Справа № 285/249/26
провадження у справі №2/0285/891/26
22 квітня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
у складі судді Помогаєва А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 10890 грн.
В обґрунтування позову посилався на те, що 06.01.2024 між позивачем та відповідачем у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», був укладений електронний договір №06.01.2024-100002391. Відповідно до його умов ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 5500 гривень, строком на 42 дні, з процентною ставкою:
- 2% за 1 день користування кредитом протягом первинного періоду 14 днів;
- 2,5% за 1 день користування кредитом.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, виникла заборгованість у розмірі 10890 грн, що складається з наступного:
- 5500 грн - тіло кредиту;
- 5390 грн - проценти.
Посилаючись на норми ЦК України та умови укладеного договору, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 10890 грн.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Спір розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Дослідивши подані позивачем докази, з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до ст. 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК Українивизначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом установлено, що 06.01.2024 між позивачем та відповідачем у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», був укладений електронний договір №06.01.2024-100002391. Відповідно до його умов ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 5500 гривень, строком на 42 дні, з процентною ставкою:
- 2% за 1 день користування кредитом протягом первинного періоду 14 днів;
- 2,5% за 1 день користування кредитом.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, виникла заборгованість у розмірі 10890 грн, що складається з наступного:
- 5500 грн - тіло кредиту;
- 5390 грн - проценти.
Переказ коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» від 06.01.2024.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 83 ЦК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
За відсутності будь-яких заперечень відповідача проти позову, суд дійшов висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується виникнення кредитних зобов'язань відповідача на підставі вищезазначеного договору.
Дослідивши правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 10890 грн., розрахунок якої відповідає умовам укладеного договору.
Згідно ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №06.01.2024-100002391 від 06.01.2024 у розмірі 10 890 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662 гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.
Суддя А.В. Помогаєв