Справа № 587/289/26
15 квітня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Матюшенко М. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину на період навчання,
Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що батьками ОСОБА_3 є позивачка та відповідач ОСОБА_2 . На цей час ОСОБА_3 досяг повноліття, але продовжує навчання на другому курсі денного відділення за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія» ОПП «Будівництво та експлуатація будівель і споруд» у Сумському фаховому коледжі будівництва та архітектури, термін закінчення навчання у закладі 30 червня 2028 року. Відповідач не приймає належної участі в утриманні дитини, яка навчається, а тому виникла необхідність звернутися до суду щодо стягнення з відповідача аліментів на повнолітнього сина в розмірі частини від усіх видів його доходів на період навчання ОСОБА_3 до досягнення останнім 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання. При визначенні розміру аліментів позивачка виходить із того, що ОСОБА_2 є працездатним, має мінливі заробітки, є воєнним пенсіонером. Враховуючи викладене, слід зазначити, що повнолітній син навчається на денній формі навчання, а тому не може самостійно забезпечувати свої потреби, пов'язані із фізичним існуванням і навчанням та потребує матеріально допомоги.
Ухвалою суду від 04 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кірілової Ю. В. надійшов відзив на позовну заяву, в якій вона зазначила, що відповідач позовні вимоги про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, визнає частково, а саме в частині стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/8 частки від усіх видів заробітку відповідача щомісячно на період навчання, але не довше, ніж до досягнення 23 років. В іншій частині просить відмовити за необґрунтованістю. Оскільки сам по собі факт навчання дитиною до 23 років не є підставою для стягнення аліментів, а закон пов'язує обов'язок батьків надавати матеріальну допомогу повнолітнім дітям саме з потребою у такій допомозі, яка виникла у зв'язку із витратами, пов'язаними з навчанням, а також за наявності юридичного факту - наявності у батьків можливості надання такої допомоги (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників, тощо). Просить врахувати, що ОСОБА_3 навчається за кошти регіонального замовлення та отримує стипендію, в гуртожитку не проживає, при виборі навчального закладу думка відповідача не враховувалась, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження потреби в матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням. Обов'язок по утриманні дитини мають обоє батьків. Вважає, що аліменти в розмірі частки від доходу відповідача є завищеними та не відповідають принципу справедливості та пропорційності. Відповідач є пенсіонером, не працює, а відтак не має можливості сплачувати аліменти в розмірі частки його доходу, до того ж проживає в с. Токарі, Сумського району, яке відноситься до території ведення активних бойових дій. Відповідач не заперечує сплачувати аліменти на утримання сина, але в розмірі, що є для нього посильним.
Позивачка подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що не погоджується з доводами відповідача, пояснила, що ОСОБА_3 навчається за денною формою навчання, тобто заняття відбуваються щоденно, він не має фізичної можливості знайти постійне місце роботи та отримувати постійний дохід. У зв'язку з цим він потребує матеріальної підтримки і батько має можливість її надавати. В останній місяць до досягнення дитиною повноліття аліменти надійшли в розмірі 5000,00 грн, з цього можна зробити висновок, що військова пенсія відповідача складає 20000,00 грн. В той же час вона отримує мінімальну заробітну плату і, не дивлячись на це, основні зобов'язання на утримання сина несе вона. Крім того, батько може надавати допомогу, оскільки пенсія - це сталий щомісячний дохід, крім того, батько є військовим пенсіонером, вийшов на пенсію у віці 35 років і досі має працездатний вік (53 роки), тим самим має можливість отримувати інші доходи, окрім пенсії. Інших утриманців відповідач не має.
Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час повідомлений належним чином.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кірілова Ю. В. просила позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь відповідача аліменти в розмірі 1/8 частки від усіх видів заробітку відповідача щомісячно на період навчання, але не довше, ніж до досягнення 23 років.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , його батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 48).
На цей час ОСОБА_1 досяг повноліття, проте продовжує навчання та є студентом другого курсу денного відділення в групі Б-21 Сумського фахового коледжу будівництва та архітектури за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія» ОПП «Будівництво експлуатація будівель і споруд» з терміном навчання до 30 червня 2028 року, що підтверджується довідкою Сумського фахового коледжу будівництва та архітектури №7867 від 21 січня 2026 року (а.с. 9).
Позивачка ОСОБА_1 є застрахованою особою, працює, отримала заробітну плату за 2023 рік в розмірі 85574,00 грн, за 2024 рік - 95040,00 грн, у 2025 році - 98719,38 грн, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (форми ОК-7) (а.с. 45-47).
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
Згідно зі статтею 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Відповідно до статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Стаття 201 СК України передбачає, що до правовідносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статті 191 цього Кодексу, в якій зазначено, що аліменти присуджуються від дня пред'явлення позову.
Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Указане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 (провадження № 61-12495св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 592/2798/16-ц (провадження № 61-19463св18), від 05 червня 2019 року у справі № 754/866/18 (провадження № 61-7125св18, від 29.01.2018 р., у справі № 622/373/16-ц, в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15.
Крім того, у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) дійшов висновку про те, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка зазначає, що у зв'язку із навчанням ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги відповідача, оскільки навчається на денній формі навчання, а тому не може самостійно забезпечити свої потреби, пов'язані з фізичним існуванням та навчанням.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.
Судом встановлено, що син ОСОБА_3 досяг повноліття та продовжує навчання у Сумському фаховому коледжі будівництва та архітектури за денною формою, що сторонами не заперечується.
Позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що у зв'язку з навчанням син потребує матеріальної допомоги для забезпечення соціально-побутових потреб та витрат, пов'язаних із навчальним процесом. Враховуючи характер навчання та відсутність самостійного доходу, суд доходить висновку, що потреба ОСОБА_3 у матеріальній допомозі є доведеною.
Разом із тим, суд бере до уваги, що позивачем не надано належних і допустимих доказів щодо конкретного обсягу витрат, які фактично нею несуться на утримання повнолітнього сина, а також не визначено хоча б орієнтовний розмір таких витрат, що унеможливлює точне встановлення частки участі кожного з батьків у їх покритті, з урахуванням принципу рівності обов'язків батьків.
Позивачем не надано суду доказів того, що син ОСОБА_3 не отримує власних доходів (стипендії, заробітку) та що їх недостатньо для проживання та оплати навчання.
Хоча із відповіді Сумського фахового коледжу будівництва та архітектури №46 від 23 лютого 2026 року, наданій представнику відповідача, вбачається, що ОСОБА_3 навчається на другому курсі за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія» освітньо-професійної програми «Будівництво та експлуатація будівель і споруд» за регіональним замовленням та отримує звичайну (ординарну) академічну стипендію (а.с. 25).
Окрім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач має реальну можливість сплачувати аліменти у заявленому розмірі - 1/4 частки від усіх видів його доходу, а також, що такий розмір не становитиме для нього надмірного фінансового навантаження.
Відповідач є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 (а.с. 23).
Враховуючи вищевикладене, зазначені вимоги сімейного законодавства при визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд враховує інтереси повнолітнього сина, для благополуччя та повноцінного розвитку якого необхідним є забезпечення коштами для розвитку, беручи до уваги принцип рівності прав та обов'язків батьків брати участь у матеріальній допомозі та які зобов'язанні утримувати свою повнолітню дитину, яка продовжує навчання до досягнення нею двадцяти трьох років, враховуючи, що відповідач є пенсіонером, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та визначає аліменти в розмірі 1/8 частини від всіх доходів відповідача щомісяця, оскільки позивачем не доведено обґрунтованості заявленого розміру аліментів та можливості їх сплати відповідачем.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З матеріалів справи вбачається, що днем пред'явлення позову позивачем є 28 січня 2026 року.
Стягнення аліментів на навчання повинно проводитись, починаючи з 28 січня 2026 року, і до закінчення строку навчання, але не більше, ніж до досягнення дитиною 23 (двадцяти трьох) років.
Суд окремо звертає увагу, що відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України визначений судом розмір аліментів не є сталим і може бути змінений у подальшому за позовом платника або одержувача аліментів у разі встановлення обставин, що свідчать про зміну їх матеріального чи сімейного стану, а також у разі погіршення або поліпшення стану здоров'я будь-кого з них, що забезпечує баланс інтересів сторін та реальність виконання судового рішення.
Також суд зазначає, що позивачка звільнена від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення аліментів відповідно до п.3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому із відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 665,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 28 січня 2026 року і до закінчення навчання, тобто по 30 червня 2028 року, але не довше ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років.
На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Роз'яснити відповідачу, що право на утримання сина припиняється у разі припинення ним навчання.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь держави судові витрати в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн 60 коп.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 23 квітня 2026 року.
Суддя І. Г. Вортоломей