Справа № 212/14501/25
Провадження № 2/131/154/2026
"17" квітня 2026 р. м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Марчук В.І.
за участю секретаря судового засідання Яременко Г.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
12.12.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (надалі - ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ»/позивач/кредитодавець) звернулося до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач/позичальник) про стягнення заборгованості за Кредитним договором №11855 від 13.05.2024 року в розмірі 34814,48 грн., а також судові витрати у розмірі 2422,40грн. судового збору та 10000,00грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідно до кредитного договору №11855 від 13.05.2024року, укладеного між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит в розмірі 6000,00грн., строком на 365 днів (до 13.05.2025 року), шляхом переказу його на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Ощадбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% від суми кредиту за кожен день користування (547,50% річних).
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет http://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 074182, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».
При укладенні кредитного договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Відповідач в порушення умов кредитного договору не повернув суму кредиту, не сплатив нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 34814,48 грн., з яких: 5978,00 грн. - заборгованість за кредитом, 28836,48грн.- заборгованість за нарахованими процентами за період з 13.05.2024 року по 13.05.2025 року, що нараховані відповідно до п.1.2 Кредитного договору за ставкою 1,50% за кожен день користування кредитом (547,50% річних) та Графіку платежів.
З врахуванням наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь загальну суму заборгованості за Кредитним договором №11855 від 13.05.2024р. в розмірі 34814,48грн.та судові витрати.
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 22 грудня 2025 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю на розгляд Іллінецького районного суду Вінницької області.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2026 року позовну заву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, роз'яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання. Копія позовної заяви з доданими до неї матеріалами направлені відповідачу стороною позивача.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2026 року за клопотання представника позивача витребувано у АТ «Ощадбанк» докази.
Представник позивача, ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ», належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав. Крім того, в поданому до суду клопотанні позовні вимоги підтримав, просив розгляд справи провести за відсутності сторони позивача, позов задовольнити. Не заперечив відносно ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. В поданій до суду заяві позовні вимоги ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» визнав частково, зокрема в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту позов визнав повністю, а стягнення заборгованості за відсотками не визнав, оскільки вважає її завищеною. Просив взяти до уваги, що він є особою з інвалідністю про що надав відповідні докази та надав докази свого матеріального становища. Крім того, просив проводити розгляд справи у його відсутності та взяти до уваги надані ним докази.
Враховуючи, що відповідно до положень ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Частинами 1, 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання умов укладеного кредитного договору.
Судом встановлено, що 13.05.2024 року між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №11855 (а.с.9-15).
Відповідно до умов кредитного договору:
-п.1.1. На умовах встановленим цим договором, Товариство зобов'язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 6000,00грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором;
-п.1.2. Процентна ставка за користування Кредитом становить - 1,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 547,50%) користування кредитом;
-п.1.3. Строк надання кредиту та строк дії Договору становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є Додатком №1 до цього Договору;
- п.1.5. невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ», які розміщені на сайті http://procent.com.ua.
-п.1.7. Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові.
-п.1.8. розмір та строки сплати позичальником платежів за цим Договором погоджений сторонами в Додатків №1 до цього Договору.
Вищевказаний кредитний договір був укладений в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 074182, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».
Тобто, укладаючи Договір, сторони також узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, графік погашення платежів, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, порядок повернення кредиту, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що кредитний договір № 11855 від 13.05.2024 року є письмовим правочином, який відповідає формі визначеній ст.ст.207,208,1047,1055 ЦК України.
Даний договір відповідає вимогам ст.1054 ЦК України і доказів того, що він оспорювався відповідачем не подано.
Згідно листа ТОВ «ПЕЙТЕК» за вих.№ 20251023-30 від 23.10.2025 року ТОВ «ПЕЙТЕК» повідомило, що відповідно до укладеного між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 02.04.2024 року, було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта з маскою 5167803266651095 від ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» на суму 6000,00 грн., дата і час виконання - 13.05.2024 року 20:18:16, мета платежу - перерахування коштів за договором 11855 від 13.05.2024 на умовах фінансового кредиту.
Згідно повідомлення АТ «Ощадбанк» №46/12-11/28500/2026/БТ від 25.02.2026 року на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Номер телефону НОМЕР_4 був/є фінансовим та знаходився/знаходиться в анкетних даних відповідача ОСОБА_1 .
Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 13.05.2024 року по 18.05.2024 року, та платіжної інструкції №1588491014821 від 16 травня 2024 року, наданих АТ «Ощадбанк» на виконання вимог ухвали суду від 19.02.2026 року, на картку ОСОБА_1 було зараховано 6000,00грн.
Факт укладення кредитного договору та факт отримання даних кредитних коштів не заперечується відповідачем.
Відповідно до детального розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» за договором № 11855 від 13.05.2024 загальна сума заборгованості за договором станом на 28.10.2025 року становить 34814,48 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5978,00 грн; прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом становить 28836,48грн.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
З матеріалів справи слідує, що було укладено кредитний договір в електронному вигляді, яким передбачено передачу коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на платіжну картку позичальника.
Отже, підписавши угоду одноразовим електронним ідентифікатором ОСОБА_1 добровільно погодився у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотки за користування кредитом.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення Кредитного договору № 11855 від 13.05.2024р.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На день звернення до суду ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» з цим позовом строк дії договору минув, позичальник у встановлений у договорі строк позичені грошові кошти кредитодавцеві не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив.
Оскільки докази виконання позичальником ОСОБА_1 взятих на себе за Кредитним договором № 11855 від 13.05.2024 обов'язків з повернення тіла кредиту та процентів в повному обсязі у матеріалах справи відсутні, суд вважає невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором № 11855 від 13.05.2024 встановленим фактом.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 11855 від 13.05.2024 року за тілом кредиту у розмірі 5978,00 грн.
Щодо позовних вимог ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» в частині стягнення з ОСОБА_1 відсотків за Кредитним договором № 11855 від 13.05.2024 року в розмірі 28836,48грн, суд зазначає наступне.
На підставі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
На підставі положень ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 до Закону України «Про споживче кредитування» внесено зміни, відповідно до яких на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч.4 цієї статті, не може перевищувати 1% (зміни, внесені п. 5 розділу І Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, набрали чинності 24.12.2023, тобто, з дня, наступного за днем його опублікування (23.12.2023).
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Тобто, положення Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 про обмеження максимального розміру денної процентної ставки, який не може перевищувати 1%, має зворотну дію в часі стосовно кредитних правовідносин, що виникли до набрання чинності цим законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5%.
Таким чином, у період з 24.12.2023 по 21.08.2024 діє перехідний період правового регулювання (під час якого діє обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 2,5 %, 1,5%), проте одночасно під час якого, як слідує з положень п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, діє обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі також 1 % та поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Відтак, застосовними у вказаному часовому періоді з 24.12.2023 по 21.08.2024 можуть бути такі максимальні розміри денної процентної ставки: 1) 1 % при укладенні кредитних договорів у правовідносинах, що виникають після 24.12.2023 (набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, яким ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5); 2) 1% при пролонгації після 24.12.2023 договорів, укладених до набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування»; 3) 2,5 % (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно) та 1,5% (з 23.04.2024 по 21.08.2024 включно), передбачені п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, законом не встановлено обмежень дії ч. 5 ст. ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відтак, вбачається суперечливість положень ч.5ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» з п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
У практиці Верховного Суду сформовано сталий підхід, за якого при застосуванні норми права в разі можливості її неоднозначного розуміння необхідно враховувати її текстуальне значення (букву закону), з'ясовувати дійсну легітимну мету законодавця, яка встановлюється, зокрема, через аналіз пояснювальної записки до проєкту закону , а також дослідження генезису розвитку відповідних законодавчих змін, дійсної суті проблеми, що підлягає вирішенню на рівні прийняття закону (Постанова КАС у складі ВС від 20.11.2018 у справі № 820/1670/18).
З пояснювальної записки до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 вбачається, що прийняття законопроекту було обґрунтовано необхідністю знизити надвисоке ціноутворення на ринку мікрокредитування, зменшити високоризикове кредитування, сповільнити зростання заборгованості малозабезпечених і фінансово необізнаних позичальників та посилити захист прав споживачів шляхом гарантування отримання ними всієї інформації, необхідної для оцінки спроможності до повернення кредиту та виплати відсотків за користування ним, а також усунення можливості психологічного впливу кредитодавцем на процес прийняття такого рішення. Тобто, у цілому зазначений законопроект було спрямовано на покращення становища споживача у кредитних правовідносинах.
Відтак, суд ураховує, що метою прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 було саме покращення становища споживача послуг кредитування, а обмеження максимального розміру процентної ставки мало на меті не створити надмірний фінансовий тягар для споживача.
Окрім цього, при врахуванні на підставі п. 2 розділу IІ Закону України «Про споживче кредитування» положень закону про обмеження максимальної денної процентної ставки в розмірі 1 %, передбаченому ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», при пролонгації договорів, укладених до набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», логічним є висновок, що Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не застосовні до тих договірних правовідносин споживчого кредитування, які виникли до внесення змін до закону, проте пролонгуються після набрання чинності ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яким обмежено максимальний розмір денної процентної ставки (1 %).
За такого підходу стає очевидним, що дія Перехідних положень закону поширюється не на нові правовідносини, а саме на ті правовідносини, які виникли до набрання чинності законом, який покращує становище споживача, та тривають після набрання чинності цим законом та мають на меті забезпечити поступовий перехід правовідносин до нових реалій правового регулювання з дотриманням справедливого балансу інтересів учасників таких правовідносин. Разом з тим, відсутні підстави для застосування перехідних положень закону до правовідносин, що виникають під час нових реалій правового регулювання, під час існування більш сприятливого для споживача фінансових послуг правового регулювання та в умовах чинності застереження, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
За змістом Закону України «Про правотворчу діяльність», перехідні положення включаються до нормативно-правового акта, якщо: 1) реалізація нормативно-правового акта здійснюватиметься поетапно (при цьому текст кожної тимчасової норми права, включеної до цього розділу, має вказувати на строк (термін), протягом якого діятиме зазначена тимчасова норма); 2) нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин; 3) акт має зворотну дію в часі (пом'якшує або скасовує відповідальність особи); 4) необхідно передбачити збереження обсягу і змісту норм права, спрямованих на захист прав і свобод громадян та інтересів юридичних осіб, що існували за попереднього регулювання тощо.
Відтак, для договорів споживчого кредитування, які було укладено до 24.12.2023, проте які пролонгуються після 24.12.2023, не може бути встановлено більш сприятливий режим правового регулювання максимальної денної процентної ставки, аніж для договорів, які укладені після 24.12.2023, тобто, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 до Закону України «Про споживче кредитування», яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Натомість для правовідносин, які виникли після набрання чинності 24.12.2023 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, на підставі ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.
Такий підхід відповідає принципу тлумачення закону на користь слабшої сторони, який є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закон та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи («in dubio pro persona» або «in dubio pro homine», що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини» (Постанова Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №240/4894/23).
Принцип тлумачення закону на користь особи вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.
Відтак, максимальний розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладено до набрання чинності Законом України № 3498-IX: протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%; та 1 % починаючи з 241 дня після набрання чинності зазначеним Законом.
Кредитний договір № 11855 укладений 13.05.2024 між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 , тобто після набрання чинності відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у порядку передбаченому ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі, що не може перевищувати 1%.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє наданий позивачем розрахунок заборгованості у частині нарахованих відповідачу процентів, оскільки вважає, що при нарахування процентів за користування відповідачем кредитом слід ураховувати обмеження максимального розміру денної процентної ставки до 1% відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування»,.
Отже, нараховані проценти в розмірі 28836,48грн. підлягають перерахуванню. Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» нараховано проценти у період з 13.05.2024 по 13.05.2025 за процентною ставкою 1,50% в день в розмірі 28836,48грн. Тому, застосувавши до договору процентну ставку у розмірі 1% від суми кредиту за кожен день користування кредитом протягом 365 днів, суд здійснив відповідні перерахунки процентів за формулою: 6000,00грн. х 1%/день х 365днів = 21900,00 грн.
Відтак, з урахуванням змін, внесених до Закону України «Про споживче кредитування», розмір нарахованих процентів за користування кредитом в межах строку дії Кредитного договору № 11855 від 13.05.2024 становить 21900,00 грн .
Виходячи з викладеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 11855 від 13.05.2024 у розмірі 27878,00 грн (6000,00 грн. тіло кредиту + 21900,00грн. відсотки).
Так як позов задоволено частково (на 80,08 %), то у відповідності до ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2424,82 грн.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., то вона підлягає задоволенню з таких підстав.
За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.39), копію договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024року, укладеного між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та адвокатом Руденком К.В. (а.с.37), копію довіреності (а.с.88)копію додаткової угоди до договору (а.с.123), копію акту приймання-передачі наданих послуг №73 від 30.09.2025 року (а.с. 40), копію Витягу з Реєстру №1 до Акту приймання-передачі наданих послуг №73 від 30.09.2025 року (а.с.41) та копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №3403 від 30.09.2025 року (а.с.42).
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг та наданих доказів загальна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 10000,00 грн.
Аналізуючи докази, надані стороною позивача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, об'єм та складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їхньої вартості, за відсутності заперечень сторони відповідача щодо розміру даних витрат, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00грн, є співмірними, підтвердженими належними та допустимими доказами, та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» підлягають стягненню 8008,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 81, 141, 258-259, 263, 265, 268, 273, 279-279, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована фактична адреса проживання, як внутрішньо переміщеної особи, по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (03124, м. Київ бульвар Вацлава Гавела, буд.4, код ЄДРПОУ 41466388) заборгованість за кредитним договором №11855 від 13 травня 2024 року в розмірі 27878,00грн. /двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень/.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» 2424,82 грн. /дві тисячі чотириста двадцять чотири гривні вісімдесят дві копійки/ та витрати на правничу допомогу в розмірі 8008,00 грн. /вісім тисяч вісім гривень/.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 22 квітня 2026 року.
Повне найменування сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ»; 03124, м. Київ бульвар Вацлава Гавела,буд.4, код ЄДРПОУ 41466388.
відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрована фактична адреса проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК