Номер справи137/1442/25
23.04.2026
Літинський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих, цивільних позивачів: ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
представника потерпілих, цивільних позивачів-адвоката ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого, цивільного відповідача-адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого, цивільного відповідача ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі судових засідань у с-щі Літин кримінальне провадження №62025080100003338 від 24.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Микулинці, Літинського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, розлученого, військовослужбовця, раніше не судимого, у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України,
ОСОБА_9 , 28.06.2025, приблизно о 23 годині 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «MERCEDES-BENZ», моделі «А170 CDI», із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони м. Хмельницький у напрямку м. Вінниця автомобільним шляхом міжнародного значення М-30 сполученням М-30 сполученням «Стрий-Тернопіль-Кропивницький- Ізварине», на відрізку дороги, що проходить по вул. Центральна у с. Селище, Літинської ТГ Вінницького району Вінницької області, неподалік будинку №43, з необережності, що виразилося у кримінально протиправній самовпевненості, в порушенні вимог п.п.10.1, та 11.3. Правил дорожнього руху України, на дорозі із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, у зв'язку із чим допустив виїзд керованого ним транспортного засобу на зустрічну смугу руху в напрямку міста Хмельницький, де відбулось зіткнення із автомобілем марки «Opel Zafira» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по вищевказаному автошляху у напрямку м. Хмельницький.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля «Opel Zafira» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи, отримала тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій та садно м'яких тканин лоба, ЗХСМТ, перелом остистих відростків С7, Th4-Th5 хребців (II-III ст.) без порушення функції спинного мозку (FrankelE), закрита травма грудної клітки, забій грудної клітки, перелом тіла грудини, лівобічна полісегментарна пневмонія, двобічний випітний плеврит, правобічний частковий (парціальний) пневмоторакс, лівобічний помірний гемоторакс, які спричинили тривалий розлад здоров'я та належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Opel Zafira» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи, отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, закритої травми грудної клітки (ЗТГК), множинних двобічних переломів ребер: 7-10 справа, 8-12 зліва, лівобічного посттравматичного гемотораксу, контузії нижньої частки лівої легені, які спричинили тривалий розлад здоров'я та належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Вказаними діями, ОСОБА_9 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 вину визнав повністю та підтвердив наведені в обвинувальному акті обставини. Зокрема вказав, що дійсно 28.06.2025 близько 23 год, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «MERCEDES-BENZ» в с. Селище зі сторони м. Хмельницький в напрямку м. Вінниця, допустив виїзд транспортного засобу на зустрічну смугу руху, де відбулось зіткнення із автомобілем марки «Opel Zafira» під керуванням ОСОБА_6 , в результаті пасажири отримали тілесні ушкодження, автомобіль був пошкоджений. Обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, заявлені у цивільному позові вимоги потерпілих визнав.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, інші учасники провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що такі правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку присутніх учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, та роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються, разом з тим, ухвалено дослідити в повному обсязі докази, що стосуються цивільного позову.
На підставі вищенаведеного, суд, допитавши обвинуваченого та потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчинені ним кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена у судовому засіданні повністю.
Таким чином, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідного до вимог ст.337 КПК України, обвинувачення, висунуте ОСОБА_9 відповідно до обвинувального акта, визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється, а тому суд кваліфікує дії ОСОБА_9 за ч.1 ст.286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Прокурор просив призначити обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у вид двох років позбавлення волі із позбавленням його права керувати транспортними засобами строком на три роки. Водночас, вважав доцільним застосувати до нього ст.58 КК України, замінивши покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців із відрахуваннями 10% із суми грошового забезпечення в доход держави, з чим погодились інші учасники кримінального провадження.
При призначенні ОСОБА_9 покарання, суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_9 вчинив неумисний закінчений нетяжкий злочин.
Як особа ОСОБА_9 за місцем проживання характеризується посередньо, є військовослужбовцем, на обліку в закладах з надання психіатричної або наркологічної допомоги не перебуває, раніше не судимий.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлені.
Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, який вчинив неумисний закінчений нетяжкий злочин, внаслідок якого потерпілі отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.1 ст.286-1 КК України.
Разом з цим, враховуючи позицію прокурора та захисника, обставини кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне застосувати обов'язкове додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами ОСОБА_9 строком на три роки, що є найменшою межею, яка підлягає застосуванню, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_9 проходить військову службу на посаді водія.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_9 покарання не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до ч.2 ст.69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, тому визначення додаткового покарання за ч.1 ст.286-1 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є обов'язковим.
Так, внаслідок порушення ОСОБА_9 правил безпеки дорожнього руху була створена реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та завдана відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
Отже, з урахуванням характеру вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд визнає за неможливе збереження за ним права керування транспортними засобами та доходить висновку щодо необхідності призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки, відповідно до положень санкції ч.1 ст.286-1 КК України, оскільки це буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Підстави до застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання не встановлені.
При цьому, за приписами ч.1 ст.58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.
Оскільки ОСОБА_9 є військовослужбовцем, враховуючи обставини справи та особу винного, його бажання продовжити військову службу, суд приходить до висновку про те, що перебування ОСОБА_9 на теперішній час в місцях позбавлення волі не відповідатиме вимогам реалій сьогодення, у зв'язку з чим вважає за необхідне застосувати до нього дію ст.58 КК України замінити покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців із відрахуваннями 10% із суми грошового забезпечення в доход держави.
При цьому суд вважає, що з огляду на продовження воєнного стану в Україні, високої необхідності держави у військовослужбовцях, саме таке покарання надасть можливість обвинуваченому продовжувати проходити військову службу, та шляхом відрахування в дохід держави частини його грошового забезпечення принести більшу суспільну користь.
Що стосується цивільного позову потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до ОСОБА_9 , Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, до розгляду з даним кримінальним провадженням, суд зазначає наступне.
Потерпілими в межах даного кримінального провадження подано цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_9 : на користь потерпілого ОСОБА_5 завдану немайнову (моральну) шкоду у розмірі 100000,00 грн; на користь потерпілої ОСОБА_4 завдану немайнову (моральну) шкоду у розмірі 200000,00 грн; на користь потерпілого ОСОБА_6 завдану немайнову (моральну) шкоду у розмірі 50000,00 грн. Також просили стягнути з ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС»: на користь ОСОБА_6 завдану матеріальну шкоду транспортному засобу у розмірі 146174,14 грн; на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 3800,00 грн та страхове відшкодування (регламентну виплату) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку, що становить 96000,00 грн. Просили вирішити питання розподілу судових витрат чим: стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн; стягнути з ОСОБА_9 та із ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» на користь ОСОБА_4 порівно витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн; стягнути з ОСОБА_9 та із ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» на користь ОСОБА_6 порівно витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Від представника цивільного відповідача ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» надійшов відзив на позовну заяву, у якому вважають, що вимога позивача щодо стягнення 146171,14 грн за пошкодження транспортного засобу є передчасною та необгрунтованою, оскільки АТ «СГ «ТАС» (приватне) не має законних підстав для розгляду страхової справи та призупинило розгляд страхової справи до надання рішення суду яким буде притягнуто ОСОБА_9 до відповідальності за вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.06.2025.
В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх представник-адвокат ОСОБА_10 позовні вимоги підтримали, з підстав наведених у позовній заяві.
Представник цивільного відповідача ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні обвинувачений, цивільний відповідач ОСОБА_9 позовні вимоги визнав повністю.
При розв'язанні зазначеного цивільного позову, в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з положень ст.4 ЦПК України, 22, 23, 1166, 1187 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Судом встановлено, що ОСОБА_4 внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, понесла витрати на лікування у розмірі 3800,00 грн, визнана особою з інвалідністю III групи (а.с.95-108 том2).
Крім того, внаслідок ДТП ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи (а.с.85-91 том2).
ОСОБА_6 внаслідок ДТП отримав легкі тілесні ушкодження (а.с.114-116 том2). Крім того, він є власником транспортного засобу автомобіля «Оpel Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.116 том2), цивільно-правова відповідальність якого, станом на 28.06.2025, була застрахована ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄНА ІНШУРАНС ГРУП» (а.с.128 том2).
Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу та звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №34-R/17/54 від 07.08.2025, виготовленого на замовлення АТ «СГ «ТАС» ринкова вартість майна Opel Zafira реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2005 р.в. складає 187382,40грн. Ринкова вартість пошкодженого складає майна Opel Zafira реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2005 р.в., внаслідок ДТП 41211,26 грн, вартість відновлювального ремонту складає 1115228,30 грн (а.с.117-127 том2).
Автомобіль «MERCEDES-BENZ», моделі «А170 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_9 станом на 28.06.2025, мав поліс цивільно-правової власників відповідальності транспортних засобів та цивільна відповідальність була застрахована ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (а.с.197 том2). За умовами полісу страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, 300000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну, 160000,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, визнання обвинуваченим позову, з огляду на вимоги розумності і справедливості, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, спричиненої ДТП, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо заперечень цивільного відповідача ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» щодо передчасності позову, варто зауважити, що саме за потерпілими у дорожньо-транспортній пригоді залишається право вибору способу звернення за захистом своїх прав - із заявою до страхової компанії чи із позовом до суду до страхової компанії. Такий висновок зробив Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду в постанові №297/2187/19 від 31 березня 2021 року, підтвердивши правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Щодо вимоги ОСОБА_6 до ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про стягнення на його користь завданої матеріальної шкоди транспортному засобу у розмірі 146174,14 грн.
Між потерпілими та обвинуваченим виникли деліктні зобов'язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченим, відповідальність якого застрахована в силу положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та страховою компанією існували зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ст.18 Закону №3720-IX у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Згідно п.1 ч.1 ст.26 Закону №3720-IX у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов'язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.
Відповідно до положень ст.28 Закону №3720-IX транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхова (регламентна) виплата розраховується як сума: матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відтак, оскільки ринкова вартість автомобіля потерпілого ОСОБА_6 складає 187382,40 грн, його ринкова вартість пошкодженого внаслідок ДТП складає 41211,26 грн, а вартість відновлювального ремонту складає 1115228,30 грн, суд вважає обґрунтованою вимогу потерпілого про відшкодування йому різниці між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок ДТП та після пошкодження внаслідок ДТП в сумі 146171,14, частково задовольнивши вимоги потерпілого.
Щодо позовних вимог ОСОБА_4 до ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 3800,00 грн та страхового відшкодування (регламентну виплату) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку, що становить 96000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону №3720-IX у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров'ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв'язку з лікуванням потерпілої фізичної особи.
Згідно з положеннями ст.23 Закону №3720-IX страхова (регламентна) виплата у зв'язку із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи здійснюється страховиком, а у випадках, передбачених частиною першою і пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у розмірі заробітку (доходу), втраченого потерпілою фізичною особою, який визначається відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати у зв'язку із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи у разі встановлення їй інвалідності (визнання малолітньої або неповнолітньої потерпілої особи дитиною з інвалідністю) становить, зокрема, у разі встановлення III групи інвалідності - 12 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку.
Як вбачається з медичної документації ОСОБА_11 внаслідок ДТП, яка сталася 28.06.2025, понесла витрати на лікування у розмірі 3800,00 грн та внаслідок отриманих тілесних ушкоджень була визнана особою з інвалідністю III групи, а тому позовні вимоги і в цій частині підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог потерпілих.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються, зокрема, з витрат на правничу допомогу, що окремо досліджує суд за результатами розгляду справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат на правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Представником цивільних позивачів надано: договір про надання професійної правничої допомоги від 11.11.2025, укладений з ОСОБА_12 та додаток №1 до вказаного договору із встановленою фіксованою сумою гонорару у розмірі 15000,00 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера від 11.11.2025 про прийняття від ОСОБА_12 оплати гонорару у розмірі 15000,00 грн; договір про надання правничої допомоги від 11.11.2025, укладений з ОСОБА_11 та додаток №1 до вказаного договору із встановленою фіксованою сумою гонорару у розмірі 15000,00 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера від 11.11.2025 про прийняття від ОСОБА_11 оплати гонорару у розмірі 15000,00 грн; договір про надання професійної правничої допомоги від 11.11.2025, укладений з ОСОБА_6 та додаток №1 до вказаного договору із встановленою фіксованою сумою гонорару у розмірі 20000,00 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера від 11.11.2025 про прийняття від ОСОБА_6 оплати гонорару у розмірі 20000,00 грн.
Частиною 2 ст.120 КПК України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий.
Згідно з ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Отже, на обвинуваченого покладається обов'язок відшкодування документально підтверджених процесуальних витрат, зокрема, і виплати, пов'язані з правовою допомогою представника потерпілого.
Відтак, з обвинуваченого-цивільного відповідача ОСОБА_9 на користь потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_5 слід стягнути витрати у розмірі 15000,00 грн, на користь потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_4 слід стягнути витрати у розмірі 15000,00 грн, на користь потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_6 слід стягнути витрати у розмірі 20000,00 грн.
Згідно ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на проведення судової експертизи по даному кримінальному провадженню становлять 8468,30 грн, відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з обвинуваченого витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.
Керуючись ст.2, 7, 100, 124, 128, 174, 349, 351, 358, 368-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд
ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.58 КК України замінити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки - на 2 (два) роки службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням 10% (десяти відсотків) із суми його грошового забезпечення в дохід держави.
Відповідно до вимог ч.2 ст.58 КК України, під час відбування покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Початком строку відбування покарання у виді службового обмеження вважати день, з якого фактично розпочато відрахування із грошового забезпечення військовослужбовця.
На підставі ст.72 КК України у строк призначеного ОСОБА_9 покарання зарахувати строк попереднього ув'язнення з 22.08.2025 по 23.04.2026 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , завдану немайнову (моральну) шкоду у розмірі 100000,00 грн (сто тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , завдану немайнову (моральну) шкоду у розмірі 200000,00 грн (двісті тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завдану немайнову (моральну) шкоду у розмірі 50000,00 грн (сто тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завдану матеріальну шкоду транспортному засобу у розмірі 146171,14 грн (сто сорок шість тисяч сто сімдесят одну гривню 14 копійок).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріальну шкоду у розмірі 3800,00 грн (три тисячі вісімсот гривень 00 копійок) та страхове відшкодування (регламентну виплату) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку, що становить 96000,00 грн (дев'яносто шість тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 8468,30 грн (вісім тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 30 копійок).
Скасувати арешт, який був накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 07.07.2025 у справі №127/20407/25, на: автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «A170 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 ; автомобіль марки «Opel» моделі «Zafira» реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 .
Речовий доказ у кримінальному провадженні: автомобіль марки «Opel» моделі «Zafira» реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , повернути ОСОБА_6 .
Речовий доказ у кримінальному провадженні: автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «A170 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , повернути ОСОБА_9 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Поряд з цим, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, котрі ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження котрих було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
Суддя: ОСОБА_1