Справа № 487/1894/26
Провадження № 3/487/515/26
20 квітня 2026 року м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва в складі: головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Сердюк В.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шостакове, Миколаївського району, Миколаївської області, громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , проходить службу у в/ч НОМЕР_2 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
01 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене за ч. 1 ст.173-2 КУпАП (Серія ВАБ № 201980), в якому зазначено: 01.03.2026 приблизно о 18 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_3 громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиняв стосовно своєї цивільної дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 домашнє насильство психологічного характеру, що виразилося в киданні речей та гучно лаявся, чим могла бути завдана моральна шкода, внаслідок чого могло бути заподіяно шкоди психологічному здоров'ю постраждалої особи, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що у нього часто виникали конфлікти з цивільною дружиною через брак коштів. 01.03.2026 він прийшов додому зі служби, а цивільна дружина звинуватила його в тому,що він ховає від неї грошові кошти, не забезпечує сім'ю. Він розізлився та почав розкидати речі по всій квартирі та в під'їзді. Цивільній дружині він не погрожував, психологічне насилля до неї не застосовував.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій або бездіяльності фізичного, психологічного чи економічного характеру, та передбачає існування обов'язкової ознаки - настання шкоди для фізичного чи психічного здоров'я потерпілого.
Суд звертає увагу на те, що законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для визнання факту домашнього насильства слід звернутися до його ознак:
умисність (з наміром досягнення бажаного результату: повна влада та контроль над жертвою);
спричинення шкоди;
порушення прав і свобод людини;
значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.
У цій справі у протоколі зазначено «що могло завдати шкоди психологічному здоров'ю постраждалої особи», в той час як обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є настання наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, протокол не містить зазначення усіх елементів, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема, завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої.
Не містять відомостей про завдання шкоди психічному чи фізичному здоров'ю і письмові пояснення потерпілої.
Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи
Проте у справі відсутні докази вчинення ОСОБА_1 будь-яких діянь психологічного характеру відносно ОСОБА_2 .
Суддя звертає увагу на те, що обов'язок довести наявність ознак домашнього насильства в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілого (наявність в діях особи складу правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП) покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.
Суд, будучі органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи непростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій у ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 дій, які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство та містили б склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
За такого, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: З.М. Сухаревич