Справа №295/6147/26
Категорія 75
2/295/3773/26
про залишення позовної заяви без руху
16.04.2026 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду міста Житомира Біднина О.В.,
вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Науково-дослідний інститут радіосистем про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
Позивач подав до суду вказану позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 255 253,85 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 194 808,48 грн.
Одночасно із позовом до суду подано клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви, як позивача в справі про стягнення заробітної плати, оскільки компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати належить до складових заробітної плати.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, викладених у ст.175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 3, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Всупереч вказаним вимогам, позовна заява, що підлягає грошовій оцінці не містить зазначення ціни позову і зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із заявою (за наявності).
Крім того, відповідно до ч. 3, 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору.
До позовної заяви позивачем подане клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання позову на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як позивача в справі про стягнення заробітної плати, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач заявив дві вимоги - стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а також стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Частиною 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі ст. 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30.06.1961, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
В Рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Водночас структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати.
З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, поширюється на вимоги позивача щодо стягнення компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати і додаткового застереження не вимагає, а на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях вона не поширюється.
Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) та у постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25545сво18), Постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 461/1303/19.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на загальних підставах і надати докази його сплати суду.
В частині 2 статті 4 «Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суд встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи те, що вказані обставини (недоліки) перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі, суд, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. 175, 185 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Позовну заяву залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків, що не перевищує 5 (п'яти) днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає її вимоги, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: О.В. Біднина