Справа №155/341/26
Провадження №2/155/416/26
(заочне)
23.04.2026 м.Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Яремчук С.М.,
при секретарі судового засідання - Задурській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Горохові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
Стислий виклад позовних вимог
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі - ТОВ «Свеа Фінанс») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованостів розмірі 28899,99 гривень.
Позов обґрунтовує тим, що 04 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ»та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №2001197 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ ««СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти, в загальній сумі 9000,00 гривень, шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 . Кредит надається строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,00% в день.
30 вересня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Свеа Фінанс»було укладено договір факторингу № 01.02-39/25, відповідно до умов якого Клієнт відступає (передає) фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-39/25 від 30.09.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2001197 складає: 28899,99 гривень.
Відповідач не виконує свого зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредитом не сплачує, у зв'язку з чим станом на день формування позовної заяви загальний розмір заборгованості становить 28899,99 гривень, з яких: 8999,99 гривень заборгованість за тілом кредиту, 18180,00 гривень заборгованість за відсотками, 1720,00 гривень заборгованість за пенею.
За наведених підстав просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №2001197 від 04 січня 2025 року у розмірі 28899,99 гривень, а також судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 гривні.
Відзив на позов
Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідача до суду не надходив.
Рух справи в суді
Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 09 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 23 квітня 2026 року.
Позиція учасників судового розгляду
В судове засідання представник позивача не з'явився, в матеріалах позовної заяви наявне клопотання про розгляд справи без його участі. Не заперечуючи проти заочного розгляду справи, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання судової повістки за фактичним місцем реєстрації та шляхом розміщення оголошення у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України на офіційному веб-сайті судової влади України. Причину неявки в судове засідання останній не повідомив, будь-яких клопотань, а також відзив на позов, не подав.
Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак не з'явився в судове засідання, відзиву на позов не подав, про причини неявки не повідомив та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 04 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2001197 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort».
За умовами вищезазначеного кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 5000,00 гривень. Тип кредиту - кредит (п.1.3), строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п.1.4).
Згідно п. 1.4.1 у споживача відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених за договором, на підставі поданого до товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.
Відповідно до п.1.5 кредитного договору тип процентної ставки - фіксована, п.1.5.1 стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту. В п.1.6 кредитного договору зазначена мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
Згідно з п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 2.2 договору сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дата надання кредиту: 04.01.2025 року або 05.01.2025 року.
Відповідно до п. 3.1 договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт».
Згідно з п.п. 4.1.3 договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов'язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту.
До матеріалів справи долучений графік платежів, що є додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту № 2001197 від 04.01.2025 року, який підписаний ОСОБА_1 .
Крім того, судом також встановлено, що 05 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору № 2001197 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 04.01.2025 року. Відповідно до п. 1 додаткової угоди сторони домовились збільшити суму кредиту на 4000,00 гривень, в зв'язку з чим погодили внести наступні зміни до Договору: «1.2. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 9000 гривень. Тип кредиту - кредит.»
Встановлено, що ОСОБА_1 05 січня 2025 року підписав електронним підписом Додатки №1 до договору про надання споживчого кредиту № 2001197 від 04.01.2025 року в редакції додаткової угоди від 05.01.2025 року, а саме: таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Крім того, ОСОБА_1 05 січня 2025 року підписав електронним підписом Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначена повна інформація про строки та умови кредитування за кредитним договором, в тому числі, порядок обчислення відсотків за користування кредитом.
Із дослідженого судом договору встановлено, що ОСОБА_1 уклавши договір, підтвердив, що ознайомився повністю, розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів та банківських металів у кредит.
Згідно з копії інформаційної довідки ТзОВ «ПЕЙТЕК», кредитні кошти в сумі 5000,00 гривень були перераховані на номер платіжної картки № НОМЕР_1 , 04 січня 2025 року о 14:07:11 год через систему ПЕЙТЕК.
Крім того, згідно з копії інформаційної довідки ТзОВ «ПЕЙТЕК», кредитні кошти в сумі 4000,00 гривень були перераховані на номер платіжної картки № НОМЕР_1 , 05 січня 2025 року об 11:49:07 год через систему ПЕЙТЕК.
Таким чином, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
30 вересня 2025 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТзОВ «Свеа Фінанс» уклали договір факторингу №01.02-39/25, відповідно до умов якого Клієнт відступає (передає) фактору Права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує йому за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.
Відповідно до додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу №01.02-39/25 від 30.09.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2001197 від 04.01.2025 складає: 28889,99 гривень, що складається з 8999,99 гривень заборгованості за тілом кредиту, 18180,00 гривень заборгованості за відсотками, 1720,00 гривень заборгованості за пенею.
Отже, позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за договором № 2001197 про надання споживчого кредиту від 04.01.2025 року, укладеним між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 .
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», заборгованість відповідача за договором № 2001197 про надання споживчого кредиту від 04.01.2025 року складає 28889,99 гривень, з яких 8999,99 гривень - залишок заборгованості за тілом кредиту; 18180,00 гривень - залишок заборгованості за відсотками, 1720,00 гривень - залишок заборгованості за пенею. При цьому, відповідачем частково було здійснено погашення кредитної заборгованості, а саме, 31.01.2025 року в сумі 0,01 гривень та 2440,00 гривень, 12.02.2025 року в сумі 80,00 гривннь, 01.03.2025 року в сумі 300,00 гривень, 12.03.2025 року в сумі 3220,00 гривень та 2780,00 гривень, які були спрямовані позивачем на погашення тіла, відсотків та пені.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Свеа Фінанс» не здійснювало нарахувань за договором № 2001197 про надання споживчого кредиту від 04.01.2025 року.
Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за договором.
Таким чином, установлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.
Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подав.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до закону, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у певних випадках.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Коли позикодавцем є юридична особа договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми позики (стаття 1047 ЦК України).
За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).
У постанові від 07.04.2021у справі№ 623/2936/19 Верховний суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Укладений 04 січня 2025 року ОСОБА_1 договір №2001197 про надання споживчого кредиту із ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та додаткова угода до договору від 05 січня 2025 року за формою відповідають вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підпунктом 4.1.3 договору передбачено, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» має право відступити право вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов'язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону про кредитування, що забезпечить доведення до відома споживача такого факту.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 04 січня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 договору №2001197 про надання споживчого кредиту та 05 січня 2025 року додаткової угоди до договору в електронній формі, які підписані за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Матеріалами справи також підтверджується, що до позивача ТзОВ «Свеа Фінанс» перейшло право стягнення з відповідача кредиторської заборгованості.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Станом на час розгляду справи відповідач не спростував заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом позики, не надав доказів сплати ним зазначеної суми.
Оскільки відповідач не довів, що сплатив за договором усю суму боргу, тому для доведення розміру заборгованості суд використовує докази, які надав позивач.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 9000,00 гривень, яка нею частково сплачена, що жодним чином не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 8999,99 гривень тіла кредиту.
Щодо стягнення відсотків за кредитом суд зазначає наступне.
Окрім основного боргу позивач також просить стягнути пеню в розмірі 1720,00 гривень та відсотки в розмірі 18180,00 гривень за період з 04 січня 2025 року по 29 вересня 2025 року, що відображено у розрахунку заборгованості за договором №2001197 від 04 січня 2025 року, які нараховані за процентною ставкою 1,0% в день, як передбачено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені ст. 1048 та 1056-1 ЦК України.
Зокрема, статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Нарахування і стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
За матеріалами справи, позивачем нараховано відсотки за денною процентною ставкою 1,00% в день за користування кредитом за період з 04 січня 2025 року по 29 вересня 2025 року включно, тобто, в межах узгодженого сторонами строку кредитування до переуступки права вимоги. За цей період нараховано проценти у сумі 24220,00 гривень, відповідачем сплачено 6040,00 гривень, залишок процентів становить 18180,00 гривень.
Перевіривши розрахунок, суд вважає, що позовна вимога про стягнення відсотків підлягає до задоволення повністю у розмірі 18180,00 гривень.
Відтак, загальна сума заборгованості за договором №2001197 від 04 січня 2025 року складає 27179,99 гривень (8999,99 - тіло кредиту, 18180,00 - відсотки).
Щодо нарахування пені, суд зазначає наступне:
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення кредитного договору, так і на час розгляду цієї справи.
Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Враховуючи викладене та те, що пеня за договором нарахована під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та здійснено розрахунок пені розмірі 1720,00 гривень за період з 04.01.2025 року по 29.05.2025 року (під час дії в Україні воєнного стану), а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Однак, відповідач ОСОБА_1 сплатив 2780,00 гривень, які були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за пенею, що відображено у розрахунку заборгованості. Оскільки нарахування пені за період з 04.01.2025 року по 29.05.2025 року (під час дії в Україні воєнного стану) суд вважає неправомірним, сплачену суму пені слід зарахувати на оплату заборгованості за кредитом.
Враховуючи вищенаведене, загальна сума заборгованості за договором №2001197 від 04 січня 2025 року, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 24399,99 гривень (27179,99 - 2780,00).
Отже, відповідач не виконав повністю свого обов'язку з повернення кредитних коштів у передбачений чинним законодавством та договорами строк, чим допустив прострочення виконання грошового зобов'язання. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач в судове засідання не з'явився, проти позову не заперечив, не надав суду контррозрахунок сум заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи про невірність наданого позивачем розрахунку.
Відповідно до норм ЦПК України, саме на сторону лягає обов'язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за договором №2001197 від 04.01.2025 рокупідлягають задоволенню частково у розмірі 24399,99 гривень.
Щодо судових витрат у справі
У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 2247,84 гривень (24399,99х2662,40/28899,99).
Керуючись ст. 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст. 207, 509, 512-514, 516, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1047-1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованостізадовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»(юридична адреса: місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість у розмірі 24399,99 (двадцять чотири тисячі триста дев'яносто дев'ять) гривень 99 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»(юридична адреса: місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, код ЄДРПОУ 37616221) судовий збір у розмірі 2247 (дві тисячі двісті сорок сім) гривень 84 копійки.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»(юридична адреса: місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, код ЄДРПОУ 37616221);
відповідач: ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області Яремчук С.М.