Справа № 296/11784/25
2/296/879/26
22 квітня 2026 року м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Рожкової О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. СУТЬ СПРАВИ
1.1. Представник ТОВ «ФК «Гелексі» (позивач) - Рудзей Ю.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №47922 від 06.01.2019 у розмірі 25 104,50 грн. Також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
1.2. В обґрунтування позову зазначав, що 06.01.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Гелексі» за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №47922 в електронній формі, відповідно до положень якого позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, грошові кошти у позику за цим договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії, окремими траншами.
1.3. Оскільки позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування, то з метою перерахування коштів позичальникам позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС», яким у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника було успішно перераховано кошти у сумі 5000 грн на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0,01% в день, розмір комісії складає 1,4%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%.
1.4. Відповідач не виконує свої грошові зобов'язання належним чином, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 25 104,50 грн., з яких: 5000 грн - заборгованість за позикою та 20 104,50 грн - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
2.1. 24.10.2025 ухвалою суду відкрито провадження у цивільній справі №296/11784/25, яку вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
2.2. Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання. Однак, поштове відправлення адресоване ОСОБА_1 повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
2.3. Відповідно до норм ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
2.4. У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у cправі №910/1730/22 зазначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі №910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі №911/3113/20).
2.5. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
2.6. Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
2.7. 26.01.2026 на адресу суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, у якому просить позов задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача тіло кредиту. Зазначала, що позивачем до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача заборгованості. У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків. Позивачем у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавцю, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Відповідно до умов договору сума процентів за користування кредитом становить 14,52 грн. Також подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (а.с.71-75, 77).
2.8. 26.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника ТОВ «ФК «Гелексі» - Рудзей Ю.В. надійшла відповідь на відзив, у якому зазначено, що виконавши послідовно дії в інформаційній системі, яку використовує ТОВ «ФК «Гелексі» вважається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Довідка ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» містить ключові реквізити і у сукупності з договором та розрахунком заборгованості є належним доказом надходження коштів. Підвищена комісія нараховувалася як міра відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України. Умовами договору позики, нарахування та сплата комісії визначена сторонами кредитування та без посередньо узгоджена з позичальником шляхом підписання договору позики, а тому платежі за комісією правомірно включені до заборгованості (а.с.81-96).
2.9. 30.01.2026 ухвалою суду витребувано в АТ «Райффайзен Банк» інформацію: - чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжну карту НОМЕР_2 ; - інформацію про номер телефону на який надсилається інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою НОМЕР_2 в період з 05.01.2019 по 07.01.2019; - виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної картки НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з: 05.01.2019 по 07.01.2019 з відображенням часу зарахування коштів (а.с.110).
2.10. 24.02.2026 на адресу суду на виконання вимог ухвали суду від 30.01.2026 від АТ «Райффайзен Банк» надійшов лист №81-15-9/3117-БТ від 19.02.2026 та виписка по рахунку ОСОБА_1 (а.с.112, 113).
2.11. Враховуючи, що розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, вжиття судом заходів повідомлення відповідача про розгляд справи, передбачених процесуальним законом, надходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
3.1. 06.01.2019 між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладеного договір позики №47922, згідно п.1.1 якого ТОВ «ФК «Гелексі» надає ОСОБА_1 позику, а позичальник зобов'язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та в строк встановлений цим договором (а.с.9-16).
3.2. Відповідно до розділу 1 договору позики сторони домовились, що за цим договором сума позики становить 5000 грн зі сплатою процентів в розмірі 0,01% в день від поточного залишку позики, комісії в розмірі 1,4% в день від початкового розміру позики зі строком повернення позики (термін платежу) 04.02.2019. Позика надається позичальнику в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).
3.3. Відповідно до п.2.2. договору датою укладення договору є дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника.
3.4. У розділі 10 договору позики зазначено, що позичальник підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 12288092.
3.5. Відповідно до паспорту позики від 06.01.2019, ОСОБА_1 проінформований про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту (а.с.18-22).
3.6. У листі №47922 від 01.09.2025 ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» повідомляє ТОВ «ФК «Гелексі» про те, що у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти. Деталі транзакції (платіжної операції): 1) платник коштів ТОВ «ФК «Гелексі»; 2) отримувач коштів ОСОБА_1 ; 3) номер транзакції в системі: 1101813027; 4) номер операції: 123541860; дата проведення платежу: 06.01.2019; 6) сума платежу 5000 грн; 7) валюта платежу: гривня UAH; 8) платіжний засіб (метод): карта; 9) банк емітент платіжної картки отримувача коштів Райфайзен Банк Аваль; 10) номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_2 (а.с. 35).
3.7. Згідно листа АТ «Райффайзен Банк Аваль» №81-15-9/3117-БТ від 19.02.2026 на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну карту НОМЕР_3 (а.с.112).
3.8. Випискою по банківській карті ОСОБА_1 за період з 05.01.2019 по 07.01.2019 підтверджено зарахування грошових коштів у сумі 5000 грн (а.с.113).
3.9. Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 06.01.2019 по 01.08.2025, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Гелексі» за договором позики №47922 становить 27 015 грн (а.с.23-30).
IV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
4.1. За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
4.2. За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
4.3. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
4.4. Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».
4.5. Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.
4.6. Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
4.7. В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
4.8. Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
4.9. Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
4.10. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
4.11. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
4.12. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
4.13. Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
4.14. Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
4.15. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
4.16. Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
4.17. Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
4.18. Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
4.19. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
4.20. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
4.21. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
4.22. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ
5.1. З матеріалів справи вбачається, що 06.01.2019 між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладеного договір позики №47922, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 5000 грн зі сплатою процентів в розмірі 0,01% в день від поточного залишку позики, комісії в розмірі 1,4% в день від початкового розміру позики зі строком повернення позики (термін платежу) 04.02.2019.
5.2. Листом ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» №47922 від 01.09.2025 підтверджено перерахування на карту відповідача 5000 грн.
5.3. Також, згідно листа АТ «Райффайзен Банк Аваль» №81-15-9/3117-БТ від 19.02.2026 на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну карту НОМЕР_3 .
5.4. Випискою по банківській карті ОСОБА_1 за період з 05.01.2019 по 07.01.2019 підтверджено зарахування грошових коштів у сумі 5000 грн.
5.5. Суд зауважує, що виписка з банківського рахунку є належним доказом користування кредитними коштами та наявності заборгованості, оскільки відображає рух коштів та доводить активне користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання ним своїх обов'язків з погашення кредиту.
5.6. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №333/5483/20.
5.7. Відтак, суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.
5.8. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
5.9. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
5.10. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.
5.11. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
5.12. Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 06.01.2019 по 01.08.2025, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Гелексі» за договором позики №47922 становить 27 015 грн., з яких: 5000 грн - заборгованість за позикою та 20 104,50 - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.
5.13. Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у справі №342/180/17 від 03.07.2019, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, тоді як строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
5.14. Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 на виконання умов договору позики №47922 від 06.01.2019 погашення кредиту не здійснював.
5.15. Відтак, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в сумі 5000 грн є обґрунтованими та доведеними належними доказами у справі.
5.16. Щодо стягнення відсотків.
5.17. Пунктом 1.1.2.1 сторонами погоджено розмір процентів за користування кредитом, а саме 0,01% в день від поточного залишку позики.
5.18. Відповідно до графіку платежів до договору позики №47922 від 06.01.2019 сторонами погоджено розмір процентів за користування позикою у межах строку дії договору, а саме з 06.01.2019 по 04.02.2019 в сумі 14,50 грн.
5.19. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 на погашення відсотків за користування позикою не здійснювалося погашення, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14,50 грн заборгованості за відсотками.
5.20. Щодо стягнення комісії.
5.21. Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
5.22. Таким чином, ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
5.23. За ч. ч. 1 та 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
5.24. Згідно з ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
5.25. Відтак, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
5.26. Зі змісту п.1.1.2.2 договору комісія складає 1,4% в день від початкового розміру позики відповідно до пп.1.1.1 договору.
5.27. Відповідно до п.5.3 договору у випадку прострочення терміну платежів зі сплати заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожний день прострочення.
5.28. Разом з тим, ТОВ «ФК «Гелексі» не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
5.29. Встановлено, що умови договору позики не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а відповідно передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту, в тому числі і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема, інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншої інформації, що суперечить вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.
5.30. Враховуючи, що позивачем встановлено щомісячну плату за послуги товариства, в тому числі і які за законом повинні надаватись безоплатно, положення договору позики, укладеного між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за договором, є нікчемними.
5.31. Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
5.32. Отже, суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог ТОВ «ФК «Гелексі» в частині стягнення з відповідача комісії, оскільки умови договору позики щодо обов'язку здійснення платежів за комісією є нікчемними, нарахована позивачем заборгованість за комісією стягненню не підлягає.
5.33. Враховуючи вищевикладене позовні вимоги ТОВ «ФК «Гелексі» підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики №47922 від 06.01.2019 в розмірі 5014,50 грн., з яких: 5000 грн заборгованість за тілом кредиту та 14,50 грн несплачені відсотки за користування кредитом, а в решті позову слід відмовити.
VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. За правилами частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку із частковим задоволенням позову (19,97%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати зі сплати судового збору у розмірі 483,75 грн за подання позовної заяви до суду.
6.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
6.3. Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
6.4. Згідно із статтею 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову - на відповідача; - у разі відмови в позові - на позивача; - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
6.5. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
6.6. Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
6.7. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
6.8. На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано: копію акту №47922 від 01.09.2025 наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025, згідно якого загальна вартість витрат на правову допомогу складає 5000 грн. (а.с.31), копію довіреності від 09.07.2025 (а.с.36), копію договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025 (а.с.37-38), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001139 від 25.11.2019 (а.с.44).
6.9. Разом з тим суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 25 104,50 грн. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
6.10. Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
6.11. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
6.12. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
6.13. Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.
6.14. Крім того, суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.
6.15. Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, пропорційності задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн., шляхом їх стягнення з ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263, 265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» заборгованість за договором позики №47922 від 06.01.2019 в розмірі 5014 (п'ять тисяч чотирнадцять) гривень 50 копійок, витрати зі сплати судового збору в розмірі 483 (чотириста вісімдесят три) гривні 75 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
3. В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі»,
місцезнаходження за адресою:
01032, м. Київ, вул. Липинського, 10/1,
код ЄДРПОУ 41229318.
Відповідач:
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
зареєстроване місце проживання за адресою:
АДРЕСА_1 ,
РНОКПП: НОМЕР_1
Повне рішення суду складене 22 квітня 2026 року.
Головуючий суддя Олена РОЖКОВА