Справа № 204/4436/26
Провадження № 1-кс/204/749/26
21 квітня 2026 року слідчий суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу слідчого управління ГУ СБУ у Дніпропетровської області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 22025040000000927 від 11.06.2025 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,-
встановив:
До суду надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу слідчого управління ГУ СБУ у Дніпропетровської області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 22025040000000927 від 11.06.2025 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що Слідчим управлінням Головного Управління СБ України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025040000000927 від 11.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.Підставою для реєстрації даного кримінального провадження стало повідомлення оперативного підрозділу про те, що громадяни України, які являються власниками та директорами юридичних осіб, зареєстрованих на території Дніпропетровської області, у порушення постанови КМУ від 27.09.2022 № 1076 «Про заборону вивезення товарів з України на митну територію Російської Федерації», за допомогою юридичної особи - не резидента України, вчиняють умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), шляхом передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Дніпропетровської області здійснює діяльність ТОВ «НВП-Рудпромавтоматика» (ЄДРПОУ 33355209, м. Кривий Ріг), власником та службовими особами якого налагоджено протиправну схему з передачі матеріальних ресурсів представникам російської федерації в обхід застосованих обмежень, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 № 1076 «Про заборону вивезення товарів з України на митну територію Російської Федерації». Зазначена протиправна схема полягає в експорті виготовленої продукції ТОВ «НВП-Рудпромавтоматика» на адресу компаній OOO «Promkipavtomatika Engineering» (територіально розміщена в Узбекистані, належить громадянам рф, здійснює поставки на адресу пов'язаної структури - російської компанії ОАО «Инжиниринг технологиии системы») та АО «CHIRCHIQ TRANSFORMATOR ZAVODI» (з 24.02.2022 по т.ч. уповноважені особи вказаного підприємства здійснили 271 експортну операцію на адресу російських компаній, в т.ч. до ГУП ЛНР «Региональная сетевая компания», ООО «РН-ЮГАНСКНЕФТЕГАЗ» (внесено до санкційного списку USA OFAC UID Number - 18276, кінцевий власник - «РОСНЕФТЬ»).Ведення протиправної діяльності наразі триває, зокрема у першому півріччі 2025 року ТОВ «НВП-Рудпромавтоматика» відвантажено продукції вказаним структурам на суму понад 4 млн. грн.Встановлено, що до вищевказаної протиправної діяльності причетний ОСОБА_5 ,який є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «НВП-Рудпромавтоматика», фактично здійснює керування підприємством, має широке коло зав'язків серед керівництва як вітчизняних так і іноземних (в т.ч. рф) компаній в енергетичній галузі, організовує та приймає участь у проведенні переговорів по укладанню договорів, у т.ч. з іноземними суб'єктами господарської діяльності, щодо постачання продукції ТОВ «НВП-Рудпромавтоматика» - електроустаткування у гірничо-шахтній галузі, а також по наданню послуг з проектування, модернізації та ремонту зазначеного електроустаткування. Крім того, ОСОБА_5 здійснює розподіл коштів, одержаних у наслідок проведення протиправної діяльності.Таким чином, у діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від десяти до дванадцяти років, що згідно ч. 6 ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.За викладених вище обставин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слобідка Шелехівська Хмельницької області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 14.04.2026 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 111-2 КК України.Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, встановлено, що підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належать на праві приватної власності наступні об'єкти нерухомого майна, а саме:нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ;промисловий комплекс за адресою: АДРЕСА_3 .Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.Як вбачається з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.Слід зазначити, що санкція ч. 1 ст. 111-2 КК України передбачає вид додаткового покарання - конфіскацію майна.Крім цього, на даний час існують обставини, які підтверджують, що незастосування заборони або обмеження відчуження та розпорядження зазначеним нерухомим майном, призведе до його незаконного використання або передачі іншим особам, що позбавить можливості застосування конфіскації. У зв'язку з чим, слідчий звернувся з даним клопотанням до суду і просить розглянути клопотання без повідомлення власника майна, його захисника, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, та наявні обґрунтовані підстави вважати, що невиконання такої умови призведе до зникнення, втрати, перетворення та/або відчуження майна.
Слідчий надав суду заяву про розгляд клопотання без його участі, просив клопотання про арешт майна задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, вважаю за можливе розглянути клопотання без повідомлення власника майна, його захисника, представника.
Ознайомившись з матеріалами клопотання, якими обґрунтовується необхідність арешту майна, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно зі ст. 4 Конвенції Ради Європи «Про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму» (ратифіковану Законом України N 2698-VI від 17.11.2010) - «слідчі і тимчасові заходи» - Кожна Сторона зобов'язана вжити такі заходи, які можуть знадобитися для можливості її здатності швидко визначити, виявити, заблокувати або заарештувати майно, яке підлягає конфіскації для того, щоб, зокрема, сприяти здійсненню конфіскації надалі.
Згідно зі ст. 5 даної Конвенції, держава Україна зобов'язана вжити заходів, які можуть знадобитися для того, щоб забезпечити застосування заходів щодо блокування, арешту та конфіскації також до:a) майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи;b) майна, отриманого із законних джерел, якщо до нього було повністю або частково приєднані доходи, отримані злочинним шляхом; c) прибутку або інших вигод, отриманих від доходів, від майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи, отримані злочинним шляхом, або від майна, до якого залучені доходи, отримані злочинним шляхом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як визначено ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Відповідно до ч.5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
За ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
В судовому засіданні встановлено, що Слідчим управлінням Головного Управління СБ України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025040000000927 від 11.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України. У даному кримінальному провадженні, 14.04.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, встановлено, що підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належать на праві приватної власності наступні об'єкти нерухомого майна, а саме:нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ;промисловий комплекс за адресою: АДРЕСА_3 . Санкція ч.1 ст.111-2 КК України передбачає вид додаткового покарання - конфіскацію майна. Незастосування заборони розпорядження вказаним майном призведе до його незаконного відчуження або передачі іншим особам, що позбавить можливості застосування конфіскації.
Правовою підставою для арешту зазначеного майна є п.3 ч.2 ст.170 КПК України - конфіскація майна як виду покарання.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого та прокурора, щодо необхідності накладення арешту на вказане майно, у зв'язку з чим, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 98, 107, 110, 131, 132, 170-175, 309, 369-372, 376 КПК України, -
постановив:
Клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу слідчого управління ГУ СБУ у Дніпропетровської області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 22025040000000927 від 11.06.2025 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ; промисловий комплекс за адресою: АДРЕСА_3 ,шляхом накладення заборони відчуження та розпорядження зазначеним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1