Справа № 139/740/25
15 квітня 2026 року селище Муровані Курилівці
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Коломійцевої В.І.,
за участі секретаря судового засідання Кагляк С.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідачки ОСОБА_2 ,
її представника адвоката - Вересюка М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області та орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини, -
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Чубенко Сніжану Василівну звернувся до суду із зазначеною позовною заявою про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10 серпня 2023 року шлюб між ним та ОСОБА_2 було розірвано рішенням Вінницького районного суду Вінницької області. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області відповідачку позбавлено батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 . До жовтня 2025 року позивач самостійно виховував та утримував обох дітей, мати не брала участі у їх вихованні. Крім того, після початку повномаштабного вторгнення ОСОБА_2 , будучи громадянкою російської федерації, виїжджала до рф, оскільки там проживають її батьки. Стверджує, що відповідачка страждає на ігрову залежність (лудоманію) і всі кошти, які має, програє в азартних іграх. Мала місце і спроба самогубства, після вчинення якої ОСОБА_2 була поміщена у психоневрологічну лікарню на лікування. У жовтні 2025 року відповідачка прибула до його місця проживання та забрала меншу дочку, син відмовився із нею їхати.
Вважає, що визначення місця проживання малолітньої дочки разом з ним відповідатиме її інтересам, оскільки вона має тісний емоційний зв'язок із батьком, братом, бабусею та дідусем, він забезпечив їй належні соціально-побутові умови проживання, повною мірою займається її вихованням, всебічним розвитком, дитина зростає в любові та забезпечена усім необхідним. Також зазначає, що він має стабільний дохід, що дозволяє йому утримувати дочку та сина. Водночас, відповідачка з її слів, планує виїхати разом із дітьми до рф, що унеможливить їх подальше повернення через розрив дипломатичних зв'язків.
Крім того, вказує на наявність ризиків для життя та здоров'я малолітньої дочки, з огляду на попередню спробу відповідачки вчинити самогубство та сумніви щодо її здатності забезпечити належний догляд за дитиною.
З урахуванням викладеного вважає, що залишення дитини разом із матір'ю може негативно вплинути на її фізичний та психічний стан, а тому просить суд відібрати малолітню ОСОБА_4 у матері без позбавлення останньої батьківських прав та передати дитину йому на виховання.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 26 листопада 2025 року. Витребувано з органу опіки та піклування в особі Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області та органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області письмовий висновок щодо розв'язання спору (визначення місця проживання малолітньої дитини).
19 листопада 2025 року на адресу суду надійшов відзив від ОСОБА_2 , у якому вона стверджує про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне: так 02 червня 2016 року між нею та позивачем було укладено шлюб. У шлюбі в них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв'язку з початком повномаштабного вторгнення рф на територію України, 18 червня 2022 року ОСОБА_1 було мобілізовано до лав ЗСУ. Через рік після мобілізації виникла необхідність у звільненні позивача з військової служби, але будь-яких підстав для звільнення передбачених ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» у ОСОБА_1 не було. Через що ними було прийнято рішення про створення підстави для звільнення (самостійне виховання та утримання дитини до 18 років). ОСОБА_1 було подано позов про розірвання шлюбу, проте вони і далі продовжували проживати разом навіть після звільнення із ЗСУ. У серпні 2023 року вона завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилась донька ОСОБА_6 . Періодично вони проживали і у м. Вінниця, у квартирі її матері, проте жодного разу не розлучались. У вересні 2025 року, вона звернулась до міграційної служби з метою виготовлення паспорта для сина, однак заяву у неї не прийняли через те, що вона позбавлена батьківських прав щодо нього. Запитавши у ОСОБА_1 , останній їй повідомив, що дійсно звертався до суду із вказаним позовом з метою отримання відстрочки від мобілізації. Вказані події викликали у неї глибоке розчарування у коханій людині, що в подальшому спричинило нервовий зрив в результаті чого її було госпіталізовано до КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені О.І. Ющенка». Після виписки, вона відразу поїхала до будинку ОСОБА_1 , забрала свої речі і разом з дочкою переїхала до квартири матері, а син залишився з батьком, оскільки вже був негативно налаштований проти неї. На даний час донька перебуває в електронній черзі до закладу дошкільної освіти КЗ «Дошкільний навчальний заклад № 47 ВМР», який розташований у безпосередній близькості до місця їх проживання. А поки дочка відвідує дитячий заклад «Денний догляд за дітьми ФОП ОСОБА_7 », вона в свою чергу влаштувалась на роботу та отримує заробітну плату, якої їм з дочкою повністю вистачає. На сьогоднішній день дочка проживає разом із нею та забезпечена всім необхідним, відвідує розвиваючий дитячий заклад, де спілкується з іншими дітьми та отримує необхідні навички соціалізації та розвитку. А також у дитини сформувалось відчуття власного дому та певний режим дня.
Запевнила, що із червня 2014 року вона постійно проживає на території України та жодного разу не мала наміру повертатись до рф, у зв'язку з чим нею отримано посвідки на постійне проживання від 24.11.2014 року та 30.05.2019 року. Крім того, із січня 2022 року по даний час, вона жодного разу не перетинала кордон України. Щодо лудоманії: вказала, що дане твердження є витвором уяви позивача, оскільки жодних доказів наявності у неї будь-якої залежності, до позовної заяви не додано. Більше того, за час проживання у будинку матері позивача, вона неодноразово з власного рахунку сплачувала витрати за використану електроенергію, що ставить під сумнів твердження про лудоманію, оскільки лудоманія полягає у постійному бажанні грати. Стверджує, що окрім навчання в школі, син відвідує додаткові заняття з іноземної мови, які вона також по теперішній час сплачує зі свого банківського рахунку.
Звернула увагу на той факт, що з моменту народження їх дітей вона жодного разу не переставала піклуватися про них, постійно займалась їх вихованням та утриманням, у зв'язку з чим у них була повноцінна сім'я, щаслива та благополучна, про що свідчать численні фотографії. Вважає, що в якнайкращих інтересах півторарічної доньки буде проживання її разом із матір'ю, оскільки найміцніший зв'язок існує у дитини з матір'ю і жодних підстав розривати цей зв'язок, у даному випадку, немає, враховуючи що донька проживає разом із матір'ю в окремій квартирі в належних умовах, їй забезпечено належний догляд, освіту та розвиток. Зазначила, що оскільки у даній справі відсутні докази того, що проживання дитини з матір'ю буде суперечити інтересам дитини, правильним та справедливим буде рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 26 листопада 2025 року судом залучено для участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради та виключено з числа третіх осіб орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області. Підготовче засідання відкладено до 22 грудня 2025 року.
20 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі від представника позивача, адвоката Чубенко С.В., у яких представник зазначила, що народження спільної дочки не свідчить про спільне проживання однією сім'єю і не спростовує факту невиконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків щодо дітей. 09 вересня 2025 року ОСОБА_2 , проживаючи окремо від дітей, в квартирі, яка належить її батькам, вчинила спробу самогубства, перед якою написала записку та зняла відео, де йдеться про свідомий намір позбавити себе життя. Крім того, загрожує добробуту дітей та впливає на їх емоційний стан і залежність відповідачки від азартних ігор, а також зловживання алкоголем. Звертають увагу суду, що із наданих відповідачем спільних фото неможливо встановити дату їх здійснення. Просили задоволити позов.
Ухвалою суду від 22 грудня 2025 року задоволено частково клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів, витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо руху грошових коштів по банківських рахунках належних ОСОБА_2 та витребувано з КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. О.І. Ющенка» інформацію щодо ОСОБА_2 . Підготовче засідання відкладено до 15 січня 2026 року.
15 січня 2026 року підготовче засідання було відкладення через ненадходження до суду витребуваних доказів.
Ухвалою суду від 28 січня 2026 року у справі закрито підготовче провадження, а її призначено до судового розгляду по суті на 11 лютого 2026 року.
11 лютого 2026 року розгляд справи було відкладено за клопотанням представника позивача, у зв'язку з хворобою позивача та його бажанням особисто брати участь у судовому засіданні.
16 лютого 2026 року судове засідання було відкладено за клопотанням представника відповідача, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі, а 17 березня 2026 року - за клопотанням представника позивача, у зв'язку з відсутністю висновку органу опіки та піклування.
25 березня 2026 року на виконання ухвали суду від 26 листопада 2025 року до суду подано висновок органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 25.03.2026 №01/00/0011/17074 щодо вирішення спору.
26 березня 2026 року у судовому засіданні оголошено перерву у зв'язку з неявкою частини свідків.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_8 у судове засідання призначене на 15 квітня 2026 року не з'явилася. У судовому засіданні 26.03.2026 суду пояснила, що на етапі стадії розірвання шлюбу та після розірвання шлюбу у сторін були спроби відновити стосунки. В результаті, після розірвання шлюбу, народилась дочка ОСОБА_6 . На даний час ОСОБА_1 , як батько, переживає та хвилюється про належний догляд і безпеку своєї дочки, оскільки він знає про негативну поведінку відповідачки, про її емоційність, нестабільність про її залежність від лудоманії, про її проблеми з психікою, як вона часто втрачає контроль над собою, своїм життям, про що неодноразово розповідала вона сама та її близькі родичі. Зважаючи на вказані обставини переконані, що дітям буде краще з батьком. Запевнили, що відповідач буде вільна у відвідуванні дітей, братиме участь у їх житті, однак проживання та опіку слід залишити за батьком. Просили задоволити позов.
Представник відповідачки суду пояснив, що на сьогоднішній день жодних доказів про те, що його довірителька вчиняє якісь негативні чи протиправні дії відносно дітей, чи веде аморальний спосіб життя, чи страждає на лудоманію, у матеріалах справи немає. Дані обставини не підтверджені жодним чином. За той час, що дитина проживає окремо від батька, жодних негативних дій з боку матері чи скарг від інших осіб про неналежне виховання дитини не надходило. Як і не надано доказів про те, що ОСОБА_2 є невідповідальною чи не гарною матір'ю. У дитини є власний куточок, власна кімната, ліжечко, іграшки, дитина відвідує дитячий садочок. У дитини вже сформоване певне відчуття власного дому, а тому змінювати місце проживання буде не в інтересах дитини. Батько регулярно бачиться із дочкою, так само як і мати бачиться з сином. Зауважив, що не можна стверджувати, що відповідачка самовільно змінила місце проживання дитини, оскільки місце проживання дочки на даний час не зареєстровано і ні судом, ні органом опіки таке місце проживання не визначалося. Мати належним чином виконує свої обов'язки, дитина забезпечена всім необхідним, а тому не має законних підстав для того, щоб змінювати дитині життя.
Відповідачка підтримала твердження висловлені адвокатом. Пояснила, що до вересня 2025 року вона спільно проживала з позивачем та двома дітьми у с. Сокиринці. Наразі проживає разом із дочкою в м. Вінниці у квартирі, що належить її батькам. Вказала, що не перебуває на обліку у лікаря-психіатра, не приймає жодних медичних препаратів та не має відхилень у стані здоров'я. Офіційно працевлаштована в ТОВ «Альянс» на посаді оператора. Під час її перебування на роботі дитина відвідує заклад дошкільної освіти. Вона працює позмінно, а у вихідні дні має можливість працювати дистанційно, що дає змогу приділяти належну увагу дитині. Також заперечила наявність у неї ігрової залежності (лудоманії) та зазначила, що не здійснює жодної діяльності, пов'язаної з азартними іграми. Крім того, зауважила, що якби раніше розлучилась із позивачем можливо і не сталось би тієї спроби самогубства.
Представник органу опіки та піклування Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. При вирішенні справи покладається на розсуд суду (Т.1 а.с.186).
Представник органу опіки і піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради також в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а також висновок органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 25.03.2026 №01/00/001/17074 щодо недоцільності визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із батьком ОСОБА_1 (Т. 2 а.с.74).
За клопотанням сторін судом було допитано в якості свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Так, ОСОБА_9 суду пояснила, що позивач є її племінником і вона часто відвідувала сім'ю за місцем їх проживання, тому їй відомі обставини їх сімейного життя. Зокрема відомо, що сторони як подружжя проживали до вересня 2025 року у с. Сокиринці Вінницького району. Основний догляд за дітьми фактично здійснював позивач, відповідачка неодноразово висловлювала невдоволення щодо дітей, говорила, що вони їй «набридли». Також вона могла підвищити голос на дітей та використовувала нецензурну лексику на їх адресу. Разом із тим, зі слів свідка, діти були забезпечені харчуванням, однак відповідач не готувала для них перші страви. Також вказала, що в будинку часто спостерігався безлад. Крім того, зазначила, що діти, зокрема малолітня дитина, були емоційно прив'язані до батька.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що позивач є її рідним братом і вони проживають поруч. Зазначила, що неодноразово спостерігала, як відповідачка у період спільного проживання проявляла агресивну поведінку в присутності дітей, кричала, вживала нецензурну лексику. Вона висловлювала небажання займатися дітьми, говорила, що діти їй не потрібні, що вона втомилася від них. Відомо їй і про випадок спроби самогубства.
Свідок ОСОБА_11 повідомила суду, що є кумою відповідачки і підтримує з нею тісні зв'язки. З позивачем та відповідачкою вона познайомилась у період, коли їхній син ОСОБА_5 ішов до першого класу. З моменту народження молодшої дитини - ОСОБА_6 і до теперішнього часу, вона періодично спілкується із ОСОБА_14 та відвідує її за місцем проживання. До 2025 року сім'я проживала у с. Сокиринці, вона періодично бувала у них в гостях, два три рази на місяць. Умови їх проживання були належними, у будинку чисто, тепло, діти доглянуті та нагодовані. За час спільного проживання догляд за дітьми здійснювали обоє батьків, а після вересня 2025 року лише ОСОБА_2 . Відповідачка завжди дбала про дітей, готувала для них їжу, і вона жодного разу не помічала випадків неналежного поводження з дітьми. Вживати алкоголь вона могла вкрай рідко, а також їй невідомо про будь-які залежності від азартних ігор. Щодо ситуації із вживанням значної кількості таблеток переконана, що це було пов'язано з великим навантаженням, таким як догляд за дітьми та ведення домашнього господарства. Проте такий її стан не відображався на ставленні до дітей. Після вересня 2025 року психологічний стан відповідача покращився: вона стала більш спокійною, врівноваженою. На даний час ОСОБА_6 відвідує заклад дошкільної освіти, відповідач працює та забезпечує належні умови для проживання дитини.
Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що є тіткою відповідачаки перебуває з нею у близьких родинних стосунках та підтримує з нею постійне спілкування, фактично супроводжує її життєвий шлях. Вказала, що ОСОБА_14 , після створення сім'ї, постійно займалася дітьми. Спочатку вони проживали на орендованих квартирах, а згодом у с.Сокиринці. Вона неодноразово відвідувала відповідачку за місцем проживання, спостерігала за умовами проживання та виховання дітей. Діти завжди були доглянуті та забезпечені всім необхідним, дуже люблять маму, в хаті прибрано. Ніколи не бачила, щоб ОСОБА_14 залишала дітей без нагляду, втрачала контроль над собою. Також вказала, що ніколи не спостерігала, щоб відповідачка брала участь в азартних іграх.
Свідок ОСОБА_13 , яка є матір'ю позивача, повідомила суду, що її син та відповідачка тривалий час перебували у сімейних відносинах та проживали разом понад 10 років. Спочатку вони проживали на орендованих квартирах, потім у квартирі, що належить матері відповідачки, а близько шести років у її будинку. Після того, як сина призвали до лав ЗСУ, відповідачка проживала разом з нею. Після розірвання шлюбу та повернення сина зі служби вони продовжували проживати спільно. Згодом сімейні відносини між ними погіршились. У січні 2025 року ОСОБА_14 звернулась за медичною допомогою, в результаті чого їй було призначено антидепресанти, а в подальшому вона почала займатися фінансовими операціями пов'язаними з торгівлею на біржі, мала фінансові труднощі та боргові зобов'язання, а також вживала алкогольні напої. У вересні 2025 року напилася таблеток, після чого, вони її поклали в лікарню ім. акад. І.О. Ющенка. Зазначила, що відповідачка неодноразово висловлювала невдоволення щодо дітей, зокрема говорила, що діти їй «набридли» та ставила під сумнів доцільність їх виховання. Основний догляд за дітьми здійснював син, оскільки поведінка відповідачки, на її думку, була нестабільною. На завершення зазначила, що переживає за подальшу долю дітей, оскільки, за її словами, батьки відповідачки мають намір вивезти її разом із дітьми до російської федерації.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
02 червня 2016 року сторони зареєстрували шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_5 у подружжя народився син ОСОБА_3 , що посвідчується копією свідоцтва про народження (Т.1 а.с.5 ).
За рішенням Вінницького районного суду від 10 серпня 2023 року шлюб між сторонами розірвано (Т.1 а.с.7-8).
ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилась дочка ОСОБА_4 (Т.1 зворот а.с.5).
12 лютого 2025 року рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області задоволено позов ОСОБА_1 та позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 (Т.1 а.с.9-12).
Крім того, згідно виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 09 вересня 2025 року вчинила спробу самогубства, випивши пігулки барбовалу та вина (Т.1 а.с. 6).
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що ОСОБА_2 є громадянкою російської федерації, після повномаштабного вторгнення виїздила до батьків у росію, та з огляду на її нестабільний емоційний стан, позивач просить визначити місце проживання малолітньої дитини разом із ним, відібрати її у відповідачки без позбавлення батьківських прав та передати на виховання позивачеві.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджував, що до жовтня 2025 року він самостійно виховував та утримував обох дітей, ОСОБА_2 не брала участі в утриманні та вихованні дітей, ставилася до своїх обов'язків безвідповідально, а після початку повномаштабного вторгнення відвідувала російську федерацію, де проживають її батьки. Крім того, наголошував на тому, що відповідачка всі кошти, які у неї були, програвала у азартних іграх, а у вересні 2025 року вчинила спробу самогубства, написавши прощального листа.
Після повернення з лікарні, як пояснював позивач та його представник, відповідачка забрала дочку до себе у квартиру, без його дозволу.
Заперечуючи позовні вимоги ОСОБА_15 доводила, що після повномаштабного вторгнення рф на територію України позивача у червні 2022 року було мобілізовано до лав ЗСУ і оскільки підстав для звільнення з військової служби у нього не було, ними було прийнято рішення про створення такої підстави, як самостійне виховання та утримання дитини до 18 років. За взаємною згодою, позивач подав позов про розірвання шлюбу, проте після прийняття судом рішення вони і надалі продовжували проживати як сім'я, допоки вона не дізналась про позбавлення її батьківських прав щодо сина та інші обставини, які значно підірвали її довіру до ОСОБА_1 . Це стало серйозним ударом для неї та спричинило нервовий зрив, в результаті чого вона потрапила до лікарні. На даний час у неї не має жодних проблем зі здоров'ям, вона влаштувалась на роботу, дитина відвідує дитячий садок, а вона не має та не мала жодного потягу до азартних ігор. Крім того, із 2014 року вона жодного разу не відвідувала батьків у рф та має посвідку на постійне місце проживання в Україні.
Допитані судом свідки підтвердили, що обоє батьків дбали про дітей та спільно проживали до вересня 2025 року, мали гарну, щасливу родину, однак ситуація змінилась з осені 2025 року, коли відповідачка переїхала проживати до м. Вінниці і забрала із собою дочку.
Судом встановлено, що між сторонами у справі загострились взаємовідносини, така ситуація не давала можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення місця проживання малолітньої дочки.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.
Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов'язків.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров'я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19).
Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
Нормами статті 19 Сімейного кодексу України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» заява № 2091/13 Суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року заява № 31111/04 зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема, обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування.
Із встановлених судом обставин вбачається, що малолітня дочка проживає разом з матір'ю, вона здійснює за нею постійний догляд, піклується та забезпечує всім необхідним (Т.1 а.с.77, 82).
Одночасно, судом не встановлено обставин, за яких проживання дитини з матір'ю могло б негативно впливати на її розвиток, життя чи здоров'я.
Твердження позивача про те, що ОСОБА_2 була позбавлена батьківських прав щодо їх спільного сина ОСОБА_3 , що нібито негативно характеризує її як матір, спростовується рішенням апеляційного суду Вінницької області від 13 січня 2026 року №128/3329/24 (рішення міститься в ЄДРСР №133289918), яким суд скасував рішення Мурованокуриловецького районного суду про позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина та прийшов до висновку, про наявність факту спільного проживання сторін на час народження дочки та не знайшов обставин негативної поведінки ОСОБА_2 .
Крім того, спростовано відповідачем і твердження про перетин державного кордону, зокрема, довідкою Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (Т.1 а.с.83) встановлено, що ОСОБА_2 з січня 2022 року по 24 жовтня 2025 року не перетинала державний кордон України чи лінію розмежування з ТОТ.
Про факт постійного проживання в Україні ОСОБА_2 також свідчить довідка заступника начальника управління Державної міграційної служби України від 08 грудня 2022 року (Т.1 а.с. 76), у якій вказано про наявність у відповідачки посвідки на постійне місце проживання в Україні.
Щодо стану здоров'я відповідачки, суд враховує її пояснення про перенесений емоційний стрес та факт спроби самогубства у вересні 2025 року, однак також бере до уваги, що згідно з довідкою про проходження психіатричних оглядів № 3208 від 14.11.2025 (а.с.Т.1 а.с.88) та медичними документами, на даний час відсутні дані, які б свідчили про наявність у неї психічного захворювання чи необхідність спеціального лікування. З наданої медичної виписки вбачається, що погіршення стану було пов'язане зі стресовою ситуацією у сім'ї та фінансовими труднощами, без встановлення хронічного психічного розладу.
Суд, оцінюючи надані докази у їх сукупності, не вбачає підстав вважати, що відповідач має нестабільний емоційний стан або становить загрозу для дитини.
Щодо доводів про наявність у відповідача ігрової залежності (лудоманії), суд зазначає, що вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Так із наданих позивачем доказів не видно регулярних транзакцій на користь букмекерських контор, онлайн-казино або ігрових сервісів. Не надано доказів і наявності численних мікропозик, боргів чи боргів за комунальні послуги через витрату коштів на гру. Не доведено вказаного і отриманою випискою по рахунку ОСОБА_2 у ПАТ КБ «Приват Банк» за період з 23.12.2023 по 29.10.2025 року.
Натомість у матеріалах справи наявні квитанції про оплату комунальних послуг по рахунку ОСОБА_16 у серпні 2024 року, січні-лютому 2025 року, травні 2025 року (а.с.84-87) та послуг із навчання дитини на рахунок ФОП ОСОБА_7 у листопаді 2025 року, що підтверджує належне виконання відповідачкою батьківських обов'язків та спростовує чергове твердження позивача про не проживання спільно за однією адресою у с. Сокиринці та залежність відповідача від азартних ігор.
Судом досліджено показання свідків, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача. Оцінюючи їх у сукупності, суд дійшов висновку, що хоча між сторонами існували певні побутові конфлікти, доказів неналежного виконання матір'ю своїх обов'язків щодо виховання дитини, жорстокого поводження, залежностей чи інших негативних факторів, які б впливали на інтереси дитини, не встановлено. Свідки з боку відповідача навпаки підтвердили належні умови проживання дитини, її догляд, харчування та забезпечення необхідним.
Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо застосування до відповідача заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративних стягнень, проведення бесід чи винесення попереджень органами опіки та піклування або органами місцевого самоврядування.
Також відсутні докази обставин, які могли б негативно характеризувати відповідача, притягнення її до адміністративної або кримінальної відповідальності (провадження по справі №127/8213/26 - закрито), перебування на обліку у зв'язку із вживанням алкоголю чи наркотиків, ведення аморального способу життя тощо, які могли б мати негативний вплив на дитину.
Водночас, суд враховує, що мати має постійне місце роботи, стабільний дохід, забезпечує дитині належні житлові умови та фактично здійснює її щоденний догляд і виховання.
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради №01/001011/10074 від 25 березня 2026 року визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 визнано недоцільним. Суд погоджується з цим висновком, оскільки він є обґрунтованим, узгоджується з матеріалами справи та відповідає найкращим інтересам дитини.
Суд наголошує, що у справах, які стосуються дітей, першочергове значення мають їхні найкращі інтереси. Рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на належний розвиток і виховання, у зв'язку з чим у першу чергу підлягають оцінці саме інтереси дитини.
Оцінивши всі зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що підстави для визначення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком відсутні.
Також не підлягає задоволенню вимога позивача про відібрання малолітньої дитини без позбавлення батьківських прав, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 170 Сімейного кодексу України такий захід є виключним і застосовується у разі, якщо залишення дитини у одного з батьків становить небезпеку для її життя, здоров'я або морального виховання, а також у випадках, передбачених пунктами 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України. У ході розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про наявність такої небезпеки або інших передбачених законом підстав для застосування зазначеного заходу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 9, 18 Конвенції про права дитини, ст. 8,11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 7, 19, 141, 160, 161 СК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області та орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа 1: Орган опіки та піклування Лука-Мелешківської сільської ради Вінницької області, адреса місцезнаходження: вул. Цетральна, буд. 2, с.Лука-Мелешківська, Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ 04329856.
Третя особа 2: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, адреса місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 50 м.Вінниця, Вінницької області, ЄДРПОУ 44566028.
Повне рішення складено 22.04.2026.
Суддя: Коломійцева В.І.