Номер провадження: 11-сс/813/940/26
Справа № 522/5204/26 1-кс/522/1731/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
20.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.04.2026, якою в межах к/п №12026163510000248 від 30.03.2026стосовно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дружба Ямпільського р-ну Сумської обл., громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , зі слів раніше не судимого;
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді в межах к/п №12026163510000248 від 30.03.2026 було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та застосовано стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28.05.2026 включно, в межах строку досудового розслідування, із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», із визначенням в якості альтернативного запобіжного заходу застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400 грн., з покладенням на нього у разі внесення застави певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та в зазначеному кримінальному провадженні органом досудового розслідування доведено існування ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження правопорушення, у якому він підозрюється.
Окрім того, з огляду на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення та його майновий стан, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення підозрюваному ОСОБА_8 застави в якості альтернативного запобіжного заходу в розмірі, передбаченому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , не погодився із оскаржуваною ухвалою, вважаючи її необґрунтованою та невмотивованою з огляду на наступні обставини:
- поза увагою слідчого судді залишилось те, що органом досудового розслідування не було надано доказів існування в даному кримінальному провадженні жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, а слідчим суддею не було вмотивовано наявності таких ризиків, натомість, підозрюваний ОСОБА_8 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, у повному обсязі визнав провину та вирішив сприяти органу досудового розслідування;
- визначений ОСОБА_8 розмір застави в якості альтернативного запобіжного заходу є непомірним для підозрюваного, не враховує його майнового стану, зокрема, того, що ОСОБА_8 не володіє майном, перебуває у фактичним шлюбних відносинах, а також того, що відсутні ризики, які б виправдовували такий розмір застави.
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати стосовно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, або встановити йому мінімальний розмір застави для даного виду тяжкості кримінальних правопорушень.
Прокурор Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду, натомість, подав заяву про проведення судового засідання без його участі, посилаючись на необхідність проведення слідчих дій в межах іншого кримінального провадження, а також просив залишити без змін оскаржувану ухвалу слідчого судді, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Враховуючи неявку прокурора, колегія суддів, керуючись при цьому вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України та з'ясувавши думку інших учасників провадження, вважає за можливе апеляційний розгляд проводити без участі прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 , який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, проаналізувавши доводи апелянта та перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваної ухвали свідчить про те, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5-ть років.
Так, на підставі аналізу матеріалів судового провадження вбачається, що 31.03.2026 ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (а.с. 86-89), санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 9-ти до 12-ти років з конфіскацією майна.
За приписами ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, зокрема, у тому, що він 30.03.2026 приблизно об 11 год., більш точного часу не встановлено, перебував біля поштомату №26615 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: АДРЕСА_2, де, діючи умисно та з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно придбав у вказаному поштоматі посилку з психотропною речовиною у особливо великому розмірі з метою подальшого зберігання та збуту наркозалежним особам шляхом здійснення відправок через поштомати ТОВ «Нова Пошта».
Так, 30.03.2026 у період часу з 13:07 год. по 14:21 год., працівниками ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. було проведено огляд місця події за адресою: АДРЕСА_2, в ході якого у ОСОБА_8 було виявлено та вилучено картонну коробку із наліпкою №20451402554976, яку останній отримав в поштоматі №26615 ТОВ «Нова Пошта» за вказаною адресою, всередині якої знаходилась особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, загальною вагою 733г, де кількісний вміст PVP становить 541, 242г, а також інша речовина кристалічного походження білого кольору, приблизною вагою більше 4 кг, яку ОСОБА_8 незаконно придбав та зберігав при собі з метою подальшого збуту.
Окрім того, 30.03.2026 в період часу з 15:12 год. по 16:22 год., працівниками ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. було проведено невідкладний обшук за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено та вилучено два полімерних пакети із кристалоподібною та порошкоподібною речовинами білого кольору, приблизною вагою 73г, які ОСОБА_8 незаконно придбав та зберігав за місцем мешкання з метою подальшого збуту. Окрім того, в ході обшуку помешкання ОСОБА_8 було виявлено та вилучено пакувальний матеріал, зокрема 8 зіп-пакетів та 8 картонних коробок з логотипом ТОВ «Нова Пошта», побутовий вакууматор, кухонні ваги, 4 банківські картки, а також мобільний телефон «IPhone XS», у корпусі білого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із sim-карткою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 , у якому міститься інформація щодо збуту заборонених речовин, зокрема, у мобільному додатку ТОВ «Нова Пошта» та месенджері «Telegram».
Питання обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, сторонами кримінального провадження не оскаржується, внаслідок чого колегія суддів вважає, що підозра ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину на даній стадії досудового розслідування є обґрунтованою та підтверджується долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження.
Окрім того, колегія суддів також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Відповідно до п.п. 34-36 рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України», обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла бути підставою для його першого взяття під вартою.
Водночас, колегія суддів не погоджується із доводами сторони захисту про недоведеність органом досудового розслідування існування в зазначеному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України з огляду на наступні обставини.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, апеляційний суд, погоджуючись із висновком слідчого судді, зазначає, що в даному випадку органом досудового розслідування було доведено існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_8 може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, обумовлені тим, що: ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, підозрюваний є особою, яка не досягла призовного віку, внаслідок чого може безперешкодно покинути територію України; у ОСОБА_8 відсутні міцні соціальні зв'язки за місцем постійного проживання, зокрема, останній не одружений та офіційно не працевлаштований, тобто законних засобів для існування не має; ОСОБА_8 використовував заходи конспірації під час ймовірного вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
На переконання колегії суддів, в даному випадку тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину сама по собі може бути достатнім мотивом для здійснення дій, направлених на переховування підозрюваного від органів досудового розслідування й суду та зазначена позиція апеляційного суду кореспондується із практикою ЄСПЛ, який в рішенні «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Більш того, апеляційний суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», оскільки кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , пов'язане із незаконним придбанням та зберіганням з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, яка є небезпечною синтетичною речовиною, має вкрай негативний вплив на осіб, які вживають зазначену речовину, що в подальшому тягне за собою систематичність такого вживання та подальші непоправні наслідки для осіб, які вживають такі речовини, їх родин та суспільства в цілому.
Водночас, колегія суддів приймає до уваги посилання сторони захисту на те, що підозрюваний ОСОБА_8 раніше не судимий, повністю визнав провину у скоєному та висловив готовність сприяти органу досудового розслідування, проте зауважує на тому, що зазначені захисником факти, з урахуванням обставин вчинення злочину, в якому останній обґрунтовано підозрюється, його характеру та тяжкості, а також встановлених вище ризиків, не можуть слугувати підставами для застосування стосовно ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Отже, враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів доходить переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою для запобігання названим вище ризикам.
З огляду на викладене вище, на переконання апеляційного суду, слідчий суддя дійшов цілком обґрунтованого висновку про доведеність органом досудового розслідування неможливості застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки останнього.
В контексті надання оцінки доводам сторони захисту з приводу непомірності визначеного підозрюваному ОСОБА_8 розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зауважує на наступному.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється у розмірі від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, розмір застави визначається слідчим суддею, судом, відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
В цьому контексті апеляційний суд приймає до уваги положення п. 25 рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022, в якому Суд зауважує на тому, що загальні принципи щодо обґрунтування визначення розміру застави наведені в рішеннях у справах «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява №26744/16, п.п. 154-157, від 04.07.2019), та «Мангурас проти Іспанії» [ВП] (Mangouras v. Spain), заява №12050/04, п.п. 78-81, ЄСПЛ 2010). Зокрема, гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява №54335/14, п. 70, від 22.05.2018).
Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим ст. 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява №60859/00, п. 111, від 07.12.2006).
Водночас, окремої уваги заслуговують приписи п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, які дозволяють слідчому судді при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 КПК України, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
В даному випадку суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що слідчий суддя, врахувавши обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, пов'язаного із незаконним придбанням та зберіганням з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини - PVP - в особливо великому розмірі; майновий та сімейний стан підозрюваного, який не одружений, не має утриманців, не працевлаштований, тобто не має засобів для існування; доведені органом досудового розслідування ризики, а також всупереч встановленому праву не визначати заставу в такій категорії кримінальних проваджень, дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення підозрюваному ОСОБА_8 застави в якості альтернативного запобіжного заходу в найвищих межах розміру, передбаченого п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України для осіб, підозрюваних у вчиненні особливо тяжких злочинів, а саме в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що визначена слідчим суддею застава не є непомірною для підозрюваного ОСОБА_8 , а також здатна, з огляду на перспективу її втрати, забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та є достатньою для запобігання вищенаведеним ризикам.
Запропонована стороною захисту в апеляційній скарзі застава в якості альтернативного запобіжного заходу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на переконання колегії суддів, не здатна буде забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_8 , оскільки перспектива її втрати не переважатиме можливості порушення підозрюваним покладених на нього обов'язків, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, встановлених в зазначеному провадженні ризиків та характеристики його особи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає, тому законна, обґрунтована та вмотивована ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.04.2026, якою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28.05.2026 включно, із визначенням розміру застави в розмірі 998 400 грн. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4