21.04.26
22-ц/812/749/26
Провадження № 22-ц/812/749/26
Іменем України
21 квітня 2026 року м. Миколаїв
справа № 490/5106/25
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,
із секретарем судового засідання Коростієнко Н.С.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», третя особа: Департамент енергетики, енергозбереження та запровадження інноваційних технологій Миколаївської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права власності, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Шиян Юлією Максимівною на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, постановлену 09 лютого 2026 року під головуванням судді Притуляк І.О., повне судове рішення складено 11 лютого 2026 року,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» в якому просив: зобов'язати ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» вжити заходів до негайного демонтажу та перенесення індивідуального теплового пункту, встановленого у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 понесенні збитки у вигляді вартості оренди приміщення за період з 01.01.2022 року по 25.06.2025 рік у розмірі 332000 грн., та оплати комунальних платежів у розмірі 11627,54 грн.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2026 року - позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Ухвала суду мотивована тим, що належним чином повідомлений позивач та його представник не з'явились в судові засідання, призначені 13 жовтня 2025 року, 17 листопада 2025 року, 09 лютого 2026 року, при цьому з поважних причиною представник позивача не з'явився тільки в судове засідання, призначене на 13 жовтня 2025 року.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шиян Ю.М. - просила ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду. Зазначала, що судом неправильно застосовано ч. 5 ст. 223 та п. 3 ч.1 ст.257 ЦПК України. Oae, залишення позову без розгляду згідно з ч.5 ст.223 ЦПК України можливе лише за одночасної наявності таких умов: повторна неявка належним чином повідомленого позивача; відсутність заяви про розгляд справи за його відсутності; відсутність повідомлення про поважні причини неявки. Суд не надав належної оцінки тому, що позивачем подано всі письмові пояснення по суті спору, надано докази, викладено позицію, тобто фактично виконано процесуальний обов'язок щодо підтримання позову. Суд обмежився формальним констатуванням повторної неявки, не з'ясувавши, чи дійсно така неявка перешкоджала розгляду справи по суті. Крім того судом порушено принцип пропорційності та права на доступ до правосуддя. Залишення позову без розгляду є процесуальним заходом, який фактично припиняє розгляд спору та змушує особу повторно звертатися до суду, сплачувати судовий збір, заново ініціювати процес. У даному випадку суд застосував найбільш суворий процесуальний наслідок без встановлення, що неявка позивача об'єктивно унеможливлювала розгляд справи. Матеріали справи містять усі необхідні документи, склад учасників визначений, предмет та підстави позову з'ясовані, тобто підготовче провадження фактично було завершене. Таким чином, залишення позову без розгляду є непропорційним втручанням у право позивача на судовий захист. Суд вказав на належне повідомлення позивача, посилаючись на повернення повісток із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Однак така відмітка сама по собі не підтверджує реального отримання інформації про судове засідання та не гарантує фактичного повідомлення особи. Фактично суд ототожнив формальне надсилання кореспонденції з належним повідомленням, що суперечить завданню цивільного судочинства щодо забезпечення реального доступу до правосуддя. Суд не врахував відсутність зловживання процесуальними правами. Матеріали справи свідчать, що позивач не зловживав процесуальними правами, не подавав безпідставних клопотань, надавав письмові пояснення та докази, а відкладення розгляду відбувалися з поважних причин. Системного ухилення від участі у процесі не було. Отже, застосування наслідків, передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, є надмірним. Крім того, судом безпідставно проігноровано клопотання про розгляд справи без участі позивача, яке було подане 09 лютого 2026 року. Таким чином, вимога частини 5 статті 223 ЦПК України щодо подання заяви про розгляд справи за відсутності позивача була виконана належним чином. Попри це, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не надав жодної оцінки зазначеному клопотанню, не встановив факту його подання та фактично проігнорував його існування.
Відповідач та третя особа правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Шиян Ю.М. - підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання належним чином повідомлені.
Від Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, повторно не з'явився у судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.
Проте не з усіма висновками районного суду можна погодитись.
Стаття 16 ЦК України врегульовує захист цивільних прав та інтересів судом та передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Законодавець передбачив право осіб, які беруть участь у справі, брати участь у судових засіданнях, а також гарантії реалізації цього права. Це право витікає з вимог таких принципів цивільного судочинства, як змагальність, диспозитивність, процесуальна рівноправність сторін, демократизм, законність тощо.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв'язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
За положеннями п. 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить, що право суду на залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, можливе лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Заводського районного суду Миколаївської області від 04 вересня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 13 жовтня 2025 року на 15:30 год, про що представник позивача повідомлена шляхом надсилання копії ухвали на її електронну адресу.
13 жовтня 2025 року в судове засідання позивач та його представник не з'явились, представником позивача - адвокатом Шиян Ю.М. - подано клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату з посиланням на те, що вона перебуває на лікарняному з 08 жовтня 2025 року із наданням відповідних доказів.
Відповідно до протоколу судового засідання від 13 жовтня 2025 року суд ухвалив відкласти розгляд справи на 15:30 год 17 листопада 2025 року, про що представник позивача повідомлена шляхом надсилання судової повістки-повідомлення в її електронний кабінет підсистеми «Електронний суд».
17 листопада 2025 року в судове засідання позивач та його представник не з'явились, представником позивача - адвокатом Шиян Ю.М. - 10 листопада 2025 року подано клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату в зв'язку з її перебуванням у відпустці та наявності авіаквитків на 17 листопада 2025 року.
Відповідно до протоколу судового засідання від 17 листопада 2025 року суд ухвалив відкласти розгляд справи на 09:00 год 22 грудня 2025 року, про що представник позивача повідомлена шляхом надсилання судової повістки-повідомлення в її електронний кабінет підсистеми «Електронний суд». Судова повістка-повідомлення, що була надіслана районним судом позивачу ОСОБА_1 за його зареєстрованим місцем проживання повернулася до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Як слідує з матеріалів справи, призначене на 22 грудня 2025 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді у нарадчій кімнаті по кримінальній справі, в зв'язку із чим розгляд справи відкладено на 09 лютого 2026 року на 09:00 год (т. 1 а.с. 200).
В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Шиян Ю.М. пояснили, що 22 грудня 2025 року о 09:00 год вони прибули до Заводського районного суду м. Миколаєва для участі в судовому засіданні, проте судове засідання не відбулось.
Факт прибуття представника позивача - адвоката Шиян Ю.М. - в призначене на 22 грудня 2025 року судове засідання підтверджується її розпискою про те, що вона повідомлена про відкладення розгляду справи на 09 лютого 2026 року на 09:00 год (т. 1 а.с. 202).
В призначене на 09 лютого 2026 року на 09:00 год судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Шиян Ю.М. не з'явились.
Постановляючи 09 лютого 2026 року ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений позивач та його представник не з'явились в судові засідання, призначені на 13 жовтня 2025 року, 17 листопада 2025 року, 09 лютого 2026 року.
Проте суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що на 22 грудня 2025 року також було призначено судове засідання, для участі в якому представник позивача з'явилась, та яке не відбулося з незалежних від учасників справи причин.
За такого неявка позивача та його представника в наступне судове засідання - 09 лютого 2026 року - не може вважатися повторною, оскільки не є їх другою поспіль неявкою.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування ч. 5 ст. 223, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.
Отже колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції залишив позов без розгляду в порушення вимог процесуального закону.
Разом з тим апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки повернення судової повістки-повідомлення з відміткою пошти про причину невручення «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням. До того ж згідно положень частини 5 статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо того, що судом безпідставно проігноровано клопотання про розгляд справи без участі позивача.
Так, з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи було призначено на 09:00 годин 09 лютого 2026 року, про що позивач та його представник були належним чином повідомлені.
Відповідно до частини 6 ст. 43 ЦПК України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
З матеріалів справи та витягу з автоматизованої системи КП «Д -3» вбачається, що клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника адвокатом Шиян Ю.М. подано до суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» 09 лютого 2026 року о 09:12 год та було доставлено до суду о 09:49, а електронною поштою о 09:17 год та було доставлено до суду о 10:04, передано судді о 10:10 год, тобто після завершення судового засідання (т. 1 а.с. 221, 223-225, т. 2 а.с. 27).
За змістом частини першої статті 44 ЦПК України на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шиян Ю.М., будучи обізнаною про порядок функціонування підсистем ЄСІТС, терміни реєстрації судом документів, надіславши клопотання про розгляд справи без участі в день коли воно було призначено о 09:12 годин та о 09:17 годин тоді як судове засідання було призначено на 09:00 годин недобросовісно користувалася своїми процесуальними правами відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України.
З огляду на викладене, відповідно до приписів ст. 379 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - адвокатом Шиян Ю.М., підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду - скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Шиян Юлією Максимівною, задовольнити частково.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2026 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді: Т.В.Серебрякова
Н.О. Тищук
Повне судове рішення складено 23 квітня 2026 року