Номер провадження: 33/813/507/26
Номер справи місцевого суду: 496/1692/25
Головуючий у першій інстанції Пасечник М. Л.
Доповідач Драгомерецький М. М.
09.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М.,
при секретарі Узун Н.Д.,
за участю: ОСОБА_1 та його представника Туровця О.В.,
переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Загарнюк Денис Анатолійович на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 14 січня 2026 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №266739 від 09.03.2025, ОСОБА_1 09 березня 2025 року о 13:05 год, за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Усатове, вул. Вернидуба, керував автомобілем BMW 316, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння рук, почервоніння очей, від проходження медичного огляду на стан сп'яніння та продуття приладу «Драгер 0790» на місці зупинки водій відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 14 січня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Загарнюк Д.А. звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Біляївського районного суду Одеської області від 14 січня 2026 року та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши ОСОБА_1 та його представника Туровця О.В., якій підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №266739 від 09.03.2025, який в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги. Окрім того протокол підписаний ОСОБА_1 та в пункті 14 протоколу пояснення по суті порушення водій зазначив «згоден» (а.с. 1);
2)направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ООМЦПЗ» ООР, відповідного до якого працівники поліції у ОСОБА_1 виявили ознаки сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, невнятна мова. Огляд не проводився, водій відмовився (а.с. 2);
3)відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, який відображає із достатньою повнотою стан водія ОСОБА_1 його поведінку та те, що співробітники поліції діяли у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння та оформлення матеріалів адміністративного правопорушення (диск а.с. 4).
Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме в тому, що він 09 березня 2025 року о 13:05 год, за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Усатове, вул. Вернидуба, керував автомобілем BMW 316, д.н.з. НОМЕР_1 , та відмовився на вимогу працівника поліції, в якого виникла підозра, що водій може перебувати в стані алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на визначення дійсного його стану, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.
В апеляційній скарзі зазначено, що наявний в матеріалах справи не є безперервний, він складається із декількох фрагментів, що унеможливлює встановлення об'єктивної картини подій, однак на думку апеляційного суду зазначене не свідчить про недоведеність обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Так, відповідно до положень Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, портативний відео реєстратор пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Разом із тим, ані діючим законодавством, ані вищезазначеною Інструкцією не передбачено приєднання до матеріалів адміністративного провадження повного відеозапису з початку виконання службових обов'язків поліцейським.
Однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об'єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Зміст подій зафіксованих на відеозаписі, повністю узгоджується з обставинами справи, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення та долученими до нього доказами. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису, до апеляційної скарги не долучено.
На виконання вимог ст. 266 КУпАП та ст. ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський використав технічні засоби з метою відеофіксації події та долучив відеозаписи як доказ до протоколу про адміністративне правопорушення, про що в ньому зроблений відповідний запис.
Як вірно зазначив суд першої інстанції вказані відеозаписи, хоч і не є безперервними, але у повному обсязі підтверджують усі ті обставини, які підлягають установленню в ході судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, а також містять усі ті фактичні обставини події, з огляду на які можливо зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.
У зв'язку з наведеним відхиляються твердження про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним.
Апеляційний суд відхиляє та визнає необґрунтованими твердження апеляційної скарги про те, що з відеозапису не вбачається наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння.
Так, проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок).
Відповідно до ст. ст. 2-3 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ООМЦПЗ» ООР, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, невнятна мова.
Згідно дослідженого апеляційним судом відеозапису також встановлено, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що він має запах алкоголю.
Апеляційний суд вказує, що вирішення наявності чи відсутності ознак сп'яніння відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в стані алкогольного сп'яніння, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак алкогольного сп'яніння.
В той же час, підтвердити або спростувати наявність відповідного стану сп'яніння можливо лише шляхом проходження відповідного огляду на стан сп'яніння, від чого ОСОБА_1 відмовився.
В даному випадку ОСОБА_1 ставиться в провину саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а не керування транспортним засобом в стані сп'яніння.
ОСОБА_1 згідно п. 2.5 ПДР України зобов'язаний був на вимогу поліцейського, в якого виникли припущення щодо перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення його дійсного стану.
Доводи апеляційної скарги про те, що у встановленому законом порядку водія не було направлено на проходження огляду на стан сп'яніння до закладу охорони здоров'я а саме до КНП «ООМЦПЗ» ООР, ОСОБА_1 не було вручено письмове направлення на проходження огляду, працівники поліції не жили жодних заходів щодо доставки останнього до медичного закладу, апеляційний суд відхиляє, оскільки як передбачено п. 6 Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. При цьому, положення профільного законодавства не містять обов'язку поліцейського вручати цей документ (направлення) водієві у письмовій формі з метою проходження ним огляду.
Окрім того як встановлено із дослідженого апеляційним судом відеозапису, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» або проїхати до медичного закладу, на що останній чітко відмовився.
В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Туровець О.В. також повідомив, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом BMW 316, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом знаходились його донька, яку він навчав водінню, однак зазначене не підтверджується матеріалами справи.
Так, згідно відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського, вбачається, що протягом всього часу спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування, саме ним транспортним засобом BMW 316, д.н.з. НОМЕР_1 , більш того підтверджував даний факт, зазначивши, що їде з Дальника в Одесу.
Також апеляційним судом враховується, що під час розгляду справи не було встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що працівники поліції, які склали щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, були упередженими при складанні такого протоколу, що в них були підстав для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про їх зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги.
Таким чином, оскільки, версія про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом BMW 316, д.н.з. НОМЕР_1 , заявлена лише суду, тому дане твердження оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для інших учасників дорожнього руху (водіїв, пішоходів, велосипедистів, власності третіх осіб) і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
В ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. п. 1.3, 1.9 ПДР України).
ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановленими нормами чинного законодавства.
На думку апеляційного суду останній розпорядився своїми правами на власний розсуд та усвідомлюючи свої дії, відмовився на вимогу працівників поліції пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, при цьому не заперечував факту керування автомобілем.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції також не спростовують, оскільки спростовуються матеріалами справи, зводяться до власного тлумачення норм чинного законодавства та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Загарнюк Денис Анатолійович залишити без задоволення.
Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 14 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький