СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 757/103/26-ц
пр. № 2/759/7142/26
23 квітня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У лютому 2026 року за підсудністю від Печерського районного суду міста Києва до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 33 310 грн 40 коп. Крім того, позивач просив стягнути із відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. та понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 28.08.2020 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства було укладено договір позики № 9923649, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов'язалося надати ОСОБА_1 позику у сумі 11 500 грн 00 коп., а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити проценти від суми позики.
ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» у порядку та на умовах, що були погоджені в договорі позики, надано ОСОБА_1 погоджену суму грошових коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 свої обов'язки з повернення позики та сплати процентів за її використання належним чином не виконала, що призвело до прострочення грошового зобов'язання та утворення заборгованості у загальному розмірі 33 310 грн 40 коп., з яких: 11 500 грн 00 коп. - заборгованість за тілом позики, 21 810 грн 40 коп. - заборгованість за процентами за весь час користування позикою.
10.07.2020 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 10072020, на підставі якого 27.05.2021 між сторонами було підписано реєстр прав вимоги № 117, у відповідності до яких до ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 9923649 від 28.08.2020 у загальному розмірі 33 310 грн 40 коп.
Після отримання права вимоги ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» не здійснювало жодних нарахувань за договором, а ОСОБА_1 не погашала виниклу заборгованість.
З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 27 лютого 2026 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви.
04.03.2026 стороною позивача було усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18.03.2026 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Підодвірним Т.І. подано відзив на позовну заяву, в якому висловлено заперечення проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Заперечення сторони відповідача проти позовних вимог обґрунтовані наступним:
1) позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 реєструвалася в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, створювала в такій системі особистий кабінет, отримувала пропозицію (оферту) та ознайомлювалася з нею, отримувала електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором, вводила цей ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі, а також використовувала його для підписання кредитного договору № 9923649 від 28.08.2020, що свідчить про відсутність доказів укладення між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 договору в електронній формі;
2) оскільки позивачем не доведено факт укладення договору в електронній формі між первісним кредитодавцем та ОСОБА_1 , це свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання, а, отже, позовні вимоги є безпідставними;
3) договір позики є укладеним з моменту передання грошей, що може бути підтверджено лише за рахунок первинних фінансових документів; разом з тим, позивачем надано лист ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 02.12.2025, який не є первинним обліковим документом, не містить повного номеру карткового рахунку, на який було перераховано грошові кошти, що унеможливлює ідентифікацію такого рахунку, встановлення його власника та відповідно підтвердження факту перерахування грошових коштів; окрім того, вказаний лист не містить зазначення правових підстав надання ТОВ «ФК «Фінекспрес» послуги з переказу грошових коштів; у зв'язку з цим сторона відповідача вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами отримання ОСОБА_1 грошових коштів від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», а тому вимоги про стягнення з відповідача будь-яких грошових коштів є необґрунтованими;
4) у договорі факторингу № 10072020 від 10.07.2020 не зазначається про відступлення права вимоги за договором № 9923649 від 28.08.2020, як і не згадується особа ОСОБА_1 ; наданий витяг із реєстру боржників створено позивачем самостійно як зацікавленою особою, що дає підстави сумніватися у достовірності такого документа;
5) наведені позивачем розрахунки заборгованості не відповідають вимогам закону, оскільки строк кредитування було визначено у 30 днів, а загальну вартість кредиту (тіло + відсотки) у сумі 13 433 грн 00 коп.
Окрім того, стороною відповідача у відзиві висловлено заперечення проти обґрунтованості та співмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу, а також зазначено про відсутність доказів, з яких би вбачалося, що ці витрати були понесені саме у зв'язку з підготовкою та поданням позовної заяви до ОСОБА_1 .
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).
У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Зі змісту довідки про ідентифікацію, сформованої ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» судом встановлено, що 28.08.2020 ОСОБА_1 авторизувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, з використанням засобів цієї системи надала товариству свої персональні дані, що необхідні для ідентифікації та верифікації її особи, отримала пропозицію щодо укладення договору за обраною нею послугою у вигляді надання позики, ознайомилася з усією необхідною інформацією щодо послуги, яка надається, та прийняла пропозицію.
За результатами зазначених цілеспрямованих, взаємопов'язаних та узгоджених дій 28.08.2020 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі було підписано договір позики № 9923649.
Договір підписаний уповноваженою особою ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису (gr1DOCYerR) та ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису (YhPg6d1h1D), який засобами інформаційно-телекомунікаційної системи товариства був надісланий на її електронну пошту inna1220@ukr.net. При цьому, суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 також зазначає цю електронну пошту як особисту.
Відповідно до п. 1 договору позики № 9923649 від 28.08.2020 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов'язалося передати ОСОБА_1 у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити проценти від суми позики.
У пунктах 2, 3 договору позики № 9923649 від 28.08.2020 сторонами було погоджено наступні істотні умови надання позики: сума позики - 11 500 грн 00 коп.; спосіб надання позики - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що був вказаний ОСОБА_1 як спосіб отримання грошових коштів; строк позики - 30 днів з 28.08.2020 по 27.09.2020; фіксована знижена процентна ставка - 0,56% за кожен день користування фактичним залишком позики; фіксована базова процентна ставка у розмірі 1,60% за кожен день користування фактичним залишком позики.
У п. 4 договору позики № 9923649 від 28.08.2020 сторони домовилися, що підписанням цього договору ОСОБА_1 , серед іншого, підтвердила отримання примірників цього договору та Правил надання грошових коштів у позику і ознайомлення зі змістом цих документів, а також засвідчила факт підписання договору позики в електронній формі.
Договір позики містить відомості щодо загальної вартості позики, орієнтовного розміру річної процентної ставки.
У той же день, 28.08.2020, ОСОБА_1 ознайомилася із паспортом позики, що містить вичерпну інформацію про специфікацію послуги щодо надання ОСОБА_1 позики, зокрема, умови та порядок надання такої послуги.
Зі змісту довідки № КД-000091027/ТНПП від 02.12.2025, виданої ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС», встановлено, що 28.08.2020 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» здійснило безготівковий переказ грошових коштів у сумі 11 500 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що був зазначений ОСОБА_1 в договорі № 9923649 від 28.08.2020 як спосіб отримання позики.
У цій же довідці засвідчено, що ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» надає ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» платіжні послуги, зокрема, щодо безготівкового переказу грошових коштів на карткові рахунки, на підставі укладеного між ними договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018.
Таким чином, судом встановлено, що 28.08.2020 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 за результатами погодження всіх істотних умов надання грошей у позику та надання товариством у розпорядження ОСОБА_1 погодженої суми грошових коштів було укладено договір позики № 9923649 від 28.08.2020, на підставі якого між ними виникло позикове зобов'язання на вищезазначених умовах.
Дослідженням розрахунку заборгованості, що був сформований ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», судом встановлено, що ОСОБА_1 своє зобов'язання з повернення позики та сплати процентів за її використання належним чином не виконала, допустивши прострочення грошового зобов'язання. За весь час відповідачем було перераховано на користь товариства грошові кошти у сумі 2 919 грн 20 коп., що були зараховані в якості погашення заборгованості за процентами за користування позикою.
Водночас, перерахування ОСОБА_1 грошових коштів на користь ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свідчить не тільки про часткове виконання нею свого грошового зобов'язання за договором позики № 9923649 від 28.08.2020, але і є конклюдентним визнанням цього грошового зобов'язання та факту укладення договору позики.
ОСОБА_1 не надано доказів повного виконання свого зобов'язання за зазначеним договором позики або виконання цього зобов'язання у більшому розмірі, аніж стверджується у позовній заяві.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов'язання за договором позики № 9923649 від 28.08.2020 щодо повернення позики та сплати процентів за її використання.
Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого грошового зобов'язання виникла заборгованість у загальному розмірі 33 310 грн 40 коп., з яких: 11 500 грн 00 коп. - заборгованість за тілом позики, 21 610 грн 40 коп. - заборгованість за процентами за користування позикою.
Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).
Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).
Зважаючи на умови позикового зобов'язання, що були погоджені сторонами, обставини часткового виконання ОСОБА_1 свого обов'язку зі сплати процентів за користування позикою та невиконання обов'язку з повернення позики, суд погоджується із зазначеним розрахунком заборгованості лише в частині розміру заборгованості за тілом позики.
Водночас, розрахунок заборгованості за процентами за користування позикою, як і вимоги про стягнення такої заборгованості, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
У постановах ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 зроблено висновок, що термін «користування чужими грошовими коштами» (стаття 536 ЦК України) використовується у двох ситуаціях: 1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; 2) прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України).
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні за змістом висновки, але щодо порядку нарахування процентів за користування кредитом зроблено також у постанові ВП ВС від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.
Тобто, у разі встановлення у договорі позики терміну повернення позики та узгодження строку користування позики, за який позичальник має сплатити проценти як плату за правомірну можливість використання чужих коштів, право нарахування процентів за користування позикою обмежується відповідним строком. Якщо позичальник після спливу цього строку не повертає позику або іншим чином не виконує своє грошове зобов'язання, то між позикодавцем та позичальником виникають охоронні відносини, права, свободи та законні інтереси позикодавця в яких охороняються приписами ст. 625 ЦК України, що встановлюють міру відповідальності боржника за неправомірне використання чужих коштів.
Умовами договору позики № 9923649 від 28.08.2020 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 погодили, що позика надається на строк 30 днів, які охоплюють період з 28.08.2020 по 27.09.2020. Таким чином, сторонами було визначено строк користування позикою та термін її повернення, що свідчить про темпоральні межі можливості позикодавця нараховувати проценти за користування позикою.
При цьому ані умови договору позики № 9923649 від 28.08.2020, ані Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» не містять положень щодо порядку пролонгації строку користування позикою. Більше того, затверджені товариством Правила містять застереження щодо того, що строк позики не може перевищувати 30 днів.
З урахуванням погоджених умов та тих обставин, що ОСОБА_1 не повернула позичені кошти, за користування позикою протягом 30 днів (з 28.08.2020 по 27.09.2020) ОСОБА_1 мала сплатити проценти у розмірі 1 932 грн 00 коп. (знижена процентна ставка у розмірі 0,56% * 11 500 грн 00 коп. * 30 днів). Це узгоджується з відомостями договору позики щодо загальної вартості позики (процентів + суми позики), яку було визначено у розмірі 13 432 грн 00 коп., що відповідає розрахунку 1 932 грн 00 коп. (сума процентів за користування позикою) + 11 500 грн 00 коп. (сума позики).
Оскільки 27.09.2020 ОСОБА_1 не повернула позику та не сплатила проценти за користування нею, то між нею та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» виникли охоронні відносини, у межах яких товариство отримало право на застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме на застосування фінансових санкцій по відношенню до ОСОБА_1 за прострочення нею свого грошового зобов'язання, зокрема, шляхом нарахування 3% річних на суму боргу.
Зі змісту розрахунку заборгованості слідує, що проценти за користування ОСОБА_1 позикою нараховувалися по 07.02.2021 включно. При цьому до 08.11.2020 нарахування процентів здійснювалося за акційною процентною ставкою у розмірі 0,56%, а після цього за базовою процентною ставкою у розмірі 1,60%. Процентна ставка за понадстрокове користування позиченими коштами у розмірі 2,7% товариством не застосовувалася.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що нарахування ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» процентів після 27.09.2020 є нарахуванням процентів за прострочення ОСОБА_1 свого зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
При цьому суд звертає увагу, що визначення сторонами договору іншого розміру процентів та порядку їх обчислення, ніж ті, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідає свободі сторін договору, актам цивільного законодавства та не змінює правової природи цих процентів, оскільки шляхом математичного розрахунку процентна ставка у день може бути переведена у річну процентну ставку (постанова ВС від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18).
Застосування позикодавцем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України звичайної процентної ставки, що була погоджена в договорі позики як плата за правомірне користування позиченими коштами і при цьому є меншою за розмір процентної ставки, що була погоджена в договорі позики як плата за понадстрокове користування позиченими коштами, тобто безпосередньо за проценти, визначені на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, не свідчить про порушення вимог законодавства чи порушення умов договору, а відповідає інтересам позичальника, оскільки нарахування процентів за прострочення ним свого зобов'язання здійснюється у меншому розмірі, аніж це могло здійснюватися на підставі укладеного договору.
Тобто, ті обставини, що з 27.09.2020 по 07.02.2021 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення ОСОБА_1 свого зобов'язання з повернення позики та сплати процентів нараховано проценти за ставкою 0,56% та 1,60% замість 2,70% не є порушенням законодавства та відповідає інтересам ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд звертає увагу, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» не здійснювалося нарахування процентів за період 09.11.2020-12.11.2020, але при цьому за 13.11.2020 нараховано процентів на суму 4 204 грн 40 коп.
Стороною позивача не наведено правових підстав нарахування за один день процентів у сумі 4 204 грн 40 коп., а погоджені умови позикового зобов'язання, навіть якщо застосовувати процентну ставку за понадстрокове користування позикою, не дають можливості нарахувати таку суму процентів за один день.
З урахуванням цього та оскільки до 09.11.2020 (останній день нарахування, що передує 13.11.2020) нарахування процентів за прострочення ОСОБА_1 свого зобов'язання здійснювалося за ставкою 0,56%, то розмір процентів, нарахований 13.11.2020, підлягає зменшенню до 64,40 грн (11 500 грн 00 коп. * 0,56% * 1 день прострочення). Відповідно загальний розмір заборгованості за процентами підлягає зменшенню до 17 670 грн 40 коп. (21 610 грн 40 коп. (первісний розмір заборгованості за процентами) - 4 140 грн 00 коп. (різниця між розміром процентів, що був нарахований первісним позикодавцем за 13.11.2020, та розміром процентів за цей же день, що був перерахований судом).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 9923649 від 28.08.2020 становить 29 170 грн 40 коп., з яких: 11 500 грн 00 коп. - заборгованість за тілом позики, 1 932 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування позикою, 15 738 грн 40 коп. - сума процентів, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення ОСОБА_1 свого зобов'язання за період з 28.09.2020 по 07.02.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб'єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб'єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).
У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
За результатами дослідження договору факторингу № 10072020 від 10.07.2020, що був укладений між ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», реєстру прав вимог № 117 від 27.05.2021 до договору факторингу № 10072020 від 10.07.2020 судом встановлено, що право вимоги ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 за договором позики № 9923649 від 28.08.2020 перейшло до ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ».
Після отримання права вимоги ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» не здійснювало нарахувань за договором позики.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов'язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення позикового зобов'язання між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , 2) порушення ОСОБА_1 свого зобов'язання з повернення позики та сплати процентів за користування нею, 3) отримання права вимоги до ОСОБА_1 за цим договором позики, а також доведено і обґрунтовано виникнення загальної заборгованості лише у розмірі 29 170 грн 40 коп., з яких: 11 500 грн 00 коп. - заборгованість за тілом позики, 1 932 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування позикою, 15 738 грн 40 коп. - сума процентів, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення ОСОБА_1 свого зобов'язання за період з 28.09.2020 по 07.02.2021. Позовні вимоги щодо іншої частини заборгованості суд вважає недоведеними та необґрунтованими.
Відповідачем вищезазначені обставини не спростовані.
Доводи сторони відповідача щодо недоведеності факту укладення договору позики № 9923649 від 28.08.2020 суд вважає безпідставними, оскільки вони суперечать фактичним обставинам, які вбачаються з досліджених матеріалів позовної заяви. Зі змісту Правил надання грошових коштів у позику, затверджених ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», вбачається, що зазначений договір не міг бути підписаний без ініціативних, вольових та добровільних дій ОСОБА_1 . Відповідач авторизувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та виконала всі дії, необхідні для підписання договору позики в електронній формі, у тому числі ввела одноразовий ідентифікатор електронного підпису, що був надісланий на її електронну адресу, яку вона також вказує у своїй заяві по суті справи. Окрім того, матеріали позовної заяви свідчать про те, що ОСОБА_1 частково виконала своє зобов'язання зі сплати процентів за користування позикою, що є підтвердженням нею укладення договору позики та існування позикового зобов'язання.
Доводи сторони відповідача щодо недоведеності факту перерахування грошових коштів на її картковий рахунок суд вважає необґрунтованим. Ані положення ЦК України, ані положення ЦПК України не обмежують сторін у доведенні/спростуванні факту перерахування коштів лише первинними фінансовими документами, такі обставини можуть підтверджені або спростовані будь-якими засобами доказування, окрім показань свідків (ч. 1 ст. 1051 ЦК України). Позивачем надано достатньо доказів на підтвердження того, що погоджена сума грошових коштів була перерахована на картковий рахунок, зазначений ОСОБА_1 в договорі позики як спосіб отримання позичених коштів. Відповідач ці обставини не спростувала, зокрема, шляхом надання відомостей про неналежність їй зазначеного в договорі карткового рахунку або шляхом подання клопотання про витребування відомостей щодо власника цього карткового рахунку, або надання виписки за цим рахунком з відомостями про те, що вказана сума коштів не була перерахована тощо. Більше того, докази сторони позивача повністю узгоджуються з подальшою поведінкою ОСОБА_1 щодо часткового погашення заборгованості за процентами за користування позикою, що свідчить про підтвердження нею факту отримання позики. При цьому суд звертає увагу, що для ідентифікації власника карткового рахунку повний номер останнього не є обов'язковим.
Доводи відповідача щодо необґрунтованості розрахунку процентів за користування позикою знайшли своє часткове відображення у вищевикладених висновках суду про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи відповідача щодо недоведеності факту переходу права вимоги за договором позики до ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» суд вважає безпідставними, оскільки реєстр боржників за договором факторингу є цілісним документом, який містить підписи обох сторін договору факторингу. Обґрунтованих підстав сумніватися у достовірності цього документа стороною відповідача не наведено.
На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
У поданому позові позивач просить стягнути із відповідача на свою корить судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024, укладений між ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» та АО «ПРАВОВИЙ КУРС»; додаткову угоду № 1/1 до договору про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024; акт № 97 прийому-передачі реєстру боржників за договором про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024; акт № 97 прийому-передачі надання правничої допомоги платіжну інструкцію № 1806 від 25.12.2025, - з яких вбачається, що саме для звернення до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 позивачем було понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.
Доводи сторони відповідача щодо неможливості визначення того, що витрати були понесені саме у зв'язку зі зверненням з позовом до ОСОБА_1 , спростовуються наданими позивачем доказами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.
Відповідачем заявлено про недоведеність понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що спростовується наявними матеріалами справи. Обґрунтованих заперечень щодо неспівмірності розміру заявлених позивачем витрат відповідачем не надано.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а відповідачем не доведено необґрунтованості та неспівмірності понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що із відповідача на користь позивача слід стягнути 6 139 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо судових витрат по сплаті судового збору.
Позивач надає суду платіжну інструкцію № 14598 від 25.12.2025, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» здійснило платіж у розмірі 2 422 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Печерського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .
При передачі справи за підсудністю Печерським районним судом міста Києва надано відомості про зарахування зазначеної суми грошових коштів до спеціального фонду державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 121 грн 29 коп., що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 39992082; місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8) суму заборгованості за договором позики № 9923649 від 28.08.2020 у загальному розмірі 29 170 (двадцять дев'ять тисяч сто сімдесят) гривень 40 копійок, з яких: 11 500 (одинадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом позики; 1 932 (одна тисяча дев'ятсот тридцять дві) гривні 00 копійок - заборгованість за процентами за користування позикою; 15 738 (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 40 копійок - сума процентів, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення ОСОБА_1 свого зобов'язання за період з 28.09.2020 по 07.02.2021.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 39992082; місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 121 (дві тисячі сто двадцять одна) гривня 29 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 139 (шість тисяч сто тридцять дев'ять) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23 квітня 2026 року.
Суддя Н.О.Горбенко