справа №755/15420/24 Головуючий у І інстанції - Марфіна Н.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/973/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
22 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
установив:
У вересні 2024 року ТОВ «Євро-Реконструкція» звернулось до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги мотивувало тим, що відповідачі зареєстровані та проживають в кв. АДРЕСА_1 , а воно надає для зазначеного будинку послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідачі з жовтня 2016 року не вносили плату за отримані послуги з теплової енгергії, та з серпня 2017 року за послуги з гарячого водопостачання, з листопада 2021 року за послуги абонентського обслуговування що обумовило виникнення заборгованості, яка станом на 01 серпня 2024 року складає 36933,21 грн.
Відповідачі як боржники, що прострочили виконання грошового зобов'язання, на підставі положень ст. 625 ЦК України зобов'язані також сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової та трьох процентів річних.
Просило суд, стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за послуги з постачання опалення/постачання теплової енергії та за послуги з постачання гарячої води, абонентської плати у розмірі 36933,21 грн.; інфляційну складову боргу в сумі 5990,31 грн., 3% річних в сумі 2107,40 грн., та судові витрати пов'язані з розглядом даної справи, а саме судовий збір у розмірі 3028 грн.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року зазначений вище позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, абонентської плати в сумі 36933,21 грн., нарахований індекс інфляції за весь час прострочення у сумі 5990,31 грн., 3% річних в сумі 2107,40 грн., а всього 45030,92 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1514 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1514 грн.
12 травня 2025 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява особи, що не брала участь у розгляді справи ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2025 року зазначену вище заяву повернуто заявникам.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 , яка не брала участь у розгляді справи, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду стосується її прав та обов'язків, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд: скасувати рішення, у зв'язку з наведеними фактами та доводами, про те, що від 2008 року тягнеться недобросовісне і неякісне надавання послуг, аж до 2025 року ТОВ «Євро-Реконструкція»; борг передивитися, і зробити перерахунок, так як не були враховані борги не заявленого відповідача - її, ОСОБА_1 , борг якої незаконно покладено на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та не перераховані рахунки за неякісну подачу комунальних послуг за багато років ТОВ «Євро-Реконструкція» до кв. АДРЕСА_1 ; зобов'язати ТОВ «Євро-Реконструкція», виконати роботи по актам, які були складені для усунення проблем в кв. АДРЕСА_1 , та Адміністрацією Дніпровського району; зобов'язати ТОВ «Євро-Реконструкція», надавати якісні послуги споживачам, та вчасно робити перерахунки за подачу не якісних послуг споживачам, а не приховувати їх, щоб отримувати сплату в повному обсязі від споживачів кв. АДРЕСА_1 , щоб не виникали такі судові непорозуміння; врахувати їх хвороби, які вона, ОСОБА_3 надав в медичних висновках та зазначено здоров'я її посвідченням інваліда II групи, через проблеми в квартирі грибкової сирості, плісняви, майже відсутнього теплового опалення квартири в період зимового часу, відсутності гарячої води, де все це впливає на здоров'я їх організму та їх життя, від вищевказаних причин, в яких живуть роками (23 роки); скасувати заочне рішення від 10 січня 2025 року, як не правомірний правочин до вказаних відповідачів, які визнають себе потерпілими від неправомірних дій ТОВ «Євро-Реконструкція», та від заочного рішення суду, судді першої інстанції, та не стягувати з них судовий збір по вище вказаним доводам та поясненням.
На вказану апеляційну скаргу ТОВ «Євро-Реконструкція» надало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Будь-яких доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено.
Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року залишити без змін.
На вказаний відзив ОСОБА_1 надала відповідь, в яких просила суд, відзив ТОВ «Євро-Реконструкція» відхилити, як такий, що не вирішує ніяких витань, які накопичились у відповідачів з ТОВ «Євро-Реконструкція».
На вказану відповідь на відзив ТОВ «Євро-Реконструкція» надало заперечення, в яких просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом установлено, що відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними довідками про реєстрацію місця проживання, таким чином, в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Житлового кодексу України, є споживачами комунальних послуг, які надаються позивачем.
Відповідачі належним чином свої зобов'язання, щодо своєчасної оплати комунальних послуг не виконують, внаслідок чого утворилась заборгованість за постачання гарячої води за період з серпня 2017 року по липень 2024 року у розмірі 12307,20 грн., та за постачання теплової енергії за період з жовтня 2016 року по липень 2024 рік у розмірі 31133,11 грн., та за послуги абонентського обслуговування за період з листопада 2021 року по липень 2024 року у розмірі 1590,61 грн., що підтверджується долученими позивачем розрахунками заборгованості.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції взяв за основу та перевірив долучений позивачем розрахунок заборгованості, який складений у повній відповідності з чинним законодавством, та дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними у повному обсязі, а тому з відповідачів підлягає стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 44177,32 грн., нарахований індекс інфляції за весь час прострочення у сумі 7281,74 грн., три проценти річних від простроченої суми заборгованості в сумі 2422,93 грн.
З такими висновками суду першої інстанції повністю не може погодитись колегія суддів, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: 1)житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2)комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно ч. 3 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», норми цього закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за №630, регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі-виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі-послуги).
Централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання;
Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання;
Відповідно до п. 11 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.
Відповідно до п. 12 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку теплової енергії, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.
Відповідно до положень ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
За приписами ст. 20 Закону №1875-IV, пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
З наведених обставин справи вбачається, що позивач є надавачем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1
Відповідачі зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, відповідачі у справі у розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Житлового кодексу України, є споживачами комунальних послуг, які надаються позивачем.
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачі своєчасно не вносили плату за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, в результаті чого утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги.
Доказів на спростування наявності заборгованості та належного виконання зобов'язання по сплаті за спожиті комунальні послуги, відповідачами надано не було.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір спірної заборгованості за послугу з постачання гарячої води та постачання теплової енергії було доведено позивачем, та правомірна стягнуто судом першої інстанції з відповідачів на користь ТОВ «Євро-Реконструкція».
Крім того, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника оплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Отже обов'язок споживача житлово-комунальних послуг оплачувати їх вартість особі, яка їх надає, є грошовим зобов'язанням.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Встановивши, що відповідачі допустили порушення грошового зобов'язання щодо оплати у встановлений законом строк наданих йому позивачем комунальних послуг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для пред'явлення позивачем вимоги про стягнення з боржника 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України.
Отже, оскільки, відповідачі прострочили виконання грошового зобов'язання щодо проведення оплати за надані та отримані житлово-комунальні послуги, позивач має право вимагати стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Надані позивачем докази відповідають критеріям належності, допустимості та стосуються предмету доказування у даній справі.
Разом з тим, апеляційний суд установив, що спірні правовідносини стосуються прав та обов'язків позивача ТОВ «Євро-Реконструкція» та особи, що не брала участь у розгляді справи - ОСОБА_1 , щодо солідарної відповідальності за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі
№523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Частиною 1 ст. 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Відповідно до частин 1-4 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19).
Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (пункт 75)).
Встановивши, що спірні правовідносини стосуються прав та обов'язків
ОСОБА_1 як особи, яка є дієздатною, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, користується нарівні з відповідачами усіма житлово-комунальними послугами та несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з неналежним суб'єктним складом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Отже, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши всебічно, повно та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Євро-Реконструкція», у зв'язку із неналежним визначенням суб'єктного складу учасників справи та їх процесуальний статус.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що позивач ТОВ «Євро-Реконструкція» не позбавлений права звернутися із позовом до суду про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, що постачаються за адресою: АДРЕСА_1 , належним чином визначившись з колом учасників справи (співвідповідачів).
Вимоги та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів відхиляє, оскільки особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та(або) обов'язки, має право подати апеляційну скаргу, проте, вона не може ставити нові позовні вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до положень п. 4ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба