Справа № 743/303/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/159/26
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
22 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2026 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному 09.12.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025272010000199, за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України.
Накладено арешт на майно, на вилучене за результатом проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно заборонивши ОСОБА_9 , а також будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам, відчужувати, розпоряджатися та користуватися вказаним майно.
Мотивуючи рішення, слідчий суддя зазначив, що вилучене майно, про накладення арешту на яке клопоче прокурор, має статус речових доказів у кримінальному провадженні, з метою його збереження для проведення судових експертиз, відповідних досліджень та перевірки, клопотання прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.
На зазначену ухвалу слідчого судді представником власника майна адвокатом ОСОБА_7 була подана апеляційна скарга, в якій вона просить скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду клопотання про накладення арешту прокурором не було надано достатніх і належних доказів та не було обґрунтовано, яким чином відповідне майно, а саме грошові кошти, мають ознаки речових доказів у кримінальному провадженні, які саме сліди вчинення кримінального правопорушення вони могли зберегти та чи можна взагалі їх використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні. Вказує, що всупереч положенням ст.ст. 98, 170 КПК України прокурором не надано жодних доказів того, що грошові кошти, які були вилучені під час проведення обшуку квартири могли бути набуті кримінально-протиправним шляхом. Звертає увагу, що в ході судового розгляду в суді першої інстанції представником власника майна були надані докази які підтверджують законність походження вилучених під час обшуку грошових коштів, які не були взяті до уваги слідчим суддею. Стверджує, що відсутні будь-які обставини, які б свідчили про необхідність застосування накладення арешту майна на вилучені під час обшуку мобільні телефони, ноутбук, зарядного пристрою та флеш накопичувачів. Звертає увагу, що мобільний телефон Iphone 17 Promax належить дружині ОСОБА_10 та перебуває у її користуванні, а тому накладення на нього арешту не є виправданим обмеженням потреб досудового розслідування.
Апелянт також звертає увагу, що слідчі дії у даному кримінальному провадженні здійснюються прокурорами Чернігівської окружної прокуратури із залученням співробітників Управління СБУ в Чернігівській області, а тому рішення про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування у даному кримінальному провадженні (СВ ВП №2 (смт. Ріпки) ЧРУП ГУНП в Чернігівській області є формальним і досудове розслідування здійснюється з порушенням правил територіальної підслідності.
Заслухавши доповідь судді, представника власника майна, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього кодексу.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42025272010000199, слідчий суддя, виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів.
З таким висновком слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
З урахуванням цього, слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, сторонами не надано та колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому посилання апелянта на незаконність арешту, не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів враховує і те, що такий захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення відповідних слідчих дій, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які у свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України, та відповідно до ст. 174 КПК України може бути скасований повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доводи апеляційної скарги щодо законності походження вилучених під час обшуку грошових коштів були предметом детального аналізу слідчим суддею при розгляді клопотання прокурора та колегія суддів погоджується з висновками про недоведеність представником ОСОБА_9 законності походження у останнього грошових коштів з огляду на відсутність доказів щодо конвертації коштів отриманих у національній валюті у долари США.
Посилання апелянта, що рішення про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування у даному кримінальному провадженні (СВ ВП №2 (смт. Ріпки) ЧРУП ГУНП в Чернігівській області є формальним, оскільки слідчі дії у даному кримінальному провадженні здійснюються прокурорами Чернігівської окружної прокуратури із залученням співробітників Управління СБУ в Чернігівській області судова колегія не може визнати обґрунтованими, оскільки відповідні процесуальні рішення приймалися належними особами в межах процесуальних повноважень, визначених кримінальним процесуальним законодавством.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному 09.12.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025272010000199 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4