Справа №591/3162/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/793/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Вбивство через необережність
Іменем України
22 квітня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження № 591/3162/25 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_7 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 07.01.2026, за яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець м.Кременчук Полтавської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,
з участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
установила:
Цим вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.119 КК України та призначено йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 з врахування виправлення описки ухвалено рахувати з 28.04.2025.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_6 зараховано строк тримання під вартою з 28.04.2025 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати. Скасовано арешт з речових доказів, та вирішено їх долю.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди - залишено без розгляду.
Згідно з вироком, 29.12.2024 близько 18:00 год військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , перебуваючи на сходах, що ведуть до адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході словесної сварки, яка виникла між ним і ОСОБА_11 , внаслідок злочинної недбалості, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті людини, наніс один удар правою рукою в ділянку лівої сторони підборіддя ОСОБА_11 спричинивши тілесні ушкодження у вигляді синця ділянки підборіддя зліва, розмірами 1,2x2,2 см, фіолетового кольору, садна ділянки лівої щоки, на рівні лівого кута рота, у вигляді вертикальної смуги, розмірами 0,7x0,1 см покрите підсохлими згортками крові.
Від отриманого удару ОСОБА_11 впав на сходи і вдарився правою стороною голови об бетонну поверхню сходів, отримавши тілесні ушкодження, у вигляді: крововиливів у м'які тканини голови, з боку їхньої внутрішньої поверхні, у ділянці правого скроневого м'язу, розмірами 5,5x9x0,4 см, лінійний зигзагоподібний перелом луски правої скроневої кістки, направлений горизонтально, довжиною 9 см на рівні крововиливу в правий скроневий м'яз, на відстані 4 см вище основи правої вушної раковини, переривчасті крововиливи під м'які мозкові оболонки у ділянках лобної, скроневої і потиличної часток лівої півкулі, по задній поверхні лівої півкулі мозочка, крововилив під тверду мозкову оболонку у ділянці лівої півкулі головного мозку загальним об'ємом до 120 куб. см (гостра півкульна субдуральна гематома зліва) (клінічно), крововилив під тверду мозкову оболонку на переднє-нижній поверхні лобної частки, на нижнє - зовнішній поверхні скроневої частки лівої півкулі у вигляді мозкових згортків крові, відповідно розмірами 6x4,5x1,2 см (об'ємом 32,4 куб. см) і 5x6,5x1 см (об'ємом 32,5 куб.см), які щільно з'єднані з м'якими мозковими оболонками (морфологічно), ділянки розтрощування речовини головного мозку на рівні крововиливів під тверду мозкову оболонку, на переднє- нижній поверхні лобної частки та нижнє-зовнішній поверхні скроневої частки лівої півкулі, відповідно розмірам 3,5x5x1 см і 5x6x2 см, ділянки забою головного мозку: зовнішня поверхня тім'яної частики лівої півкулі, розмірами 3x1,5x0,4см полюс потиличної частки лівої півкулі, розмірами 5x3x4 см з розпадом мозкової тканини, розмірами 2x3x0,5 см При цьому, тілесні ушкодження у вигляді лінійного перелому луски лівої скроневої кістки, крововиливів підмозкові оболонки, забою і розтрощуванню речовини головного мозку мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми у вигляді лінійного перелому луски лівої скроневої кістки, крововиливів підмозкової оболонки, забою і розтрощування речовини головного мозку.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість і призначити йому більш м'яке покарання, застосувавши положення ст. 69-1 КК України. Звертає увагу суду на те, що у справі відсутні документально підтверджені факти та докази про понесені збитки та витрати потерпілої. Цивільний позов не мав під собою підґрунтя та був залишений без розгляду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить змінити вирок суду, пом'якшити покарання, застосувавши положення ст. 69-1 КК України. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про відсутність щирого каяття у діях ОСОБА_6 також посилання суду на те, що ОСОБА_6 не відшкодував шкоду потерпілій захисник вважає безпідставним, оскільки останньою не було доведено наявності такої шкоди, в шлюбі з померлим ОСОБА_11 вона не перебувала, спільних дітей не було, за однією адресою зареєстровані не були. Крім того, наявні підстави для пом'якшення покарання, враховуючи, що злочин є нетяжким, вчинений з необережності, відсутні обставини, які обтяжують покарання. ОСОБА_6 є особою, яка відповідно до ст. 89 КК України раніше судима, є військовослужбовцем, під час виконання бойового завдання на території Курської області отримав тяжке вогнепальне поранення, позитивно характеризується, є учасником бойових дій.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційні скарги, доводи прокурора, та представника потерпілої, які заперечували проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України за обставин, викладених у вироку, в апеляційній скарзі не оспорюються.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції дотримався вимог кримінального закону, врахував: характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Суд у вироку вказав, що ОСОБА_6 вчинив нетяжкий злочин та обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
До пом'якшуючих вину ОСОБА_6 обставин суд відніс: повне визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав відсутньою таку пом'якшуючу обставину, як щире каяття.
Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Суд врахувавши те, що обвинувачений не відшкодував збитків потерпілій стороні, вказав, що тільки факт того, що ОСОБА_6 визнав свою винуватість та активно сприяв розкриттю злочину і попросив пробачення у потерпілої, є недостатніми мотивами стосовно визначення щирого каяття.
Призначаючи покарання, суд першої інстанції також врахував дані про особу обвинуваченого, а саме: що ОСОБА_6 згідно з ст.89 КК України є не судимою особою, на обліках в диспансерах не перебуває, є військовослужбовцем, який до затримання у даній справі проходив військову службу під час мобілізації, отримував поранення, у зв'язку з чим лікувався та проходив реабілітацію, після чого був визнаний придатним для подальшого проходження військової служби, має позитивну характеристику з місця служби.
З вищенаведеного убачається, що під час призначення обвинуваченому покарання було враховано обставини, на які у своїй апеляційній скарзі посилається захисник.
Що стосується доводів апеляційних скарг про не застосування судом першої інстанції ст. 69-1 КК України, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та вимогам закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначений довід був предметом дослідження суду першої інстанції і з врахуванням відсутності пом'якшуючої обставини, визначеної п.2 ч. ст.66 КК України - добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень ст.69-1 КК України.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки статтею 69-1 КК України визначено, що за наявності передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 66 цього Кодексу обставин, які пом'якшують покарання, тобто з'явлення із зізнанням, щирого каяття або активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення і добровільного відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, та за відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також у разі визнання обвинуваченим своєї вини строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Закріплюючи у ст. 69-1 КК України обставину - добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, законодавець мав на меті стимулювати винного до відшкодування завданого збитку та усунення заподіяної шкоди.
Потерпілою ОСОБА_10 , яка за змістом позовної заяви проживала із загиблим протягом 17 років, заявлено цивільний позов про стягнення моральної шкоди, який на початковій стадії судового розгляду ОСОБА_6 визнавався. В подальшому ОСОБА_6 змінив свою позиції зазначаючи про те, що ОСОБА_10 не є потерпілою, оскільки в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 вона не перебувала, спільних дітей не було, за однією адресою зареєстровані не були. У зв'язку з такими обставинами потерпіла просила суд залишити цивільний позов без розгляду.
За вказаних обставин не можна стверджувати про те, що у цій справі шкода не завдана. В той же час ОСОБА_6 не вчинив жодних дій для того, щоб добровільно відшкодувати завдану шкоду у зв'язку з чим заслуговувати на пом'якшення, передбачене ст. 69-1 КК України.
Крім цього, позбавлення життя людини є наслідком, що має незворотний характер. Це також випливає із законодавчого визначення смерті відповідно до ст. 52 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров'я», за якою моментом незворотної смерті людини є момент смерті її головного мозку або її біологічна смерть. Втрата життя людини, яке згідно із ст. 3 Конституції України визнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об'єктом кримінально-правової охорони, не підлягає відшкодуванню. Життя людини не може бути відновлене через незворотність смерті.
З наведеного убачається, що шкода у вигляді смерті відшкодуванню або усуненню не підлягає, а тому призначення обвинуваченому покарання за вбивство з необережності із застосуванням ст. 69-1 КК суперечить вимогам закону.
Аналогічних висновків дійшов ВС у своїй постанові № 489/5787/19 провадження № 51-548 км 22 від 25 квітня 2023 року.
Враховуючі вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 1 ст. 119 КК України і на переконання колегії суддів призначене покарання відповідає його меті, гуманності, справедливості, фактичним обставинам кримінального провадження, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Визначене судом покарання не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Призов засудженого за мобілізацією, отримання ним поранення під час бойових дій, а також проходження у зв'язку з цим стаціонарного лікування в сукупності також і з іншими фактичними обставинами кримінального провадження та не є підставами для зміни призначеного судом покарання.
Таким чином, призначене покарання відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав та інтересів особи, не становить «особистий надмірний тягар», а також є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення є належним чином обґрунтованим та умотивованим, тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,
постановила:
Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 07.01.2026 відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а його апеляційну скаргу та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на цей вирок - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня отримання ухвали.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня отримання ухвали.
Час оголошення повного тексту ухвали 23.04.2026 о 16.00 год.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4