15 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києвавід 06 березня 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Подільськогорайонного суду міста Києва від 06.03.2026 задоволено клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 02.05.2026, із можливістю внесення застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400,00 гривень.
У разі внесення застави зобов'язано ОСОБА_7 :
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом та вимогою;
- не відлучатися за межі міста Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
Справа № 758/3455/26 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3122/2026 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії покладених на ОСОБА_7 обов'язків, у разі внесення застави, визначено в межах строку досудового розслідування, тобто до 02.05.2026.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
23.03.2026 від захисника ОСОБА_6 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких останній вказував про відсутність обґрунтованої підозри та відсутність доказів вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Долучені до клопотання документи, зокрема протоколи допиту потерпілої та свідка, протокол пред'явлення особи для впізнання, протоколи огляду відеозапису та огляду речей вилучених ОСОБА_7 , жодним чином не доводять причетність останнього до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Також апелянт зазначав, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, зокрема його суб'єктивна сторона у виді прямого умислу, корисливого мотиву та мети.
Із долучених стороною обвинувачення матеріалів не простежується пов'язаність ОСОБА_7 з іншими підозрюваними в контексті вчинення інкримінованого діяння, що в свою чергу виключає наявність у нього умислу на вчинення шахрайства та його обізнаність у спільному єдиному злочинному умислі групи осіб.
Крім того, апелянт посилався на відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та недоведеність стороною обвинувачення існування зазначених у клопотанні ризиків.
Матеріали клопотання не містять жодних даних, які характеризують особу підозрюваного та недостатність у нього міцних соціальних зв'язків, а також не містять жодних доказів того, що ОСОБА_7 вчиняв спроби втечі чи ухилявся від явки до органу досудового розслідування.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є лише формальним припущенням, яке не підтверджено будь-якими фактами чи доказами.
Ризик незаконного впливу на свідків чи потерпілого є необґрунтованим, оскільки матеріали справи вже містять протоколи допиту свідка та потерпілої, а інших осіб, на яких начебто може впливати підозрюваний, у клопотанні не наведено.
Ризик знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на думку апелянта, також є необґрунтованим та не доведеним.
Підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий та не притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, має відзнаки, приймав активну участь у волонтерській діяльності, має міцні соціальні зв'язки.
Крім того, на думку апелянта, визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного та його родини.
При визначенні розміру застави слідчим суддею не враховано майновий стан ОСОБА_7 , який не працює та не має у власності будь-якого рухомого чи нерухомого майна.
Також апелянт зазначав, що під час фактичного затримання ОСОБА_7 04.03.2026 близько 14 год. за місцем його проживання у м. Харкові, всупереч вимог ч. 5 ст. 208, ст. 209 КПК України, не було складено протоколу затримання, який був складений майже через півдоби у приміщенні Подільського УП ГУНП у м. Києві тільки о 23 год. 38 хв., без зазначення підстав затримання, визначених ч. 1 ст. 208 КПК України.
Вказані обставини, на думку апелянта, свідчать про незаконність затримання ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який в режимі відеоконференцзв'язку заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 з доповненнями не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим відділом Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026100060000114 від 24.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , переслідуючи мету збагачення та незаконного отримання прибутку, за попередньою змовою з невстановленими на даний час особами, до початку вчинення кримінального правопорушення досяг домовленості про спільне незаконне заволодіння грошовими коштами шляхом обману жителів міста Києва під приводом перевірки походження грошових коштів працівниками Служби Безпеки України, виконуючи роль кур'єра, тим самим вчинив умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, невстановлена слідством особа, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, реалізуючи злочинний умисел, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного заволодіння чужим майном, перебуваючи у невстановленому слідством місці та час, визначила мобільний номер телефону НОМЕР_1 , який належить потерпілій ОСОБА_10 для подальшого здійснення до неї дзвінка через месенджер «Viber» з метою повідомлення неправдивої інформації щодо перевірки походження грошових коштів, представившись працівниками правоохоронних органів.
Після цього, невстановлена слідством особа 19.02.2026 зателефонувала ОСОБА_10 , використовуючи ефект несподіваності, скориставшись хвилюванням та розгубленим станом потерпілої, повідомила про те, що необхідно перевірити її грошові кошти на їх зв'язок з російською федерацією та запропонувала останній передати грошові кошти, які в неї є в наявності, попередньо встановивши в ході розмови, в сумі 1 070 000,00 грн, 7 754,00 доларів США та 100,00 Євро особі, яка підійде до під'їзду.
ОСОБА_11 , будучи введеною в оману, реально сприймаючи слова невстановленої особи та будучи переконаною в тому, що діє в своїх інтересах та в інтересах держави, оцінивши характер негативних наслідків, які можуть в подальшому настати відносно її зв'язку з російською федерацією у випадку, якщо вона не передасть вказані невстановленою особою грошові кошти, погодилася передати грошові кошти в сумі 1 070 000 грн., 7 754 доларів США та 100 Євро. Отримавши її згоду на передачу грошових коштів, невстановлена особа, повідомила ОСОБА_7 про те, що йому необхідно прибути за адресою проживання потерпілої, яка повинна передати грошові кошти.
Реалізуючи свій злочинний намір, 19.02.2026 у невстановлений слідством час невстановлена слідством особа повідомила ОСОБА_7 про необхідність поїздки за адресою: м. Київ, просп. Європейського Союзу, буд. 10 для отримання грошових коштів від потерпілої.
У подальшому, 19.02.2026 приблизно о 09 год. 20 хв. ОСОБА_7 відповідно до заздалегідь розподілених ролей, прибув за адресою, яку він отримав у ході телефонної розмови від невстановленої слідством особи, де отримав від ОСОБА_10 на вулиці біля будинку, грошові кошти в сумі 1 070 000 грн., 7 754 доларів США (що відповідно курсу НБУ станом на 19.02.2026 становить 335 686,17 грн.) та 100 Євро (що відповідно курсу НБУ становить 5125,77 грн.). Після отримання грошових коштів у потерпілої ОСОБА_7 зник з місця вчинення злочину.
У подальшому, ОСОБА_7 в невстановленому слідстві місці та час, але не пізніше 19.02.2026 відніс вищевказані грошові кошти до невстановленого пункту обміну валют (криптовалют) та перерахував їх на криптогаманець, вказаний невстановленою особою, таким чином, розпорядившись отриманими грошовими коштами на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 1 410 811,94 грн., яка в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та становить особливо великі розміри.
Згідно даних протоколу затримання від 04.03.2026, цього ж дня о 23 год. 38 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ч. 1 ст. 208 КПК України.
04.03.2026 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 190 КК України.
05.03.2026 слідчий слідчого відділу Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 06.03.2026задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 02.05.2026, із можливістю внесення застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400,00 гривень.
У разі внесення застави зобов'язано ОСОБА_7 : прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом та вимогою; не відлучатися за межі міста Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії покладених на ОСОБА_7 обов'язків, у разі внесення застави, визначено в межах строку досудового розслідування, тобто до 02.05.2026.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбаченого частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченого статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення,передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, що підтверджується фактичним даними, долученими до клопотання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення,передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи обставини, тяжкість, ступінь суспільної небезпеки та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінального правопорушення.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування, не забезпечить виконання підозрюваною покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані про особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінального правопорушення та розмір завданої матеріальної шкоди, дійшов висновку про можливість визначення підозрюваному застави у розмірі, який складає 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Доводи, викладені захисником у доповненнях до апеляційної скарги про відсутність обґрунтованої підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника про відсутність доказів вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, а також відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, зокрема його суб'єктивної сторони у виді прямого умислу, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність долучених до клопотання слідчого доказів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Посилання захисника на те, що органом досудового розслідування не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже, ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_7 є необґрунтованими, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, наслідків кримінального правопорушення, а також даних про особу підозрюваного, слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов вірного висновку, що застава саме у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 998 400 грн., здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з чим погоджується і колегія суддів.
При цьому, доводи захисника про те, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, характеризується позитивно, має відзнаки, приймав активну участь у волонтерській діяльності, самі по собі не спростовують висновків про існування ризиків у кримінальному провадженні та не є достатніми підставами для відмови у задоволенні клопотання.
На підставі наданих сторонами матеріалів, колегією суддів надано оцінку в сукупності всім обставинам, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбаченим ст. 178 КПК, та на переконання колегії суддів, такі відомості не спростовують висновків про існування ризиків у кримінальному провадженні.
Доводи апелянта про незаконність затримання ОСОБА_7 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами судового провадження, зокрема даними протоколу затримання від 04.03.2026.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що доводи захисника стосовно незаконного затримання підозрюваного можуть бути предметом оскарження в порядку ст. 206 КПК України, а також можуть бути предметом розгляду в подальшому, зокрема при оцінці доказів, отриманих під час затримання підозрюваного.
Інші доводи апеляційних скарг захисників висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 117, 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києвавід 06 березня 2026 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3