Справа № 204/11401/25
Провадження № 2/204/913/26
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
1 квітня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Жеребцової В.Д.
розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії з урахуванням 3% річних, інфляційного збільшення та пені у розмірі 78 327 грн. 92 коп. та судові витрати по справі у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що 30.09.2018 року між Комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 100599 про постачання теплової енергії. Відповідно до договору купівлі-продажу приміщення від 30.04.2010 року, відповідач є власником нежитлового приміщення V, за адресою: АДРЕСА_1 . Впродовж періоду з березня 2022 року по серпень 2025 року включно, КП «Теплоенерго» ДМР надавало послуги з постачання теплової енергії ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Однак через невиконання відповідачем цього обов'язку відносини між сторонами залишались фактичними до набрання чинності 04.09.2019 року Постановою Кабінету Міністрів України № 830 Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, на виконання якої позивачем опубліковано на своєму сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання. Дія Договору Приєднання почалась з 01.11.2019 року і триває до теперішнього часу, в силу відсутності відомостей про відключення приміщення відповідача від систем теплопостачання у встановленому законодавством порядку. Таким чином, між позивачем та відповідачем діє Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. За умови відсутності письмово укладеного договору на постачання теплової енергії із відповідачем, при здійснення відносин з теплопостачання, сторони мають керуватися нормами діючого законодавства, згідно яких зокрема: споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію; розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; станом на березень 2022 року оплата послуг здійснювалась не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом. На підставі наведеного, станом на день пред'явлення даного позову, сума заборгованості становить: 78 327,92, яка складається з основного боргу у розмірі 60 116,42 грн., 3% річних у розмірі 3 436, 15 грн., інфляційні збитки у розмірі 10 590,64 грн., пеня у розмірі 4 184,71 грн. Позивачем направлялись відповідачеві Акти прийому-передачі теплової енергії та рахунки на їх оплату, Акт звіряння взаємних розрахунків та досудову вимогу. Однак вони залишились без відповіді, а заборгованість не погашеною станом на дату подання цієї позовної заяви. Позивач продовжує ігнорувати свої обов'язки із оплати спожитої ним послуги, чим порушує права підприємства на отримання оплати за надані послуги з теплопостачання у встановлений законом строк, у зв'язку із чим, позивач вимушений звернутись до суду.
Ухвалою суду від 24.11.2025 року було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 24.11.2025 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, у зв'язку чим, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 30 вересня 2018 року між Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 було укладено Договір № 100599 про постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28-29).
Додатком № 1 до договору № 100599 від 30.09.2018 року визначено розрахунок обсягів теплової енергії, ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 (а.с. 30).
Відповідно до витягу № 26383697 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, нежиле приміщення V за адресою АДРЕСА_1 , на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу належить ОСОБА_1 (а.с. зворотна 33).
Суду не надано доказів того, що відповідач звертався до позивача щодо припинення дії Договору на постачання теплової енергії, отже вказаний договір є чинним.
Таким чином, між позивачем та ОСОБА_1 склалися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з опалення, оскільки позивач фактично надавав відповідачу послуги з опалення, а відповідач користувався даними послугами для задоволення власних потреб та не відмовлявся від них.
На виконання умов договору, енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію і потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержувану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.
Датою початку порушення зобов'язання є період з березня 2022 по серпень 2025 року.
Таким чином, строк виконання вищевказаних помісячних зобов'язань, що випливають на підставі спірного Договору, є таким, що настав.
Згідно розрахунку сума заборгованості відповідача перед позивачем за теплопостачання з березня 2022 по серпень 2025 року становить у розмірі 60 116 грн. 42 коп.
17 лютого 2021 року споживач ОСОБА_1 надав заяву до КП «Теплоенерго», в якій просив надсилати рахунки за використану теплову енергію на електронну адресу (а.с. 51).
Як вбачається з довідки КП «Теплоенерго» споживачу ОСОБА_1 за договором про постачання теплової енергії № 100599 від 30 вересня 2018 року направлялися документи кожного місяця з березня 2022 року по серпень 2025 року, на підтвердження чого позивачем надано реєстри (витяги) електроних відправок. (а.с. 72-84).
Судом встановлено, що відповідач, перебуваючи з позивачем у договірних відносинах з 30 вересня 2018 року, свої зобов'язання з оплати фактично наданих послуг позивача у відповідності з вимогами статей 525, 526 ЦК України належним чином не здійснював, оплати не проводив, в результаті чого за період з березня 2022 року по серпень 2025 року включно виникла заборгованість в сумі 60 116 грн. 42 коп., яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена, а досудова вимога разом із Актом звіряння взаємних розрахунків від 07.10.2025 року, залишена відповідачем без задоволення (а.с. 48-50).
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на отримання плати за послуги з теплопостачання.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою ст. 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
У пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», визначено, що споживач зобов'язаний вносити щомісячну плату за надані послуги згідно встановлених тарифів.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року № 6-2951цс15.
На підставі ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання недопустима.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги за кожен розрахунковий період окремо, якщо вони фактично отримували такі послуги.
Виходячи з аналізу наведених норм закону, а також встановивши, що відповідач зобов'язання за договором про надання послуг з теплопостачання у належному йому нежитловому приміщенні виконував неналежним чином, врахувавши те, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження його звернення до позивача із заявами про ненадання послуг або надання їх неналежної якості, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, взявши до уваги, що встановлені тарифи на опалення у нежитлових приміщеннях відповідач в установленому законом порядку не оскаржував, доказів на підтвердження того, що він відмовився у встановленому законом порядку від надання позивачем послуг з теплопостачання, відповідач також не надав.
Визначаючи розмір заборгованості суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, приходить до висновку про його обґрунтованість та достовірність, а відтак, права позивача підлягають захисту шляхом стягнення на його користь з відповідача суми основного боргу за період з березня 2022 по серпень 2025 у розмірі 60 116 грн. 42 коп.
Що стосується вимог про стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу, 3% річних та пені, то суд виходить з наступного.
Згідно части 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У частині 1, 3 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог п. 8.4.3 Договору про постачання теплової енергії від 30.09.2018 року, в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 5 березня 2022 року «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, внесено зміни та пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206. Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану викладено в такій редакції: установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285).
Таким чином, до періоду нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року, підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206. Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану, в редакції чинній до 29 грудня 2023 року, а саме до внесення вищенаведених змін.
Натомість, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних збитків, 3 % річних та пені за період з березня 2022 року по серпень 2025 року.
З огляду на викладене, виходячи з вищенаведених норм законодавства, слід дійти висновку, що в даному випадку відповідач звільнений від обов'язку сплати на користь позивача інфляційних витрат, 3 % річних, нарахованих у період з березня 2022 року по грудень 2023 року, у зв'язку із чим суд приходить до висновку, що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
До матеріалів справи позивачем долучено розрахунок, відповідно до якого, з виключенням зазначеного періоду з березня 2022 року по грудень 2023 року, стягненню підлягають: 3% річних у розмірі 792 грн. 53 коп., інфляційні витрати у розмірі 2 441 грн. 11 коп. та пеня у розмірі 1 332 грн. 66 коп.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат, 3 % річних та пені підлягають частковому задоволенню за період з січня 2024 року по серпень 2025 року у розмірі: 3% річних у розмірі 792 грн. 53 коп., інфляційні витрати у розмірі 2 441 грн. 11 коп., пеня у розмірі 1 332 грн. 66 коп.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 3, 15, 16, 526, 527, 598, 599, 625 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 29, оф. 504, код ЄРДПОУ 32688148) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії у розмірі 60 116 грн. 42 коп., 3% річних у розмірі 792 грн. 53 коп., інфляційні витрати у розмірі 2 441 грн. 11 коп., пеня у розмірі 1 332 грн. 66 коп., судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп., а всього суму у розмірі 67 105 грн. 12 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Дубіжанська