23 квітня 2026 року м.Суми
Справа №584/1307/25
Номер провадження 22-ц/816/1751/26; 22-ц/816/1752/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач), Сидоренко А. П. , Сізова Д. В. , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом КОРЗАЧЕНКОМ Володимиром Миколайовичем, на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 12 січня 2026 року та на додаткове рішення Путивльського районного суду Сумської області від 05 лютого 2026 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 12 січня 2026 року, ухвалені у складі судді Токарєва С.М. в місті Путивль Сумської області,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання,
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У жовтні 2025 року ОСОБА_3 звернулася з указаним позовом, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти у твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації, в розмірі 5000 грн щомісячно на період її навчання, але не більш як до досягнення двадцять трьох років, починаючи від дня пред'явлення позову.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідач є її батьком. Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 22.02.2019 у справі № 584/56/19 шлюб між батьками позивачки розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач проживає окремо, а позивачка перебуває на повному утриманні матері. Після досягнення позивачкою 18 років відповідач матеріальну допомогу на її утримання не надає. На теперішній час вона є студенткою 3 курсу Сумського державного університету дистанційної форми здобуття освіти, термін навчання з 01.09.2023 по 30.06.2027, стипендію не отримує. Кошти за навчання сплачує її мати та вітчим.
Через відсутність власного доходу позивачка потребує на період навчання матеріальної допомоги зі сторони батька, який має можливість їй таку допомогу надавати, оскільки є молодим і працездатним, проте матеріальної допомоги на утримання дочки не надає. У свою чергу її мати - ОСОБА_5 постійно несе витрати у зв'язку з її навчанням, оскільки повністю сплачує вартість навчання, купує канцелярські товари, одяг, взуття, засоби гігієни тощо.
Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 12 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, аліменти на утримання повнолітньої дочки в твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації, в розмірі 3000 грн щомісячно, на період її навчання, починаючи з 17 жовтня 2025 року до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23-річного віку. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішення Путивльського районного суду Сумської області від 05 лютого 2026 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2700 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи рішення по суті спору суд першої інстанції виходив з того, позивачка навчається за дистанційною формою навчання, стипендію не отримує, власного доходу не має, однак у зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги, а також, враховуючи матеріальний стан відповідача, який не надає дочці, яка продовжує навчання, допомогу у добровільному порядку, хоче може її надавати, інших осіб на утриманні не має, та наявність інших осіб, які можуть надавати позивачці допомогу, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання позивачки, в розмірі 3000 грн щомісячно на період навчання позивачки, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову.
Ухвалюючи додаткове рішення від 05 лютого 2026 року за заявою представника позивачки ОСОБА_6 про стягнення з відповідача на користь позивачки 4500 грн 00 коп., понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, ураховуючи складність справи та кількість її матеріалів, наявність сталої судової практики у цій категорії справ, обсяг виконаних адвокатом робіт та час, витрачений на їх виконання, дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно до розміру задоволених вимог - у сумі 2700 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційних скарг
08 лютого 2026 року представник відповідача адвокат Корзаченко В.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить Сумський апеляційний суд змінити рішення Путивльського районного суду Сумської області від 12 січня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким вимоги позивачки задовольнити частково, стягнувши з відповідача на її користь аліменти у твердій грошовій сумі 1500 грн 00 коп.; додаткове рішення Путивльського районного суду Сумської області від 05 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у стягненні витрат на правничу допомогу у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції поверхово, формально та неправильно оцінив надані відповідачем письмові докази. У резолютивній частині не зазначив дату закінчення навчання як кінцевої дати стягнення аліментів, що є невизначеним і створює для виконавця необхідність перевіряти чи навчається позивачка, що не входить в його обов'язки.
Зазначає, що місцевий суд залишив поза увагою приписи частини першої статті 199 СК України, зокрема, необхідність з'ясування можливості батька надавати матеріальну допомогу, не врахував, що станом на сьогодні відповідач не має постійного заробітку, що спонукало його до отримання позик у фінансових організаціях, що у свою чергу призвело до накопичення заборгованості з відсотків та наразі він перебуває без роботи у скрутному матеріальному становищі. Періодичні можливі підробітки не дають змоги належним чином забезпечити його власне проживання та лікування, а також погасити наявну кредитну заборгованість, що вказує на відсутність у нього можливості сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання. Позивачка навчається заочно та дистанційно, що дає їй можливість не лише знайти підробіток чи роботу для забезпечення власних потреб, але й не витрачати зайвих коштів на проїзд до університету, придбання інших необхідних для стаціонарного навчання речей. Крім того, суд не врахував, що позивачка на даний час перебуває за межами України у Швейцарії, що вказує на її достатній матеріальний стан. Запропонований відповідачем розмір аліментів у розмірі 1500 грн забезпечить певні умови утримання повнолітньої дочки і надасть йому можливість утримувати себе.
Стосовно додаткового рішення суду зазначає, що сума витрат на правничу допомогу є недоведеною, оскільки не вказаний порядок обчислення гонорару, представником позивачки не надано прейскурант на послуги адвоката, що свідчить про їх формування на власний розсуд без погодження сторонами. Суд не надав оцінки доводам відповідача щодо відсутності доказів оплати правничої допомоги позивачкою.
14 лютого 2026 року ОСОБА_3 за допомогою засобів поштового зв'язку подала апеляційну скаргу, в якій, на підставі пунтків1-4 частини першої статті 376 ЦПК України просить змінити рішення Путивльського районного суду Сумської області від 12 січня 2026 року в частині присудженого розміру аліментів, стягнувши з відповідача аліменти на її користь в твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації, в розмірі 5000 грн щомісячно.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд взагалі не мотивував, чому вважав за можливе стягнути саме 3000 грн, а не 5000 грн. Судом не надано оцінки витратам, які понесені її матір'ю, та будуть нею понесені у зв'язку з її навчанням. У батька є можливість її утримувати на період навчання, жодних боргів він не має, та як зазначив його представник в судовому засіданні, відповідач підробляє у приватних осіб неофіційно та має дохід. Відповідач не надав доказів перебування на його утриманні інших осіб. Заявляючи про неможливість сплати аліментів, відповідач мав матеріальну можливість користуватися оплатною правничою допомогою адвоката.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиви на апеляційні скарги від учасників справи не надходили.
Фактичні обставини, установлені судом першої та апеляційної інстанції
Позивачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.5).
Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 22 лютого 2019 року у справі № 584/56/19, яке набрало законної сили 26 березня 2019 року, шлюб між батьками позивачки розірваний (а.с. 7).
Рішенням Путивлського районного суду Сумської області від 18 лютого 2019 року у справі № 584/44/19 стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_5 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі 1500 грн щомісячно, починаючи стягнення з 11.01.2019 і до досягнення дитиною повноліття, указаний розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону (а.с. 6).
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 досягла повноліття і продовжує навчання.
Позивачка є здобувачем освітнього ступеня бакалавр 3 курсу за спеціальністю 061 «Журналістика» Центру заочної, дистанційної та вечірньої форм навчання Сумського державного університету. Форма здобуття освіти дистанційна. Навчання є платним. Термін навчання з 01.09.2023 по 30.06.2027 (а.с. 8-10; 14).
Позивачкою надані квитанції про сплату коштів за навчання її матір'ю ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , який за твердженням позивачки є її вітчимом (а.с. 11-12).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (стаття 182 СК України).
Виходячи з викладеного, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів:
досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;
продовження ними навчання;
потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі;
наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, зокрема, як механізм забезпечення реалізації її права на освіту та забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
У справі, яка переглядається, позивачка досягла повноліття, але їй ще не виповнилось 23 років, вона продовжує навчання у вищому навчальному закладі за дистанційною формою навчання за кошти, стипендію не отримує, не працює, доходів не має.
З системного аналізу фактичних обставин, установлених при розгляді справи, та наведених норм законодавства апеляційний суд резюмує, що відповідач має обов'язок утримувати ОСОБА_3 , попри досягнення нею повноліття, адже остання продовжує навчання в університеті у зв'язку з чим не працює, а тому потребує матеріальної допомоги від батьків для задоволення елементарних життєвих потреб.
В суді першої інстанції та в апеляційній скарзі, виходячи з її змісту, відповідач погоджується сплачувати аліменти у розмірі 1500 грн, при цьому стверджуючи, що він перебуває у скрутному матеріальному стані, оскільки має лише тимчасові підробітки, які не дають змоги належним чином забезпечити його власне проживання та лікування, а також погасити наявну кредитну заборгованість.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Указаний процесуальний обов'язок стосовно доведення обставин, які суд враховує при визначенні розміру аліментів відповідно до статті 182 СК України, сторони справи, яка переглядається, належним чином не виконали.
За приписами статті 182 СК України суд оцінює стан здоров'я та матеріальне становище як дитини, так і платника аліментів.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач є особою працездатного віку, доказів незадовільного стану здоров'я він суду не надав. До відзиву на позов відповідачем суду надано лише відомості про наявність кредитних зобов'язань, тобто докази, які характеризують його витрати. Докази наявності на утриманні відповідача інших осіб в матеріалах справи відсутні.
Позивачка теж суду надали лише докази проходження навчання та суми витрат на його оплату.
Натомість у матеріалах справи відсутні докази матеріального стану як позивачки, так і відповідача, зокрема, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків з даними про його доходи, з Пенсійного фонду України, відомості про перебування у відповідача інших осіб на утриманні; наявність на праві власності, володіння та/або користування сторін справи майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав тощо.
У контексті доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на період її навчання у розмірі 5000 грн 00 коп. щомісячно, а місцевий суд на її думку взагалі не мотивував, чому вважав за можливе стягнути саме 3000 грн 00 коп., апеляційний суд зауважує, що позивачка не довела наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти у заявленому нею розмірі, не ініціювала перед судом першої інстанції клопотання у порядку визначеному статтею 84 ЦПК України про витребування з ДПС України даних з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків стосовно ОСОБА_3 та інших даних, які можуть характеризувати його майновий стан та наявність грошових коштів на карткових рахунках, на підтвердження обставин, на яких ґрунтується заявлена позовна вимога.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачка на цей час перебуває за межами України у Швейцарії, має належний матеріальний стан апеляційний суд відхиляє з огляду на недоведення відповідачем цих обставин та невизнання їх позивачкою відповідно до вимог статті 82 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо не визначення судом у резолютивній частині конкретної кінцевої дати стягнення аліментів, апеляційний суд відхиляє, зважаючи на такі мотиви.
Приписами частини першої та другої статті 199 СК України період утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання визначено настанням двох обставин: припинення навчання та досягнення 23 років.
Наразі освітній процес передбачає можливість навчання на різних окремих освітніх рівнях.
У постанові від 10 квітня 2023 року у справі № 752/20152/16-ц Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказала, що завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та: 1) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або 2) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю, незалежно від того, чи відбувається це в тому самому або у різних начальних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі не є підставою для припинення права на утримання (аліменти).
При цьому, як вступ (перехід) на наступний освітній рівень навчання, так і вступ (перехід) до іншого навчального закладу після завершення навчання та здобуття певного рівня освіти, пов'язані із певними часовими періодами, протягом яких не відбувається безпосередньо освітній процес, однак триває освітня діяльність, зокрема вступна кампанія (подача документів, здача іспитів, проходження співбесід, видання наказу про зарахування до навчального закладу тощо).
Такі процедури, що тривають певні періоди часу, є об'єктивними, нормативно врегульованими та їх тривалість не залежить від волі особи, яка здобуває освіту.
Виключення цих періодів із часу, протягом якого повнолітні дочка, син мають право на утримання, не узгоджується із вимогами статті 53 Конституції України, статей 1, 3, 10 Закону України «Про освіту», частини другої статті 199 СК України та є несправедливим.
Отже, зазначення в оскаржуваному рішенні кінцевої дати навчання позивачки 30.06.2027 року за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» не свідчить про те, що позивачка остаточно закінчить процес навчання та не здобуватиме освіту за наступним освітнім рівнем.
Період стягнення аліментних платежів є безперервним. Момент його закінчення залежить від настання тих чи інших обставин, визначених у рішенні суду, якими зумовлено припинення підстав для їх сплати; зокрема, чи продовжить навчання позивачка після 30 червня 2027 року, у разі, якщо вона не продовжить навчання, - такий період закінчиться 30 червня 2020 року, а у разі продовження навчання - не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Державний виконавець, виконуючи таке рішення суду, у межах своїх повноважень має з'ясовувати питання настання обставин, з якими суд пов'язував припинення нарахування стягувачеві та сплати ним аліментних платежів. У разі встановлення таких обставин державний виконавець вправі ухвалювати відповідне процедурне рішення, зокрема, про закінчення виконавчого провадження у разі фактичного повного виконання судового рішення боржником, про відкриття виконавчого провадження - у разі подання виконавчого документа протягом періоду, на який присуджені платежі, а у разі існування заборгованості - вчиняти дії із її стягнення на користь стягувача у межах періоду, визначеного судом у резолютивній частині судового рішення, яке виконується (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2023 року у справі №752/20152/16-ц).
З огляду на надану до суду першої інстанції сторонами справи сукупність доказів апеляційний суд погоджується з визначеним місцевим судом розміром аліментів, який підлягає стягненню з відповідачащомісячно, на період її навчання, починаючи з 17 жовтня 2025 року до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23-річного віку..
Заявниками апеляційних скарг не доведено підстав зменшення та збільшення розміру аліментів, який визначений судом першої інстанції.
Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття судового рішення про скасування чи зміну оскаржуваного рішення суду.
У контексті доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 стосовно незгоди з додатковим рішенням суду від 05 лютого 2026 року щодо стягнення з нього на користь позивачки витрат на правничу допомогу у розмірі 2700 грн 00 коп., апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до частин три, чотири статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Позивачка в суді першої інстанції просила стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 4500 грн 00 коп.
В суді першої інстанції інтереси ОСОБА_3 представляла адвокат Сопова В.С., що підтверджується ордером на дання правничої допомоги серії АХ № 1297440 (а.с. 15).
Разом з першою заявою по суті спору (позовною заявою) було подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, який складається з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн (а.с. 18).
На підтвердження понесених витрат позивачкою суду першої інстанції було надано копію витягу з договору про надання правової допомоги від 09.10.2025, за умовами якого адвокат Сопова В.С. зобов'язалася надавати ОСОБА_3 допомогу у вказаній цивільній справі (а.с. 79-80).
В додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № б/н від 09.10.2025 адвокат Сопова В.С. та ОСОБА_3 погодили вартість робіт за надання правової допомоги: підготовка (складання) документів до суду (позовної заяви та інших процесуальних документів) - 3000 грн; усне консультування щодо можливостей, механізмів і процедур судового захисту - 500 грн; участь у судовому засіданні - 1000 грн (а.с. 17).
Згідно з Актом наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 09.10.2025, складеним 15.01.2026, загальна вартість робіт (послуг) склала 4500 грн (а.с. 81).
Відповідно до квитанції б/н від 09.10.2025 ОСОБА_3 сплатила адвокату Соповій В.С. кошти у сумі 4500 грн згідно з договором про надання правової допомоги № б/н від 09.10.2025 (а.с. 19).
Доводи сторони відповідача, що сума витрат на правничу допомогу є недоведеною, спростовується матеріалами справи, оскільки саме в Додатку № 1 до договору про надання правової допомоги б/н від 09.10.2025 адвокат Сопова В.С. та ОСОБА_3 погодили вартість робіт за надання правової допомоги у вказаній цивільній справі.
Оплата позивачкою адвокату Соповій В.С. наданих послуг за надання правничої допомоги у сумі 4500 грн підтверджується відповідною квитанцією від 09.10.2025.
З урахуванням зазначеного, апеляційний суд вважає, що витрати позивачки на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн документально доведені та підтверджені. Ураховуючи конкретні обставини справи, обсяг виконаних адвокатом Соповою В.С. робіт та час витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, указаний розмір витрат відповідає критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру.
З урахуванням часткового задоволення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2700 грн. пропорційно до задоволеного розміру позовних вимог. Підстав для їх зменшення або відмови у їх стягненні апеляційним судом не установлено.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційних скарг за результатами апеляційного перегляду судових рішень, свідчать про те, що суд першої інстанції ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягає, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.
Висновки суду щодо судових витрат
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України)
Оскільки апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржувані рішення місцевого суду залишаються без змін, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених заявниками апеляційних скарг у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом КОРЗАЧЕНКОМ Володимиром Миколайовичем, та апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 12 січня 2026 року та додаткове рішення Путивльського районного суду Сумської області від 05 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. В. Щербаченко
Судді А. П. Сидоренко
Д. В. Сізов