1[1]
04 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження заапеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Подільського районного міста Києва від 20 січня 2026 року,
Ухвалою Подільського районного міста Києва від 20 січня 2026 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 20 березня 2026 року включно, без альтернативи внесення застави.
Своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке відповідно до санкції ч. 5 ст. 407 КК України передбачено покарання у виді від 5 до 10 років позбавлення волі; з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у випадку визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 іншого, більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не в змозі забезпечити його належної процесуальної поведінки, тобто є необхідним у цій конкретній справі.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Подільського районного міста Києва від 20 січня 2026 року скасувати та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що клопотання прокурора не містить обставин, на підставі яких, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини й обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. В клопотанні прокурора відсутній наведений виклад обставин.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши надані в копіях матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки прокурором доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зважаючи на наведене, підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим належну процесуальну поведінку, колегія суддів не вбачає.
Доводи апелянта про відсутність даних, які ставили би під сумнів належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 у разі зміни йому запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів вважає непереконливими.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років позбавленням волі.
Зокрема, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - обґрунтовується тим, що обвинувачений, усвідомлюючи міру покарання за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності.
Ризик того, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків є те, що вони не допитані в судовому засіданні, що негативно вплине на хід судового розгляду.
Також, існує ризик того, що ОСОБА_6 може вчиняти інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у сфері кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби та у випадку не застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, будучи військовослужбовцем та перебуваючи за місцем несення військової служби, може вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у випадку визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, суд дійшов висновку, що застосування до обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, може не забезпечити його належної процесуальної поведінки, тобто є необхідним у цій конкретній справі.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Обставини, зазначені в апеляційній скарзі, не можуть бути беззаперечними підставами для скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема не зменшують ризики невиконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків у разі зміни йому запобіжного заходу на більш м'який.
На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Подільського районного міста Києва від 20 січня 2026 року та зміни обвинуваченому запобіжного заходу, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419, 421 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного міста Києва від 20 січня 2026 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ______________ ________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/3605/2026
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_7
Доповідач: ОСОБА_1