15 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києвавід 24 березня 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.03.2026 задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 строком на 30 днів, тобто до 22.04.2026 включно.
Цією ж ухвалою визначено підозрюваному ОСОБА_7 заставу в розмірі 1 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 990 400 гривень, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_7 виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
Справа № 757/16221/26-к Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3579/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначено строком на 1 місяць, тобто до 22.04.2026 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу із подальшими доповненнями, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого в повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що стороною обвинувачення не вказано про нові обставини та не надано нових доказів, які б підтверджували, що заявлені ризики залишились актуальними та не зменшились, а також не наведено доводів, чому ідентичні слідчі (розшукові) дії не виконуються вже протягом 5 місяців після повідомлення про підозру та 7 років після початку досудового розслідування.
10.04.2026 від захисника ОСОБА_6 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких апелянт вказував про низький рівень ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, однак слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не дав жодної оцінки доводам сторони захисту щодо цих обставин.
Апелянт зазначав, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обґрунтовується виключно тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень та суворістю можливого покарання.
Посилання на наявність "зв'язків, ресурсів та можливостей" ґрунтується виключно на версії сторони обвинувачення, яка не підтверджується достатньою доказовою базою.
Ризик знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є суто формальним.
Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває щонайменше 7 років і у сторони обвинувачення було достатньо часу для встановлення місцезнаходження необхідних речей та документів.
Інші ризики, на які посилається слідчий у клопотанні, є лише абстрактними припущеннями, які не підтверджуються жодними фактичними даними.
При цьому, сторона обвинувачення не наводить жодних доводів та обґрунтування, чому неможливо запобігти заявленим ризикам шляхом застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу або покладення на підозрюваного відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Також апелянт посилався на те, що при визначенні застави слідчий суддя не взяв до уваги реальний майновий стан ОСОБА_7 , та фактично застосував щодо нього безальтернативний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчим суддею не враховано, що в іншому кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді відносно ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 115 млн. гривень, а щодо його сина ОСОБА_11 визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 31,6 млн. гривень.
На даний час на все рухоме і нерухоме майно родини ОСОБА_12 , у тому числі корпоративні права, накладено арешт, що виключає можливість його реалізації з метою отримання грошових коштів для їх внесення в якості застави.
Крім того, захисник просив врахувати наявність у підозрюваного суттєвих проблем зі здоров'ям, які з'явились у нього задовго до повідомлення про підозру. Перебуваючи під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», у випадку непередбачуваного виникнення проблем зі здоров'ям, раптового погіршення самопочуття ОСОБА_7 , він буде позбавлений можливості отримати вчасно та у повній мірі необхідну медичну допомогу належної якості в умовах тримання під вартою у слідчому ізоляторі.
Також апелянт просив врахувати, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, зокрема має дружину, доньку та сина, працевлаштований, має місце постійного проживання, рухоме та нерухоме майно, є волонтером, має ряд нагород, подяк та відзнак, гарну репутацію та авторитет.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та апеляційні доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника з доповненнями не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002532 від 18.10.2018 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 209 КК України.
28.10.2025 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру в організації внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК України; в організації заволодіння чужим майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції закону № 2617-V1II від 14.06.2018); в організації розпорядження майном шляхом вчинення правочину з таким майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчиненому особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.11.2025 до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, а саме до 26.12.2025, із визначенням застави у межах 4534.61373844 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 13 730 810 грн. 40 коп., та покладенням на підозрюваного відповідних обов'язків у разі внесення застави.
Постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_14 від 19.12.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002532 продовжено до 3 місяців, тобто до 28.01.2026.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2025 продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , в межах строку досудового розслідування, а саме до 28.01.2026, із визначенням застави в розмірі 3 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10 900 800 грн., та покладенням на підозрюваного відповідних обов'язків у разі внесення застави.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23.01.2026 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002532 до 6 місяців, тобто до 28.04.2026.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.01.2026 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , до 26.03.2026 включно, із визначенням застави в розмірі 7 000 736 гривень та покладенням на підозрюваного відповідних обов'язків у разі внесення застави.
24.03.2026 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , в якому просив продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 на 30 днів, в межах строку досудового розслідування.
У разі прийняття рішення щодо можливості визначення ОСОБА_7 застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, слідчий просив визначити її розмір в сумі 7 000 736 грн., із покладенням на підозрюваного, у разі внесення застави, наступних обов'язків:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.03.2026 задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 строком на 30 днів, тобто до 22.04.2026 включно.
Цією ж ухвалою визначено підозрюваному ОСОБА_7 заставу в розмірі 1 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 990 400, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_7 виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначено строком на 1 місяць, тобто до 22.04.2026 включно.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України, що підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, долученими до клопотання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатньої сукупності обставин, які свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 209 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховування від органу досудового розслідування та/або суду; знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на дані про особу ОСОБА_7 та характер і обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Крім того, колегія суддів враховує доводи клопотання слідчого щодо наявності обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , відповідно до яких, органу досудового розслідування необхідний час для завершення проведення та отримання висновків судових експертиз, проведення допитів свідків, а також проведення інших додаткових слідчих (розшукових) та процесуальних дій, заходів забезпечення кримінального провадження та прийняття додаткових процесуальних рішень.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий і сімейний стан, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування і продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 дійшов висновку про можливість визначення підозрюваному застави у розмірі 1 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 990 400 гривень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий розмір застави буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги з доповненнями про недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому діянь, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що детективом у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінального правопорушення.
При цьому, посилання захисника на те, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, зокрема має дружину, доньку та сина, працевлаштований, має місце постійного проживання, рухоме та нерухоме майно, є волонтером, має ряд нагород, подяк та відзнак, гарну репутацію та авторитет, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, та не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Дослідивши доводи сторони захисту у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики станом на день розгляду клопотання втратили свою актуальність.
Крім того, посилання апелянта на наявність у підозрюваного суттєвих проблем зі здоров'ям не можуть слугувати самостійною підставою для пом'якшення підозрюваному запобіжного заходу, оскільки стороною захисту не надано доказів про неможливість утримання підозрюваного під вартою та неможливість отримання ним необхідного лікування в умовах установи попереднього ув'язнення.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного, є необґрунтованими, оскільки, з урахуванням обсягу повідомленої підозри, розміру майнової шкоди, заподіяння якої інкриміновано ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб, даних про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що застава у розмірі 1 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 990 400 здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з чим погоджується і колегія суддів.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що слідчим у клопотанні не обґрунтовано підстави, з яких протягом 5 місяців після повідомлення про підозру та 7 років після початку досудового розслідування не виконуються наведені в клопотанні слідчі (розшукові) дії, ідентичні слідчим (розшуковим) діям, зазначеним у попередніх клопотаннях слідчого, необхідність виконання яких перешкоджає завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу.
Положеннями п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК України визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
У поданому клопотанні слідчим у повній мірі дотримано вказані вимоги та викладено обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , відповідно до яких, органу досудового розслідування необхідний час для завершення проведення та отримання висновків судових експертиз, проведення допитів свідків, а також проведення інших додаткових слідчих (розшукових) та процесуальних дій, заходів забезпечення кримінального провадження та прийняття додаткових процесуальних рішень.
Разом з тим, чинний КПК України не зобов'язує орган досудового розслідування при зверненні з клопотанням про продовження строку тримання під вартою, окрім викладу обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, наводити в клопотанні обґрунтування причин та підстав, з яких слідчим не виконано ті чи інші слідчі (процесуальні) дії у певний строк. Перевірка таких обставин не входить і до компетенції слідчого судді під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, поданого в порядку ст. 199 КПК України.
Разом з тим, рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування можуть бути оскаржені стороною захисту слідчому судді в порядку, визначеному ст. 303 КПК України.
Клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст. 184, 199 КПК України, а тому доводи апелянта у цій частині є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3