1[1]
01 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора, захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року у кримінальному провадженні №1202110005002028 від 20.09.2021 за ч. 4 ст. 296 КК України,
Вироком Оболонського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Омелянівка Нижньогірського району Автономної Республіки Крим, громадянина України, працевлаштованого, із вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (на час судового розгляду проживає за межами України), раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з дня його затримання в порядку виконання вироку. Задоволено цивільний позов ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Судом визнано доведеним, що 20 вересня 2021 року, близько 00 год. 42 хв., у ОСОБА_8 , який знаходився в приміщенні караоке «Cher», що за адресою: м. Київ, просп. Володимира Івасюка (на момент вчинення правопорушення - Героїв Сталінграда), 4-А, виник конфлікт з охоронцями закладу, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .
Після цього, вказані працівники охорони, задля припинення конфлікту, разом з ОСОБА_8 вийшли із закладу на вулицю.
Через деякий час, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 повернулись до приміщення караоке «Cher».
У свою чергу, того ж дня, через декілька хвилин, у ОСОБА_8 виник умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
Реалізуючи свій умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства ОСОБА_8 дістав із своєї сумки предмет, спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, а саме револьвер моделі «СКАТ-1РК» серійний номер НОМЕР_2 (серія номер базової зброї НОМЕР_3) калібру 9 мм. та направився слідом за ОСОБА_9 та ОСОБА_7 до приміщення караоке «Cher».
Перебуваючи у гардеробному приміщенні караоке «Cher», продовжуючи реалізовувати свій умисел, ОСОБА_8 здійснив із вказаного револьвера декілька хаотичних пострілів, внаслідок яких ОСОБА_9 отримав вогнепальну рану на фоні синця на передній поверхні лівого плеча на межі середньої та верхньої третин, що відноситься до легкого тілесного ушкодження, а ОСОБА_7 отримав поверхневу забійну рану на передній черевній стінці зліва, що відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Виконавши всі необхідні дії, спрямовані на реалізацію свого умислу, спрямованого на порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ОСОБА_8 зник з місця вчинення злочину.
Не погодившись із вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Оболонського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року змінити в частині вирішення долі речових доказів у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність; постановити ухвалу, якою речові докази по справі, а саме: два мобільні телефони марки «Самсунг» чорного кольору, сумку чорного кольору, светр темно-червоного кольору та кепку чорного кольору, - повернути ОСОБА_8 ; пістолет марки «ФОРТ 12Р» № НОМЕР_1 та три магазини до нього, - конфіскувати в дохід держави; оптичні диски, що зберігаються у матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах справи; револьвер марки «СКАТ 1РК» № НОМЕР_4; набої «Сова» у кількості 7 шт.; набої «Терен 3» у кількості 16 шт.; - конфіскувати в дохід держави як знаряддя злочину; 2 шматки бинта, 3 полімерних кулі, стріляну гільзу пістолетного патрона «Терен-3», частини 7 демонтованих та 9 стріляних пістолетних патронів, - знищити.
У решті вирок залишити без зміни.
Мотивуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що судом першої інстанції не застосував закон який підлягав застосуванню, ухваливши помилкове рішення про повернення знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок Оболонського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, мотивуючи тим, що, на переконання апелянта, суд першої інстанції не встановив у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, однак дійшов помилкового висновку про визнання винуватим ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, яка підтримала свою апеляційну скаргу та заперечила проти задоволення апеляційної скарги прокурора, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та підтримав апеляційну скаргу прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність об'єктивних підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та необхідність задовольнити апеляційну скаргу прокурора.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність висунутого обвинувачення із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення,та про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 296 КК України, колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки вони відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтуються на сукупності допустимих, достовірних та достатніх для цих висновків доказів, які повно, всебічно, об'єктивно та неупереджено досліджені в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Так, на підтвердження встановлених фактичних обставин справи суд першої інстанції обґрунтовано послався на докази, наявні в матеріалах кримінального провадження: показання потерпілого ОСОБА_7 , відеозаписами з камер спостереження караоке «Cher» щодо обставин розвитку подій за участю обвинуваченого ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_7 .
На переконання колегії суддів, зазначені показання потерпілого є логічними, послідовними та правдивими, такими що не викликають сумнівів у своїй достовірності, узгоджуються між собою та з наявними в матеріалах справи письмовими доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку у розумінні ст. 94 КПК України та навів мотиви з яких одні визнав докази належними та допустимими, а інші - відхилив.
Досліджені безпосередньо судом першої інстанції докази, суд апеляційної інстанції вважає належними, допустимими та у їх сукупності достатніми для встановлення існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та які у своїй сукупності вказують на умисний характер дій обвинуваченого і відтворюють обставини вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення та доводять його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Всупереч доводів апеляційної скарги, фактичні дані, покладені в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_8 , отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення.
Як слідує з оскаржуваного вироку, місцевим судом в повній мірі проаналізовано доводи захисника про визнання всіх процесуальних документів сторони обвинувачення недопустимими доказами, з тих підстав, що вони не містять даних про вчинення ОСОБА_8 дій, передбачених ч. 4 ст. 296 КК України, та надано відповідну оцінку, яка на переконання колегії суддів, є правильною оскільки судом вмотивовано встановлено, що в матерілах кримінального провадження наявні докази на підтвердження того факту, що саме ОСОБА_8 та ОСОБА_10 були ініціаторами конфліктної ситуації, яку ОСОБА_8 продовжив і на вулиці.
Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, узгоджуються з фактичними обставинами кримінального провадження, встановленими судом першої інтонації, та у сукупності з іншими доказами підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Нових переконливих даних, які ставили би під сумнів зазначені висновки суду першої інстанції, та вказували на недопустимість та неналежність зібраних у кримінальному провадженні письмових доказів, до суду апеляційної інстанції надано не було.
Отже, колегія суддів уважає доводи захисника про те, що вирок суду ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах, а викладені у вироку висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадженнятакими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі докази кримінального провадження в їх сукупності, визнав їх належними та допустимими, дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
На переконання колегії судів апеляційної інстанції, суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 покарання із дотриманням вимог ст. 65 КК України.
Однак, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги прокурора про необхідність змінити вирок суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо речових доказів.
Так, положеннями п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України визначено, що неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність, яке тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до п. 1 ч 9 ст. 100 КПК України питання про спецвальну конфіскацію та долю речових доказів і документів , які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, при цьому, гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
Відповідно до ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, на переконання колегії суддів, ухвалення щодо обвинуваченого ОСОБА_8 обвинувального вироку позбавляє його можливості мати та зберігати при собі будь-яку зброю.
Крім того, у даному випадку рішення про повернення обвинуваченому зброї є необґрунтованим, з огляду на те, що зазначена зброя може бути використана обвинуваченим для продовження його кримінально-карної діяльності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що в задоволенні поданої апеляційної скарги захисника слід відмовити, задовольнити апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду щодо ОСОБА_8 змінити в частині вирішення питання щодо речових доказів.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Оболонського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 296 КК України змінити в частині вирішення долі речових доказів.
Речові докази: два мобільні телефони марки «Самсунг» чорного кольору, сумку чорного кольору, светр темно-червоного кольору та кепку чорного кольору, - повернути ОСОБА_8 ; пістолет марки «ФОРТ 12Р» № НОМЕР_1 та три магазини до нього, - конфіскувати в дохід держави; оптичні диски, що зберігаються у матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах справи; револьвер марки «СКАТ 1РК» № НОМЕР_4; набої «Сова» у кількості 7 шт.; набої «Терен 3» у кількості 16 шт.; - конфіскувати в дохід держави як знаряддя злочину; 2 шматки бинта, 3 полімерних кулі, стріляну гільзу пістолетного патрона «Терен-3», частини 7 демонтованих та 9 стріляних пістолетних патронів, - знищити.
В іншій частині вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: ______________ ____________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/2059/2026
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_12
Доповідач: ОСОБА_1