справа №757/18775/25 Головуючий у І інстанції - Хайнацький Є.С.
апеляційне провадження №22-ц/824/1760/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
22 квітня 2026 рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадського об'єднання Товариство індивідуальних забудовників «Десенка» про захист прав споживача,-
установив:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва із позовомдо ГО ТІЗ «Десенка» про захист прав споживача.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 рокузазначену вище позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГО ТІЗ «Десенка» про захист прав споживача повернуто позивачу.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що відсутність у неї фінансової спроможності унеможливлює розгляд її позовної заяви.
У більшості випадків, саме непропорційний до розміру пенсії судовий збір стає правовим геноцидом для незахищених верств населення.
Вказує, що нова редакція законодавства про захист прав споживача повністю позбавить категорію постраждалих від надавачів послуг можливості отримати безкоштовний судовий захист та гідну компенсації.
Таким чином, вільне тлумачення судом першої інстанції положень діючого законодавства про захист прав споживача є хибним.
Просила суд, скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2025 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву позивачу, виходив з того, що ухвалою від 01 травня 2025 року позовну заяву було залишено без руху.
Надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснено позивачу, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачеві зі всіма доданими до неї документами.
Разом з цим, вимоги ухвали Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 року ОСОБА_1 не виконала, не привела позовну заяву у відповідність положенням ст.ст. 175, 177 ЦПК України, не сплатила судовий збір що є наслідком повернення позову позивачу.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язків досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що в порушення вказаних вимог закону, в позовній заяві ОСОБА_1 не було зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язків досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Також, позивачем не зазначено наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Не зазначено позивачем також і попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачу також було рекомендовано сплатити судовий збір, оскільки заявлені неї вимоги не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», а тому позивач не є звільненою від сплати судового збору.
Саме з цих підстав, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано їй строк для усунення недоліків зазначених в даній ухвалі.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 01 травня 2025 року була одержана представником позивача 18 червня 2025 року, що підтверджується розпискою в матеріалах справи, останнім днем строку на усунення недоліків було 28 червня 2025 року, що є вихідним днем, а тому останнім днем строку було 30 червня 2025 року, проте, Шабуніною О.В. виявлені судом недоліки усунуті не були.
В матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 чи її представника про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки, ОСОБА_1 не усунула недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, то позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.
Разом з тим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд, у порядку передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Аналогічні вимоги зазначені і у ст. 8 Закону України «Про судовий збір», а саме, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Тобто даними нормами законодавства визначена виключна підстава для відстрочення, розстрочення, звільнення або зменшення сплати судового збору - незадовільний майновий стан сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 12 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Таким чином, аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що звільнення від сплати судового збору здійснюється за наявності доказів тяжкого майнового стану та відсутності коштів на сплату судового збору.
Разом з тим, ОСОБА_1 при подачі позовної заяви не заявляла клопотання про відстрочення, розстрочення, звільнення або зменшення сплати судового збору, через незадовільний майновий стан сторони, не надала доказів, які б підтверджували її тяжкий майновий стан на момент подачі позовної заяви (відсутність рухомого або нерухомого майна, пенсії та ін.).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, які правильно застосовані, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба