cправа №947/8509/26
провадження №1-кп/947/806/26
23 квітня 2026 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025163480000661 від 16.10.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307 КК України.
20.04.2026 року до суду прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
1. Зміст клопотання.
В обґрунтування поданого клопотання, прокурор зокрема зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307 КК України.
Вважав, що наданий час наявні ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а отже наявні підстави для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 , а саме: п.1 ч.1 ст.177 КПК України, - ОСОБА_3 може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, оскільки він усвідомлює, що санкція ч.1 ст.307, ч.2 ст. 307 КК України передбачає покарання від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, а ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів»; п.3 ч.1 ст.177 КПК України, - ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків з метою зміни їх показів; п.5 ч.1 ст.177 КПК України, - ОСОБА_3 може вчинити інші кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.
Стверджував, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги и до особистої свободи.
Посилаючись на викладене, керуючись ст.ст. 131, 132, 176, 178, 183, 184 КПК України, просив суд: продовжити відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
2. Позиції учасників судового провадження.
Під час судового засідання, прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачений та його захисник, під час судового засідання, проти клопотання прокурора заперечували. Захисник зокрема зазначила, що розмір застави є непомірним для обвинуваченого. Вважала, що діяння у яких обвинувачується підзахисний є малозначними. Заявляла, що обвинувачений впливати на свідків не може. Просила врахувати, що обвинувачений є ВПО та проживав на тимчасово окупованій території, а тому він не буде ухилятися від суду, оскільки зараз місцем його проживання є адреса проживання його дівчини. Стверджувала, що заявлені прокурором ризики є необґрунтованими, а перебування під цілодобовим домашнім арештом буде цілком достатньо.
Обвинувачений зазначив, що підтримує захисника.
3. Передумови та висновки суду.
Суд, заслухавши клопотання, дослідивши додані до нього документи та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Судом встановлено, що відповідно до ухвали суду від 27.02.2026 року, ОСОБА_3 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27.04.2026 року включно та визначено заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, під час застосування запобіжного заходу слідчим суддею було враховано існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Частина 3 ст.199 КПК України передбачає, що однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд погоджується, що станом на 23.04.2026 року, ризики передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, також продовжують існувати, а саме:
-) щодо п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі: за ч.1 ст.307 КК України на строк від 4 до 8 років; за ч.2 ст.307 КК України на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна Отже, на думку суду існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення правосуддя;
-) щодо п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Станом на сьогоднішній день, судовий розгляд не розпочався, свідки обвинувачення судом не допитані, а тому суд вважає, що існує ризик того, що обвинувачений може незаконно впливати на не допитаних свідків з метою зміни ними показань під час судового розгляду;
-) щодо п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_3 є особою, яка має судимість за вчинення тяжкого злочину та в період іспитового строку, знову обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, з ознакою повторності, а тому існують обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений також може вчините інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, суд робить висновок, що існування обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307 КК України, у сукупності з існуючими ризиками, передбаченими п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, дозволяють суду продовжити відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який на думку суду є достатнім для запобігання вищевказаним ризикам.
Суд вважає, що вищевказані ризики не зменшилися, оскільки обставини, які їх обумовлюють також не змінилися та не відпали, а виникненню ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчиненню іншого кримінального правопорушення і перешкоджає своєчасне застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, суд критично оцінює доводи сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки станом на 23.04.2026 року суду не надані документи та інші докази, які підтверджують можливість перебування обвинуваченого під цілодобовим домашнім арештом у житлі третіх осіб.
На думку суду, тривалість застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу у співвідношенні із пред'явленим обвинуваченням та можливою мірою покарання, на даний час не виходить за межі розумного строку тримання обвинуваченого під вартою, а кореспондується з характером суспільного інтересу, який існує у випадку протидії вчиненню кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
В той же час, враховуючи характер пред'явленого обвинувачення, особу обвинуваченого, тривалість перебування під вартою, суд відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, вважає за доцільне зменшити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави до 25 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 27, 177, 199, 314 - 316, 369 КПК України, суд
1. Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 червня 2026 року включно.
2. Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 25 (двадцять п'ять) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 83200 (вісімдесят три тисячі двісті) гривень.
У разі внесення застави на рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно та зобов'язати останнього: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із міста Одеси без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 4) утриматися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні №12025163480000661 від 16.10.2025 року; 5) здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
3. Роз'яснити обвинуваченому, що у разі неявки за викликом до суду без поважних причин, або неповідомлення про причини своєї неявки, чи порушення покладених на нього обов'язків застава звертається у дохід держави.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
4. Ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі на неї апеляційної скарги.
5. Ця ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на цю ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1