Справа № 212/645/26
Провадження № 2/177/777/26
(заочне)
Іменем України
22 квітня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Суботіної С. А.
за участі: секретаря Ференц Я. З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-капітал» Усенко М.І. через систему «Електронний суд» звернувся 20.01.2026 до суду з указаним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором від 12.09.2023 № 996431 у загальному розмірі 157767,60 грн, а також понесені судові витрати.
В обґрунтування пред'явлених вимог указав, що 12.09.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі по тексту - ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 996431, за умовами якого товариство надало позичальнику кредит у розмірі 25000,00 грн, який вона зобов'язалася повернути, сплатити проценти та виконати інші обов'язки, встановлені договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти. У свою чергу відповідач не виконала умови договору, заборгованість не погашала, у зв'язку з чим за даним кредитним договором виникла заборгованість. Між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» 21.06.2024 укладено договір факторингу № 21062024, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло право вимоги до позичальника за кредитним договором від 12.09.2023 № 996431, де боржником є ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 157767,60 грн, із яких 21900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 135867,60 грн - заборгованість за відсотками. Відповідач продовжує ухилятися від погашення заборгованості, що є порушенням прав ТОВ «ФК «Кредит-капітал», у зв'язку з чим, представник звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Від АТ КБ «Приватбанк» 27.03.2026 надійшли відомості щодо карткового рахунку, витребувані судом (а.с.56-57).
Представником позивача у тексті позову зазначено про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, однак до суду повторно не з'явилася, про причини неявки не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надала. Відзиву не подано.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.
Зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечуються споживачу через веб-сайт у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» 12.09.2023 укладено договір про надання споживчого кредиту № 996431, за умовами якого надає споживачу кредит, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (а.с.8 зворот - 11)
Умовами надання кредиту визначено, що сума кредиту (загальний розмір) складає: 25000,00 грн, строк кредиту 364 дні, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів. За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою 2,2% у день, що застосовується у межах строку кредиту. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк користування кредитом складає 109580,76% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 225200,00 грн.
Розділом 2 договору обумовлено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
До договору надано паспорт споживчого кредиту, де зазначені основні умови кредитування та наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (а.с.12-13).
Указаний договір підписаний його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби, що передбачено п.1.1 договору.
Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як визначено ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 12.09.2023 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір про надання споживчого кредиту № 996431, чим погодилася із запропонованими умовами договору.
У договорі та довідці про ідентифікацію викладено докладну інформацію щодо особи позичальника - ОСОБА_1 , зокрема індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта та дату його видачі, адресу проживання, електронну адресу, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання договору про споживчий кредит у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у ТОВ «Селфі Кредит» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов'язання з їх повернення та сплати платежів, передбачених договором.
На підставі договору про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 03.05.2022, укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та товариством з обмеженою відповідальністю «Пейтек Україна», на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 12.09.2023 перераховано кредитні кошти у розмірі 25000,00 грн (а.с.15).
Від АТ КБ «Приватбанк» надійшла витребувана судом інформація, що на карту № НОМЕР_2 , емітованої на ім'я ОСОБА_1 , 12.09.2023 зараховано кошти у розмірі 25000,00 грн (а.с.56-57).
Таким чином, ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов'язання за договором виконав, а відповідач отримала кредитні гроші.
Відповідно до графіку платежів, що є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 12.09.2023 № 996431, відповідач отримала 12.09.2023 кредит у розмірі 25000,00 грн та через 364 дні мала повернути заборгованість за кредитом у розмірі 25000,00 грн, нараховані відсотки у розмірі 200200,00 грн (а.с.11 зворот).
Із розрахунку заборгованості слідує, що відповідачу 12.09.2023 видано кредит у розмірі 25000,00 грн та у період із 12.09.2023 по 21.06.2024 щоденно нараховувалися відсотки за узгодженою ставкою 2,2%. У свою чергу, відповідач, користуючись кредитними коштами, належним чином не виконувала умови договору про надання споживчого кредиту, сплативши востаннє 13.09.2023 на погашення заборгованості 3100,00 грн та на сплату відсотків 1100,00 грн, у зв'язку з чим станом на 21.06.2024 утворилася заборгованість у загальному розмірі 157767,60 грн, із яких заборгованість за кредитом 21900,00 грн, за відсотками 135867,60 грн (а.с.15-20).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.
Згідно з пп. 3 п. 4.1 договору від 12.09.2023 № 996431, передбачено правотовариства укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов'язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.
Між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» 21.06.2024 укладено договір факторингу № 21062024, яким ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах боржників (а.с.21 - 24).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу від 21.06.2024 № 21062024, право вимоги за договором від 12.09.2023 № 996431, укладеним із ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-капітал». На момент відступлення прав вимоги загальна сума заборгованості за даним договором складає 157767,60 грн, із яких: заборгованість за кредитом 21900,00 грн та заборгованість за відсотками 135867,60 грн (а.с.25).
Позивачем відповідачу 30.12.2025 направлено повідомлення про відступлення права вимоги за договором від 12.09.2023 № 996431, укладеним із ТОВ «Селфі Кредит», на користь нового кредитора - ТОВ «ФК «Кредит-капітал» з вимогою погашення заборгованості у розмірі 157767,60 грн(а.с.26 зворот).
За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання з повернення кредитних коштів у строки, передбачені договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку, унаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Суд враховує, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с.6), який, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-капітал».
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.
У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 № 0107, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет»; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо АО «Апологет», керівником якої є Усенко М.І.; ордер серії ВС № 1381377 на надання адвокатом Усенком М.І. правничої допомоги ТОВ «ФК «Кредит-капітал» на підставі договору про надання правничої допомоги від 01.07.2025 №0107; акт наданих послуг від 30.12.2025 № 29 згідно договору про надання правничої допомоги від 01.07.2025 № 0107 щодо боржника ОСОБА_1 , де обумовлено вартість наданих послуг 8000,00 грн; детальний опис наданих послуг до акту від 30.12.2025 № 29, де зазначено найменування наданих адвокатом послуг (усна консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви, подання заяви до суду), кількість витраченого адвокатом часу (а.с.28-30).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18).
Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Верховний Суд, у постанові від 28.09.2022 у справі № 534/14/20 (провадження №61-6638св22), аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.
Суд, розглянувши вказані докази, оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи ціну позову, приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог. Обсяг доказів у справі є незначним, справа не вирізняється підвищеною складністю, а тому суд приходить до висновку, що обґрунтованою та реальною є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідає реальним витратам на надання правничої допомоги в даній справі, є співмірним з ціною позову, не призведе до надмірного, невиправданого збагачення позивача та надмірного тягаря на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал»(код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 12.09.2023 № 996431 у загальному розмірі 157767(сто п'ятдесят сім тисяч сімсот шістдесят сім) гривень 60 копійок, яка складається із:
-заборгованості за кредитом в розмірі 21900 (двадцять одна тисяча дев'ятсот) гривень 00 копійок;
- заборгованість за відсотками в розмірі 135867 (сто тридцять п'ять тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал»(код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область) в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення складено 23.04.2026
Суддя: