно із ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388.
Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. На зареєстровані транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та/або електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, таким транспортним засобам присвоюються номерні знаки (їх буквено-цифрова комбінація).
Згідно з п. 8 Порядку, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.
П. 7 Порядку вказує, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Абз. 3 п. 15 Порядку №1388 установлював, що у разі наявності відомостей про арешт або розшук транспортного засобу його реєстрація не проводиться. Реєстрація транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, проводиться за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки в спільному майні.
Абз. 1, 2 п. 41 Порядку №1388 передбачали, що забороняється перереєстрація на нового власника транспортних засобів, які перебувають в розшуку або щодо яких у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів є відомості про накладення арешту або заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію на підставі судового рішення чи постанови державного виконавця.
Перереєстрація на нового власника транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, здійснюється за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки в спільному майні.
На час розгляду справи, Порядок №1388 також передбачає, що у разі наявності відомостей про розшук транспортного засобу його реєстрація, перереєстрація (крім випадків, визначених абзацом одинадцятим пункту 40 цього Порядку), зняття з обліку не здійснюються. Реєстрація транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, здійснюється за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.. Забороняється перереєстрація на нового власника та зняття з обліку транспортних засобів, які перебувають в розшуку або щодо яких у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів є відомості про накладення арешту або заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію на підставі судового рішення чи постанови державного або приватного виконавця.
Перереєстрація на нового власника транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, здійснюється за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки в спільному майні.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного 06 грудня 2023 року, оскільки сторони правочину не дотримались спеціального порядку відчуження та набуття права власності на цей автомобіль, яким забороняється перереєстрація на нового власника транспортного засобу при наявності відомостей про обмеження, позаяк продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, при цьому сам по собі договір купівлі-продажу автомобіля, за наявності певних обмежень, не може бути підставою для набуття позивачем права власності на зазначений автомобіль.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі №905/386/18 зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
У постанові від 12.12.2018 року у справі №372/51/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 року у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 року у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 року у справі №570/3439/16-ц, від 12.12.2018 року у справі №372/51/16-ц, від 05.05.2019 року у справі №554/10058/17.
Разом з тим суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 року у справі №299/2931/17 зазначено, що відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.
Відповідно до ст. 50 ЦПК України позов може бути пред'явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов'язки; 2) права і обов'язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов'язки.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Так, предметом позовних вимог у цій справі є визнання права власності на транспортний засіб, зняття арешту та припинення розшуку транспортного засобу, обмеження на який були накладені в рамках виконавчого провадження №50158360, відкритого з приводу виконання виконавчого листа №1558/141/13 про конфіскацію всього майна ОСОБА_2 у дохід держави.
Між тим суд зазначає, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем було неповно визначено суб'єктний склад учасників справи, зокрема, не залучено до участі у справі в якості співвідповідача особи, в інтересах якої накладено арешт, тобто державу, у дохід якої підлягає конфіскація майна засудженого, від імені якої стягувачами виступають відповідні органи державної податкової служби, що унеможливлює правильне встановлення фактичних обставин та вирішення спору по суті.
При цьому, клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача у встановленому законом порядку на розгляд суду також не надходило.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2023 року у справі №352/371/21 зазначив, що «лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть».
Таким чином, оскільки держава до участі у цій справі в якості співвідповідача не залучена, відтак позов пред'явлено не до всіх належних відповідачів, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем суд залишає за останнім.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зняття арешту з рухомого майна та визнання права власності на транспортний засіб, треті особи - Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Територіального сервісного центру МВС №1243 (ТСЦ МВС №1243) Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Дніпропетровській та Запорізькій областях (Філія ГСЦ МВС) ГСЦ МВС
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Попов.