Справа №133/1402/26
Провадження №1-кп/133/546/26
Іменем України
23.04.2026
м. Козятин
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятин обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62025080100008568 від 16.12.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 та ч.1 ст.121 КК України та клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ,
встановив:
До Козятинського міськрайонного суду Вінницької області 22.04.2026 надійшло клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за № 62025080100008568 від 16.12.2025 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 та ч.1 ст.121 КК України.
В обґрунтування клопотання вказав, що 30.09.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 289 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду солдата мотопіхотного батальйону, прикомандированого з військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу указаної військової частини, постановлено на усі види забезпечення.
Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, старший солдат ОСОБА_6 окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Крім цього, згідно до указаних вище положень захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Пунктами 1, 3 частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації на території України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні уведено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України та триває по теперішній час.
Водночас у порушення зазначених вище норм законодавства України солдат ОСОБА_4 , учинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, 13.10.2025, точного часу під час досудового розслідування не встановлено, військовослужбовець за мобілізацією солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою ухилитись від виконання обов'язків військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, без поважних причин, з метою ухилення від проходження військової служби, будучи виписаним після стаціонарного лікування в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня № 4» Запорізької міської ради, не прибув у місце дислокації військової частини НОМЕР_1 у населеному пункті Новоіванівка Запорізької області та був відсутній до 27.01.2026, доки не був затриманий працівниками відділення поліції № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, тим самим припинивши вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Він же, 27 січня 2026 року близько 19 години 00 хвилин, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , у ході раптово виниклого словесного конфлікту з рідним братом ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні кухні, реалізовуючи раптово виниклий умисел на спричинення тілесних ушкоджень останньому, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, взяв до рук кухонний ніж та наніс ним 3 різані рани в ділянку лівого плечового суглобу, 1 різану рану в ділянку правої гомілки та здійснив
1 удар у ліву половину грудної клітини, яке за ознакою є небезпечним для життя в момент заподіяння і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
У вчиненні даних кримінальних правопорушень обґрунтовано обвинувачується: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Непедівка Козятинського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України.
Клопотання про продовження застосування до ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внесено із врахуванням вагомих доказів тяжкості вчиненого ним злочину.
Під час з'ясування даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він самовільно залишив військову частину військовослужбовець за мобілізацією, діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою ухилитись від виконання обов'язків військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, без поважних причин, з метою ухилення від проходження військової служби, будучи виписаним після стаціонарного лікування в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня № 4» Запорізької міської ради, не прибув у місце дислокації військової частини НОМЕР_1 у населеному пункті Новоіванівка Запорізької області та був відсутній до 27.01.2026, доки не був затриманий працівниками відділення поліції № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, тим самим припинивши вчинення кримінального правопорушення.
Він же, 27 січня 2026 року близько 19 години 00 хвилин, перебуваючи у будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , у ході раптово виниклого словесного конфлікту з рідним братом ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні кухні, реалізовуючи раптово виниклий умисел на спричинення тілесних ушкоджень останньому, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, взяв до рук кухонний ніж та наніс ним 3 різані рани в ділянку лівого плечового суглобу, 1 різану рану в ділянку правої гомілки та здійснив 1 удар у ліву половину грудної клітини, яке за ознакою є небезпечним для життя в момент заподіяння і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, існує ризик, що перебуваючи на свободі ОСОБА_4 може вчиняти інші злочини.
Також, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , йому відоме місце проживання свідків, існує ризик, що перебуваючи на свободі ОСОБА_4 може впливати на них у даному кримінальному провадженні.
Ризик, передбачений п. 3 с. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні існує, оскільки ОСОБА_4 обізнаний про місце їхнього проживання, а тому, перебуваючи на волі, він зможе на них незаконно впливати, так як отримає можливості здійснювати на них тиск, з метою їх спонукання шляхом залякування, погроз, вмовляння до дачі неправдивих показань або відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід судового розгляду та його результати.
Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього.
Прокурор вказав, що строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується 28.04.2026, у зв'язку із чим є необхідність у його продовженні.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який відповідно до ч. 5 ст. 407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, та за ч.1 ст.121 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, тому лише запобіжний захід у виді тримання під вартою може запобігти встановленим ризикам і забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Клопотання про продовження до ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внесено із врахуванням вагомих доказів тяжкості вчинених ним злочинів.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилаючись на обставини, вказані в ньому.
Обвинувачений ОСОБА_4 вважає клопотання неоогрунтованим. Зазначив, що бажає продовжувати службу.
Захисник просив суд не застосовувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, а застосувати більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши докази, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з п. 5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
За результатами розгляду клопотання суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою .
Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого/підозрюваного, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, та ч.8 ст. 176 КПК України, з метою запобігання ризикам, суд вважає, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
Обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
За змістом клопотання, досудовим розслідуванням встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, і в обґрунтування продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 переслідується необхідність запобігання спробам переховуватись від суду, вплинути на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, а також вчиняти нові подібні злочини.
Наявність даних ризиків підтверджується зібраними в ході досудового розслідування відомостями та даними ОСОБА_4 , який відповідно до ст. 12 КК України обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисних тяжких кримінальних правопорушень, а тому, розуміючи, невідворотність покарання за вчинення даних злочинів може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
За сукупності наведених обставин, суд вважає за доцільне клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону - ОСОБА_3 задовольнити та продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб, оскільки обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам, шляхом застосуванням до обвинуваченого інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом не встановлено.
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 176-178,182,183,194,196, 197 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому у кримінальному провадженні № 62025080100008568 від 16.12.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Непедівка Козятинського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянину України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме: з 23 квітня 2026 по 22 червня 2026 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення в частині продовження строку запобіжного заходу.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому.
Строк дії ухвали до 22.06.2026 року.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня проголошення, а особами, які не були при проголошені ухвали - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не перешкоджає її виконанню.
Виконання ухвали в частині тримання під вартою доручити Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому, представнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Суддя ОСОБА_8