Провадження № 2-др/742/21/26
Єдиний унікальний № 742/3887/25
23 квітня 2026 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судових засідання Сумцової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» - адвоката Литвиненко Д.Г. про ухвалення додаткового рішення у справі № 742/3887/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі,
У провадженні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області знаходилася вказана вище цивільна справа.
Відповідно до рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі залишено без задоволення.
16.04.2026 представник відповідача адвокат Литвиненко Д.Г. подала заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн., зазначивши, що до моменту прийняття Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області ухвали від 16 вересня 2025 року про об'єднання матеріалів цивільних справ №742/3887/25 за позовом ОСОБА_1 до СТОВ «Дружба-Нова» (провадження №2/742/1905/25) та №742/3890/25 за позовом ОСОБА_2 до СТОВ «Дружба-Нова» (провадження №2/742/1905/25) в одне провадження, вищевказані справи розглядалися у різних провадженнях і відповідно процесуальні документи готувалися і подавалися по двох справах. У обох відзивах СТОВ «ДРУЖБА-НОВА» заявляло про понесені товариством судові витрати та зазначало, що докази в обгрунтування розміру судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу адвоката, будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Вказане рішення було доставлено до електронного кабінету СТОВ «Дружба-Нова» 11 квітня 2026 року. Відповідно до умов Додаткової угоди №21/1 від 18 вересня 2025 року за надання послуг з представництва інтересів СТОВ "Дружба-Нова" під час вирішення судом першої інстанції об'єднаної цивільної справи № 742/3887/25 (провадження №2/742/1905/25) за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до СТОВ «Дружба-Нова» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати (надалі - «Справа»), встановлено фіксований гонорар адвоката в сумі 20 000,00 грн.
19.04.2026 представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Денисенко С.В. подав до суду заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, просить заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подану після закінчення процесуальних строків, залишити без розгляду або у разі розгляду судом вказаної заяви зменшити суму витрат, який є не співмірний із складністю справи, обсягом наданих послуг та з ціною позову (розмір витрат більший за ціну позову).
Сторони по справі у судове засідання не з'явилися, повідомлялися про дату, час та місце судового засідання.
За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі залишено без задоволення.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. ч. 1 - 6ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 137 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині другій статті 141 Цивільного процесуального кодексу України. Проте, у частині третій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин четвертої, п'ятої та дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що на підтвердження заявленої суми витрат стороною відповідача надано додаткову угоду №21/1 від 18 вересня 2025 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.11.2024 де встановлено фіксований гонорар адвоката в сумі 20 000,00 грн., договір про внесення змін №1 до договору про надання правничої т(правової) допомоги від 18.11.2024 та акт надання послуг №29 від 14.04.2026 з переліком виконаних робіт при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі з визначеною вартістю послуг у розмірі 20000,00грн..
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.
Суд не приймає до уваги заперечення сторони позивача щодо пропуску відповідачем строку для подання доказів понесених витрат з тих підстав, щовказане рішення було доставлено до електронного кабінету СТОВ «Дружба-Нова» 11 квітня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в його електронний кабінет(а.с.166). Враховуючи дату ухвалення судом рішення та з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України щодо права подати докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення, то останнім днем подання доказів про понесені судові витрати в даній справі є, з урахуванням вихідних днів, 16.04.2026, тобто в межах строків, визначених ст.141 ЦПК України.
При цьому критично сприймає і доводи представника відповідача про підготовку відзивів у двох цивільних справах та участь у двох справах до об'єднання матеріалів в одне провадження, оскільки предмет та підстави позову в цих справах є ідентичними, а судові засідання відбувались у об'єднаній справі.
Таким чином, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, за відсутності відомостей про витрачений ним час на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Відтак, суд дійшов висновку, що враховуючи категорію спору та зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, співмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.141 ЦПК України, суд,
Заяву заяву представника відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» - адвоката Литвиненко Д.Г. про ухвалення додаткового рішення у справі № 742/3887/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі- задовольнити частково.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» 2 000 (дві тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решті вимог за заявою представника відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» - адвоката Литвиненко Д.Г. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро ДАВИДЧУК