Справа № 740/1223/26
Провадження № 2/740/1365/26
22 квітня 2026 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
Головуючої судді Роздайбіда О.В.,
при секретарі Дьоміній Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про розірвання шлюбу. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 18.05.2013 сторони перебувають у шлюбі, є двоє неповнолітніх дітей, однак спільне життя не склалося і шлюбні відносини між сторонами припинені, шлюб носить формальний характер. Примирення, збереження сім'ї позивач вважає неможливим та таким, що суперечить її інтересам, у зв'язку з чим просить розірвати шлюб між ними.
У судове засідання позивач не з'явилася, однак у позовній заяві міститься прохання розглядати справу без участі ОСОБА_1 та її представника.
Відповідач у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав заяву, в якій просив справу розглядати в його відсутність, позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти розірвання шлюбу, у задоволенні позовних вимог на правничу допомогу просив відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази та оцінивши їх відповідно до ст. 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 18 травня 2013 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей - дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (зворотний бік а.с. 6, 7).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спільне життя у сторін не склалося, подружні та сімейні відносини між ними припинені, сім'я існує лише формально. З цих підстав подальше існування сім'ї неможливе.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Відповідно до ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Згідно з ч. 3 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.
Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить її інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами необхідно розірвати, оскільки їх сім'я розпалася, зберегти її неможливо, збереження сім'ї і подальше спільне проживання суперечить інтересам сторін.
Ураховуючи положення ст. 113 СК України, відповідно до якої особа, яка змінила прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після його розірвання надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1064,96 грн в дохід держави (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі), який відповідно до ст. 141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд дійшов наступного висновку.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268).
З урахуванням викладеного суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн з урахуванням конкретних обставин справи не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки перевіряючи детальний опис виконаних робіт, наданий представником позивача, з матеріалами справи вбачається відсутність співмірності з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи.
Суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн відповідатимуть критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи, що є співмірним зі складністю справи, а також обсягом наданих адвокатом послуг.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб, зареєстрований 18 травня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 117, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1069 (одна тисяча шістдесят дев'ять) гривень 96 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О.В. Роздайбіда