КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/1193/21
Провадження № 2/488/69/26
Іменем України
22.04.2026 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючої по справі судді - Селіщевої Л.І.,
за участю секретаря - Гейко І.О.,
прокурора - Ярош Н.С.,
та представника відповідача - Бартощук В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовом Виконуючого обов'язки керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва в інтересах держави до Миколаївської міської ради та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, -
Виконуючий обов'язки керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва в інтересах держави, звернувся до суду із позовом до відповідачів - Миколаївської міськради та ОСОБА_1 , в якому просив:
-визнати незаконними та скасувати пункти 18, 18.1 розділу V рішення Миколаївської міської ради № 2/16 від 23.06.2006, якими затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 1000 кв.м по АДРЕСА_1 ;
-визнати недійсним та скасувати видане 11.04.2017 ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом серія та номер: 2-226 на нерухоме майно - земельну ділянку площею 1000 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:05:001:0003 по АДРЕСА_1 ;
-зобов'язати ОСОБА_1 повернути у власність територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міськради земельну ділянку площею 1000 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:05:001:0003 по АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 12.04.2021 р. було відкрито провадження у даній справі і її розгляд був призначений за правилами загального позовного провадження.
Підготовче засідання у даній справі було закрито 23.10.2024 р. (ухвала постановлена без оформлення окремого документа та зазначена у журналі судового засідання).
13.06.2025 р. від прокурора через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження. Дане клопотання мотивоване тим, що за час розгляду справи у цивільному законодавстві відбулися зміни, зокрема, 09.04.2025 р. набув чинності Закон України № 4292-ІХ від 12.03.2025 р. «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким серед іншого, статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою наступного змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».
В свою чергу, такі законодавчі зміни істотно впливають на визначення способу захисту у спірних правовідносинах, проте в силу приписів ч. 3 ст. 49 ЦПК України така процесуальна дія як зміна предмета позову, можлива лише до закінчення підготовчого засідання. Тому з метою зміни предмета позову у даній справі і проведення усіх відповідних підготовчих дій, необхідних для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи, прокурор вважає необхідним повернутися до стадії підготовчого провадження у даній справі.
У судовому засіданні, яке проводилося у режимі відеоконференції, прокурор підтримав вказане клопотання і просив його задовольнити.
Представник відповідача - Миколаївської міськради у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, у матеріалах справи наявна заява про слухання справи у відсутність представника.
Представник відповідача - ОСОБА_1 , адвокат Бартощук В.О. заперечувала проти клопотання через його безпідставність, просила відмовити у його задоволенні.
Заслухавши думку учасників справи щодо заявленого клопотання, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у ст. 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до ч. 2 ст. 189 ЦПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Слід зазначити, що цивільним процесуальним кодексом України не передбачена можливість повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття. Проте відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду від 12.01.2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини) і якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Згідно з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 16.02.2021 у справі №922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20, постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Однак такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій цивільного процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Щодо клопотання прокурора про необхідність повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження, то суд вважає, що наведені ним мотиви не є переконливими, достатніми та вагомими для цього, що в свою чергу негативно вплине на строк розгляду даної справи. До того ж, на думку суду, зміни у законодавстві не позбавляють прокурора можливості подати інший позов з іншим предметом/підставою.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 182-183 ЦПК України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора про повернення до стадії підготовчого провадження - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Селіщева