Справа №: 272/1014/25
Провадження № 1-кп/272/74/26
21 квітня 2026 року
Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
з участю:
в режимі відео конференції прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
потерпілої - ОСОБА_5
в режимі відео конференції захисника обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Андрушівка клопотання обвинуваченого про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 12025060480000748 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
встановив:
У провадженні Андрушівського районного суду Житомирської області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025060480000748 від 27.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
21.04.2026 обвинуваченим заявлено клопотання про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Мотивує своє клопотання тим, що раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, тривалий час перебуває під вартою, належну поведінку можливо забезпечити, шляхом більш м'якого запобіжного заходу.
У судовому засіданні потерпіла просить замінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт.
Прокурор заперечував щодо заміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, оскільки обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення у нетверезому стані, вчиняв домашнє насильство, може впливати на потерпілу та свідків, а наявність ризиків, які враховувались судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились та не зникли,
Захисник обвинуваченого просила замінити запобіжний захід підзахисному на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки тягар доказування ризиків покладений на сторону обвинувачення, яка у свою чергу наявність цих ризиків належним чином не обгрунтувала.
Суд, заслухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення дієвості кримінального провадження є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1,3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, суд приймає до уваги наступні обставини, визначені ч. 1 ст. 178 КПК України: стан здоров'я, наявність зареєстрованого місця проживання; міцність соціальних зв'язків; інші відомості, що характеризують особу.
Встановлено, що 27.07.2025 ухвалою Бердичівського міськрайонного суду обрано ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Крім того, ухвалою Андрушівського районного суду Житомирської області неодноразово продовжувався запобіжний захід.
Разом з клопотанням обвинуваченого ОСОБА_4 суду надано, зокрема, нотаріально засвідчена 14.04.2026 заява ОСОБА_7 , відповідно до якої остання зобов'язується забезпечити житлом, в тому числі на період перебування під домашнім арештом ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади, згідно з яким ОСОБА_7 зареєстрована у АДРЕСА_2 ; витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого ОСОБА_7 належить на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .; витяг з реєстру територіальної громади, згідно з яким ОСОБА_4 зареєстрований з 01.10.2025 за адресою: АДРЕСА_1 ; заяву ОСОБА_7 з змісту якої вбачається, що вона є тіткою обвинуваченого ОСОБА_4 та виявила готовність сприяти у дотриманні ним умов домашнього арешту.
Всі вищеперелічені обставини свідчать про міцність соціальних зв'язків за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 .
Обвинувачений ОСОБА_4 вже тривалий час, перебуває під вартою, без постановлення вироку по справі. Розумність строків тримання під вартою обумовлюється дотриманням норм КПК і вимог практики ЄСПЛ. Крім того, судом встановлено, що обвинувачений має постійне місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Обвинувачується, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, але при цьому, тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою (ст. 5 Конвенції та рішення ЄСПЛ від 12.01.2012 року у справі «Тодоров проти України»). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).
При цьому, суд зважає на практику ЄСПЛ, що за наслідками та способами застосування, як тримання під вартою, так і домашній арешт, прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 §1(с) Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії»).
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе змінити запобіжний захід із тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки, поміж іншого, зазначені стороною обвинувачення ризики хоча і продовжують мати місце, проте зі спливом часу перебування обвинуваченого під вартою, на переконання суду, значно зменшилися.
Водночас, суд бере до уваги ту обставину, що стороною обвинувачення не було доведено неможливості застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки останнього впродовж судового розгляду кримінального провадження.
Отже, враховуючи обставини справи, те, що більшість свідків та потерпіла у кримінальному провадженні вже допитані, тривалість перебування обвинуваченого під вартою без постановлення вироку, наявність міцних соціальних зв'язків відсутність доведеності тих ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які суд може прийняти як підставу для продовження відносно обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, буде достатнім для запобігання зазначеним прокурором ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки.
На підставі викладеного суд вважає, що не має подальшої необхідності тримати обвинуваченого під вартою. На цей час судом не встановлено виняткових обставин, які б виправдовували подальше обмеження права обвинуваченого на свободу, та свідчили б про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Таким чином, зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_4 ніяким чином не зашкодить встановленню всіх обставин у кримінальному провадженні.
З викладеного суд дійшов висновку, що застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим через надмірну суворість, та вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_1 , буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки, запобігання вищевказаним прокуром ризикам.
Таким чином, у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, суд вважає за доцільне застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та покласти обов'язки визначені ст. 194 КПК України, так як саме цей запобіжний захід забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Приймаючи до уваги клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 , а також враховуючи позицію потерпілої, яка наполягає на звільнені обвинуваченого з-під варти, враховуючи те, що прокурором не надано достатніх доказів що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, відтак, вважає, що клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 3, 176-179, 181, 194, 199,202, 331, 371, 372 КПК України, суд,-
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту задовольнити.
Замінити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 18 червня 2026 року включно.
Покласти обов'язки передбачені п. 1,2,4 ч. 5 ст. 194 КПК України:
прибувати за кожною вимогою до суду;
не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
ОСОБА_4 , негайно звільнити з-під варти та зобов'язати невідкладно прибути до місця свого проживання, згідно з умовами обраного запобіжного заходу.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених на нього обов'язків, а саме: у разі, якщо він, будучи належним чином повідомленим не з'явиться без поважних причин за викликом до суду, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, запобіжний захід відносно нього може бути змінено на більш суворий.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
ОСОБА_4 , на підставі ст. 202 ч. 3 п. 2 КПК України, негайно звільнити з-під варти в залі суду, та зобов'язати невідкладно прибути до місця свого проживання, так як згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання до відділення поліції №1 Бердичівського РВП головного управління Національної поліції в Житомирській області за місцем проживання обвинуваченого.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора.
Копію ухвали для відома направити начальнику ДУ «Житомирський слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали складено 23.04.2026.
Суддя:ОСОБА_1