Справа № 755/17763/24
"23" квітня 2026 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Савлук Т.В., розглянувши у приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс», звертаючись з позовом до суду, просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 001-09946-130813 від 13 серпня 2013 року, яка станом на 09 жовтня 2024 року становить 29 074 грн. 37 коп., що включає: основна сума заборгованості - 11 645 грн. 36 коп.; заборгованість за нарахованими відсотками по кредиту - 4 382 грн. 21 коп., заборгованість по комісіях -12 215 грн. 00 коп., сума 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту - 604 грн. 37 коп., сума 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків - 227 грн. 43 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу, мотивуючи тим, що відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, що є предметом позовних вимог.
В обґрунтування позову зазначено, що 13 серпня 2013 між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 001-09946-130813, відповідно до якого відповідач отримала від кредитодавця грошові кошти в розмірі 14 000 грн. 00 коп. на строк 36 місяців, шляхом перерахування на її поточний рахунок. Відповідач зобов'язалася сплатити проценти в розмірі 9,99% річних за користування кредитом та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,49% в місяць. Крім того, на відповідача покладено обов'язок погашати кредитну заборгованість не пізніше 13 числа кожного місяця, шляхом зарахування суми грошових коштів у сумі 941 грн. 00 коп. у відповідності до графіку платежів. 02 червня 2020 між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» було укладено договір № 2253/К про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відступило право грошової вимоги ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 001-09946-130813, що укладений між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 . Станом на дату звернення до суду, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 29 074 грн. 37 коп., із яких: 11 645 грн. 36 коп. - основна сума заборгованості; 4 382 грн. 21 коп. - заборгованість за нарахованими процентами по кредиту; 12 215 грн. 00 коп. - заборгованість по комісіяї; 604 грн. 37 коп. - сума 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту; 227 грн. 43 коп. - сума 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків. Враховуючи викладене, позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути із відповідача зазначену суму заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку.
17 січня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відповідності до статей 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.
На підставі ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст.279 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 13 серпня 2013 між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 001-09946-130813.
Відповідно до пунктів 2.1., 2.3. частини 2 кредитного договору ОСОБА_1 надано кредитні кошти в сумі 14 000 грн. 00 коп. на строк 36 місяців шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача.
Згідно до пунктів 2.4., 2.5 частини 2 кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язалася сплатити проценти в розмірі 9,99% річних за користування кредитом та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,49% в місяць.
У відповідності до пункту 3.1. частини 3, клієнт погашає кредитну заборгованість не пізніше 13 числа кожного місяця, шляхом зарахування суми грошових коштів у сумі 941 грн. 00 коп. у відповідності до графіку платежів.
02 червня 2020 між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «Профіт Файненс» був укладений Договір № 2253/К про відступлення прав вимог, з додатками до нього, відповідно до якого правої вимоги до позичальника ОСОБА_1 за Кредитним договором відступлено Позивачу.
Відповідно до п. 1. Договору про відступлення та на умовах, встановлених ст. 512-519 Цивільного кодексу України, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги Банку до: позичальників фізичних осіб, зазначених Додатку № 1 до цього Договору (далі - Додаток № 1 до Договору), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, за кредитними договорами.
Таким чином, позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором № 001-09946-130813 у розмірі 29 074 грн. 37 коп., що складається з: 11 645 грн. 36 коп. - основна сума заборгованості; 4 382 грн. 21 коп. - заборгованість за нарахованими процентами по кредиту; 12 215 грн. 00 коп. - заборгованість по комісіяї; 604 грн. 37 коп. - сума 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту; 227 грн. 43 коп. - сума 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків.
Згідно ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
З дослідження наданих позивачем документів вбачається, що доказів того, чи видані за цим кредитним договором кошти, матеріали справи не містять.
Так, Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII, щодо повідомлення про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності і уможливив би покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Законом визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Отже, доводи позивача щодо розміру нарахованих сум заборгованості не підтверджені жодними належними доказами.
При цьому обов'язок доказування покладений на учасників справи.
Так, правилами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 цієї статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України це не є обов'язком суду.
Тобто, стверджуючи про факт надання відповідачу кредитних коштів, позивач не надав до суду жодного належного доказу, яким би підтвердив викладені обставини. За таких умов в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту видачі відповідачу коштів у заявленому позивачем розмірі, тому відсутні підстави їх стягнення.
Сам по собі витяг про загальну суму заборгованості відповідача, складений позивачем, не є доказом наявності заборгованості, а будь-яких інших розрахунків заборгованості матеріали справи не містять.
До того ж, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про укладання між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Профіт Файненс» договору про відступлення прав вимог.
Таким чином, позивачем не доведено достатніми та належними доказами вимоги зазначені в позовній заяві.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Сторони цивільного процесу:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс», юридична адреса: 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 212, оф. 413, код ЄДРПОУ 43160452.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.