Справа № 127/3456/26
Провадження № 33/801/406/2026
Категорія: 331
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гриневич В. С.
Доповідач: Голота Л. О.
22 квітня 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Голота Л. О.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника Чайки Артура Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17.03.2026 по справі № 127/3456/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за статтею 185 КУпАП, -
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.03.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170,00 грн на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665 грн 60 коп.
Як зазначено в постанові суду, 28.01.2026 о 19 год. 20 хв. в м. Вінниця по вул. Хмельницьке шосе, 147, ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню поліцейського Сандрацького О.В. при виконанні ним службових обов'язків, а саме пред'явити військово-облікові документи з документами, що посвідчують особу.
Не погоджуючись з постановою суду, захисником Чайкою А.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх № 28877 від 27.03.2026), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи, просить скасувати, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що (1) судом першої інстанції порушено статтю 268 КУпАП, оскільки справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , присутність якого у справах цієї категорії є обов'язковою; (2) кваліфікація дій ОСОБА_1 є неправильною, оскільки відсутність військово-облікового документа є порушенням правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. ст. 210, 210-1 КУпАП); (3) вина ОСОБА_1 є недоведеною, а зібрані у справі докази є неналежними, у справі відсутній відеозапис з місця події; (4) у справі закінчились строки, встановлені статтею 38 КУпАП, оскільки в рапорті працівника поліції зазначається, що ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку з 6.07.2025, тому датою виявлення правопорушення є 6.07.2025, строки притягнення до адміністративної відповідальності спливли 6.10.2025; (5) у справі відсутні докази, що працівник поліції, який просив пред'явити військово-обліковий документ діяв на підставі наказу командира про надання відповідних повноважень працівнику поліції; ОСОБА_1 не має військово-облікових документів, мобільним додатком «Резерв +» та «Дія» не користується, а тому вимогу поліцейського він виконати не зміг з об'єктивних причин.
У судовому засіданні захисник Чайка А.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Згідно з частиною сьомою статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого 185 КУпАП зроблено судом першої інстанції на підставі наступних доказів : протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 324384 від 28.01.2026 /а. с. 1-2/; рапорту поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Корнієць В. /а. с. 3/; картки обліку звернень ТЦКтаСП /а. с. 4/; картки особи ОСОБА_1 /а. с. 5/.
Стаття 185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Установлення злісності непокори, законності розпорядження або вимоги працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків є обов'язковими ознаками вказаного вище адміністративного правопорушення.
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.1992 N8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною другою статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред'явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
За приписами частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 324384 від 28.01.2026, 28.01.2026 о 19 год.20 хв в м. Вінниця по вул. Хмельницьке шосе, 147, ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а саме пред'явити військово-облікові документи з документами, що посвідчують особу, чим порушив частину другу статті 32 Закону України «Про Національну поліцію».
Суд першої інстанції, дійшовши правомірного висновку про те, що невиконання ОСОБА_1 законних вимог поліцейського слід кваліфікувати за статтею 185 КУпАП, як злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за статтею 185 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено статтю 268 КУпАП, оскільки справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , присутність якого у справах цієї категорії є обов'язковою, апеляційний суд відхиляє, оскільки в суді апеляційної інстанції захисник Чайка А.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , повідомив, що ОСОБА_1 прибув 02.03.2026 в судове засідання, однак через його відмову пред'явити суду документи, що посвідчують особу, судом його не було допущено до участі у справі. Про розгляд справи ОСОБА_1 був обізнаний, подавав до суду клопотання. У судове засідання 17.03.2026 року ОСОБА_1 не з'явився з власної волі, однак його інтереси в суді захищав адвокат Чайка А.О.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження(ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 7.07.1989).
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 42-2, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 106-1, 106-2, 162, 172-10 - 172-20, 173, 173-1, частинами другою і третьою статті 173-8, статтями 178, 185, частиною першою статті 185-3, статтями 185-7, 185-10, 188-22, 203 - 206-1, розглядаються протягом доби (частина перша статті 277 КУпАП).
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, строки розгляду справи в суді першої інстанції, суд першої інстанції правомірно провів розгляд справи, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, зокрема щодо охорони прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Завданням апеляційного провадження є перегляд за апеляційною скаргою справи і судового рішення на предмет правильності встановлення судом першої інстанції обставин у справі та застосування норм права. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції покликаний забезпечити виправлення помилок суду першої інстанції як у питаннях факту (правильність оцінки доказів і встановлення обставин), так і в питаннях права (правильність застосування матеріального і процесуального права), вважаю, що розглянувши справу з участю захисника Чайки А.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , суд забезпечив право особи брати участь у судовому засіданні, подавати докази та заявляти клопотання, а отже недопуск ОСОБА_1 судом першої інстанції через відсутність у нього при собі документів, що посвідчують особу, не може бути достатньою підставою для скасування постанови суду першої інстанції, адже ОСОБА_1 розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.
З огляду на наведене, вважати, що судом були порушені права ОСОБА_1 , передбачені статтею 268КУпАП немає.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що кваліфікація дій ОСОБА_1 є неправильною, оскільки відсутність військово-облікового документа є порушенням правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. ст. 210, 210-1 КУпАП), апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_1 інкримінується злісне невиконання законного розпорядженню поліцейського ОСОБА_2 при виконанні ним службових обов'язків, а саме відмова пред'явити військово-облікові документи з документами, що посвідчують особу, що є порушенням частини другої статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Посилання в апеляційній скарзі на те, що вина ОСОБА_1 є недоведеною, а зібрані у справі докази є неналежними, у справі відсутній відеозапис з місця події, апеляційний суд не вважає такими, що спростовують правильні висновки суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 не заперечує існування події, яка описана в протоколі про адміністративне правопорушення, посилаючись при цьому на недостатність зібраних доказів та неправильну кваліфікацію його дій. У свою чергу, в апеляційній скарзі адвокат зазначає, що ОСОБА_1 взагалі не має військово-облікового документа як такого, мобільним додатком «резерв+» та «дія» не користується через свої особисті переконання, а тому вимогу поліцейського останній не міг виконати з об'єктивних причин. Дані твердження також є свідченням того, що на вимогу поліцейського військово-облікові документи пред'явлено не було, однак дані причини не об'єктивними та поважними, враховуючи, що залежали виключно від волі та дій самої особи.
Доводи апеляційної скарги на те, що у справі закінчились строки, встановлені статтею 38 КУпАП, оскільки в рапорті працівника поліції зазначається, що ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку з 6.07.2025, тому датою виявлення правопорушення є 6.07.2025, строки притягнення до адміністративної відповідальності спливли 6.10.2025, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за злісне невиконання законного розпорядженню поліцейського ОСОБА_2 при виконанні ним службових обов'язків, а саме відмова пред'явити військово-облікові документи з документами, що посвідчують особу, що мало місце 28.01.2026, тоді як постанова суду першої інстанції винесена 17.03.2026, тобто протягом строку, встановленого частиною другої статті 38 КУпАП.
Зважаючи на те, що факти про: 1. наявність події, що мала місце 28.01.2026 р., 2. відсутність у ОСОБА_1 військово-облікових документів, та 3. відповідно не пред'явлення їх працівнику поліції на його вимогу визнаються особою, шо притягується до адміністративної відповідальності, відсутність в матеріалах справи відеозапису подій не спростовує факту вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .
З огляду на зазначене, безпідставними є твердження в апеляційній скарзі про те, що у справі відсутні докази вини ОСОБА_1 ..
Невизнання вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності суд розцінює, як специфічний, обраний особою, спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення, за яке передбачене суворе стягнення у виді штрафу.
При вирішенні справи суддею дотримано вимоги статей 245, 268, 280 КУпАП, адміністративне стягнення накладене відповідно до правил, передбачених статтею 33 КУпАП, з урахування даних про особу правопорушника, ступеня його вини, характеру вчиненого правопорушення.
Керуючись статтею 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Чайки Артура Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17.03.2026 по справі № 127/3456/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за статтею 185 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Л. О. Голота