Справа № 587/431/26
23 квітня 2026 року Сумський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026200600000037 від 09.01.2026 року по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Суми, українця, громадянина України, військовозобов'язаного, неодруженого, з вищою освітою, працюючого начальником відділу матеріального забезпечення Сумської філії ТОВ «Газорозподіьної мережі», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, за наступних обставин.
ОСОБА_5 , 09.01.2026 близько 08 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі Н-07 «Київ-Суми-Юнаківка» в бік м. Суми, поблизу повороту до с. Терешківка, Сумського району, зневажив безпекою дорожнього руху, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не враховав дорожню обстановку, не впоралася з керуванням автомобілем та втратив контроль над ним, внаслідок чого допустив виїзд за межі проїзної частини на праве узбіччя з подальшим перекиданням транспортного засобу у кюветі
Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді переломів 2-го шийного хребця, забій-розтягнення м'язово-зв'язкового апарату шийного відділу хребта. які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 124 від 27.01.2026, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.
Згідно зібраних в ході досудового розслідування доказів та висновку судової автотехнічної експертизи № 47 від 23.01.2026, у даній дорожньо-транспортній ситуації, ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», н.з. НОМЕР_1 , порушив вимоги Правил дорожнього руху України (затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 №1306, введених в дію з 01.01.2002) передбачені пунктами:
10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Порушення п.п. 10.1, 12.1 ПДР України допущені водієм ОСОБА_5 знаходяться в причинному зв'язку з подією ДТП і наслідками, що настали.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України при обставинах, викладених вище, визнав повністю та суду пояснив, що 09.01.2026 вранці він зібрався до м.Суми на роботу. Сусіди ОСОБА_6 та ОСОБА_7 попросились, щоб він їх підвіз до міста на що він погодився. Вони сіли до нього в автомобіль Форд Гольф н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 сів поруч з ним, а його дружина сіла заді. На дорозі після повороту на с. Терешківка, їм на зустріч їхало вантажне авто близько по центру дороги. На дорозі була ожеледиця, по бокам лежали замети снігу. Він вирішив прийняти в право, щоб уникнути дтп, так як на зустріч їхали, ще автомобілі. Після чого відчув, що втратив рівновагу керування і автомобіль перекинувся. Вони в трьох вилізли з автомобіля. Він викликав поліцію, швидку викликали інші водії. В Тамари виявилось, що після ДТП тяжкі тілесні ушкодження, у іншого водія легкі. Потерпілій він давав добровільно кошти на лікування купляє їй продукти харчування, претензій до нього вона не має. Витрати за проведені експертизи він добровільно відшкодував, ще на досудовому слідстві. Не оспорював факт порушення ним пунктів Правил дорожнього руху, зазначених в описовій частині вироку. Щиро розкаявся.
Оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає, то суд згідно ст. 349 КПК України за відсутності заперечень з боку учасників судового розгляду визнав недоцільним дослідження доказів по справі відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, а обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, які характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, суд прийшов до переконання, про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, дії якого суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом, порушив вимоги п. 10.1, п.12.1 Правил дорожнього руху України, що потягло за собою завдання потерпілій ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень.
При визначенні виду та міри покарання суд виходить з наступного.
За змістом закону (ст. 50 КК України), покарання має на меті не тільки кару, а має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та попередження вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Визначаючи покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України слід враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до цього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного ( п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»).
При призначені покарання обвинуваченому суд враховує обставини справи, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, який займається суспільно-корисною працею, працює, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання; пом'якшуючі відповідальність обставини - раніше не судимий, свою вину визнав в повному обсязі і щиро розкаявся у скоєному, своїми правдивими показаннями як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні сприяв розкриттю злочину та встановленню істини по справі, надавав потерпілому кошти на лікування та добровільно відшкодувує завданий збиток, потерпіла не має на даний час до обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру, про що є відповідна заява потерпілої, судові витрати відшкодував на стадії судового розслідування, добровільно перерахував в підтримку ЗСУ кошти, беручи до уваги відомості та висновки, що містяться в досудовій доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні, складеної Сумським районним сектором №4 філії державної установи «Центр пробації» в Сумській області( ар.с.39-44)
Обтяжуючих відповідальність обставин судом не встановлено.
З врахуванням зазначених пом'якшуючих відповідальність обставин, приймаючи до уваги думку потерпілої сторони, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити покарання з застосуванням ст. 75, 76 КК України, а також без застосуванням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Запобіжний захід до обвинуваченого по даному кримінальному провадженню було обрано у вигляді особистого зобов'язання.
Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.
На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 349, 368-370, ч. 2,3 ст. 373, ст. 374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
У відповідності з ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази: автомобіль Volkswagen Golf», н.з. НОМЕР_1 який зберігається на території спецмайданчику ГУНП в Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 16 А - повернути ОСОБА_5 , знявши арешт накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 13.01.2026.
Вирок може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з моменту проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1