Справа №760/5022/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3113/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
16 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 02 березня 2026 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 02 березня 2026 року задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 та обрано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб тобто до 30 квітня 2026 року включно,без визначення розміру застави.
Взято ОСОБА_7 під варту негайно в залі суду та поміщено до ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, з доповненнями в якій просить, скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого Слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, а саме - цілодобовий домашній арешт за адресою його проживання: АДРЕСА_2 , із покладенням обов'язку носити електронний засіб контролю та здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, або запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
У разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про необхідність залишення ОСОБА_7 під вартою, змінити оскаржувану ухвалу в частині визначення альтернативного запобіжного заходу та визначити розмір застави у сумі 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить розумний розмір з урахуванням майнового стану підозрюваного та його готовності до дієвого каяття.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді єнезаконною, необґрунтованою та такою, що постановлене з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Апелянт вказує на те, що підозрюваний є визнаним фахівцем у сфері високих технологій, розробником та ініціатором стратегічно важливих проектів у галузі цифрової медицини та реабілітації. Його професійні здобутки та соціально орієнтована діяльність мають високе міжнародне визнання та неодноразово відзначалися на найвищому державному рівні.
На момент постановлення оскаржуваної ухвали (02.03.2026) слідчий суддя виходив із необхідності ізоляції підозрюваного через тяжкість інкримінованого злочину та потенційні ризики перешкоджання слідству.
Однак станом на сьогодні процесуальна ситуація докорінно змінилася, що не було і не могло бути враховано судом першої інстанції.
По-перше, підозрюваний ОСОБА_7 обрав шлях повної співпраці з органами досудового розслідування. 20 березня 2026 року стороною захисту було офіційно подано заяву про ініціювання питання щодо укладення угоди про визнання винуватості. У вказаній заяві підозрюваний беззастережно визнав свою провину у вчиненні інкримінованого правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, та виявив щире каяття. Факт визнання вини само по собі нівелює ризики, пов'язані з можливим знищенням доказів чи впливом на свідків, оскільки підозрюваний більше не заперечує фактичні обставини справи, а навпаки - сприяє їх встановленню.
По-друге, готовність підозрюваного до дієвого каяття підтверджується конкретними матеріальними зобов'язаннями. У межах процедури укладення угоди ОСОБА_7 виявив добровільну готовність внести грошові кошти у розмірі 1 000 000 мільйон гривень на спеціальний рахунок Збройних Сил України (за реквізитами Військової частини НОМЕР_1 ). Такий значний фінансовий внесок на підтримку обороноздатності країни у поєднанні з визнанням провини свідчить про глибоке усвідомлення підозрюваним характеру своїх дій та його прагнення реальною допомогою державі компенсувати завдану шкоду.
Активне сприяння розкриттю злочину та готовність до понесення узгодженого покарання є тими новими обставинами, які свідчать про можливість досягнення мети запобіжного заходу шляхом застосування більш м'якого обмеження, не пов'язаного з триманням під вартою.
В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя обмежився виключно формальним підходом до оцінки ризиків, фактично звівши мотивувальну частину до цитування норм закону та тяжкості інкримінованого правопорушення.
Тримання такої особи під вартою є абсолютно непропорційним заходом, який не лише порушує його права, а й завдає прямої шкоди державним інтересам, оскільки ізоляція ОСОБА_10 фактично блокує реалізацію стратегічних IT-проектів, спрямованих на цифровізацію медицини та підтримку війська.
Таким чином, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави є надмірним, необґрунтованим та шкідливим для суспільних інтересів рішенням, яке підлягає скасуванню з обранням більш м'якого заходу, що дозволить ОСОБА_11 продовжувати свою корисну для держави діяльність.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, в підтримку вимог поданої апеляційної скарги, з доповненнями, які просили її задовольнити з наведених в них підстав, доводи прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з доповненнями сторони захисту, вважав, що можливо застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені у апеляційній скарзі, з доповненнями, доводи, колегія суддів приходить до висновку, що вказана апеляційна скарга, з доповненнями підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, встановлено, що СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025110000000262 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що у громадянина України ОСОБА_12 , а також ОСОБА_7 , засновника ТОВ «Коба Корп» (код ЄДРПОУ 45669702), основним видом діяльності якого є комп'ютерне програмування та яке має статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що надавало право на бронювання працівників від призову на військову службу під час мобілізації, виник злочинний умисел, спрямований на організацію ухилення від військового призову під час дії воєнного стану громадянами України, які підлягали мобілізації, шляхом їх фіктивного працевлаштування до ТОВ «Коба Корп» без фактичного виконання ними функціональних (посадових) обов'язків, за грошову винагороду.
Відповідно до попередньо розробленого плану злочинних дій, узгодженого між співучасниками, на ОСОБА_7 , як засновника ТОВ «Коба Корп», покладалася роль забезпечення реалізації спільного злочинного умислу, зокрема шляхом надання необхідних засобів та організаційних можливостей для фіктивного працевлаштування осіб до товариства без фактичного виконання ними посадових та бронювання осіб від проходження військової служби під час мобілізації.
У свою чергу, до обов'язків ОСОБА_12 входив підбір осіб з числа військовозобов'язаних громадян України, які мали на меті ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації, організація їх фіктивного працевлаштування до ТОВ «Коба Корп», отримання від них грошової винагороди та подальша координація взаємодії з невстановленою особою з числа працівників товариства.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18.10.2025, та у невстановлений спосіб, ОСОБА_12 , на виконання вказаного протиправного механізму, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , підшукав особу з числа військовозобов'язаних громадян України, яка підлягала призову на військову службу під час мобілізації та мала намір ухилитися від такого призову, з метою її фіктивного працевлаштування до товариства без фактичного виконання функціональних (посадових) обов'язків, особу, яка залучена до конфіденційного співробітництва, а саме - громадянина України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Надалі, 18.10.2025, ОСОБА_12 , за допомогою месенджера «Telegram», під час телефонної розмови з ОСОБА_13 , повідомив останньому про механізм незаконного ухилення від військового призову під час мобілізації, який полягав у фіктивному працевлаштуванні до товариства з подальшим бронюванням від призову на військову службу без фактичного виконання функціональних (посадових) обов'язків за грошову винагороду, або у створенні нового фіктивного товариства, у якому ОСОБА_13 виступав би бенефіціарним власником, з подальшим поданням документів для отримання статусу критично важливого підприємства, що надало б йому підстави для звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, та запропонував скористатися зазначеними протиправними схемами, на що останній надав свою добровільну згоду.
Надалі, 18.12.2025, ОСОБА_12 , за допомогою месенджера «Telegram», під час телефонної розмови з ОСОБА_13 , повідомив останньому, що за грошову винагороду в сумі 6 500 євро він організує його фіктивне працевлаштування до товариства, яке має статус критично важливого підприємства, з подальшим бронюванням від призову на військову службу під час мобілізації.
Крім того, ОСОБА_12 повідомив, що для реалізації вказаної протиправної схеми необхідно підшукати ще одну особу, яка має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, та фіктивно працевлаштувати її до товариства з метою створення формальних підстав для збільшення кількості посад, що підлягають бронюванню, а також про необхідність щомісячної сплати грошових коштів для нарахування заробітної плати підприємством та сплати обов'язкових податків і зборів за нього та зазначену особу.
В подальшому, 03.01.2026 року, ОСОБА_12 , за допомогою месенджера «Telegram», під час телефонної розмови з ОСОБА_13 , підтвердив організацію фіктивного працевлаштування до товариства, надав вказівки щодо оплати штрафів у застосунку «Резерв+» з метою забезпечення безперешкодного оформлення працевлаштування, та попросив надіслати йому світлі копії особистих документів для оформлення працевлаштування, на що ОСОБА_13 здійснив відправку відповідних документів представнику ТОВ «Коба Корп».
Після цього, 04.01.2026 ОСОБА_12 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на виконання свого злочинного умислу щодо незаконного ухилення від військового призову під час мобілізації громадянами України, за допомогою месенджера «Telegram», передав інформацію стосовно ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , з метою фіктивного працевлаштування до товариства.
У подальшому, ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_12 , керуючись метою забезпечення фіктивного працевлаштування осіб, які підлягали призову на військову службу під час мобілізації, здійснила дії, спрямовані на оформлення документів та створення штучних умов для фіктивного працевлаштування ОСОБА_13 , без фактичного виконання ним посадових обов'язків, маючи також корисливий мотив, зокрема вжив заходів щодо призначення останнього на посаду інженера-конструктора з розробки апаратного забезпечення ТОВ «Коба Корп» та забезпечив його бронювання від мобілізації.
Так, 08.01.2026 року, ОСОБА_12 , за допомогою месенджера «Telegram», під час телефонної розмови з ОСОБА_13 , підтвердив, що останній вже заброньований та має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
В подальшому, 14.01.2026 року, ОСОБА_12 , за допомогою месенджера «Telegram», продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне ухилення від військового призову під час мобілізації, який полягав у фіктивному працевлаштуванні до товариства з подальшим бронюванням від призову на військову службу без фактичного виконання функціональних (посадових) обов'язків, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , в листуванні повідомив ОСОБА_13 контактну особу на ім'я « ОСОБА_14 », якому необхідно передати грошові кошти у сумі 6 500 євро як плату за фіктивне працевлаштування та 2 800 доларів США для подальшої виплати у вигляді заробітної плати.
Так, 14.01.2026 року о 13 год. 49 хв., ОСОБА_13 , перебуваючи за адресою: м. Рівне, вул. Захисників Маріуполя,73, на виконання попередньої вимоги ОСОБА_12 , передав довіреній особі останнього чоловіку на ім'я ОСОБА_14 , заздалегідь ідентифіковані грошові кошти на загальну суму 9 300 доларів США, які були вручені йому для проведення оперативної закупки як плату за фіктивне працевлаштування та для подальшої виплати у вигляді заробітної плати, сплати обов'язкових податків і зборів за себе та іншу особу.
Після цього, 10.02.2026 року о 09 год. 50 хв., ОСОБА_13 , перебуваючи за адресою: м. Рівне, масив Комфортний, 1, передав ОСОБА_12 заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у сумі 1 300 доларів США, які були вручені йому для проведення оперативної закупки, з метою нарахування підприємством заробітної плати та сплати обов'язкових податків і зборів за себе та іншу особу, фіктивно працевлаштовану до товариства, з метою створення формальних підстав для збільшення кількості посад, що підлягають бронюванню.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється в перешкоджанні законній діяльності Збройним Силам України та інших військових формувань в особливий період, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
20.02.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
25.02.2026 слідчий в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , за погодженням прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Данеклопотання слідчий обґрунтував тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, санкція за яке, відповідно до ст.12 КК України віднесено до тяжкого злочину та карається позбавленням волі на строк до восьми років, з конфіскацією майна. Тому, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, який раніше не судимий, офіційно працює, вчинив кримінальні правопорушення в умовах воєнного стану, а тому перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 02 березня 2026 року задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 та обрано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб тобто до 30 квітня 2026 року включно,без визначення розміру застави.
Взято ОСОБА_7 під варту негайно в залі суду та поміщено до ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, КПК України.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання, було вислухано пояснення підозрюваного, доводи прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, враховую тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік та стан здоров'я, сімейний стан, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, особу підозрюваного, який вчинив умисні кримінальні правопорушення, прийшов до висновку про те, що є підстави вважати, що застосування підозрюваному більш м'якого, окрім виняткового запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також його спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, виходячи з даних, що містяться в матеріалах клопотання, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, за викладених у клопотанні обставин.
На об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді, дає достатні підстави вважати про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,підтверджується даними, що містяться в матеріалах справи, про що обґрунтовано вказав в ухвалі слідчий суддя щодо причетності ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують її з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити дане правопорушення.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Колегією суддів також встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчим суддею під час розгляду клопотання встановлено наявність ряду ризиків, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, наявні передбачені законом підстави для задоволення клопотання щодо застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому згідно із ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Дані, на які посилається в апеляційній скарзі, з доповненнями апелянт, не є такими, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_7 під вартою.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що прийнявши обґрунтоване рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином не врахував вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України та практику Європейського суду з прав людини при можливості визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України передбачено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 19.06.2024 р. по справі № 3-111/2023 (207/23, 315/23), аналізуючи частину першу статті 183 Кодексу, Конституційний Суд України звернув увагу на те, що законодавець визначив застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу без доведення прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним статтею 177 Кодексу. Однак це не позбавляє можливості слідчого суддю, суд застосувати інший, більш м'який, запобіжний захід, визначений Кодексом.
Відповідно до Кодексу можливість застосування застави до особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, визначених частиною третьою або четвертою статті 183 Кодексу (друге речення частини першої статті 182); під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України" (абзац восьмий частини четвертої статті 183).
Тобто, як зазначив Конституційний Суд України, із наведених приписів Кодексу випливає, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.
Виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29,частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України Конституційний Суд України вважав, що відповідно до вказаних приписів Кодексу під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід.
Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.
Як вбачається, з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя встановив обставини, передбачені 178 КПК України, але належним чином їх не врахував, дані про особу підозрюваного, а саме: його майновий стан, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, характеристика з місця роботи, які в сукупності можуть хоча і вказувати на наявність ризиків неправомірної поведінки підозрюваного, а також на її належну процесуальну поведінку.
При цьому, під час апеляційного розгляду встановлено, що в даному кримінальному провадженні ініційовано угоду про визнання винуватості, відповідно до якої, підозрюваним 14.04.2026 здійснено перерахування коштів у розмірі 500 000 на потреби Збройних сил України.
У зв'язку із викладеним, із врахуванням особи підозрюваного ОСОБА_7 стадії кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із одночасним визначенням розміру застави,із покладенням на підозрюваного обов'язків визначених ст. 194 КПК України, які зазначені в ухвалі слідчого судді.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Також, суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Колегією суддів, під час визначення застави, враховуються обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , у тому числі і ті, що зазначаються в апеляційній скарзі, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, майновий стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та приходить до висновку про доцільність визначити підозрюваному ОСОБА_7 , заставу у розмірі 266 240 гривень, що дорівнює 80 розмірам прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, яка на даний час буде співмірною з існуючими в кримінальному провадженні обставинами і ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Згідно положень ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
Положеннями ч. 1 ст. 219 КПК України, передбачено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно положень ч. 4 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:
1) одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої цієї статті;
2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;
3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Разом з тим, під час апеляційного розгляду, встановлено, що 24.02.2026 ОСОБА_7 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачаного ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
З наведеного вбачається, що на момент розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строки досудового розслідування в межах даного кримінального провадження є 24.04.2026, тобто два місяці з моменту повідомлення про підозру. Проте слідчим суддею не взято це до уваги та визначено строк тримання під вартою до 30 квітня 2026 року, тобто поза межами строку досудового розслідування, що є істотним порушенням норм кримінального процесуального закону.
За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 24 квітня 2026 року, із одночасним визначенням підозрюваному ОСОБА_7 , застави в порядку, передбаченого ч. 3 ст. 183 КПК України, у розмірі 266 240 гривень, що дорівнює 80 розмірам прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на підозрюваного ОСОБА_7 , у разі внесення застави, обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 02 березня 2026 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 квітня 2026 року, включно.
Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_7 , заставу у розмірі 266 240 гривень, що дорівнює 80 розмірам прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка повинна бути внесена у національній грошовій одиниці, як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду: м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, код банку 820172, назва банку ГУ ДКСУ у м. Києві, номер рахунку за стандартом IBAN - UA068201720355289002001082186, призначення платежу: застава за ОСОБА_7 , по справі №760/5022/26 в Київському апеляційному суді.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_7 покласти наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Рівне), без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні, перелік яких буде наданий стороною обвинувачення;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМС України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (у випадку наявності).
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії, покладених обов'язків, у разі внесення застави, визначити до 24.04.2026 року.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий уповноваженій особі установи де підозрюваний перебуває під вартою.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа установи де підозрюваний перебуває під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 , з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_7 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4