Справа №295/794/26
Категорія 69
2/295/1811/26
23.04.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючої судді Воробйової Т.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,
16.01.2026 позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягувати з відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття; стягувати з відповідача аліменти на утримання позивача у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, до досягнення дитиною трьох років.
В обґрунтування позову зазначено, що сторони перебувають у шлюбі, від якого мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дитини. Після припинення шлюбних відносин, сторони не дійшли згоди щодо порядку та розміру участі відповідача у забезпеченні дитини. У позові також зазначено, що позивач не працює, перебуває у декретні відпустці.
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 26.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.
25.03.2026 від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшов відзив, у якому зазначено, що відповідач забезпечує проти розміру позовних вимог, доводи, наведені позивачем у позовній заяві, вважає безпідставними. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , перебуваючи з листопада 2022 року на військовій службі в лавах Збройних Сил України, не може бути поряд з дитиною, але кожного місяця перераховує кошти на рахунок ОСОБА_1 на утримання дочки та дружини, що відображається у нецільових надходженнях по картковому рахунку та спростовує доводи позивача, що відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дитини. Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що дитина мешкає разом з нею та перебуває на її утриманні, зазначено, що до позовної заяви про стягнення аліментів не додано та матеріали справи не містять жодних доказів, що дочка дійсно перебуває на утриманні матері. Водночас, сама позивач зазначає, що не працює та перебуває у декретній відпустці, тому у який спосіб незрозуміло. Акт про підтвердження фактичного місця проживання від 20.02.2026 підтверджує лише проживання дитини разом з матір'ю і жодним чином не підтверджує утримання виключно матір'ю дитини. Разом з тим, рішення суду чи органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини не приймались. Щодо вимоги позову про стягнення аліментів на утримання позивача, відповідач вказує, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 04.11.2022 по теперішній час, тому не може жити поряд з дитиною. На утриманні ОСОБА_2 перебуває його батько ОСОБА_5 , який є пенсіонером та отримує мінімальну пенсію, яка жодним чином не покриває його потреби, має стійкі проблеми зі здоров'ям, що потребують постійного вартісного лікування, яке без допомоги відповідача собі батько дозволити на власні доходи не може. Розмір пенсії, яку батько відповідача отримує, не може у повній мірі забезпечити всі його життєві потреби, зокрема придбання ліків, оплату житлово-комунальних послуг, а тому його матеріальне становище є досить складним. Також зазначено, що ОСОБА_2 , як військовослужбовець (враховуючи неповне забезпечення державою потреб військовослужбовців), за власні кошти змушений здійснювати придбання військового та не тільки одягу, різної військової амуніції та обмундирування, харчування, ліків тощо. З огляду на наведене, ОСОБА_2 має на утриманні хворого батька, тому заявлені позовні вимоги про стягнення аліментів на дружину в розмірі 1/6 доходів є частково безпідставними та значно завищеними. Відповідач вважає, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дружини підлягають частковому задоволенню в розмірі 1/16 всіх видів доходів (що складатиме близько 6500 грн), що є обґрунтованою сумою для допомоги дружині.
Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Згідно з ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Встановлено, що сторони перебувають в шлюбі, зареєстрованому 25.07.2023 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1441 (а.с. 11).
У шлюбі у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
Відповідно до акту щодо підтвердження фактичного місця проживання, який складений 20.02.2026 уповноваженими особами ТОВ «УК «ВЖРЕП №5», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23).
Згідно з довідкою командира військової частини НОМЕР_1 від 17.03.202, ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 04.11.2022 по теперішній час.
У відповідності до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Як встановлено ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН "Про права дитини" 1989 року, яка набула чинності для України 27.09.1991 держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною першою статті 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідач є батьком дитини та нарівні з матір'ю зобов'язаний утримувати її до досягнення повноліття. Домовленість між батьками щодо виконання даного обов'язку відсутня.
Стягнення аліментів спрямовані, насамперед, на захист найвищих інтересів дитини, яка в силу малолітнього віку не здатна самостійно подбати про своє забезпечення та повністю залежить від батьків, на яких закон покладає обов'язок дбати про матеріальне забезпечення дитини до досягнення останньою принаймні повноліття.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач в добровільному порядку надає матеріальну допомогу дитині.
У відзиві відповідач вказує, що до позовної заяви про стягнення аліментів не додано та матеріали справи не містять жодних доказів, що дочка дійсно перебуває на утриманні матері.
Однак, таке твердження відповідача спростовується матеріалами справи, а саме актом щодо підтвердження фактичного місця проживання, який складений 20.02.2026 уповноваженими особами ТОВ «УК «ВЖРЕП №5». При цьому, у відзиві відповідач вказує, що проходить військову службу, що перешкоджає йому перебувати поряд з дитиною. Того, що малолітня дитина проживає разом з позивачем, відповідач не заперечує та жодним чином не спростовує.
Отже, за встановлення фактичних обставин, які не заперечується відповідачем, що малолітня дочка ОСОБА_6 проживає з матір'ю, твердження відповідача про те, що відсутні докази здійснення матір'ю утримання дитини, є нелогічним та нераціональним.
У відзиві зазначено, що рішення суду чи органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини не приймались. Разом з тим, відповідач у відзиві не вказує та не надає доказів того, що між сторонами існував чи існує спір щодо визначення місця проживання малолітньої дочки.
Також у відзиві зазначено, що ОСОБА_2 , перебуваючи з листопада 2022 року на військовій службі в лавах Збройних Сил України, кожного місяця перераховує кошти на рахунок ОСОБА_1 на утримання дочки та дружини, що відображається у нецільових надходженнях по картковому рахунку.
До відзиву додано виписку по рахунку ОСОБА_1 , з якого вбачається, що з березня 2025 року по березень 2026 року на рахунок ОСОБА_1 надходили кошти, які у виписці відображені як нецільові надходження.
Разом з тим, будь-яких доказів того, що кошти, які надходили на рахунок ОСОБА_1 , як нецільові надходження, надходили від позивача, та були перераховані з метою здійснення утримання сім'ї, до відзиву не долучено.
Щодо посилання ОСОБА_2 на те, що на його утриманні перебуває непрацездатний батько, суд зауважує, що будь-яких доказів того, від відповідач несе витрати на утримання батька, до відзиву не долучено. Сам по сабі факт того, що відповідач має батька, який є непрацездатним, не свідчить про те, що батько перебуває на утриманні ОСОБА_2 .
При визначенні розміру аліментів суд керується положеннями ст. 182 СК України, бере до уваги, що дитина проживає разом з матір'ю, батько матеріальної допомоги на утримання не надає, та враховує розмір витрат, необхідних для забезпечення дитини повноцінним харчуванням, сезонним одягом, приладдям для розвитку та навчання, речами особистої гігієни, лікуванням, дозвіллям, тощо, що є загальновідомим.
Також суд приймає до уваги, що відповідач не надав до суду доказів щодо свого майнового стану. Відповідно до матеріалів справи, відповідач є військовослужбовцем Збройних Сил України, отже отримує матеріальне забезпечення та має можливість сплачувати аліменти.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у зв'язку із об'єктивною потребою дитини сторін у забезпеченні належного матеріального утримання, суд приходить до висновку про задоволення позову у цій частині, та стягує з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дочки у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до повноліття дитини.
Відповідно до ч. 1-3 стаття 73 Сімейного кодексу України, утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.
За правилами ч. 1 статті 80 Сімейного кодексу України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з приписами статті 84 Сімейного кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
У відзиві відповідач вказує, що вважає обґрунтованими аліменти на утримання дружини у розмірі 1/16 частини доходів ОСОБА_2 , що складатиме близько 6500 грн. Однак, доказів того, що 1/16 частина доходів ОСОБА_2 складатиме близько 6500 грн, до відзиву не долучено. Як вже зазначалося, відповідач не надав до суду жодних доказів щодо свого майнового стану.
Заперечуючи проти позову у частині стягнення аліментів на утримання дружини, відповідач не надав будь-яких доказів того, що аліменти у заявленому позивачем розмірі 1/6 частини доходу відповідача є необґрунтованими, або що відповідач не спроможний сплачувати аліменти у такому розмірі, чи сплата аліментів у такому розмірі буде надмірним матеріальним тягарем для відповідача.
Зважаючи на те, що позивач здійснює догляд за спільною дитиною сторін, отже потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги від батька дитини, відповідач має матеріальну можливість надавати таку допомогу, оскільки є військовослужбовцем та отримує регулярний дохід, аліменти, які підлягають стягненню з відповідача на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, суд, виходячи з розміру позовних вимог, визначає в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються від дня пред'явлення позову.
Згідно з ч. 1 статті 79 Сімейного кодексу України аліменти на утримання одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача судовий збір на користь держави 2662,40 грн.
Керуючись статтями 5, 12, 13, 81, 211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.01.2026 і до повноліття дитини.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16.01.2026 до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя Т.А. Воробйова