Провадження № 2/742/497/26
Єдиний унікальний № 742/3833/24
22 квітня 2026 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг,
І. Правовідносини сторін.
Позивач звернувся до суду із заявою в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міськоїради Чернігівської області заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 130 755,44 грн.
Позовну заяву мотивує тим, що відповідач згідно з особовим рахунком № НОМЕР_1 є споживачем послуг які надаються КП «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради Чернігівської області в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .
Внаслідок несвоєчасної та неповної оплати відповідачем за спожиті житлово-комунальні послуги за нею утворилась заборгованість, яка станом на 01.06.2025 становить 130 755,44 грн.
Оскільки ОСОБА_1 у добровільному порядку заборгованість не сплачує, тому позивач змушений звернутися з відповідним позовом до суду.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Червонозаводського суду м. Харкова від 22 січня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Червонозаводського суду м. Харкова від 10 березня 2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Червонозаводського суду м. Харкова від 12 травня 2025 року справу направлено за підсудністю до Прилуцького міськрайоного суду Чернігівської області.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Представник Позивача у судове засідання не з'явився. Надав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася, шляхом направлення судової повістки а також шляхом розміщення оголошення про виклик особи на сайті «Судова влада України».
У встановлений строк відзив на позовну заяву не надала.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.
Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Також суд керувався листом Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 29.01.2025 №231/0/208-25, згідно з п. 5 якого у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд ухвалює судове рішення (скорочене або/та повне), підписує його, але не проголошує. За таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Відповідно до особового рахунку №? НОМЕР_1 , відкритого на комунальному підприємстві «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради, ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг у житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 09-10).
Як убачається з розрахунку заборгованості за комунальні послуги (теплопостачання, абонентська плата, водопостачання, водовідведення, обслуговування внутршньобудинкових систем) за абонентським особовим рахунком НОМЕР_1 , за період з січня 2011 року по червень 2024 року включно, заборгованість ОСОБА_1 за спожиті житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , становить 130755,44 грн. (а.с.4-43).
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ. Зокрема, цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 зазначеного Закону до комунальних послуг належать, зокрема, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Верховний Суд України у своїй постанові від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 зазначив про те, що не дивлячись на те, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Разом з цим, такому праву споживача прямо відповідає його обов'язок щодо оплати житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 в справі № 750/12850/16-ц та від 06.11.2019 в справі № 642/2858/16.
Згідно з частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом статті 12Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відсутність договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє споживача від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на споживачів покладено цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з положеннями частин першої - четвертої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
VІ. Висновки суду.
Суд, дослідивши матеріали справи та усі зібрані по справі докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що відповідно до особового рахунку №? НОМЕР_1 , відкритого на комунальному підприємстві «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради, ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг у житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4-43).
Як убачається з розрахунку заборгованості за послуги тепловодопостачання між комунальним підприємством «Прилукитепловодопостачання» та ОСОБА_1 , за період з січня 2011 року по червень 2024 року включно, заборгованість ОСОБА_1 за спожиті житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , становить 130755,44 грн. (а.с.4-43).
Зазначений розрахунок боргу, як і наявність чи відсутність вказаного Договору відповідачем не спростовано.
У той же час, суд звертає увагу, що період утворення цієї заборгованості - з 2011 по 2024 рік, як слідує з розрахунків позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність, згідно зі ст.. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п. 12 розділу «Пикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України» під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Дія карантину встановлена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» з 02.04.2020 та скасована на підставі постанови Кабміну від 27.06.2023 №651 з 30.06.2023.
Крім того, згідно з п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, що діяв з 15.03.2022по 03.09.2025, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Як слідує з виписки по особовому рахунку відповідача, за період з квітня 2011 по березень 2014 року по особовому рахунку періодично сплачувались платежі, востаннє у березні 2014 року на суму 300 грн (а.с.11). В подальшому, у лютому 2018 року здійснено платіж на суму 198,50 грн. Таким чином, сплата цих платежів є дією, яка свідчить про визнання відповідачем своїх зобов'язань за договором та перериває обчислення строку позовної давності. Відтак, строк позовної давності за зобов'язанням починає обчислюватись з лютого 2018 року.
З урахуванням викладеного, підстави для застосування позовної давності відсутні.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Встановивши, що ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг у житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується розрахунком по особовому рахунку № НОМЕР_1 , суд дійшов висновку, що саме з неї як з користувача послуг у цьому житловому приміщенні підлягає до стягнення заборгованість за надані КП «Прилукитепловодопостачання» послуги.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач, відзиву на позовну заяву, письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову суду не надала, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг
VІІ. Розподіл судових витрат.
Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 3028 грн. (а.с. 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у справі, що розглядається, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3028 грн, тобто пропорційно до задоволення позовних вимог.
На підставі наведеного, ст.247, 263-265, 273, 279, 280-281, 354 ЦПК України, суд
Позов Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг в розмірі 130755 (сто тридцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 44 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.
Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.
Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідач має право оскаржити заочне рішення до суду апеляційної інстанції лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Через неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України).
Повний текст судового рішення складено: 22.04.2026
Суддя Дмитро ДАВИДЧУК