Номер провадження: 22-ц/813/3657/26
Справа № 1519/2-1806/11
Головуючий у першій інстанції Гуревський В.К.
Доповідач Погорєлова С. О.
03.03.2026 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» у справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про видачу дублікату виконавчого листа на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Гуревського В.К. 29 квітня 2022 року у м. Одеса, -
встановила:
До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся із заявою приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г.В. про видачу дублікату виконавчого листа на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2011 року у цивільній справі № 1519/2-1806/11 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
14 вересня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси було ухвалено заочне рішення, яким позов ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління було задоволено.
На виконання рішення суду видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління заборгованість за Кредитним договором у розмірі 75401,21 грн. та судові витрати в загальному розмірі 875 грн.
У травні 2021 року на адресу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. надійшла заява від ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління AT «Ощадбанк» про відкриття виконавчого провадження від 17 травня 2021 року. Однак, виконавче провадження відкрито не було у зв'язку з втратою виконавчого листа.
Відсутність оригіналу виконавчого документу унеможливлює виконання рішення суду, що порушує законні вимоги стягувача.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2022 року у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про видачу дублікату виконавчого листа було відмовлено.
В апеляційній скарзі представник АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про видачу дублікату виконавчого документа.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не сповістив належним чином апелянта про судовий розгляд заяви, чим порушив права та законні інтереси АТ «Державний ощадний банк України».
Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що на час звернення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. із заявою про видачу дублікату виконавчого документа, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не був пропущений. Мотиви й підстави втрати виконавчого листа не мають правового значення для застосування п.п. 17.4 п. 1 розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України. Відповідно, сам по собі факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. Факт втрати виконавчого листа з незалежних від апелянта причин, що робить неможливим виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2011 року у справі №1519/2-1806\11, яке не втратило своєї законної сили та боржником не виконане, а отже є підстави для видачі дубліката втраченого виконавчого листа.
Сторони про розгляд справи на 03 березня 2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з'явились представник приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., представник АТ «Ощадбанк».
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання суду, якщо такий учасник обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (п. 3) ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 8 ЦПК України).
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (ч. 2 ст. 211 ЦПК України).
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (ч.6, 7 ст. 128 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Колегія суддів зазначає, що аналіз постанов Верховного Суду підтверджує, що застосування п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є однаковим, передбачуваним та послідовним.
Так, про це свідчить численна кількість постанов суду касаційної інстанції, в яких зазначається, що п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України передбачено обов'язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення (постанови Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 344/11947/20 (провадження № 61-17632св21), від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) та ін.).
Тлумачення частини першої ст. 8, ч. 2 ст. 211, п. 3) ч. 3 ст. 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що:
- обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу;
- невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства;
- розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів вручення судових повісток АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» про розгляд заяви про видачу дубліката виконавчого документа за зареєстрованим місцем знаходження, у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» не був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а саме розглянуто справу за відсутності АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», щодо якого відсутні відомості про належне його повідомлення.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення на підставі положень п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
Вирішуючи спір, апеляційний суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 1519/2-1806/11 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
14 вересня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси ухвалено заочне рішення, яким позов ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 876-н від 21 серпня 2006 року в сумі 75401,21 грн., яка складається із: залишку заборгованості за кредитом - 32071,11 грн., простроченої заборгованості за кредитом - 21489,99 грн., заборгованості за відсотками - 15007,26 грн., заборгованості за пенею по відсоткам - 3139,48 грн., заборгованості за пенею по кредиту - 3693,37 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» суму сплаченого державного мита в розмірі 755 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн.
На виконання рішення суду було видано виконавчий лист 25 вересня 2012 року, який неодноразово перебував на примусовому виконанні у відділах державної виконавчої служби.
Так, 02 квітня 2013 року виконавчий лист №2-1806/11 було пред'явлено до примусового виконання до Першого Малиновського ВДВС ОМУЮ.
04 квітня 2013 року Першим Малиновським ВДВС ОМУЮ було відкрито виконавче провадження №37728536.
28 грудня 2015 року Першим Малиновським ВДВС ОМУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні №37728536.
30 вересня 2016 року виконавчий лист №2-1806/11 було пред'явлено до примусового виконання до Малиновського ВДВС ОМУЮ.
05 жовтня 2016 року Малиновським ВДВС ОМУЮ було відкрито виконавче провадження №52569468.
23 червня 2017 року Малиновським ВДВС ОМУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні №52569468.
22 серпня 2019 року виконавчий лист №2-1806/11 було пред'явлено до примусового виконання до Першого Малиновського ВДВС ОМУЮ.
11 вересня 2019 року Першим Малиновським ВДВС ОМУЮ було відкрито виконавче провадження №60027402.
24 лютого 2021 року Першим Малиновським ВДВС ОМУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні №60027402.
17 травня 2021 року виконавчий лист №2-1806/11 було пред'явлено Банком до примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В.
Про прийняття приватним виконавцем на виконання оригіналу виконавчого листа №2-1806/11 від 25 вересня 2012 року свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції.
У наступному, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г.В. звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із заявою про видачу дублікату виконавчого листа на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2011 року у цивільній справі № 1519/2-1806/11.
Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів, передбачених п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, які свідчать про те, що приватний виконавець звернувся із заявою про видачу дублікату виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У п. 9 . 3 ст. 129 Конституції України зазначено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
Європейський суд з прав людини наголосив, що п. 1 ст. 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (п. 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).
Згідно п. 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Аналіз п. 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для п. 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Аналогічний по суті висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18).
Згідно п.п. 17.4 п. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) зроблено висновок, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що аналіз п. 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10.
Відповідно до п.п. 17.4 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку.
Видача дубліката виконавчого документа пов'язується з його втратою та можлива в межах строку пред'явлення виконавчого документа до виконання або за умови поновлення такого строку судом у разі його пропуску. У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ч. 1 ст. 433 ЦПК України). Єдиною та необхідною підставою для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. Встановлення судом факту пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання і непоновлення його судом є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа. Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Таким чином, під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою обов'язковим та визначальним є питання з'ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред'явлення виконавчого документа до виконання (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року в справі № 1519/2-4707/11, провадження № 14-21цс24).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
У даному випадку колегією суддів встановлено, що за встановленою хронологією подій даної справи вбачається, що стягувачем не було пропущено строк на пред'явлення до примусового виконання виконавчого документа, оскільки Банком 17 травня 2021 року виконавчий лист №2-1806/11 було пред'явлено до примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В.
Водночас, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено.
Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено п. 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Таким чином, оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про те, що при зверненні у 2022 році приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. із заявою про видачу дублікату виконавчого листа на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2011 року у цивільній справі № 1519/2-1806/11, останнім було дотримано строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання, передбачений законом.
Щодо доводів заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про видачу дубліката виконавчого документа, колегія суддів зазначає наступне.
Так, як вже вказувалось вище, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
У даному випадку судом апеляційної інстанції встановлено, що оригінал виконавчого документа дійсно було втрачено, оскільки виконавчий документ, надісланий на адресу приватного виконавця, не був отриманий останнім, про що свідчить факт звернення приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа, а також підтверджено фактом відсутності відкритих виконавчих проваджень за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2011 року у цивільній справі № 1519/2-1806/11.
У зв'язку із викладеним, колегія суддів доходить висновку про доведеність вимог заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про видачу дубліката виконавчого документа.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, у зв'язку із чим ухвала Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2022 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про видачу дублікату виконавчого листа на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2011 року.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» - задовольнити частково.
Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2022 року - скасувати.
Заяву Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про видачу дублікату виконавчого листа на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Видати дублікат виконавчого листа у справі № 1519/2-1806/11, на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2011 року, за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 22 квітня 2026 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
Л.М. Вадовська