СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/3588/26
ун. № 759/10389/26
22 квітня 2026 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.09.2024 за №12024111230001795 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 1 ст. 382 КК України,
20.04. 2026 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивовано тим, що Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , право якого на зайняття адвокатською діяльністю зупинено на шість місяців рішенням КДКА Одеської області від 10.03.2026 (справа 1280/25), відповідно на якого не поширюються вимоги Глави 37 КПК України щодо особливого порядку кримінального провадження (відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 199/732/19, провадження № 51-7619км23), будучи бенефіціарним власником обслуговуючого кооперативу «САДОВЕ ТОВАРИСТВО «АРГЕНТУМ-ПЛЮС», який обслуговує котеджне містечко з умовною назвою «ВІТАГРАД», що розташоване по вул. Береговій, обслуговуючий кооператив «САДОВЕ ТОВАРИСТВО «АРГЕНТУМ-ПЛЮС», Феодосіївська сільська рада, Обухівський район, Київська область, здійснюючи продаж земельних ділянок на території вказаного котеджного містечка, вирішив збудувати контрольно-пропускний пункт в порушення чинного земельного та містобудівного законодавства.
Так, відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, яка знаходиться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває
під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.
Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі ст. ст. 116, 122 Земельного кодексу України громадяни
та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності
за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування
в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання
їх у користування. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки
у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається
з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою
до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого
у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.
Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням
та охороною земель» передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки
за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання
у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Статтею 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.
Водночас, згідно зі ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Замовник має право виконувати будівельні роботи після:
- подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
- видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний
ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України
«Про регулювання містобудівної діяльності».
Пунктом 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, та повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), повідомлення про зміну даних у зазначених повідомленнях за формою згідно з додатками 1, 2 і 2-1 подається замовником (його уповноваженою особою) до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Не зважаючи на вказані норми законодавства, ОСОБА_5 вчинив дії, спрямовані на самовільне будівництво контрольно-пропускного пункту
на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної власності,
яка знаходиться на території Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області.
Так, у невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, однак
не раніше березня 2020 року та не пізніше лютого 2022 року, у ОСОБА_5 виник умисел, направлений на самовільне будівництво капітальної будівлі - контрольно-пропускного пункту до котеджного містечка з умовною назвою «ВІТАГРАД», що розташоване по вул. Береговій, обслуговуючий кооператив «САДОВЕ ТОВАРИСТВО «АРГЕНТУМ-ПЛЮС», Феодосіївська сільська рада, Обухівський район, Київська область, з автоматичними відкатними воротами
на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної форми власності.
Реалізовуючи свій умисел, спрямований на самовільне будівництво вказаної капітальної будівлі, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не раніше березня 2020 року та не пізніше лютого 2022 року,
ОСОБА_5 , всупереч вимог, передбачених ст. ст. 116-126 Земельного кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю,
не маючи відповідного рішення органу місцевого самоврядування та за відсутності будь-якого правочину щодо земельної ділянки комунальної власності, умисно, шляхом залучення невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які мають навички виконання будівельних робіт, самовільно зайняв частину несформованої земельної ділянки комунальної власності площею 113,2 кв.м., яка знаходиться на території Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області між земельними ділянками з кадастровими номерами 3222487000:03:001:1030
та 3222487000:03:001:0723, та самовільно побудував на ній об'єкт капітального будівництва - контрольно-пропускний пункт з автоматичними відкатними воротами, який утворює єдиний архітектурний комплекс та являється будівлею з прибудованою спорудою, з метою її подальшого використання у власних потребах.
Унаслідок вказаних неправомірних дій ОСОБА_5 , які виразились
у самовільному будівництві вказаної будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної власності, територіальній громаді Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області заподіяно матеріальну шкоду
у розмірі 427 744 грн.
Крім того, 29.07.2012 ОСОБА_6 на підставі укладеного
з ОСОБА_5 договору купівлі-продажу отримала у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:03:001:5501 в котеджному містечку з умовною назвою «ВІТАГРАД», на якій в подальшому збудовано садовий будинок АДРЕСА_2 , та в якому вона проживає.
В'їзд на територію вказаного котеджного містечка з умовною назвою «ВІТАГРАД» здійснюється через обладнаний системою розпізнавання автомобільних номерних знаків контрольно-пропускний пункт та інші захисті споруди.
Під час проживання у вказаному будинку між ОСОБА_6
та ОСОБА_5 склалися неприязні відносини, у зв'язку з чим на початку
2024 року останнім виключено інформацію про реєстраційні номери транспортних засобів Mazda CX-5 та Nissan Leaf, якими користується
ОСОБА_6 , із системи розпізнавання автомобільних номерних знаків, внаслідок чого вона та члени її сім'ї позбавлені вільного доступу до належного їм садового будинку за вищевказаною адресою.
Враховуючи наведене, 08.03.2024 представником ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 до Києво-Святошинського районного суду Київської області подано позовну заяву про встановлення земельного сервітуту та заяву про забезпечення позову.
За результатами розгляду зазначених заяв ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.04.2024 у справі № 369/4064/24 відкрито загальне позовне провадження та задоволено заяву про забезпечення позову.
Відповідно до вказаної ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.04.2024 заяву представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про забезпечення позову у цивільній справі ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про встановлення земельного сервітуту задоволено, а також заборонено ОСОБА_5 та іншим особам вчиняти будь-які дії, які створюють для ОСОБА_6 , членів її сім?ї та сервісних служб (третіх осіб) обмеження вільного та цілодобового доступу до вказаного садового будинку.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення
є обов'язковим до виконання.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Разом з тим, у ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не раніше 29.04.2024, виник злочинний умисел, направлений на умисне невиконання вказаної ухвали суду, що набрала законної сили.
Реалізовуючи свій умисел, направлений на невиконання ухвали суду,
що набрала законної сили, ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не раніше 11.07.2024 та не пізніше 01.10.2025, достовірно знаючи про ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.04.2024 у справі № 369/4064/24, що набрала законної сили 11.07.2024, особисто та шляхом надання незаконних вказівок працівникам охорони котеджного містечка з умовною назвою «ВІТАГРАД», обмежував вільний доступ ОСОБА_6 та членів її сім'ї до вищевказаного садового будинку, шляхом блокування проїзду на територію котеджного містечка
та відмови у внесенні номерних знаків транспортних засобів, які перебувають
у користуванні останньої та членів її сім'ї, до системи розпізнавання автомобільних номерних знаків.
У вчиненні злочину підозрюється:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, громадянину України, українцю, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , право якого на зайняття адвокатською діяльністю зупинено рішенням КДКА Одеської області від 10.03.2026 (справа 1280/25)
ОСОБА_5 12.12.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.
16.12.2025 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків передбачених КПК України.
Так, 12.02.2026 заступником керівника Київської обласної прокуратури продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до 12.03.2026.
13.02.2025 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_8 відносно підозрюваного ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків передбачених КПК України.
11.03.2026 слідчим суддею Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_9 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до 12.04.2026.
12.03.2026 слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_10 відносно підозрюваного ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків передбачених КПК України до 12.04.2026.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 197-1 ч. 1 ст. 382 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- висновком судової будівельно-технічної, земельно-технічної
та оціночно-земельної експертизи, яким підтверджено самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій ділянці та завдані збитки у розмірі 427 744 грн;
- показаннями потерпілої ОСОБА_6 яка повідомила,
що ОСОБА_5 самовільно збудував контрольно-пропускний пункт
на в'їзді до котеджного містечка з умовною назвою «ВІТАГРАД», де вона проживає;
- показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (мешканці котеджного містечка), які підтвердили показання потерпілої стосовно будівництва КПП;
- показаннями свідка ОСОБА_14 (надавав послуги ОСОБА_5
з встановлення в КПП системи розпізнавання номерних знаків транспортних засобів), який підтвердив, що ОСОБА_5 замовив вказані послуги та сплатив кошти за їх надання;
- інформацією ДІАМ, відповідно до якої у реєстрі будівельної діяльності відсутні відомості та документи стосовно об'єкта будівництва КПП та його замовника ОСОБА_5 ;
- інформацією Феодосіївської сільської ради, відповідно до якої ОСОБА_5 не передавалась у власність чи користування ділянка,
яка знаходиться між земельними ділянками з кадастровими номерами 3222487000:03:001:1030 та 3222487000:03:001:0723, а також ОСОБА_5
не звертався до виконавчого комітету стосовно отримання містобудівних умов та обмежень;
- інформацією Феодосіївської сільської ради, відповідно до якої несформована земельна ділянка між земельними ділянками з кадастровими номерами 3222487000:03:001:1030 та 3222487000:03:001:0723 є комунальною власністю;
- інформацією про сплату ОСОБА_5 грошових коштів на надані послуги з охорони КПП;
- показаннями представника потерпілого (Феодосіївської сільської ради) ОСОБА_15 який показав, що на території Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області між земельними ділянками
з кадастровими номерами 3222487000:03:001:1030 та 3222487000:03:001:0723 самовільно побудовано контрольно-пропускний пункт на земельній ділянці комунальної власності;
- відеозаписами та документами, які долучені потерпілою.
- показанням свідка ОСОБА_16 , який в своїх показах повідомив, що будівництвом та облсуговуванням КПП, яке слугує в'їздом та виїздом в котеджного містечка займається ОСОБА_5 , а також про невиконання ухвали суду з боку останнього та охоронців вказаного котеджного містечка.
- показаннями співробітників поліції які в період з 2024 по 2025 рік здійснювали виїзди на виклики за адресою розташування контрольно-пропускного пункту до котеджного містечка з умовною назвою «ВІТАГРАД», що розташоване по вул. Береговій, обслуговуючий кооператив «САДОВЕ ТОВАРИСТВО «АРГЕНТУМ-ПЛЮС», Феодосіївська сільська рада, Обухівський район, Київська область
- Оглядами відеозаписів з бодікамер працівників поліції, а також оглядами відеозаписів наданих потерпілою, в ході огляду яких встановлено, що охорона котеджного містечка відмовлялась від виконання ухвали суду щодо безперешкодного проїзду поетріпілої та її родини до будинку, що розташований на території котеджного містечка «Вітаград».
Викладені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що щодо підозрюваного стосовно якого внесене дане клопотання, не зменшилися та не перестали існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобігти вказаним ризикам можливо лише шляхом продовження покладених на підозрюваного обов'язків, оскільки це може бути стримуючим фактором у запобіганні вищевказаних ризиків.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, просив його задовольнити, зазначивши, що підстави для застосування такого запобіжного заходу наявні.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання та підтримав позицію свого захисника.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, вказуючи на його необґрунтованість та відсутність передбачених законом підстав для застосування запобіжного заходу. Просив долучити до матеріалів провадження подані ним документи, які, на його думку, підтверджують належну процесуальну поведінку підозрюваного. Наголошував, що клопотання не підлягає задоволенню.
Слідчий суддя, вивчивши надані матеріали клопотання, дослідивши докази, заслухавши думку учасників даного клопотання дійшов наступного висновку.
Слідчим управлінням ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024111230001795 від 09.09.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 1 ст. 382 КК України.
ОСОБА_5 12.12.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.
16.12.2025 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків передбачених КПК України.
Так, 12.02.2026 заступником керівника Київської обласної прокуратури продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до 12.03.2026.
13.02.2025 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_8 відносно підозрюваного ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків передбачених КПК України.
11.03.2026 слідчим суддею Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_9 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до 12.04.2026.
12.03.2026 слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_10 відносно підозрюваного ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків передбачених КПК України до 12.04.2026.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 197-1 ч. 1 ст. 382 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- висновком судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, яким підтверджено самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій ділянці та завдані збитки у розмірі 427 744 грн;
- показаннями потерпілої ОСОБА_6 яка повідомила, що ОСОБА_5 самовільно збудував контрольно-пропускний пункт на в'їзді до котеджного містечка з умовною назвою «ВІТАГРАД», де вона проживає;
- показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (мешканці котеджного містечка), які підтвердили показання потерпілої стосовно будівництва КПП;
- показаннями свідка ОСОБА_14 (надавав послуги ОСОБА_5 з встановлення в КПП системи розпізнавання номерних знаків транспортних засобів), який підтвердив, що ОСОБА_5 замовив вказані послуги та сплатив кошти за їх надання;
- інформацією ДІАМ, відповідно до якої у реєстрі будівельної діяльності відсутні відомості та документи стосовно об'єкта будівництва КПП та його замовника ОСОБА_5 ;
- інформацією Феодосіївської сільської ради, відповідно до якої ОСОБА_5 не передавалась у власність чи користування ділянка, яка знаходиться між земельними ділянками з кадастровими номерами 3222487000:03:001:1030 та 3222487000:03:001:0723, а також ОСОБА_5 не звертався до виконавчого комітету стосовно отримання містобудівних умов та обмежень;
- інформацією Феодосіївської сільської ради, відповідно до якої несформована земельна ділянка між земельними ділянками з кадастровими номерами 3222487000:03:001:1030 та 3222487000:03:001:0723 є комунальною власністю;
- інформацією про сплату ОСОБА_5 грошових коштів на надані послуги з охорони КПП;
- показаннями представника потерпілого (Феодосіївської сільської ради) ОСОБА_15 який показав, що на території Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області між земельними ділянками з кадастровими номерами 3222487000:03:001:1030 та 3222487000:03:001:0723 самовільно побудовано контрольно-пропускний пункт на земельній ділянці комунальної власності;
- відеозаписами та документами, які долучені потерпілою.
- показанням свідка ОСОБА_16 , який в своїх показах повідомив, що будівництвом та облсуговуванням КПП, яке слугує в'їздом та виїздом в котеджного містечка займається ОСОБА_5 , а також про невиконання ухвали суду з боку останнього та охоронців вказаного котеджного містечка.
- показаннями співробітників поліції які в період з 2024 по 2025 рік здійснювали виїзди на виклики за адресою розташування контрольно-пропускного пункту до котеджного містечка з умовною назвою «ВІТАГРАД», що розташоване по вул. Береговій, обслуговуючий кооператив «САДОВЕ ТОВАРИСТВО «АРГЕНТУМ-ПЛЮС», Феодосіївська сільська рада, Обухівський район, Київська область
- Оглядами відеозаписів з бодікамер працівників поліції, а також оглядами відеозаписів наданих потерпілою, в ході огляду яких встановлено, що охорона котеджного містечка відмовлялась від виконання ухвали суду щодо безперешкодного проїзду поетріпілої та її родини до будинку, що розташований на території котеджного містечка «Вітаград».
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків передбачених цим кодексом.
Так, ч. 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті зазначеного Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні кримінального правопорушення; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Частиною другою статті 179 КПК України передбачено, що підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.1, 3 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Як встановлено в судовому засіданні, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_5 обирався та неодноразово продовжувався протягом досудового розслідування. Остання ухвала про продовження обов'язків діяла до 12.04.2026. Прокурором не надано суду доказів того, що за час дії попередніх запобіжних заходів підозрюваний вчиняв дії, спрямовані на реалізацію ризиків. Сама лише наявність статусу підозрюваного та тяжкість можливого покарання не є безумовною підставою для обмеження прав особи без наведення нових фактичних обставин.
Стороною обвинувачення фактично пропущено строк на продовження запобіжного заходу, який закінчився 12.04.2026. Подання клопотання про застосування того самого заходу після завершення стадії досудового розслідування (відкриття матеріалів за ст. 290 КПК України) без належного обґрунтування того, чому запобіжний захід не був продовжений вчасно у встановленому законом порядку, свідчить про процесуальну непослідовність органу обвинувачення.
Прокурор просить покласти обов'язок не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний проживає. Проте в клопотанні зазначено адресу реєстрації у м. Києві, тоді як матеріалами провадження та поясненнями сторін підтверджується, що ОСОБА_5 фактично проживає у місті Ворзель Київської області. Прокурор не визначив конкретний населений пункт, з якого забороняється виїзд, що робить такий обов'язок невизначеним та неможливим для контролю виконання.
Оскільки стороною обвинувачення оголошено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів у порядку ст. 290 КПК України, ризики знищення чи спотворення документів суттєво мінімізовані, а вплив на свідків на даному етапі не підтверджений конкретними фактами звернень чи погроз.
Крім того, захистом долучено копії протоколів ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 17.04.2026 та 21.04.2026.
Вказані документи свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи поза межами міста Києва, належним чином з'являється на виклики слідчого/прокурора для реалізації свого права, передбаченого ст. 290 КПК України. Така поведінка підозрюваного є послідовною та свідчить про його сумлінне ставлення до виконання процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя зауважує, що активна участь підозрюваного у процедурі ознайомлення з матеріалами провадження після завершення строків дії попереднього запобіжного заходу повністю спростовує доводи прокурора про наявність ризику переховування від органів розслідування чи суду. Оскільки належна поведінка підтверджена фактичними даними , підстави для повторного обмеження прав особи шляхом застосування особистого зобов'язання відсутні.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено необхідність застосування обмежень на даній стадії, а наведені у клопотанні доводи є формальними та не містять посилань на нові обставини, які б виникли після закінчення дії попередньої ухвали..
Керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176 - 178, 179, 184, 194 КПК України, -
У задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.09.2024 за №12024111230001795 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 1 ст. 382 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1