Рішення від 23.04.2026 по справі 201/734/23

Справа № 201/734/23

Провадження № 2/201/236/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Піняєва В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Адвокатського об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ» до ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги та визнання недійсними правочинів; та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до Адвокатського об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ», ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання недійсним пункту 1.2.6. Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги від 05 січня 2022 року, про визнання недійсними актів приймання-передачі виконання робіт за Договором про надання правової допомоги від 05 січня 2022 року, про визнання недійсним Договору купівлі продажу земельної ділянки та житлового будинку від 28 грудня 2022 року, про визнання недійсним Договору купівлі продажу нежитлового приміщення від 29 грудня 2022 року, про визнання недійсним Договору купівлі продажу квартири від 29 грудня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року до Адвокатське об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 (у подальшому прізвище відповідача змінено на « ОСОБА_7 », по батькові - на « ОСОБА_8 ») про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги та визнання недійсним правочинів.

Позовна заява мотивована тим, що 05.01.2022 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_1 правову допомогу, пов'язану з оформленням спадкових прав після смерті її сина - ОСОБА_9 щодо повернення спадкового майна, яке належало останньому, у фактичне володіння відповідачки, як спадкоємця за законом, з незаконного володіння третіх осіб, підприємств, установ, організацій, оформлення договорів оренди на це майно на користь відповідачки, а остання зобов'язалась оплатити надані послуги позивачу.

Позивачем надано правову допомогу щодо оформлення спадкових прав ОСОБА_1 після смерті її сина ОСОБА_9 , зокрема: здійснено правовий аналіз усіх наданих ОСОБА_1 документів; надано детальні усні та письмові консультації щодо порядку та строків набуття права на спадкування за законом; отримано актуальну інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо всього майна спадкодавця; проведено правовий аналіз документів стосовно наявних зобов'язань спадкодавця, які могли вплинути на обсяг спадкової маси; підготовлено та направлено 29 нотаріальних запитів до банків, державних органів, підприємств та організацій з метою встановлення повного складу спадкового майна, грошових коштів та майнових прав; здійснено постійний контроль за статусом виконання цих запитів; встановлено фактичне місцезнаходження автомобіля BMW M4 (державний номерний знак НОМЕР_1 ); отримано інформацію та копії документів щодо майнових прав ОСОБА_9 на апартаменти № НОМЕР_2 у ЖК «Avenue» за договором № А3.03 купівлі-продажу майнових прав від 13.10.2021 року;

проведено перемовини з представниками ТОВ «Анталекс Груп» щодо зупинення нарахування чергових платежів за вказаним договором та укладення додаткової угоди про заміну сторони покупця на ОСОБА_1 ; отримано копії правовстановлюючих документів та дублікати на таке нерухоме майно: домоволодіння на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; домоволодіння АДРЕСА_4 ; офісне приміщення АДРЕСА_5 ; квартиру АДРЕСА_6 ; виготовлено нову технічну документацію (технічні паспорти) на домоволодіння на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_7 на АДРЕСА_8 та квартиру АДРЕСА_6 .

Крім того, позивачем здійснено представництво інтересів ОСОБА_1 щодо майна, яке перебувало у володінні третіх осіб: проведено перемовини з орендарями щодо укладення договорів оренди квартири АДРЕСА_6 та офісного приміщення АДРЕСА_5 ; узгоджено порядок розрахунків між орендарями нерухомого майна та ОСОБА_1 ; підготовлено проекти та укладено договори оренди зазначеного нерухомого майна на користь ОСОБА_1 ; супроводжено виконання цих договорів оренди з боку орендарів; надано послуги з оплати експлуатаційних витрат та комунальних платежів, щодо зазначених об'єктів нерухомого майна.

Позивачем здійснено представництво інтересів ОСОБА_1 в кримінальному провадженні № 12021220000001803, внесеному до ЄРДР 01.12.2021 року, а саме: підготовлено та подано клопотання про залучення ОСОБА_1 як потерпілої; адвокати позивача взимку 2022 року відвідували м. Харків для отримання процесуальних документів по кримінальному провадженню, приймали участь в огляді пошкодженого транспортного засобу на штрафмайданчику та в проведенні судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи; у квітні 2022 року, під час бойових дій у м. Харкові, отримано висновок комісійної судової експертизи для направлення в страхову компанію АТ «СК «АРКС» з метою одержання страхового відшкодування ОСОБА_1 за автомобіль в сумі 1 460 422,26 грн.; отримано постанову про закриття кримінального провадження.

Крім того, позивачем здійснено представництво інтересів ОСОБА_1 в АТ «СК «АРКС» м. Київ щодо страхового відшкодування за пошкоджений у ДТП автомобіль BMW X5: підготовлено заяву про страхове відшкодування; здійснено пошук судового експерта-автотоварознавця; організовано огляд автомобіля на штрафмайданчику в м. Харкові; отримано висновки експертів та узгоджено розрахунок страхового відшкодування; підготовлено анкету (опитувальник) для фінансового моніторингу, заяву щодо напрямку виплати та повний пакет документів для АТ «КБ «ПриватБанк».

ОСОБА_1 отримала страхове відшкодування в сумі 1 460 422,26 грн.

Позивачем здійснено представництво інтересів ОСОБА_1 в Департаменті адміністративних та дозвільних процедур щодо припинення ФОП ОСОБА_9 : підготовлено заяву та повний пакет документів для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_9 ; супроводжено процес подання та реєстрації заяви; отримано документи про державну реєстрацію припинення ФОП ОСОБА_9 .

За результатом наданої Позивачем правової допомоги ОСОБА_1 набула право власності на таке майно та грошові кошти:

- квартиру АДРЕСА_6 , ринкова вартість - 100 000 доларів США;

- домоволодіння (житловий будинок з земельною ділянкою), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ринкова вартість - 100 000 доларів США;

- офісне приміщення № 304, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , ринкова вартість - 72 000 доларів США;

- частку квартири АДРЕСА_10 , ринкова вартість - 15 000 доларів США;

- страхове відшкодування від в АТ «СК «АРКС» м. Київ в сумі 1 460 422,26 грн.;

- автомобіль марки BMW M4, номер кузова шасі НОМЕР_3 , ринкова вартість - 40 000 доларів США;

- банківський вклад в АТ «Ощадбанк» на суму 2 319,45 грн.;

- банківські вклади та індивідуальний банківський сейф в АТ «ОТП Банк» на суму 181 030,06 грн.;

- банківські вклади в АТ «ПРИВАТБАНК» на суму 553 208,64 грн.;

- банківський вклад в АТ «Банк Восток» на суму 930 грн.;

- банківський вклад в АТ «Банк Кредит Дніпро» на суму 510,71 грн.

Таким чином, внаслідок кваліфікованої правової допомоги, наданої позивачем, ОСОБА_1 стала власником спадкового майна, загальна ринкова вартість якого перевищує 12 691 141,12 грн.

Разом з тим, незважаючи на підписання актів приймання-передачі виконаних робіт з позивачем та отримання рахунків на оплату наданих позивачем послуг по правовій допомозі, ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконала, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість у значному розмірі.

Крім того, позивач зазначає, що після надання правової допомоги та набуття у власність спадкового майна на загальну суму 12 691 141,12 грн, ОСОБА_1 одразу після отримання рахунків на оплату правової допомоги в грудні 2022 року здійснила відчуження трьох об'єктів нерухомого майна, належних їй після оформлення спадщини на користь третіх осіб за цінами, істотно нижчими за ринкові, а також відчужила транспортний засіб BMW M4, державний номерний знак НОМЕР_1 , на користь тих самих третіх осіб, що, на думку позивача, свідчить про фраудаторний характер таких правочинів та їх вчинення з метою уникнення виконання грошових зобов'язань перед позивачем.

У зв'язку з викладеним, Адвокатське об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ» просили стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 71 560 доларів США за курсом Національного банку України станом на 28.12.2022 року складає еквівалент 2616849,01 грн, а також визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 28.12.2022 року, зареєстрований в реєстрі за №2994 щодо продажу земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_2 , кадастровий №1210100000:03:237:0078, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2349554512101 та житлового будинку АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 497051812000, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 65983500 від 29.12.2022 року, приватного нотаріуса Суслова Максима Євгенійовича та зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_2 , кадастровий №1210100000:03:237:0078 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2349554512101 та житловий будинок АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 497051812000.

Також позивач просив визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.12.2022 року, зареєстрований в реєстрі за №2990, щодо продажу нежитлового приміщення №304, яке розташоване в АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2250974612101, який укладений між ОСОБА_1 , скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 65983325 від 29.12.2022 року, приватного нотаріуса Суслова Максима Євгенійовича та зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2250974612101.

А також просили визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири від 29.12.2022 року, зареєстрований в реєстрі за №2986 щодо продажу квартири АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1754017112101, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 65983217 від 29.12.2022 року, приватного нотаріуса Суслова М. Є. та зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1754017112101, та стягнути з відповідачів судові витрати (т.1, а.с. 1-251, т.2, а.с. 1-183).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2023 року справу розподілено судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Демидовій С.О. (т.2, а.с. 184).

За наслідками розгляду заяви позивача, ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Демидової С.О. від 26 січня 2023 року вжито заходи забезпечення позову (т.3, а.с. 96-102).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Демидової С.О. від 03 березня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено проведення підготовчого судового засідання (т.3, а.с. 113-115).

24 квітня 2023 року представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Воронов С.Ю., подав до суду відзив на позовну заяву, у якому вказував, що позовні вимоги про стягнення коштів з ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги ним не заперечуються, однак він заперечує проти вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених 28.12.2022 року та 29.12.2022 року, а також щодо скасування відповідних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У відзиві зазначено, що спірні правочини укладені у письмовій формі, нотаріально посвідчені, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 набули право власності на спірні об'єкти як добросовісні набувачі, оскільки на момент укладення договорів право власності на майно було зареєстровано за ОСОБА_1 , а будь-які обтяження щодо цього майна були відсутні.

Вказував, що основоположним чинником при віднесенні позивача до категорії осіб, право яких порушено, є стягнення адвокатського гонорару про надання правової допомоги між позивачем та ОСОБА_1 . Отже, ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_6 не є сторонами спірного правочину внаслідок чого не несуть правових наслідків за ним і, як наслідок, не відповідають своїм нерухомим свйном за невиконання ОСОБА_1 умов спірного договору, мето. Якого у позивача є отримання коштів за рахунок реалізації майна (т.3, а.с. 167-172).

Позивачем до матеріалів судової справи були долучені ухвали Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 19 січня 2023 року у справі №204/534/23, в рамках кримінального провадження №12023041680000009 від 06 січня 2023 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за заявою ОСОБА_1 щодо шахрайських дій ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно, яке ОСОБА_1 відчужила на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , Відповідно до змісту вказаних ухвал суду 28 грудня 2022 року ОСОБА_5 та адвокат Воронов С. Ю., переконуючи ОСОБА_1 в тому, що попередній адвокат Пільх А. В. має намір привласнити все її майно привезли її до нотаріуса ОСОБА_10 . Під час підписання документів ОСОБА_1 було сказано, що вона підписує договір про надання правової допомоги, натомість їй були надані для підписання три договори купівлі-продажу нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_11 ; АДРЕСА_12 . Їй пояснили, що майно лише «сховане» і згодом буде переоформлено назад на неї. Аналогічні дії були вчинені і щодо автомобіля BMW M4 (VIN НОМЕР_3 , ДНЗ НОМЕР_1 ): 04 січня 2023 року та 28 січня 2023 року ОСОБА_1 залучили до перегону автомобіля на інші місця для його «схову» від попереднього адвоката (т.3, а.с. 232-233).

24 квітня 2023 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Адигезаловим М.А.огли було заявлено клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи з метою перевірки належності її підписів на договорі про надання правової допомоги від 05.01.2022 року, додатковій угоді №1, актах приймання виконаних робіт та рахунках-фактурах, що підписані нею з позивачем (т.4, а.с. 172-173).

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 03 липня 2023 року вищевказане клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи задоволено, призначено судово-почеркознавчу експертизу та на час її проведення зупинене провадження у справі (т.4, а.с. 52-53).

25 вересня 2023 року до суду надійшов висновок експерта №3303-23 від 14.09.2023 року згідно якого підписи від імені ОСОБА_1 , що розміщені у наступних документах : договір про надання правової допомоги від 05 січня 2022 року; Додаткова угода № 1 до Договору про надання правової допомоги; акт приймання виконаних робіт від 06 жовтня 2022 року; акт приймання виконаних робіт від 19 жовтня 2022 року; акт приймання виконаних робіт від 06 грудня 2022 року; рахунок фактура СП 004 від 06 жовтня 2022 року; рахунок фактура СП 004 від 06 жовтня 2022 року; рахунок фактура СП 001 від 19 жовтня 2022 року; рахунок фактура СП 002 від 05 грудня 2022 року; рахунок фактура СП 006 від 06 грудня 2022 року - виконані самою ОСОБА_1 (т.4, а.с. 69-74).

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 вересня 2023 року поновлено провадження у даній цивільній справі (т.4, а.с.85).

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська під головуванням судді Демидової С.О. від 31 жовтня 2023 року у задоволенні заяви відповідача Кічової Р.А. про відвід головуючому у справі за позовом Адвокатського об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги та визнання недійсним правочинів відмовлено.

У цивільній справі за позовом Адвокатського об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги та визнання недійсним правочинів заявлено самовідвід (т.4, а.с. 127-130).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2023 року справу розподілено судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Ткаченко Н.В. (т. 4, а.с.144).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Ткаченко Н.В. від 13 листопада 2023 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання (т.4, а.с. 146).

29 листопада 2023 року відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що повністю не визнає заявлений позивачем позов, оскільки укладаючи договір про надання правової допомоги, вона мала на меті уповноважити адвоката Пільха А.В. виключно на надання такої допомоги у кримінальному провадженні, відкритого щодо загибелі її сина у ДТП та встановлення фактичних обставин його смерті. Натомість адвокат не вчинив жодних дій у кримінальному провадженні, не дочекавшись отримання органом досудового слідства висновків автотоварознавчої експертизи без погодження з нею подав слідчому клопотання про закриття кримінального провадження.

Крім того, відповідач вказувала, що визначення позивачем суми гонорару у розмірі 20% ринкової вартості майна або коштів, право власності на які одержано клієнтом в порядку спадкування майна та майнових прав не ґрунтується на законі. Відтак, у сторін відсутня домовленість про порядок обчислення гонорару та його сплату. Позивачем не доведено реальність адвокатських витрат, їх дійсність та необхідність, розмір витрат не відповідає критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. З наведених підстав просила у задоволенні позову відмовити повністю (т. 4, а.с. 159-169).

23 січня 2024 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до Адвокатського об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ» про визнання окремого пункту додатку до договору про надання правової допомоги недійсним, визнання недійсними актів виконаних робіт та визнання договору про надання правової допомоги невиконаним.

Зустрічний позов мотивовано тим, що після загибелі її сина вона перебувала у тяжкому емоційному та фізичному стані, мала похилий вік, слабкий зір, не розуміла юридичних наслідків підписаних документів, а адвокат, на її думку, ввів її в оману щодо змісту домовленостей, зокрема, щодо підстав виникнення обов'язку сплачувати 20% від вартості спадкового майна. ОСОБА_1 посилалася на те, що вважала таку умову застосовною лише у разі фактичного повернення майна з незаконного володіння третіх осіб у судовий спосіб, тоді як оформлення спадщини на безспірне майно, на її думку, здійснювалося нотаріусом і не створювало підстав для нарахування такого гонорару (т.5, а.с. 1-9).

13 березня 2024 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов (уточнений), в якому визнавала факт підписання договору про надання правової допомоги та актів, але наполягала на недійсності договору з адвокатами через помилку щодо його юридичної природи на підставі ст. 229 ЦК України.

У цій редакції зустрічного позову ОСОБА_1 також зазначила, що договори купівлі-продажу від 28 грудня 2022 року та 29 грудня 2022 року були укладені нею з метою ухилення від сплати боргу перед позивачем. Вказувала, що ОСОБА_5 запропонувала їй все майно фіктивно оформити на неї та її доньку ОСОБА_6 , обіцяла, що коли ОСОБА_11 перестане її шантажувати, то вона знову переоформить усе майно на неї.

Просила визнати недійсними положення пункту 1.2.6 Додатку № 1 від 05 січня 2022 року до «Договору про надання правової допомоги від 05 січня 2022 року», укладеного між нею та Адвокатським об'єднанням «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ», а також визнати недійсними усі акти приймання - передачі виконаних робіт за Договором про надання правової допомоги від 05 січня 2022 року.

Також ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 28 грудня 2022 року, а саме: земельної ділянки, яка розташована у АДРЕСА_2 , кадастровий №1210100000:03:237:0078 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2349554512101) та житлового будинку АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 497051812000), укладений 28 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Сусловим М.Є.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 304, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2250974612101), укладений 29 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Сусловим М.Є.

Крім того просила визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1754017112101), укладений 29 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Сусловим М.Є. (т.5, а.с.59-65).

02 квітня 2024 року до суду надійшов відзив на зустрічний позов ОСОБА_1 , в якому позивач заперечував доводи зустрічного позову, посилаючись на долучені ним до матеріалів справи акти, рахунки, пояснення свідків та висновок почеркознавчої експертизи.

У відзиві позивач вказував, що ОСОБА_1 протягом 2022 року користувалася послугами адвокатів адвокатського об'єднання, підписувала документи, погоджувала відрядження, технічні паспорти на нерухоме майно, страхові виплати та не висловлювала жодних заперечень щодо виконання умов договору про надання правової допомоги з позивачем до січня 2023 року, коли надання правової допомоги було завершено у зв'язку з досягненням мети договору (т.5, а.с. 70-83).

30 липня 2024 року до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 по суті зустрічного позову, в якому вона повністю визнала фіктивний характер договорів купівлі-продажу, укладених з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , але наполягала на недійсності договору з адвокатами через помилку щодо його юридичної природи на підставі ст. 229 ЦК України. Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що адвокат Воронов С.Ю. є співучасником шахрайської схеми ОСОБА_5 , оскільки останній в грудні 2022 року уклав з нею договір про надання правової допомоги на прохання ОСОБА_5 , а тепер - ОСОБА_12 в цьому цивільному процесі та кримінальному провадженні по її заяві про шахрайські дії ОСОБА_5 вже представляє інтереси останньої (т.6, а.с. 64-66).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла (т.6, а.с. 137).

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2024 року під головуваванням судді Ткаченко Н.В. провадження у справі було зупинено до встановлення правонаступників після смерті ОСОБА_13 (т.6, а.с.144).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 03 грудня 2024 року суддю ОСОБА_14 звільнено у відставку. У зв'язку з цим розпорядженням керівника апарату Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Ткаченко Л.М. № 23 від 12 грудня 2024 року призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували у провадженні судді Ткаченко Н.В.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2024 року дану цивільну справу розподілено судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Куць О.О.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Куць О.О. від 09 грудня 2024 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом Адвокатського об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Договором про надання правової допомоги та визнання недійсним правочинів; та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Адвокатського об'єднання «Пільх та Партнери», ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання недійсним пункту 1.2.6. Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги від 05.01.2022р., про визнання недійсними актів приймання-передачі виконання робіт за Договором про надання правової допомоги від 05.01.2022 року, про визнання недійсним Договору купівлі продажу земельної ділянки та житлового будинку від 28.12.2022 року, про визнання недійсним Договору купівлі продажу нежитлового приміщення від 29.12.2022 року, про визнання недійсним Договору купівлі продажу квартири від 29.12.2022 року (т.6, а.с.156-157).

У зв'язку із набранням 25 квітня 2025 року чинності Закону України від 26.02.2025 р. № 4273-ІХ Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів - Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська перейменовано на Соборний районний суд міста Дніпра.

Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра Куць О.О. від 01 травня 2025 року залучено до участі у цивільній справі правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та поновлено провадження у даній цивільній справі.

27 травня 2025 року до суду надійшла позовна заява Адвокатського об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ» в уточненій редакції, в якій позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Адвокатського об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ» заборгованість у розмірі 71 560 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення та визнати правочини недійсними (т.6, а.с.173-185).

У судовому засіданні представник Адвокатського об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ» - адвокат Трушев О.П. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Бардаченко В.В. позовні вимоги визнав частково, просив задовольнити позовні вимоги щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених ОСОБА_1 з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (прізвище змінено на « ОСОБА_7 », по батькові - на « ОСОБА_8 »), в іншій частині позову просив відмовити. Також, підтримав зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ), та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - адвокат Воронов С.Ю. позовні вимоги не визнав як за первісним позовом, так і за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 , просив у задоволені обох позовів відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

У відповідності до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Частиною 10 ст. 84 ЦПК України визначено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Судом встановлено та це підтверджується матеріалами справи, 05 січня 2022 року між АО "ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги (т.1, а.с. 2-37).

У цей же день між АО "ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ" та ОСОБА_1 було укладено Додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 05 січня 2022 року (т.1, а.с. 38).

Відповідно до п.1.2. Договору керуючись нормами ст. 1003 ЦК України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», іншими нормами чинного законодавства Компанії належить вчинити на користь Клієнта будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання Договору, зокрема:

1.2.1. Проведення правового аналізу наданих Клієнтом документів, надання консультацій стосовно набуття Клієнтом права на спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її сина, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрованого в АДРЕСА_13 ;

1.2.2. Одержання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна щодо майна сина;

1.2.3. Проведення правового аналізу наданих Клієнтом документів стосовно наявних зобов'язань сина, які можуть вплинути на обсяг спадкового майна;

1.2.4. Підготовка адвокатських запитів та/або запитів з метою отримання додаткових документів або інформації, щодо майна сина, яке входить в спадкову масу;

1.2.5. Правова допомога по поверненню спадкового майна, що належало ОСОБА_9 у фактичне володіння Клієнта, як спадкоємця за законом з незаконного володіння третіх осіб, підприємств, установ, організацій.

1.2.6. Надання правової допомоги в оформленні права на спадкування на спадкове майно, реєстрації права власності на це майно за Клієнтом.

Згідно з п.3.1. Договору вартість правової допомоги та умови оплати встановлюються Сторонами в Додатку №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Пунктом 3.5. Договору визначено, що всі розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті Україні - гривні.

Відповідно до п.1.2. Додатку №1 вартість правової допомоги за надання правової допомоги визначеної пунктами 1.2.1. - 1.2.4. - 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень за місяць роботи до моменту оформлення прав на спадкове майно у нотаріуса; за надання правової допомоги пунктами 1.2.5. - 1.2.6. - 20 % ринкової власності майна або коштів, право власності на які одержано Клієнтом в порядку спадкування майна та майнових прав ОСОБА_9 .

Судом встановлено, що позивач надав ОСОБА_1 правову допомогу щодо оформлення спадкових прав після смерті її сина - ОСОБА_9 , а також щодо захисту її інтересів у правовідносинах з третіми особами щодо нерухомого майна та майнових прав, кримінальному провадженні №12021220000001803, в рамках страхового відшкодування за автомобіль BMW X5 та припиненні ФОП ОСОБА_9 .

Внаслідок надання цієї правової допомоги ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_6 , домоволодіння на АДРЕСА_2 , офісне приміщення АДРЕСА_5 , частку квартири АДРЕСА_10 , автомобіль BMW M4, майнові права в новобудові ЖК «Avenue», а також отримала страхове відшкодування та грошові кошти на банківських вкладах.

Розрахунок вартості послуг було зроблено виходячи з ринкової вартості спадкового майна на підставі висновків оцінювача:

Звіт №214 про оцінку транспортного засобу від 03 жовтня 2022 року, відповідно до якого ринкова вартість BMW M4, днз НОМЕР_1 , складає 1 463 000 грн. (т.2, а.с. 73-76).

Звіт про оцінку вартості трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_12 від 05 жовтня 2022 року, відповідно до якого ринкова вартість квартири складає 3 685 000 грн. (т.2, а.с.78-83).

Звіт №11/22Н про оцінку вартості нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , приміщення 304 від 06 жовтня 2022 року відповідно до якого ринкова вартість приміщення складає 2 656 000 грн. (т.2, а.с. 86-96).

Звіт про оцінку вартості двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_13 від 29 листопада 2022 року відповідно до якого ринкова вартість квартири складає 1 106 000 грн.(т.2, а.с.65-71).

Звіт про оцінку вартості житлового будинку садибного типу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 від 05 грудня 2022 року відповідно до якого вартість будинку складає 2 894 000 грн. (т.2, а.с.97-107).

Звіт реєстраційний №22/22 про експертну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер №1210100000:03:237:0078 площею 0,0453 га за адресою АДРЕСА_2 від 05 грудня 2022 року відповідно до якого вартість земельної ділянки складає 785 000 грн. (т.2, а.с.108-113).

Факт виконання робіт/наданих послуг за вказаним договором про правову допомогу підтверджується актами приймання-передач.

06 жовтня 2022 року між позивачем та ОСОБА_1 було підписано акт приймання -передачі наданих послуг щодо оформлення права на спадкування на спадкове майно: відкриття спадкової справи у приватного нотаріуса Шрамко В.В., реєстрації права власності на це майно за Клієнтом у приватного нотаріуса Шрамко В.В. 03.10.2022 р. та в сервісній службі 06.10.2022 р, а саме: Автомобіль BMW M4, 2014 року випуску, номер кузова шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вартість послуг Компанії за цим Актом складає 8000 доларів США, виходячи із вартості автомобіля BMW M4 в розмірі 40000 доларів США (т.2, а.с.127).

06 жовтня 2022 року між Позивачем та ОСОБА_1 було підписано акт приймання передачі наданих послуг щодо оформлення права на спадкування на спадкове майно: відкриття спадкової справи у приватного нотаріуса Шрамко В.В., реєстрації права власності на це майно за Клієнтом у приватного нотаріуса Шрамко В.В., а саме: офісне приміщення №304 м. Дніпро, вул. Ливарна, буд. №4 (Свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 03.10.2022 р., Технічний паспорт від 11.12.2020 року). Вартість послуг Компанії за цим Актом складає 14400 доларів США, виходячи із вартості офісного приміщення №304 м.Дніпро, вул. Ливарна буд.4 в розмірі 72000 доларів США (т.2, а.с. 128).

19 жовтня 2022 року між Позивачем та ОСОБА_1 було підписано акт приймання передачі наданих послуг щодо оформлення права на спадкування на спадкове майно: відкриття спадкової справи у приватного нотаріуса Шрамко В.В., виготовлення технічного паспорту на нерухоме майно, реєстрації права власності на це майно за Клієнтом у приватного нотаріуса Шрамко В.В., а саме: Квартира АДРЕСА_6 (Свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 03.10.2022 р., Технічний паспорт від 12.10.2022 року). Вартість послуг Компанії за цим Актом складає 20000 доларів США, виходячи із вартості квартири АДРЕСА_6 в розмірі 100000 доларів США (т.2, а.с. 129).

05 грудня 2022 року між Позивачем та ОСОБА_1 було підписано акт приймання передачі наданих послуг щодо оформлення права на спадкування на спадкове майно: відкриття спадкової справи у приватного нотаріуса Шрамко В.В., виготовлення технічного паспорту на нерухоме майно, реєстрації права власності на це майно за Клієнтом у приватного нотаріуса Шрамко В.В., а саме: Житловий будинок АДРЕСА_2 (Свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.10.2022 р., Технічний паспорт від 18.10.2022 р., Акт зносу садибного будинку та господарських будівель від 18.10.2022 року; Земельна ділянка кадастровий номер №1210100000:03:237:0078, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (Свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.10.2022 р., Технічна документації із землеустрою від 02.11.2020 року). Вартість послуг Компанії за цим Актом складає 20000 доларів США, виходячи із вартості домоволодіння АДРЕСА_2 в розмірі 100000 доларів США (т.2, а.с. 130).

06 грудня 2022 року між Позивачем та ОСОБА_1 було підписано акт приймання передачі наданих послуг щодо оформлення права на спадкування на спадкове майно: відкриття спадкової справи у приватного нотаріуса Шрамко В.В., отримання довідки про право на спадкування від 04.10.2022 р. на майно за Клієнтом у приватного нотаріуса Шрамко В.В. та представництво Клієнта у забудовника ТОВ «АНТАЛЕКС ГРУП», а саме: ЖК «Avenue», Апартаменти №3.03 на 3 поверсі, Договір №А3.03 купівлі-продажу майнових прав від 13.10.2021 року. Вартість послуг Компанії за цим Актом складає 9160 доларів США, виходячи із загального розміру внесених спадкодавцем коштів на рахунок забудовника за Договором №А3.03 купівлі-продажу майнових прав від 13.10.2021 року в розмірі 45800 доларів США (т.2, а.с. 131).

Позивачем було складено та передано ОСОБА_1 рахунки-фактури, які відповідають актам виконаних робіт, а саме:

1. рахунок-фактура № СП-0004 від 06.10.2022 року на суму 8 000 дол. США, що складає 292 548,80 грн за курсом НБУ на дату платежу;

2. рахунок-фактура № СП-0003 від 06.10.2022 року на суму 14 400 дол. США, що складає 526 587,84 грн за курсом НБУ на дату платежу;

3. рахунок-фактура № СТ-0001 від 19.10.2022 року на суму 20 000 дол. США, що складає 731 372 грн за курсом НБУ на дату платежу;

4. рахунок-фактура № СФ-0002 від 05.12.2022 року на суму 20 000 дол. США, що складає 731 372 грн за курсом НБУ на дату платежу;

5. рахунок-фактура № СП-0006 від 06.12.2022 року на суму 9 160 дол. США, що складає 334 968,37 грн за курсом НБУ на дату платежу (т.2, а.с. 132-136).

Після завершення надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги між сторонами було складено акти приймання-передачі документів, відповідно до яких Адвокатське об'єднання «Пільх та Партнери» передало, а ОСОБА_1 прийняла документи, що підтверджують її права власності на нерухоме майно, транспортні засоби, банківські вклади, страхові виплати, майнові права за договорами інвестування в нерухоме майно, а також матеріали спадкової справи та документи, пов'язані з кримінальним провадженням (т.2, а.с. 137-141).

Відповідно до наданого розрахунку ринкової вартості набутого у власність майна за результатами надання правової допомоги ОСОБА_1 стала власником нерухомого майна, майнових прав та грошових коштів на суму 12 691 141,12 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, передача документів здійснювалася за актами приймання-передачі від 06 жовтня 2022 року, 19 жовтня 2022 року, 29 листопада 2022 року, 05 грудня 2022 року та 21 грудня 2022 року та охоплювала, зокрема, правовстановлюючі документи на житлові будинки, квартири, земельні ділянки, офісне приміщення, документи щодо транспортних засобів, страхового відшкодування, підприємницької діяльності спадкодавця, а також документи, отримані в межах оформлення спадкових прав.

28 грудня 2022 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , вартість продажу становить 179 672 грн.

Відповідно до пункту 11 цього Договору сторони домовилися про символічну передачу нерухомого майна, якою слід вважати прийняття Покупцем від Продавця ключів від житлового будинку, технічного паспорту та технічної документації на земельну ділянку. Сторони усвідомлюють, що передачею цих символів підтверджено передачу покупцю відчужуваного нерухомого майна, яка є предметом цього договору (т.2, а.с.143-144).

29 грудня 2022 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 304, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , вартість продажу становить 1 849 620 грн.

Відповідно до пункту 10 цього Договору сторони домовились про те, що майно, яке продається, має бути повністю звільнене продавцем для вільного доступу і безперешкодного користування низ з боку покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Сторони домовились, що під передачею майна за цим договором слід вважати символічну передачу речі. Прийняття покупцем від продавця ключів від нежитлового приміщення та технічного паспорту на нього свідчить про те, що передача речі відбулась (т.2, а.с. 145).

29 грудня 2022 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_6 (надалі змінила прізвище на ОСОБА_7 , по батькові на ОСОБА_8 ) договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 , вартість продажу становить 1 499 861 грн.

Відповідно до пунктів 10, 11 цього Договору сторони домовились про те, що квартира, яка продається, повинна бути повністю звільнена продавцем для вільного доступу і безперешкодного користування нею з боку покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Сторони домовились, що під передачею квартири за цим договором слід вважати символічну передачу речі. Прийняття покупцем від продавця ключів від квартири та технічного паспорту на квартиру свідчить про те, що передача речі відбулась. (т.2, а.с. 146).

19 січня 2023 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська у справі №204/534/23 в рамках кримінального провадження №12023041680000009 від 06 січня 2023 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за заявою ОСОБА_1 щодо шахрайських дій ОСОБА_5 , винесено ухвали про накладення арешту на майно, яке ОСОБА_1 відчужила на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Відповідно до змісту вказаних ухвал суду 28 грудня 2022 року ОСОБА_5 та адвокат Воронов Сергій Юрійович, переконуючи ОСОБА_1 в тому, що попередній адвокат Пільх Андрій Володимирович має намір привласнити все її майно, привезли її до нотаріуса Суслова Максима Євгеновича. Під час підписання документів ОСОБА_1 було сказано, що вона підписує договір про надання правової допомоги, натомість їй були надані для підписання три договори купівлі-продажу нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_11 ; АДРЕСА_12 . Їй пояснили, що майно лише «сховане» і згодом буде переоформлено назад на неї. Аналогічні дії були вчинені і щодо автомобіля BMW M4 (VIN НОМЕР_3 , ДНЗ НОМЕР_1 ): 04 січня 2023 року та 28 січня 2023 року ОСОБА_1 залучили до перегону автомобіля на інші місця для його «схову» від попереднього адвоката (т.3, а.с. 232-233).

Під час розгляду справи ОСОБА_1 заявила, що не підписувала з Адвокатським об'єднанням «Пільх та партнери» договір про надання правової допомоги від 05 січня 2022 року, Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомогу, Акт приймання виконаних робіт від 06 жовтня 2022 року, Акт приймання виконаних робіт від 19 жовтня 2022 року, Акт приймання виконаних робіт від 06 грудня 2022 року, Рахунок фактура СП 004 від 06 жовтня 2022 року, Рахунок фактура СП 004 від 06 жовтня 2022 року, Рахунок фактура СП 001 від 19 жовтня 2022 року, Рахунок фактура СП 002 від 05 грудня 2022 року, Рахунок фактура СП 006 від 06 грудня 2022 року, Акти приймання правової допомоги.

У зв'язку з чим, ОСОБА_1 було заявлено клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи з метою перевірки належності їй підписів на договорі про надання правової допомоги від 05.01.2022 року, додатковій угоді №1, актах приймання виконаних робіт та рахунках-фактурах.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2023 року вказане клопотання задоволено, призначено судово-почеркознавчу експертизу та на час її проведення зупинене провадження у справі.

Згідно з висновком експерта №3303-23 від 14 вересня 2023 року підписи від імені ОСОБА_1 у договорі про надання правової допомоги від 05.01.2022 року, додатковій угоді №1, актах приймання виконаних робіт від 06.10.2022 року, 19.10.2022 року, 06.12.2022 року, а також у рахунках-фактурах СП 004 від 06 жовтня 2022 року, СП 001 від 19 жовтня 2022 року, СП 002 від 05 грудня 2022 року, СП 006 від 06 грудня 2022 року - виконані самою ОСОБА_1 (т.4, а.с. 69-74).

13 квітня 2024 року ОСОБА_1 подала уточнений зустрічний позов, у якому змінила свою правову позицію та визнала факт підписання договору про надання правової допомоги, додаткової угоди, актів виконаних робіт та рахунків, однак наполягала на їх недійсності з підстав помилки щодо правової природи правочину відповідно до статті 229 ЦК України, також зазначала про фіктивність договорів купівлі-продажу, які укладені з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (т.5, а.с.59-65)

10 липня 2024 року ОСОБА_1 подала письмові пояснення, у яких підтримала оновлену позицію щодо визнання факту підписання спірних документів, одночасно наполягаючи на недійсності договору з підстав помилки відповідно до статті 229 ЦК України, також зазначала про фіктивність договорів купівлі-продажу, які укладені з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Судом у судових засіданнях 09 жовтня 2024 року, 27 серпня 2025 року, 24 вересня 2025 року, 25 жовтня 2025 року та 20 листопада 2025 року досліджено показання свідків та пояснення учасників справи, а також 13 квітня 2026 року досліджено відеозапис зустрічі ОСОБА_1 з представниками позивача.

ОСОБА_5 в судовому засіданні 09 жовтня 2024 року надала пояснення про те, що вона працює керівником відділення банку Кліринговий Дім, та є матір'ю ОСОБА_4 . ОСОБА_5 познайомилася з ОСОБА_1 наприкінці листопада або на початку грудня 2022 року. ОСОБА_15 та її покійний син були клієнтами банку, користувалися індивідуальним банківським сейфом. Після смерті сина банк розшукував ОСОБА_16 близько пів року через неоплачений договір користування банківським сейфом. Коли її знайшли - ОСОБА_1 прийшла до банку, продовжила з банком договір користування банківським сейфом і розповіла, що її син загинув в аварії, а адвокатське об'єднання «Пільх і Партнери» допомагало їй вступити в спадщину. ОСОБА_15 заявила, що нерухомість - квартира, гараж та офіс їй не потрібна, і вона хоче їх продати. На питання ОСОБА_5 про родичів - ОСОБА_1 відповіла, що в неї нікого немає, лише згадала якусь доньку з Японії.

ОСОБА_5 шукала квартиру для доньки, тому запропонувала ОСОБА_17 продати всі об'єкти нерухомості їй. Разом з донькою, ОСОБА_4 , вони поїхали оглянути квартиру в ЖК «Панорама», де на той час проживали квартиранти, також подивилися гараж з перебудовою по АДРЕСА_14 . ОСОБА_15 сама попередила квартирантів про огляд квартири. ОСОБА_5 повідомила, що заплатить за оцінку, озвучить ціну, і якщо ОСОБА_16 влаштує - вони укладуть угоду офіційно. ОСОБА_15 погодилася. Угоду провели в приміщенні банку за участі нотаріуса Суслова, якого порекомендували знайомі. Гроші в сумі близько 3,5 млн. грн були. перераховані з рахунку ОСОБА_5 в банку «Клірінговий Дім», де вона працює керівником відділення на рахунок ОСОБА_1 в банку «Клірінговий Дім», а далі з рахунку ОСОБА_1 на рахунок громадянина ОСОБА_18 за прямою вказівкою ОСОБА_1 , оскільки остання боялася тримати кошти на своєму рахунку. Через тиждень таким же чином ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_1 автомобіль BMW М4. Усі платежі, податки та оформлення були проведені офіційно.

Відповідаючи на запитання у цьому ж засіданні, ОСОБА_5 повідомила, що ОСОБА_1 приходила до банку майже щодня, постійно скаржилася, що її можуть убити, просила допомоги з різними питаннями. Свідок вважає, що ОСОБА_16 ввели в оману друзі її покійного сина, які давали їй «цінні поради». Ніяких фіктивних схем чи домовленостей з ОСОБА_1 про ухилення від сплати боргу адвокатам не було. ОСОБА_1 сама запропонувала продати майно, сама погодилася з ціною за оцінкою та сама просила переказати кошти на рахунок ОСОБА_18 . Ключі від квартири в ЖК «Панорама», будинку та офісу в ЖК «Піксель» ОСОБА_1 не передала одразу після угоди. Конфлікт ОСОБА_5 з ОСОБА_1 при вселенні в лютому 2023 року в зазначене вище майно виник, коли виїжджали квартиранти. ОСОБА_5 підтвердила, що оригінали документів на об'єкти нерухомості залишилися у ОСОБА_1 , а ціна об'єктів нерухомого майна, зокрема будинку по АДРЕСА_1 за 179 000 грн була обґрунтованою, оскільки об'єкти знаходилися в незадовільному стані.

ОСОБА_4 в судовому засіданні 09 жовтня 2024 року надала пояснення про те, що вона є донькою ОСОБА_5 . В 2022 році сім'я шукала нову квартиру для неї. Особисто вона квартири майже не переглядала, лише гортала оголошення в інтернеті. Коли мати запропонувала двокімнатну квартиру з новим ремонтом на вул. Симферопольській в ЖК «Панорама», ціна в приблизно 40000 доларів її влаштувала як «нормальна», тому вона погодилася на придбання саме за цією ціною, яку назвала мати. Інших варіантів квартир вона не переглядала.

Відповідаючи на запитання у цьому ж засіданні, свідок ОСОБА_4 повідомила, що всі угоди щодо купівлі-продажу квартири, гаражу та офісу відбувалися в банку в один день, вона лише підписала документи й одразу поїхала. Під час вселення в квартиру ключів у них не було бо ключі залишилися в попереднього орендаря ОСОБА_19 . Вони приїхали разом з матір'ю, адвокатом Вороновим Сергієм Юрійовичем, представниками ОСББ та охорони. Прибула також ОСОБА_1 зі своїм адвокатом. Спочатку все було спокійно, але потім ОСОБА_15 різко змінилася, почала кричати, скандалити, погрожувати свідку, лаяти її та замахуватися руками. ОСОБА_1 викликала поліцію. Фізичного контакту чи бійки з ОСОБА_1 не було. Зараз вона іноді проживає в цій квартирі.

Щодо автомобіля BMW М4, жовтого кольору, який раніше належав сину ОСОБА_1 , ОСОБА_4 пояснила, що автомобілем не користується і не користувалася, окрім одного разу під час переоформлення в МРЕО. ОСОБА_1 була присутня при переоформленні. ОСОБА_4 бачила ОСОБА_1 лише кілька разів. Про погрози її життю ОСОБА_1 їй не говорила. Фотографію будинку-гаража ОСОБА_4 бачить вперше і не знає, чи користується ним її сім'я. Орендну плату від орендаря ОСОБА_20 після оформлення купівлі-продажу за квартиру на Симферопольський в ЖК «Панорама» вона не отримувала. Ключі, технічний паспорт та інші документи на квартиру її не цікавили, всім займалася мати. Ціна двокімнатної квартири з ремонтом в ЖК «Панорама» - близько 40 тисяч доларів, її не здивувала, оскільки все було узгоджено з ОСОБА_1 .

ОСОБА_5 24 вересня 2025 року в судовому засіданні надала пояснення про те, що вона є керівником банківського відділення комерційного банка «Кліринговий Дім». Вона познайомилася з ОСОБА_1 восени 2022 року, приблизно жовтень-листопад 2022 року, ОСОБА_15 та її покійний син були клієнтами банку, користувалися індивідуальним банківським сейфом. Після смерті сина банк розшукував ОСОБА_1 близько пів року. Коли її знайшли, ОСОБА_1 продовжила договір користування банківським сейфом і заявила, що хоче продати нерухомість - квартиру, будинок та офіс, оскільки їй потрібно розрахуватися з адвокатським об'єднанням «Пільх і Партнери». ОСОБА_1 сама запропонувала придбати об'єкти свідку, оскільки та шукала квартиру для доньки. Огляд об'єктів відбувся за участі ОСОБА_5 та її доньки. Угоду почали оформлювати в банку, а остаточно - завершили в офісі нотаріуса Суслова.

ОСОБА_5 повідомила, що загальна сума за всі три об'єкти становила приблизно 3,2 млн грн, з урахуванням сплачених податків. Гроші були перераховані безготівково з її особистого рахунку в банку «Кліринговий Дім» на рахунок ОСОБА_1 в тому ж банку. Відразу після зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, остання дала усне розпорядження менеджеру банку переказати всю суму, одержану від продажу нерухомості на рахунок громадянина ОСОБА_18 . Платіжне доручення склали працівники банку «Кліринговий Дім», ОСОБА_1 його підписала, після чого переказ був виконаний. ОСОБА_5 підкреслила, що банк не вимагав від ОСОБА_1 додаткових пояснень чи документів щодо підстав переказу такої значної суми на рахунок сторонньої особи, оскільки це був переказ за розпорядженням власника рахунку. Подальшу долю коштів - з рахунку ОСОБА_18 вони пішли на рахунки інших фізичних осіб, у тому числі Ніщадим, Чхаідзе, а згодом - повернулися на кореспондентські рахунки банку «Кліринговий Дім», ОСОБА_5 , як керівник відділення не контролювала. Через тиждень аналогічно вона придбала у ОСОБА_1 , автомобіль BMW М4, жовтого кольору, розрахунок з ОСОБА_1 провели готівкою в машині під час переоформлення в МРЕО. Усі платежі, податки та оформлення були проведені офіційно. Джерело походження коштів на придбання протягом двох тижнів трьох об'єктів нерухомого майна та автомобіль були особисті кошти ОСОБА_5 та позика від брата.

ОСОБА_5 також пояснила, що під час спілкування ОСОБА_1 неодноразово скаржилася, що її «обманули» попередні адвокати, і просила допомоги з питанням повернення зброї сина, яку, за її словами, незаконно забрали і передали в поліцію. ОСОБА_1 прямо звернулася до ОСОБА_5 з проханням порекомендувати «надійного» адвоката. ОСОБА_5 порекомендувала адвоката Сергія Воронова, оскільки він є постійним клієнтом її відділення банку «Клірінговий Дім» та має хорошу репутацію. ОСОБА_12 деякий час представляв інтереси ОСОБА_1 саме з питання повернення зброї. Пізніше, коли виник спір і ОСОБА_1 подала заяви в поліцію щодо шахрайських дій, скоєних ОСОБА_5 , адвокат Воронов С.Ю. почав представляти інтереси ОСОБА_5 та її доньки ОСОБА_4 в кримінальному провадженні та цьому судовому процесі. ОСОБА_5 категорично заявила, що не вбачає в цьому жодного конфлікту інтересів, оскільки адвокат Воронов С.Ю. на момент рекомендації не мав жодних договірних відносин з ОСОБА_1 щодо нерухомості, а допомагав лише у питанні зброї.

Відповідаючи на запитання у цьому ж засіданні, свідок ОСОБА_5 повідомила, що ключі від квартири, будинку та офісу ОСОБА_1 не передала одразу, оскільки в цій квартирі проживали орендарі, з якими був укладений договір оренди до лютого 2023 року. Конфлікт з ОСОБА_1 при вселенні ОСОБА_5 виник у лютому 2023 року: ОСОБА_15 вже подала позов до суду, тому ключів не віддала. Доступ до квартири ОСОБА_5 отримали за участі поліції, представників ОСББ та адвоката. Свідок заплатила за оцінку об'єктів нерухомості, які ОСОБА_1 продавала, ціна була визначена за оцінкою і повністю влаштувала ОСОБА_16 . Ніяких фіктивних схем не було. Свідок вважає, що ОСОБА_16 «обробили» друзі її покійного сина.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні 24 вересня 2025 року надав пояснення про те, що він познайомився з ОСОБА_1 приблизно в березні 2022 року. ОСОБА_1 шукала водія і звернулася до нього. Він працював з нею за договором як водій протягом 2-3 місяців. ОСОБА_15 сама розповіла йому, що уклала договір з адвокатським об'єднанням, яке надавало їй юридичні послуги. ОСОБА_1 планувала після оформлення спадщини та продажу майна повністю розрахуватися з адвокатами.

Свідок повідомив, що до спадщини входили квартира, будинок на провулку Люблінському, офіс, квартира на АДРЕСА_4 , машина та ще деякі об'єкти. Вони разом їздили на ОСОБА_22 , де проводилися ремонтні роботи, будівельник ОСОБА_23 виконував там різні роботи з будматеріалами. ОСОБА_1 отримувала орендну плату за квартиру та офіс, жила за рахунок цих коштів. Про інших спадкоємців сина - дружину, співмешканку, дітей вона не згадувала, лише говорила про доньку, яка проживає в Японії і з якою підтримує зв'язок.

ОСОБА_1 була задоволена послугами адвокатського об'єднання, жодних претензій чи скарг на адвокатів при свідку не висловлювала. Про те, що адвокати разом з нею заходили до банківського сейфа і забирали звідти алкоголь, взуття, зброю чи гроші, свідок нічого не чув. Наприкінці співпраці ОСОБА_1 почала недоплачувати йому, посилаючись на те, що майно довго не продається і в неї склалися складні фінансові обставини.

Свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні 27 серпня 2025 року повідомив про те, що він вперше познайомився з ОСОБА_1 у лютому 2022 року. ОСОБА_11 рекомендував його ОСОБА_1 як будівельника для завершення робіт у приватному будинку на провулку Люблінському біля Севастопольського парку.

Свідок надавав послуги будівельника протягом 6-7 місяців. Йому було відомо, що ОСОБА_1 уклала договір з адвокатським об'єднанням «Пільх і партнери». Пільх А.В. представляв її інтереси з усіх юридичних питань. ОСОБА_1 неодноразово зазначала, що після оформлення спадщини планує продати майно, розрахуватися з адвокатами, а собі придбати інше житло.

ОСОБА_1 розповідала, що її син загинув в ДТП по дорозі під Харків, і вона є його спадкоємцем. Про інших спадкоємців сина - співмешканку, дитину сина вона ніколи не згадувала, лише іноді говорила про свою доньку, яка проживає в Японії.

Про те, що адвокат Пільх А.В. разом з нею заходив до банківських сейфів і забирав звідти алкоголь, взуття, зброю чи грошові кошти, свідок нічого не чув. Жодних скарг на ОСОБА_11 чи його об'єднання ОСОБА_1 при ньому не висловлювала. Навпаки, вона постійно підкреслювала вдячність адвокатам адвокатського об'єднання.

Свідок також повідомив, що ОСОБА_21 працював у ОСОБА_1 водієм протягом 2-3 місяців у 2022 році (возив її не щодня, а за потреби). Щодо власних послуг свідок зазначив, що ОСОБА_1 повністю з ним не розрахувалася: після того, як у неї вітром зірвало калитку, вона звинуватила його, а після виконання ремонту почала провокувати скандал. ОСОБА_11 розрахувався за неї, близько 1 000 грн і запропонував припинити співпрацю, щоб уникнути подальших спорів по вартості будівельних та ремонтних робіт.

Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні 27 серпня 2025 року надав пояснення про те, що восени 2022 року до нього звернувся адвокат Пільх А.В. із запитом щодо продажу будинку, який належав його клієнтці ОСОБА_1 . Свідок повідомив, що познайомився з ОСОБА_1 у вересні 2022 року, коли остання планувала продати належний їй будинок, розташований по АДРЕСА_9 .

Свідок зазначив, що протягом вересня-листопада 2022 року надавав ОСОБА_1 ріелторські послуги, пов'язані з продажем вказаного об'єкта нерухомості.

Свідок повідомив, що йому було відомо про надання адвокатом Пільхом А.В. правової допомоги ОСОБА_1 , оскільки як сама ОСОБА_1 , так і ОСОБА_11 підтверджували факт надання правової допомоги. Зазначив, що Пільх А.В. був присутній під час усіх показів будинку потенційним покупцям та під час переговорів, а також, зі слів свідка, ОСОБА_1 наполягала на участі адвоката Пільха А.В. у всіх процесах, пов'язаних із продажем спадкового майна.

Свідок вказав, що адвокат Пільх А.В., зі слів ОСОБА_1 , здійснював супровід оформлення спадщини після смерті її сина, допомагав отримувати правовстановлюючі документи, а також вирішував інші юридичні питання.

Свідок повідомив, що зі слів ОСОБА_1 йому було відомо про склад спадкового майна, до якого входили, зокрема, будинок, квартира у житловому комплексі «Панорама», офісне приміщення в АДРЕСА_15 та автомобіль, які вона планувала поступово реалізувати. При цьому ОСОБА_1 не повідомляла про наявність інших спадкоємців, а також, за словами свідка, адвокати не зазначали про існування будь-яких обтяжень або спорів щодо спадкового майна.

Свідок зазначив, що між ним та ОСОБА_1 була домовленість про оплату його послуг у вигляді встановленого відсотка від вартості проданого майна, при цьому ціна продажу будинку формувалася з урахуванням його винагороди та витрат на оформлення. Зокрема, зі слів свідка, ОСОБА_1 бажала отримати 200000 доларів США за продаж будинку по АДРЕСА_9 .

Свідок повідомив, що будинок активно пропонувався до продажу, здійснювалися покази потенційним покупцям, і протягом короткого періоду часу з'явилася зацікавленість з боку кількох осіб. За словами свідка, був знайдений покупець, який погодився на ціну 200 000 доларів США та передав ОСОБА_1 завдаток у розмірі 5 000 доларів США, при цьому проект договору завдатку готував адвокат Пільх А.В.

Свідок зазначив, що незважаючи на погоджені умови, ОСОБА_1 вже наступного дня після отримання завдатку у розмірі 5 000 доларів США повернула отриманий завдаток та відмовилася від укладення договору купівлі-продажу, мотивуючи це необхідністю додаткового часу для переїзду та вирішенням побутових питань, при цьому, зі слів свідка, питання ціни продажу будинку ОСОБА_1 не оспорювалося.

Свідок вказав, що після повернення завдатку ОСОБА_1 перестала виходити на зв'язок щодо організації подальших показів будинку, фактично ухилялася від його продажу.

Свідок повідомив, що йому також було відомо про передачу квартири у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в оренду, а також про те, що офісне приміщення в АДРЕСА_15 певний час здавалося в оренду.

Свідок зазначив, що договори оренди готувалися адвокатами Кічової Р.А.

Також, свідок повідомив, що під час спілкування з ОСОБА_1 вона не висловлювала жодних скарг чи претензій щодо адвоката Пільха А.В., зокрема не повідомляла про будь-які дії, пов'язані з доступом до банківських скриньок або вилученням її майна чи коштів.

Свідок вказав, що після зриву продажу будинку ОСОБА_1 не здійснила оплату його послуг, незважаючи на виконану роботу, пов'язану з організацією показів, рекламою об'єкта та пошуком покупців свідком.

ОСОБА_4 25 жовтня 2025 року в судовому засіданні надала пояснення про те, що вона є донькою ОСОБА_5 . Пошук квартири для самостійного проживання сім'я розпочала задовго до знайомства з ОСОБА_1 .. Особисто вона переглянула приблизно три об'єкти з ціновим діапазоном від 50 до 150 тисяч доларів, конкретні ціни пам'ятає приблизно 50, 70 і до 100 тисяч доларів. У ЖК «Панорама» в неї багато друзів, проте саме цю квартиру, що належала ОСОБА_1 вона до укладення угоди не переглядала. Познайомилася з ОСОБА_25 безпосередньо на угоді купівлі-продажу. Коли мати запропонувала двокімнатну квартиру з ремонтом в ЖК «Панорама» на вул. Симферопольській, ціна в приблизно 40 тис доларів США її повністю влаштувала як «нормальна», тому вона погодилася на придбання саме за цією ціною, яку назвала мати. Інших варіантів квартир вона не розглядала.

Відповідаючи на запитання у цьому ж засіданні, ОСОБА_4 повідомила, що угоду купівлі-продажу квартири підписали в банку де працює її мати; вона поставила підпис і одразу поїхала. Розрахунок з ОСОБА_1 відбувався не на її очах, але вона знає, що розрахунок пройшов через банк і що ОСОБА_1 кошти отримала. Ключі від квартири ОСОБА_1 не передала одразу, ключі залишилися в орендаря. Під час вселення вони приїхали з матір'ю, адвокатом Сергієм Вороновим, представниками ОСББ та охорони. Прибула також ОСОБА_15 зі своїм адвокатом. Спочатку все було спокійно, але потім ОСОБА_15 різко змінилася, почала скандалити, погрожувати поліцією, лаяти її та замахуватися руками. ОСОБА_1 викликала поліцію. Фізичного контакту з ОСОБА_1 не було. ОСОБА_1 в квартиру не пустили. ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_1 сказала, ніби її «спонукали» і «розповіли погане». Зараз ОСОБА_4 іноді проживає в цій квартирі, робила там ремонт. Автомобіль BMW М4, який раніше належав сину ОСОБА_26 вони придбали, але вона ним майже не користувалася. Кошти на придбання квартири надала її мати ОСОБА_5 . Про інші об'єкти нерухомого майна - гараж/будинок на ОСОБА_22 , та офіс в БЦ «Піксель» та про громадянина ОСОБА_18 їй нічого не відомо. Ціна квартири близько 40 тисяч доларів її не здивувала, оскільки всі сторони були згодні.

Свідок ОСОБА_27 25 жовтня 2025 року в судовому засіданні повідомила, що з ОСОБА_1 вона познайомилася у жовтні 2022 року під час виїзду для проведення обмірів з метою виготовлення технічного паспорту на об'єкти нерухомого майна. Зазначила, що у жовтні-листопаді 2022 року надавала послуги з виготовлення технічних паспортів на об'єкти нерухомості ОСОБА_1 .

Свідок вказала, що їй було відомо про участь адвокатів у справі ОСОБА_1 , зокрема адвокатського об'єднання «Пільх та партнери», оскільки саме вони замовляли виготовлення технічних паспортів та отримували їх від імені ОСОБА_1 . При цьому свідок зазначила, що під час виїздів на об'єкти був присутній адвокат, який супроводжував її, зокрема забезпечував транспортні витрати, а також у виїздах брала участь інша особа.

Свідок повідомила, що виконувала обміри на кількох об'єктах нерухомості, зокрема квартирі по АДРЕСА_16 , де на момент проведення обмірів перебували орендарі, а також на об'єктах, розташованих на АДРЕСА_1 , де, зі слів свідка, у ОСОБА_1 були житлові будинки, та на іншому об'єкті, куди вони виїжджали разом з адвокатом та ОСОБА_1 .

Свідок зазначила, що оплата за надані послуги здійснювалася адвокатами, при цьому вона не може достеменно вказати форму розрахунку, проте зазначила, що кошти передавалися, зокрема, готівкою представниками адвокатського об'єднання. Разом з тим свідок вказала, що їй невідомо, чи були ці кошти власними коштами адвокатів, чи передані їм ОСОБА_1 ..

Свідок повідомила, що, наскільки їй було відомо з наданих документів, виготовлення технічної документації здійснювалося у зв'язку зі спадковою справою після смерті сина ОСОБА_1 .

Також, свідок зазначила, що погодження виїздів для обстеження об'єктів здійснювалося шляхом телефонних домовленостей з адвокатом або його помічником, які узгоджували дату та час проведення робіт.

Свідок вказала, що жодних скарг з боку ОСОБА_1 або її адвокатів щодо якості виконаних нею робіт не надходило.

Крім того, свідок повідомила, що під час проведення обмірів квартири у ЖК «Панорама» був присутній орендар, який проживав разом із дружиною, при цьому його ім'я вона пригадує як ОСОБА_28 .

Свідок зазначила, що під час спілкування з ОСОБА_1 не чула від неї жодних скарг чи претензій щодо адвоката Пільха А.В., а навпаки, зі слів свідка, ОСОБА_1 ставилася до нього доброзичливо та з повагою. Також, свідку нічого не відомо про будь-які обставини, пов'язані з банківськими скриньками, зокрема щодо вилучення майна чи коштів.

Свідок підтвердила, що розрахунок за надані послуги був здійснений у повному обсязі.

У той же час, відповідаючи на уточнюючі запитання, свідок ОСОБА_27 повідомила, що не може достеменно підтвердити форму розрахунків за надані послуги, зазначивши, що вони могли здійснюватися як готівкою, так і в іншій формі, однак, за її припущенням, переважно готівкою.

Також, свідок уточнила, що хоча кошти передавалися безпосередньо адвокатами, їй невідомо, чи були це їхні власні кошти, чи кошти, отримані від ОСОБА_1 , а також чи була ОСОБА_1 обізнана про порядок таких розрахунків.

Представник ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , адвокат Воронов С.Ю., в судовому засіданні 20 листопада 2025 року зазначив, що покупці виконали свої зобов'язання в повному обсязі, зокрема, здійснили перерахування грошових коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 отримала грошові кошти від продажу нерухомого майна, що підтверджується матеріалами справи та платіжними документами, а подальше розпорядження цими коштами здійснювалося нею самостійно. Також, зазначив, що після підписання договорів купівлі-продажу, переказу грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 , а потім на рахунок ОСОБА_18 , ніхто не покинув приміщення банку, оскільки всі очікували коли ОСОБА_1 привезуть гроші готівкою, які вона перерахувала до того на рахунок громадянина ОСОБА_18 . Після того, які ОСОБА_1 привезли сумку з грошима - чоловік ОСОБА_5 відвіз ОСОБА_1 до неї додому.

На його думку, це підтверджує факт фактичного отримання ОСОБА_1 грошових коштів.

Суд, аналізуючи покази свідків, пояснення учасників справи, встановив:

1) ОСОБА_1 після оформлення спадщини повідомляла різним свідкам ( ОСОБА_21 , ОСОБА_29 , ОСОБА_24 , ОСОБА_5 ) про намір продати належне їй майно, оскільки воно їй не потрібне, а також для подальшого розрахунку з адвокатами. Вона самостійно погоджувала умови продажу та вчиняла дії щодо реалізації майна на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4

2) З показів свідків ( ОСОБА_21 , ОСОБА_29 , ОСОБА_24 , ОСОБА_27 ) вбачається, що адвокат Пільх А.В. супроводжував оформлення спадщини, відновлення документів, підготовку технічної документації, участь у показах майна та інших процесах. При цьому ОСОБА_1 не висловлювала претензій до адвокатів, а навпаки підтверджувала задоволеність їх роботою.

3) З показів ОСОБА_5 вбачається, що кошти за договорами купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 були перераховані на рахунок ОСОБА_1 , після чого за її ж розпорядженням одразу всі кошти переказані на рахунок ОСОБА_30 . При цьому сам механізм такого переказу формувався працівниками банку «Кліринговий Дім», а подальший рух коштів свідку невідомий.

У той же час, суд звертає увагу на зміни та внутрішні суперечності у показах ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Так, при порівнянні показів ОСОБА_5 у 2024 та 2025 роках встановлено, що:

- у 2024 році вона зазначала, що угода повністю відбувалася в банку, а у 2025 році - що угода частково відбувалася в банку, а завершувалася у нотаріуса;

- у 2024 році не зазначала про будь-які обставини рекомендації адвоката Воронова С.Ю. ОСОБА_1 , а у 2025 році повідомила, що саме вона рекомендувала ОСОБА_31 як адвоката Кічовій Р.А., після чого останній представляв її інтереси.

Такі розбіжності свідчать про доповнення показів новими обставинами, які не повідомлялися раніше суду.

Аналогічно, при аналізі показів ОСОБА_4 встановлено, що:

- у 2024 році вона фактично зазначала, що не займалася пошуком квартири та не переглядала інші варіанти, а у 2025 році вже повідомила про перегляд декількох об'єктів та орієнтування у ринкових цінах;

- у 2024 році її пояснення зводилися до формального підписання документів без участі у розрахунках, а у 2025 році вона деталізує обставини укладення угоди, однак при цьому підтверджує, що фактичний розрахунок відбувався не на її очах та їй невідомі істотні обставини руху коштів.

Крім того, при наданні відповідей на деталізуючі питання ОСОБА_4 фактично підтвердила свою необізнаність щодо суттєвих умов правочинів купівлі-продажу : встановлення ціни продажу, способу оплати, джерело коштів, рух коштів, передача ключів та документів на об'єкт нерухомого майна, інші суттєві умови договору, що свідчить про формальний характер її участі у правочинах.

Окремо суд звертає увагу на пояснення адвоката Воронова С.Ю., як представника ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які містять нові обставини, що раніше не зазначалися іншими учасниками процесу.

Так, адвокат Воронов С.Ю. зазначив, що після безготівкового переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 остання фактично отримала ці кошти готівкою у приміщенні банку «Кліринговий Дім», оскільки їй було доставлено сумку з грошима, після чого чоловік ОСОБА_5 відвіз її з цими коштами додому.

Разом з тим, суд встановлює, що:

- зазначена обставина не підтверджується показами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;

- не зазначалася ними у попередніх судових засіданнях;

- не була предметом їх первісних пояснень;

та фактично з'явилася лише на стадії пояснень представника сторони.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що:

- показання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були доповнені новими обставинами в ході розгляду справи;

- при наданні деталізованих пояснень ці особи повідомляли обставини, які частково суперечать їх первісним показам або свідчать про їх необізнаність щодо істотних умов правочинів;

- пояснення адвоката Воронова С.Ю. 22.11.2025 року містять нові фактичні дані, які не узгоджуються з іншими доказами та не підтверджуються показами безпосередніх учасників подій.

У зв'язку з цим суд оцінює такі показання критично та враховує їх з урахуванням виявлених суперечностей і змін у позиції сторони під час розгляду справи.

У судовому засіданні 13 квітня 2026 року судом було досліджено відеозаписи зустрічі ОСОБА_1 та керівника АО «Пільх та партнери», зафіксовані у файлах:

1. Зустріч з клієнтом ОСОБА_1 21.12.2022 року частина 1;

2. Зустріч з клієнтом ОСОБА_1 21.12.2022 року частина 2;

3. Зустріч з клієнтом ОСОБА_1 21.12.2022 року частина 3.

Судом досліджено та проаналізовано зміст відео записів у повному обсязі.

Так з матеріалів відео вбачається, що ОСОБА_1 підтвердила факт укладення з АО «Пільх та партнери» договору про надання правової допомоги та не оспорювала його дійсність. Під час зустрічі (файл 1, 00:00:07-00:01:42) ОСОБА_1 просила адвоката зачитати умови договору оренди квартири. Вона звернула увагу на рукописне заповнення окремих пунктів договору оренди, зокрема щодо отримання 800 доларів США від орендаря. Як стало зрозуміло з контексту відео ОСОБА_1 вважала, що не повинна повертати орендарю 800 доларів США.

ОСОБА_1 також пояснила різницю у власних підписах тим, що після зміни паспорта свідомо використовує інший варіант підпису для власної ідентифікації (файл 1, 00:12:16-00:12:26).

ОСОБА_1 погодилася з вартістю юридичних послуг, зокрема з умовою сплати 20% від ринкової вартості майна, оформленого на її ім'я після завершення спадкової справи. Сторони безпосередньо обговорювали цю умову (файл 1, 00:13:20-00:13:44): «…ми з вами домовилися по 15 тисяч в місяць і 20 % від вартості майна в кінці після переоформлення». ОСОБА_1 не висловлювала заперечень щодо зазначеної відсоткової ставки.

ОСОБА_1 підтвердила, що домовлялася з адвокатами саме на повне представництво її інтересів у рамках спадкової справи після смерті сина, включаючи відновлення документів, роботу зі страховою компанією, переоформлення нерухомості та транспортних засобів, а також супровід усіх нотаріальних дій.

Під час зустрічі ОСОБА_1 зазначала, що на будинок ( АДРЕСА_17 ) був реальний покупець, однак вона відмовилася від продажу, оскільки покупець їй «не сподобався» (файл 1, 00:18:51-00:19:13). Адвокат нагадав їй про цю обставину, проте ОСОБА_1 підтвердила своє рішення не продавати об'єкт, що свідчить про її повну самостійність у прийнятті майнових рішень.

ОСОБА_1 особисто отримала рахунки на оплату юридичних послуг на загальну суму 71 560 (сімдесят одна тисяча п'ятсот шістдесят) доларів США що склало 2 720 659 грн (файл 2, 00:05:45; файл 3, 00:10:43-00:10:47). Вона не заперечувала проти виставлених сум, погодилася з ними та заявила про готовність оплатити їх негайно: «Ну я же сразу проплачу» (файл 2, 00:03:01). Клієнтка сама попросила адвоката відвезти її до банку для здійснення платежу (файл 2, 00:12:36-00:12:44). На відео чітко зафіксовано, як ОСОБА_1 самостійно, без будь-якого примусу чи стороннього впливу підписує рахунки та акти приймання-передачі виконаних робіт (файл 2, 00:02:08-00:02:30; файл 2, 00:08:46-00:08:51).

ОСОБА_1 висловила загальну задоволеність наданими адвокатським об'єднанням послугами. Вона неодноразово дякувала за виконану роботу: «Спасибо за то, что выполняли» (файл 3, 00:14:44-00:14:56) та позитивно оцінила дії команди: « ІНФОРМАЦІЯ_5 , все по-человечески, никто ничего не подвел. …Но все мы нашли, все документы все отдали, все восстановили» (мовою оригіналу) (файл 3, 00:15:00-00:15:42).

ОСОБА_1 чітко висловила намір щодо подальшої співпраці з адвокатським об'єднанням. Зокрема, вона доручила адвокату Пільху А.В. продовжити роботу щодо зняття арештів та переоформлення автомобіля: «Значить, ОСОБА_32 , ви далі займаєтесь этими кусками машини. Що треба, давайте поговоримо з Тарасом» (файл 3, 00:15:50-00:16:06), а також прямо зазначила: «Ми з вами ще зустрінемося» (файл 3, 00:19:19).

Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором про надання правової допомоги суд зауважує наступне.

Позивач за первісним позовом обґрунтовує позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 71 560 доларів США тим, що 05 січня 2022 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги та Додаток № 1 до нього. Згідно з пунктом 1.2 Додатка № 1 ОСОБА_1 зобов'язалася сплачувати щомісячну фіксовану плату в розмірі 15 000 грн та 20 % від ринкової вартості майна, отриманого нею в порядку спадкування (п. 1.2.5-1.2.6).

Судом встановлено, що договір про надання правової допомоги від 05 січня 2022 року та Додаток № 1 до нього є дійсними правочинами. Їх дійсність підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 3303-23 від 14 вересня 2023 року, яким встановлено автентичність усіх підписів ОСОБА_1 . Під час зустрічі 21 грудня 2022 року (відеозаписи, досліджені судом 13 квітня 2026 року) ОСОБА_1 особисто підтвердила укладення договору, обговорювала умови оплати, зокрема гонорар успіху в розмірі 20 %, отримала рахунки на загальну суму 71 560 доларів США, що складало еквівалент 2 720 659 грн за курсом НБУ на дату платежу, не заперечувала їх і заявила про готовність негайно сплатити.

На підтвердження виконання позивачем своїх зобов'язань до матеріалів справи долучено акти приймання-передачі виконаних робіт від 06.10.2022, 19.10.2022, 05.12.2022 та 06.12.2022 року, а також відповідні рахунки-фактури № СП-0004, СП-0003, СТ-0001, СФ-0002, СП-0006.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ч.3 ст.27 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики (в редакції, яка була чинною на час укладення угоди між сторонами у розглядуваній справі угоди про надання правової допомоги) Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Відповідно до ч.1, 5 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1, 4 ст.632 ЦК України ціна в договорів встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових витрат у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Аналогічним чином тлумачить це питання і Європейський суд з прав людини, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Таким чином зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату «гонорару успіху» не є обов'язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин четвертої - п'ятої статті 137 ЦПК України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.

Однак вищенаведене не означає, що такі зобов'язання між адвокатом та клієнтом не є обов'язковими для сторін договору про надання правової допомоги, у разі якщо такий договір є дійсним.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України)

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Верховний Суд в постанові від 20 липня 2022 року по справі №903/781/21 у аналогічних правовідносинах зазначив, що «згідно умов пункту 3.1 Угоди про надання правової допомоги від 07 травня 2015 року, у ОСОБА_2 в результаті отримання (набуття) у власність нерухомого майна присудженого за результатами розгляду цивільної справи № 754/4353/14-ц виникло зобов'язання сплатити на користь адвоката ОСОБА_1 гонорар у розмірі 10 % від вартості присудженого майна. Водночас ОСОБА_2 , в порушення вимог статей 526, 527, частини першої статті 530 ЦК України та умов укладеної між сторонами Угоди, виплату вказаного гонорару не здійснила. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги в частині наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 додаткового гонорару передбаченого п.3.1. Угоди про надання правової допомоги від 07 травня 2015 року.»

Схожі за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року по справі №903/781/21, а саме: «Враховуючи наведене вище - суд касаційної інстанції зазначає про те, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у задоволенні позову у цій справі №903/781/21, та погоджується з доводами касаційної скарги щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача гонорару, передбаченого підпунктом «d» пункту 4.4. договору про надання правової (правничої) допомоги № 03-490 від 20 січня 2021 року, у розмірі 1 153 512,44 грн, що відповідає 20 % від розміру суми 5 767 562,24 грн, на яку судом апеляційної інстанції у рішенні від 26 квітня 2021року у справі № 903/13/21 буде зменшена заявлена до стягнення з відповідача сума заборгованості (5 767 562,24 грн Х 20 % = 1 153 512,44 грн) ТОВ "Ніра" до стягнення суму заборгованості Клієнта у справі № 903/13/21»

З урахуванням викладеного, відповідно до пункту 1.2.5-1.2.6 Додатку № 1 гонорар успіху в розмірі 20 % від ринкової вартості майна, отриманого ОСОБА_1 в порядку спадкування, є самостійною, чітко визначеною умовою оплати. Ця умова не обмежена лише випадками судового спору чи повернення майна з незаконного володіння третіх осіб. Вона охоплює весь обсяг правової допомоги, наданої Позивачем, зокрема оформлення спадщини, представництво в кримінальному провадженні, отримання страхового відшкодування, укладення договорів оренди, відновлення документів та технічних паспортів. Саме такий обсяг послуг і зафіксований у підписаних ОСОБА_1 актах приймання-передачі виконаних робіт від 06 жовтня 2022, 19 жовтня 2022, 05 грудня 2022 та 06 грудня 2022 року.

Гонорар успіху за своєю правовою природою є відплатним ризиковим елементом договору. Адвокат бере на себе ризик того, що результат може бути не досягнутий або буде досягнутий частково, а клієнт, у свою чергу, погоджується на виплату додаткової винагороди у разі успішного оформлення та набуття майна. Така конструкція повністю відповідає статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статті 632 ЦК України, яка дозволяє сторонам визначати ціну договору за власною домовленістю, у тому числі у відсотковому співвідношенні до вартості майна.

Доводи відповідача-1 про те, що гонорар успіху передбачався лише у разі судового спору або фактичного витребування майна з незаконного володіння, не відповідають зиісту пункту 1.2.5-1.2.6 Додатка № 1 та актам приймання-передачі. Відповідач-1 не звертався до суду з вимогою про тлумачення договору відповідно до статті 635 ЦК України, тому суд тлумачить умови договору відповідно до їх буквального значення та змісту, який сторони вклали в них під час укладення.

Крім того, у письмових поясненнях від 13 березня 2024 року, які особисто підписала ОСОБА_1 , вона прямо визнала позовні вимоги Адвокатського об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ» в частині фраудаторності договорів купівлі-продажу. Цю ж позицію в судовому засіданні 13 квітня 2026 року підтвердив її представник та представник правонаступника після смерті ОСОБА_1 - адвокат Бардаченко В. В., зазначивши, що ОСОБА_1 діяла недобросовісно, змінюючи правову позицію та вводячи суд в оману. Визнання фраудаторності (фіктивності) договорів купівлі-продажу можливе лише за умови існування реального боргу перед кредитором. Таким чином, сам факт визнання фраудаторності є додатковим підтвердженням реальності заборгованості ОСОБА_1 перед Позивачем.

Умова про 20 % гонорару успіху відповідає вимогам закону та усталеній практиці Верховного Суду (постанова від 28 липня 2022 у справі № 903/781/21, постанова від 25 листопада 2020 року у справі №754/3571/16).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконала, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість.

Водночас ОСОБА_33 , в порушення вимог статей 526, 527, частини першої статті 530 ЦК України та умов укладеного між сторонами Договору та Додатку №1, виплату вказаного гонорару не здійснила.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позовної заяви в частині наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача додаткового гонорару передбаченого пунктами 1.2.5-1.2.6 Додатка № 1.

Визначаючи розмір гонорару, який підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.5 Договору про надання правової допомоги всі розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті України - гривні.

Сторонами в актах приймання-передачі виконаних робіт від 06.10.2022, 19.10.2022, 05.12.2022 та 06.12.2022 року, а також відповідні рахунки-фактури № СП-0004, СП-0003, СТ-0001, СФ-0002, СП-0006 визначено суми іноземній валюті долар США та в грошовому еквіваленті за курсом НБУ на відповідну дату платежу.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 533 ЦК України у якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду викладеному у постанові від 11 вересня 2024 по справі 500/5194/16, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.

На користь цього висновку свідчить і те, що Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов'язку боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 в справі № 761/12665/14).

Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.

У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який суд першої інстанції по суті застосував, хоча і не пославшись на нього.

Застосування судом цього принципу полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від «Гусєв проти України» від 14 січня 2021 року (скарга № 25531/12) було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо: справедливості цивільного провадження; принципу змагальності судового процесу.

Отже, принцип jura novit curia, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов'язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах: від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19; від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21, від 04 вересня 2024 року у справі №278/2111/23 та інших.

Суд також звертає увагу, що відповідно до пункту 3.5 Договору про надання правової допомоги всі розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті України - гривні. Хоча розмір гонорару успіху визначено сторонами в доларах США (як еквівалент), це не змінює валюту зобов'язання, а лише встановлює спосіб його обчислення. Згідно з частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом Національного банку України на день платежу, якщо інший порядок не встановлено договором або законом.

Такий підхід повністю відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16, згідно з якою зазначення в рішенні лише однієї суми в іноземній валюті з подальшим визначенням гривневого еквіваленту на день виконання рішення виключає двозначність щодо суті обов'язку боржника.

Суд вважає, що з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду викладеному у постанові від 11 вересня 2024 у справі 500/5194/16 з ОСОБА_2 , як правонаступника ОСОБА_1 , підлягає стягненню заборгованість у розмірі 71 560 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення (на день здійснення платежу), оскільки зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов'язку боржника.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Адвокатського об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ» про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимог зустрічного позову про визнання недійсним положення пункту 1.2.6. Додатку №1 від 05 січня 2022 року до Договору про надання правової допомоги від 05 січня 2022 року, а також визнання недійсним усіх актів приймання-передачі виконаних робіт за Договором про надання правової допомоги від 05.01.2022 року суд зауважує наступне.

Судом встановлено, що під час розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово змінювала свою правову позицію щодо дійсності договору про надання правової допомоги від 05 січня 2022 року та Додатка № 1 до нього.

Спочатку в зустрічних позовах від 15 січня 2024 року та 23 січня 2024 року ОСОБА_1 повністю заперечувала факт підписання договору, Додатка № 1, актів приймання-передачі виконаних робіт та рахунків-фактур, стверджуючи, що всі зазначені документи підписані іншою особою.

Після отримання висновку судово-почеркознавчої експертизи №3303-23 від 14 вересня 2023 року, яким підтверджено автентичність усіх її підписів, ОСОБА_1 в уточненому зустрічному позові від 13 березня 2024 року особисто визнала факт підписання документів, але заявила про укладення договору під впливом тяжких обставин, посилаючись на приписи статті 233 Цивільного кодексу України.

У письмових поясненнях від 10 липня 2024 року ОСОБА_1 особисто визнала фраудаторний характер договорів купівлі-продажу нерухомості, однак наполягала на недійсності договору з адвокатами через помилку щодо його юридичної природи, посилаючись на положення стаття 229 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 13 квітня 2026 року представник правонаступника ОСОБА_2 - адвокат Бардаченко В.В. особисто визнав, що ОСОБА_1 діяла недобросовісно, неодноразово змінюючи правову позицію та вводячи суд в оману щодо наведених обставин, проте наполягав на визнанні договору недійсним з урахуванням загальних вимог статті 203 Цивільного кодексу України через порушення принципу добросовісності.

Суд вважає таку поведінку ОСОБА_1 , а після її смерті - її правонаступника класичним проявом недобросовісності, яка суперечить принципу venire contra factum proprium.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно положень статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: (1) пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; (2) наявність підстав для оспорення правочину; (3) встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

У відповідності до частини першої статті 216 ЦПК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтею 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

У поставні Верховного Суду від 21 лютого 2024 року Верховний Суд вказав, що згідно зі статтею 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Під помилкою слід розуміти неправильне сприйняття особою фактичних обставин, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним, як такого, що укладений під впливом помилки, необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, ЦК розуміє в тому числі і помилку в характері (природі) правочину, прав та обов'язків сторін.

Верховним Судом в постанові від 10 квітня 2019 року по справі №390/34/17 викладено правову позицію відповідно до якої добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року по справі №299/3611/19 на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами».

У даному випадку жодних обставин, які свідчили б про наявність такої помилки з боку ОСОБА_1 судом не встановлено.

ОСОБА_1 протягом майже року добровільно користувалася послугами адвокатського об'єднання, підписувала акти приймання-передачі виконаних робіт, отримувала та не заперечувала рахунки-фактури, визначила з представниками позивача розмір гонорару успіху в розмірі 20 % від ринкової вартості майна та обіцяла його сплатити.

Під час зустрічі 21 грудня 2022 року з адвокатами адвокатського об'єднання «Пільх та Партнери» (відеозаписи досліджені судом 13 квітня 2026 року) вона особисто підтвердила розуміння умов договору, погодилася з виставленими рахунками, заявила, що відразу іх проплатить та просила відвезти її до банку для здійснення платежу. Жодних сумнівів щодо юридичної природи договору, а саме договору про надання правової допомоги з умовою щодо гонорару успіху ОСОБА_1 не висловлювала.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття ним фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення.

Не доведено ОСОБА_2 і недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) інших вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦПК України, а також наявність інших підстав, які можуть мати правовим наслідком визнання правочину недійсним.

Зазначене вище унеможливлює задоволення позову ОСОБА_2 в частині визнання недійсним положення пункту 1.2.6. Додатку №1 від 05 січня 2022 року до Договору про надання правової допомоги від 05 січня 2022 року, а також визнання недійсним усіх актів приймання-передачі виконаних робіт за Договором про надання правової допомоги від 05.01.2022 року.

Стосовно вимог первісного позову та зустрічного позову про визнання недійсними з підстав фіктивності договорів купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 .

Загальні принципи та презумпція добросовісності.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40)). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц,

Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/ недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.

Отже, від недобросовісного набувача майно може бути витребувано у всіх випадках, однак від добросовісного - лише після перевірки добросовісності/недобросовісності, що є суттєвим для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Як висновувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 року у справі № 907/50/16 за змістом частини 5 статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов'язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункти 37, 38), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 52), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20(пункт 40),).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 вказувала, що втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

Згідно із правовим висновком у постанові КГС ВС від 11.03.2025 у справі № 922/647/22 добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Згідно із правовим висновком у постанові КГС ВС від 16.04.2025 у справі № 910/17006/23 особа може бути визнана добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений за відсутності у продавця права на відчуження.

Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.

Набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Отже, набувач є добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння.

Набувач є недобросовісним, якщо річ набута ним злочинним шляхом.

Як вказано у п. 5.60, 5.61 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі 908/976/19, якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54).

Частиною 3 ст.13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

За змістом ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.1, 5 ст.203 ЦК України, що за правилами ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі №3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України, та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

Воля боржника при укладенні фраудаторного правочину обумовлена наявністю у нього неправомірної та недобросовісної мети, проте вона усвідомлено спрямована на виведення майна з володіння боржника, перехід прав на таке майно до інших (пов'язаних) осіб задля приховання його від кредиторів, убезпечення від включення до ліквідаційної маси боржника тощо. У зазначеному випадку власник свідомо порушує засади (принципи) цивільного законодавства та зловживає своїм правом шляхом відчуження майна на шкоду кредиторам, і його воля спрямована саме на це.

Укладаючи фраудаторний правочин, боржник свідомо бажає настання правових наслідків у вигляді вибуття відповідного майна з його володіння. Набувач такого майна, який безпосередньо пов'язаний з боржником або з інших обставин не міг не знати про фраудаторний характер правочину, є недобросовісним набувачем.

Вчиненням правочину на шкоду кредиторам та виведенням майна тощо.

Визнання фраудаторного правочину недійсним не є безумовною підставою для витребування відчуженого за ним майна з володіння останнього набувача. Необхідною передумовою для цього є встановлення обставин щодо недобросовісності саме цього набувача.

Водночас недобросовісність наміру (мотиву) дій власника - боржника при укладенні визнаного судом недійсним правочину щодо відчуження майна (якщо воно відбулось за його бажанням) не може бути достатньою підставою для витребування майна у добросовісного набувача за останнім правочином в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

Як наслідок, добросовісний набувач перебуватиме в невигідному становищі порівняно з недобросовісним власником (який не дотримався вимог закону при укладенні правочину, спрямованого на відчуження майна). Отже, на такого набувача, попри його добросовісність, буде покладено індивідуальний і надмірний тягар, пов'язаний з втратою майна та необхідністю шукати способи компенсації своїх втрат (зокрема витрат на придбання майна, на його утримання, збереження, а також поліпшення відповідно до положень статті 390 Цивільного кодексу України). Водночас можливість застосування положень статті 330 Цивільного кодексу України буде значною мірою необґрунтовано обмежена.

Наведене не сприятиме забезпеченню принципу правової визначеності як невід'ємної складової верховенства права, а також може призвести до невиправданого та непропорційного втручання у мирне володіння майном добросовісної особи, що набула його за відплатним правочином. При цьому таке втручання буде здійснено на користь особи, що діяла недобросовісно, зловживаючи своїм правом (адже арбітражний керуючий та кредитори при зверненні з відповідним позовом передусім діють в інтересах боржника), що матиме наслідком порушення справедливого балансу інтересів.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Водночас визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У статті 41 Конституції України також закріплено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Вказаному праву кореспондує встановлений статтею 400 Цивільного кодексу України обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісного набувача набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності. Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване в нього.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19 виснувала про важливе значення належної перевірки обставин, які свідчать про добросовісність або недобросовісність набувача як для застосування положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна як такого, що може вважатися відповідним нормам справедливого судового розгляду згідно зі статтею 6 Конвенції.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2022 року у справі № 461/12525/15-ц також зазначила, що суди, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 Цивільного кодексу України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 у справі № 757/24352/17 сформулював правову позицію, відповідно до якої у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, обидві сторони знають заздалегідь, що правочин не буде виконаний, і мають інші цілі. Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману щодо фактичних обставин або дійсних намірів учасників, свідомий намір невиконання зобов'язань та приховування справжніх намірів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2021 у справі № 910/8482/18, де суд наголосив, що правочини, вчинені боржником у період настання у нього зобов'язання перед кредитором, внаслідок яких боржник перестає бути платоспроможним, набувають ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Надаючи оцінку обставинам справи щодо укладання договорів купівлі-продажу, порядку розрахунків сторонами за договорами купівлі-продажу, аналізуючи докази долучені до матеріалів справи, пояснення свідків та учасників по справі, судом встановлено наступне.

28 грудня 2022 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Ціна, зазначена в договорі, становить 179 672 грн, тоді як ринкова вартість цього майна згідно зі звітом про оцінку, проведеним на замовлення позивача 05 грудня 2022 року, становить 3 656 860 грн.

Відповідно до пункту 11 цього Договору сторони домовилися про символічну передачу нерухомого майна, якою слід вважати прийняття Покупцем від Продавця ключів від житлового будинку, технічного паспорту та технічної документації на земельну ділянку. Сторони усвідомлюють, що передачею цих символів підтверджено передачу покупцю відчужуваного нерухомого майна, яка є предметом цього договору.

29 грудня 2022 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 304, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 . Ціна, зазначена в договорі, становить 1 849 620 грн, тоді як ринкова вартість цього майна згідно зі звітом про оцінку, проведеним на замовлення позивача 06 жовтня 2022 року, становить 2 632 939,20 грн.

Відповідно до пункту 10 цього Договору сторони домовились про те, що майно, яке продається, має бути повністю звільнене продавцем для вільного доступу і безперешкодного користування низ з боку покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Сторони домовились, що під передачею майна за цим договором слід вважати символічну передачу речі. Прийняття покупцем від продавця ключів від нежитлового приміщення та технічного паспорту на нього свідчить про те, що передача речі відбулась.

29 грудня 2022 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_6 (прізвище змінено на ОСОБА_7 ) договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 . Ціна, зазначена в договорі, становить 1 499 861 грн, тоді як ринкова вартість цього майна згідно зі звітом про оцінку, проведеним на замовлення позивача 05 жовтня 2022 року, становить 3 656 860 грн.

Відповідно до пунктів 10, 11 цього Договору сторони домовились про те, що квартира, яка продається, повинна бути повністю звільнена продавцем для вільного доступу і безперешкодного користування нею з боку покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Сторони домовились, що під передачею квартири за цим договором слід вважати символічну передачу речі. Прийняття покупцем від продавця ключів від квартири та технічного паспорту на квартиру свідчить про те, що передача речі відбулась.

Таким чином, протягом двох днів ОСОБА_1 відчужила все основне спадкове майно, за цінами, які від 2 до 20 разів нижчі за ринкову вартість, встановлену незалежною оцінкою.

Суд звертає увагу, що зазначені правочини були вчинені ОСОБА_1 через 7 днів після проведення переговорів з представниками позивача, під час яких вона особисто підтвердила отримання послуг, обговорювала суму гонорару, погоджувалася з умовами договору та обіцяла сплатити заборгованість, відеозаписи від 21 грудня 2022 року, досліджені судом 13 квітня 2026 року. Отже, ОСОБА_1 вже мала реальне уявлення про існування боргу перед позивачем і свідомо вчинила дії, спрямовані на позбавлення себе майна, на яке могло бути звернено стягнення за цим боргом.

Така поведінка ОСОБА_1 є класичним зловживанням правом відповідно до частина 3 статті 13 ЦК України і свідчить про відсутність реального наміру виконати зобов'язання перед кредитором.

Аналіз доказів, що підтверджують фіктивний та фраудаторний характер правочинів.

1. Занижена ціна продажу. Всі три об'єкти відчужені за цінами, які значно нижчі за ринкову вартість, встановлену незалежною оцінкою. Така диспропорція свідчить про відсутність реального наміру сторін створити звичайні правові наслідки купівлі-продажу.

2. Непередача майна покупцям. ОСОБА_1 не передала ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ані ключів, ані оригіналів правовстановлюючих документів на продане нерухоме майно, хоча пунктами 10, 11 договорів купівлі-продажу нерухомого майна передбачено обов'язкове передання ключів та всіх документів стосовно нерухомого майна в момент укладення правочинів. Продане майно продовжувало перебувати у фактичному володінні та користуванні самої ОСОБА_1 , яка й надалі отримувала орендну плату від цього майна. Це прямо суперечить суті договору купівлі-продажу відповідно до статті 655 ЦК України.

3. Суперечності в поясненнях покупців. Показання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 містять суттєві внутрішні суперечності між засіданнями 09 жовтня 2024 року та 24-25 вересня 2025 року, 25 жовтня 2025 року. Зокрема, змінилися обставини місця укладення угод (з приміщення приватного нотаріусу на відділення банку), способу розрахунку та рекомендації адвоката Воронова С.Ю. Такі розбіжності свідчать про те, що показання були доповнені новими обставинами з метою приховати справжні наміри сторін. Такі дії відповідають критеріям недобросовісної поведінки, визначеним Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17 (принцип venire contra factum proprium) та постанові від 18.10.2021 року у справі № 299/3611/19 (заборона зловживати процесуальними правами).

4. Фотографії об'єктів нерухомості. До матеріалів справи долучені фотографії всіх відчужених об'єктів, які були досліджені судом і демонструвалися під час допитів ОСОБА_5 та ОСОБА_34 для отримання відповідей щодо відповідності заявленої ціни реальному стану майна.

Так на фотографіях будинку на АДРЕСА_2 чітко зображено повноцінний двоповерховий житловий будинок садибного типу з гаражем на першому поверсі та житловими приміщеннями на другому. Виконано сучасний ремонт, облаштовано басейн, подвір'я замощене тротуарною плиткою. ОСОБА_5 неодноразово характеризувала цей об'єкт як «гараж, розташований на балці, без комунікацій, не придатний для проживання». Однак фотографії, визнані всіма учасниками справи, спростовують ці твердження. Аналогічний якісний стан нерухомого майна зафіксовано і на об'єктах на вул. Ливарній та вул. Сімферопольській. Така очевидна невідповідність між заявленою ціною та реальним станом майна є додатковою ознакою фіктивності правочинів.

5. Визнання фраудаторності самою ОСОБА_1 .. У письмових поясненнях від 13 березня 2024 року, підписаних особисто ОСОБА_1 , а також у судовому засіданні 13 квітня 2026 року адвокат Бардаченко В.В. прямо визнав, що ОСОБА_1 діяла недобросовісно, змінюючи правову позицію та вводячи суд в оману, та підтвердив фіктивний характер договорів купівлі-продажу.

6. Зв'язок сторін. Покупці нерухомості - мати та донька, які діяли узгоджено. Адвокат Воронов С.Ю., який представляє їх інтереси в суді, раніше надавав правову допомогу самій ОСОБА_1 за рекомендацією ОСОБА_5 . Така ситуація свідчить про узгоджені дії всіх учасників, спрямовані на штучне виведення майна з-під можливого стягнення за борговими зобов'язаннями ОСОБА_1 .

Суд також дійшов висновку, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не можуть бути визнані добросовісними набувачами спірного майна.

З матеріалів справи та письмових пояснень самої ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляла ОСОБА_5 про наявність у неї значного боргу перед Адвокатським об'єднанням «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ», про необхідність розрахуватися з адвокатами та про те, що вона тимчасово переоформлює майно на них саме з метою уникнення стягнення за цим боргом.

ОСОБА_5 , працюючи керівником банківського відділення банка «Кліринговий Дім», була обізнана про фінансові зобов'язання ОСОБА_1 , неодноразово чула від неї скарги на необхідність оплати значної суми за роботу адвокатів і про те, що вона «боїться» за своє майно.

Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на момент укладення договорів купівлі-продажу знали або не могли не знати про існування у ОСОБА_1 невиконаного грошового зобов'язання перед позивачем, а також про справжню мету відчуження майна - ухилення від сплати боргу позивачу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду добросовісним набувачем може бути лише особа, яка не знала і не могла знати про відсутність у продавця права на відчуження майна або про інші обставини, що перешкоджають набуттю права власності. Якщо набувач був обізнаний про борги продавця та про те, що відчуження здійснюється з метою виведення майна з-під стягнення, він не може вважатися добросовісним (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16).

У даному випадку ОСОБА_5 та ОСОБА_34 діяли не як сторонні, незалежні покупці, а як особи, які були повністю обізнані про реальну мету правочинів. Їхні дії, спрямовані на формальне оформлення права власності за заниженою ціною без реальної передачі майна, підтверджують недобросовісність набуття.

З урахуванням наведеного ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не є добросовісними набувачами спірного нерухомого майна.

З урахуванням наведених обставин, досліджених у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що спірні договори купівлі-продажу від 28-29 грудня 2022 року є фіктивними та фраудаторними за ст.ст. 234 215 ЦК України, вчиненими без наміру створення реальних правових наслідків, з метою ухилення від виконання грошового зобов'язання перед позивачем та на шкоду його інтересам.

З огляду на викладене, позовні вимоги Адвокатського об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ» та позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічною позовною заявою про визнання недійсними договорів купівлі-продажу є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд зобов'язаний виходити з того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й, у першу чергу, відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи підлягають застосуванню у тих правових відносинах, коли їх сторони не пов'язані зобов'язальноправовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Чинне в Україні право виключає можливість у такому випадку конкуренції позовів та не визнає за позивачем право довільного вибору способу захисту його прав на власний розсуд. Визначаючи зміст статті 5 ЦПК України, необхідно виходити з того, що, у першу чергу, способи захисту, які застосовуються судом, мають відповідати правовій природі цивільних відносин, що існують між сторонами, й лише у другу чергу, серед зазначених способів захисту, що відповідають правовій природі таких відносин, суд вправі обрати той з них, що забезпечує ефективність такого захисту.

Як правило, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 12 вересня 2019 року у справі №490/10190/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі №753/2187/17.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПУ України інші судові витрати (окрім судового збору), пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 81, 89, 141, 259, 263, 265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Адвокатського об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ» - задовільнити у повному обсязі.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Адвокатського об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ» (ЄДРПОУ 41981627) заборгованість у розмірі 71 560 (сімдесят одна тисяча п'ятсот шістдесят) доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 28.12.2022 року, зареєстрований в реєстрі за №2994 щодо продажу земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_2 , кадастровий №1210100000:03:237:0078, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2349554512101 та житлового будинку АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 497051812000, який укладений між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 ); скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 65983500 від 29.12.2022 року, приватного нотаріуса Суслова Максима Євгенійовича та зареєструвати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_6 ) право власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_2 , кадастровий №1210100000:03:237:0078, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2349554512101 та житловий будинок АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 497051812000.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.12.2022 року, зареєстрований в реєстрі за №2990 щодо продажу нежитлового приміщення №304, яке розташоване в АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2250974612101, який укладений між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 ); скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 65983325 від 29.12.2022 року, приватного нотаріуса Суслова Максима Євгенійовича та зареєструвати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2250974612101.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири від 29.12.2022 року, зареєстрований в реєстрі за №2986 щодо продажу квартири АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1754017112101, який укладений між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_8 ); скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 65983217 від 29.12.2022 року приватного нотаріуса Суслова Максима Євгенійовича та зареєструвати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на квартиру АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1754017112101.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до Адвокатського об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ», ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання недійсним пункту 1.2.6. Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги від 05 січня 2022 року, про визнання недійсними актів приймання-передачі виконання робіт за Договором про надання правової допомоги від 05 січня 2022 року - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Адвокатського об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ» (ЄДРПОУ 41981627) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 41 936,74 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Адвокатського об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ» (ЄДРПОУ 41981627) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП - НОМЕР_8 ) на користь Адвокатського об'єднання «ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ» (ЄДРПОУ - 41981627) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1816,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1816,30 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Куць