Справа № 144/988/24
Провадження № 1-кп/135/30/26
іменем України
22.04.2026 м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретар судових засідань ОСОБА_4 , за участю: прокурора ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020000000359 від 20.04.2024, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
В провадженні Ладижинського міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, мотивуючи тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які наразі продовжують існувати. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.
Представник потерпілих ОСОБА_8 підтримав клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник-адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію обвинуваченого, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Вивчивши клопотання про застосування запобіжного заходу, заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років позбавлення волі, і який становить значну суспільну небезпеку.
Суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Враховуючи практику Верховного Суду (зокрема, постанова ВС від 12.09.2019 у справі №679/2035/19), обвинувачення у вчиненні злочину проти життя є самостійною підставою для оцінки високого ризику втечі або перешкоджання правосуддю, оскільки особа, яка усвідомлює невідворотність та суворість покарання, може вчинити дії, спрямовані на уникнення відповідальності будь-яким способом.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , пов'язаний із посяганням на життя особи, яке є невід'ємним правом людини і найвищою соціальною цінністю, тому суд застосовує обмеження права на свободу обвинуваченого у вигляді тримання під вартою виходячи з потреб цього судового розгляду, який має великий суспільний інтерес, як суворий виняток із загального правила презумпції на користь свободи та гарантій недопущення свавільного затримання і тримання під вартою, які з огляду на практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України») для суду залишається домінантним керівним принципом і в цьому випадку, враховуючи мету застосування запобіжного заходу - допровадження обвинуваченого до компетентного судового органу, як того вимагають справжні інтереси суспільства щодо повного, неупередженого та як можливо швидкого у продовж розумного строку проведення цього судового розгляду.
Отже, обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованого злочину, є співмірним із існуючим ризиком станом на час судового розгляду, а встановлені дані про особу обвинуваченого самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Судовий розгляд кримінального провадження перебуває на завершальній стадії, проте до закінчення строку дії запобіжного заходу закінчити судовий розгляд кримінального провадження не представляється можливим з об'єктивних причин.
Враховуючи, що спливає строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та неможливість до вищезазначеної дати завершити судовий розгляд, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжного заходу, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_7 , доведеність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, тяжкість покарання яке йому загрожує у разі визнання винним, даних про його особу, наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, і розцінюючи зазначений ризик як реальний та такий, що виправдовує обмеження свободи фізичної особи, а також те, що для запобігання встановленого судом ризику застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме розгляду кримінального провадження, враховуючи інтереси правосуддя, суд вважає, що є підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20.06.2026 включно.
Разом з тим, враховуючи тривалість розгляду справи, суд вважає за необхідне при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, а також встановлених ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, визначити розмір застави, який буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ч.5 ст.195 КПК України, які він, в разі внесення зазначеної суми застави, зобов'язаний буде виконувати.
З таких підстав, суд вважає необхідним визначити обвинуваченому ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400,00 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 20.06.2026 включно.
Визначити відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ч.3 ст.183 КПК України, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Ладижинського міського суду Вінницької області.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Визначити двохмісячний термін дії обов'язків, покладних на обвинуваченого у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 23.04.2026.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3