Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2/733/290/26
Єдиний унікальний №742/548/26
Рішення
Іменем України
23 квітня 2026 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
у складі головуючого - судді Овчарика В.М.,
за участю секретаря Ткаченко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Війтенко Вадим Юрійович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та дружину,
установив:
У січні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника Війтенка В.Ю. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та дружину. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 09 червня 2022 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем, від спільного проживання в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Через розлади у сім'ї з січня 2024 року вона проживає разом з дитиною окремо від свого чоловіка та всі витрати по утриманню дитини несе сама. у добровільному порядку належної матеріальної допомоги на дитину не надає, хоча. Відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на її утримання та доньки не надає, хоча має задовільний стан здоров'я, працездатний, а тому відповідно до ст. 180 СК України зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, при цьому відповідно до ст. 84 СК України також має утримувати дружину до дсяґгнення дитиною трьох років. На підставі викладеного позивачка просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш ніж 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви д суду і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з ОСОБА_1 аліменти на свою користь на її утримання у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, починаючи починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення сином ОСОБА_3 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 січня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та дружину передано за підсудністю до Ічнянського районного суду Чернігівської області (а.с. 18-19); ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 27).
Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.
07 квітня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сакун І.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить позов задовольнити частково, оскільки вимоги позивачки є не обґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами, не доведено, що відповідач може надавати на її утримання матеріальну допомогу у визначеному нею розмірі. Так як відповідач тривалий час знаходиться у зоні бойових дій на першій лінії оборони, не має у власності житла, несе витрати, пов'язані із проходженням служби та на ліки, просить стягнути аліменти на дитину у розмір 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу), а на дружину - у розмірі 1/12 частини всіх видів заробітку (доходу).
Відповідно до додаткових пояснень представника позивачки ОСОБА_4 , останній просить задовольнити позов у повному обсязі, враховуючи, що відповідачем не надано докази про винаймання ним житла, по якому здійснюється орендна плата, у той час як він вже два роки перебуває у зоні бойових дій на першій лінії, як зазначив у своєму відзиві на позов. Будь-які докази щодо витрат на ліки відповідачем не надано. У підтвердження отримання грошових коштів відповідачем як військовослужбовця на першій лінії також суду не надано. Обставин, які б підтверджували неможливість надавати допомогу дружині відповідачем не надано та не підтверджено, у зв'язку з чим останній має можливість сплачувати аліменти у розмірі, визначеному у позовній заяві.
Відповіді на відзив від сторони позивачки не надійшло.
У судове засідання позивачка та її представник не з'явилися, при цьому від останнього надійшла заява, в якій він просив розглянути справу за його відсутності та позивачки, позов підтримує та просить його задовольнити.
Відповідач та його представник ОСОБА_5 у судове засідання також не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, пи цьому від останньої надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відповідача.
За таких обставин суд визнав можливим розглянути справу за відсутності сторін.
За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд дійшов наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом установлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 09 червня 2022 року (а.с. 11), в яких від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 (а.с. 12).
Згідно витягу з реєстру Ічнянської територіальної громади ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані в АДРЕСА_1 (а.с. 7, 13), а ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_2 (а.с. 10).
ОСОБА_2 є військовослужбовцем та учасником бойових дій.
Останній у листопаді-грудні 2024 року перебував на стаціонарному лікуванні з приводу гідраденіту правої пахвинної ділянки.
Згідно даних реєстру осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на застраховану особу ОСОБА_2 , останній, зокрема, за 2024 та 2025 роки отримав доходи у розмірі 901 609,92 грн та 1 013 398,41 грн відповідно, при цьому відомості про отримання доходу за 2026 рік відсутні.
Із відомостей, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно видно, що ОСОБА_2 зареєстрованого на своє ім'я житла не має.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положень ст. 182 СК України та роз'яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем витрати платника аліментів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 8 Закону України « Про охорону дитинства » кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Частиною 2 стастті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
У відповідності з статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Таким чином законодавством визначено, що аліменти стягуються або у частці, або у твердій грошовій сумі, а правом вибору виду аліментів (частка чи грошова сума) наділений той з батьків, з ким проживає дитина.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Так, правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, регулюються ст. 75, 84 СК України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 75 СК України, дружина чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред'явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).
Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Особливим видом права жінки на утримання є її право на утримання чоловіком у разі проживання з нею їхньої дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу жінки та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно частини 1 статті 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Відповідно до частини 1 статті 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно зі ст. 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на дитину та дружину керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.
Судом установлено та не заперечується сторонами, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Як убачається з матеріалів, ОСОБА_2 , будучи батьком малолітнього ОСОБА_3 належно матеріально не утримує його, а тому повинен сплачувати аліменти на останнього.
З урахуванням викладеного суд вважає, що малолітній ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, яку відповідач добровільно у належному розмірі не надає.
Визначаючи розмір аліментів на дитину, суд виходить з того, що відповідач є військовослужбовцем, а тому матеріально забезпечений, проживає окремо від дружини та дитини, інших утриманців не має.
Позивачка є працездатною, на яку відповідно до ст. 181 СК України також покладено обов'язок утримувати свою дитину.
Також суд бере до уваги, що прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить: для дітей віком до 6 років - 2 817 гривень.
При визначенні розміру аліментів на дитину суд відповідно до ст. 182, 200 Сімейного кодексу України враховує викладені вище обставини, а також стан здоров'я дитини, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, стан здоров'я та матеріальне становище позивачки, відсутність домовленості сторін про сплату аліментів, а тому з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на малолітню дитину у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш ніж 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
На думку суду, саме такий розмір аліментів буде необхідним і достатнім для матеріального забезпечення малолітнього сина сторін.
Разом з тим, при вирішенні питання про спроможність відповідача сплачувати аліменти на дружину, суд виходить з того, що відповідач є особою працездатного віку, яким під час розгляду справи не надано докази в підтвердження того, що він не має можливості надавати допомогу позивачці, а навпаки спростовано його доходами, а тому, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дружини, викладені обставини, що мають значення в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, інших джерел доходу, окрім соціальних виплат по догляду за дитиною, не має, суд вважає справедливим стягнення з відповідача аліментів на свою дружину ОСОБА_1 розмірі 1/8 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, оскільки вважає, що саме такий розмір буде відповідати реальним потребам позивачки, матеріальному становищу сторін у справі, а також буде справедливим балансом між захистом їх прав та прав дитини.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сакун І.А. про те, що розмір аліментів на дитину повинен становити 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, а на дружину - у розмірі 1/12 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, так як останній не може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини та дружини у визначеному в позові розмірі, враховуючи тривалий час перебування його у зоні бойових дій на першій лінії оборони, який несе витрати, пов'язані із проходженням служби та на ліки, оскільки доказів цьому останнім не надано.
При цьому відсутність у власності ОСОБА_2 житла, враховуючи перебування його на першій ліній оборони, ніяким чином не впливає на спроможність сплачувати аліменти у розмірі визначеному вже судом.
Разом з тим, суд враховує, що дійсно перебування у зоні бойових дій може нести додаткові витрати на військовослужбовців, зокрема і самого позивача, а тому суд визначив вказаний вище розмір аліментів, який буде відповідати критерію розумності, виваженості, справедливості.
Враховуючи, що позивачка відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому останній необхідно стягнути відповідача в дохід держави в порядку ст. 141 ЦПК України, який складає 1 331,20 грн.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись статтями 75, 84, 91, 180, 181, 182, 183, 200 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Війтенко Вадим Юрійович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та дружину, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Петрушівка Ічнянського району Чернігівської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 27 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Петрушівка Ічнянського району Чернігівської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 27 січня 2026 року до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1 331 (одна тисячу триста тридцять одну) гривню 20 коп.
У задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 23 квітня 2026 року.
Головуючий суддя В. М. Овчарик