Справа № 127/2140/26
Провадження № 33/801/391/2026
Категорія: 331
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванченко Я. М.
Доповідач: Голота Л. О.
22 квітня 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Голота Л. О.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника Кізік Ганни Віталіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19.03.2026 по справі № 127/2140/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за статтею 185 КУпАП,
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.03.2026 по справі № 127/2140/26 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 грн на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн. на користь держави.
Як зазначено в постанові суду, 18.01.2026 о 19:00 год. громадянин ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , не виконав законну вимогу працівника поліції, згідно ч. 2 ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію», а саме відмовився проїхати до ТЦК, для складання протоколу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки мав порушення правил мобілізації.
Не погоджуючись з постановою суду, захисником Кізік Г.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх № 29203 від 27.03.2026), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що в діях ОСОБА_1 відсутня зухвала форма поведінки, що є складовою об'єктивної сторони; в матеріалах справи відсутні дані про те, що ТЦК та СП звертався до органу Національної поліції України про доставку апелянта, докази щодо вчинення апелянтом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 210-1 КУпАП; незрозуміло яку ж законну вимогу працівників поліції не виконав апелянт.
У судовому засіданні захисник Кізік Г.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Згідно з частиною сьомою статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП зроблено судом на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, рапорту працівника поліції та інших матеріалів справи.
Однак при розгляді справи міським судом було допущено порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування постанови суду з огляду на наступне.
Згідно з статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до частини першої, другої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. права про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44,статтями 51, 146, 160, 172-4-172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.
Як видно з матеріалів справи, всупереч вимогам статті 268 КУпАП, справа була розглянута 19.03.2026 судом першої інстанції у відсутність ОСОБА_1 , присутність якого при розгляді справ даної категорії є обов'язковою, що свідчить про порушення вимог статі 268 КУпАП, прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в т. ч. на захист, та є підставою для скасування постанови суду.
Окрім цього, судом першої інстанції порушено також положення статей 245, 280 КУпАП.
Стаття 185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Установлення злісності непокори, законності розпорядження або вимоги працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків є обов'язковими ознаками вказаного вище адміністративного правопорушення.
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий пункту7постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.1992 N8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з протоколу доказами вчинення правопорушення є відеозаписи п/в 468924 та п/в 470728.
Суд першої інстанції, дійшовши висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення, не звернув увагу на те, що у справі відсутні докази (відеозапис з місця події, пояснення свідків тощо) про те, що ОСОБА_1 не виконав законну вимогу працівника поліції.
Крім того, як працівниками поліції при складенні протоколу так і судом першої інстанції при розгляді справи не було враховано, що стаття 185 КУпАП є класичною банкетною нормою, оскільки встановлює відповідальність за « злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського», але не розкриває змісту таких вимог. Для кваліфікації правопорушення необхідне обґрунтування та посилання на норми законів та інші підзаконні акти, що регулюють законність повноважень поліцейських.
Посилаючись у протоколі на норми ч. 2 ст. 32 Закону України « Про національну поліцію», яка визначає право поліцейського у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації вимагати в особи чоловічої статті віком від 18 до 60 років пред'явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, працівником поліції та судом першої інстанції при розгляді справи не було врахованого того факту, що військово-облікові документи разом з документом, що посвідчує особу ОСОБА_1 були пред'явлені працівнику поліції, про що зазначено також у рапорті від 18.01.2026 року. / а.с. 2/. Отже, у складі адміністративного правопорушення, зазначеного у протоколі відсутнє посилання на правові норми щодо законності вимоги поліцейського « проїхати ОСОБА_1 до ТЦК для складення протоколу».
Зазначенні порушення є суттєвими та тягнуть за собою скасування постанови суду першої інстанції.
Однак, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11.07.2018, справа №308/8763/15-а, у якій Верховний Суд дійшов висновку, що пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Враховуючи те, що протокол про адміністративне правопорушення складено 18.01.2026, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а на час апеляційного розгляду (22.04.2026) пройшов тримісячний строк, встановлений частиною другою статті 38 КУпАП, з дня виявлення правопорушення (18.01.2026), яке інкримінується ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП.
Відповідно до частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду та закрити провадження у справі.
З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскільки при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
Керуючись статтею 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Кізік Ганни Віталіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19.03.2026 по справі № 127/2140/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за статтею 185 КУпАП, скасувати, а провадження у справі закрити на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Л. О. Голота