Справа №761/3271/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3268/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
15 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2026 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2026 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000959 від 28.08.2025 та накладено арешт на вилучене в ході проведення 30.01.2026 обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон чорного кольору марки Iphone 15 Pro Max, серійний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2026 року та її скасувати. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000959 від 28.08.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушеннями конституційного права на мирне володіння майном, гарантоване статтею 41 Конституції України, а також право на повагу до приватного життя, передбачене статтею 32 Конституції України та статтею 8 Європейської конвенції з прав людини, а тому така ухвала підлягає скасуванню.
Окрім цього розгляд клопотання про арешт майна в порушення вимог кримінально-процесуального закону, а саме вимог ч. 2 ст. 174 КПК України, відбувся без повідомлення власника майна - ОСОБА_6 , чим було обмежено його право на захист свого права власності та надання слідчому судді доказів непричетності до вчинення тих кримінальних правопорушень, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутності підстав для ідентифікації вилученого мобільного телефону у даному кримінальному провадженні.
Судом першої інстанції було допущено неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
ОСОБА_6 30.01.2026 під час проведення обшуку надав повний доступ до мобільного пристрою та повідомив пароль від нього. Під час огляду вказаного мобільного пристрою не встановлено інформації, яка стосується кримінального провадження: не виявлено будь-яких доказів спілкування ОСОБА_6 з фігурантами справи (а саме такий рід інформації підлягав відшуканню); не виявлено контакти останніх на мобільному телефоні ОСОБА_6 ; останній не є власником чи керівником чи будь-якою іншою особою, яка дотична до ТОВ «Агро Інвест Лугини»; знайдений контакт ОСОБА_9 не має відношення до справи. Більше того, останній до обшуку навіть не фігурував в матеріалах справи, що свідчить про те, що слідчий вийшов за межі ухвали про надання дозволу на обшук.
Слідчий суддя в порушення норм КПК України, залишивши поза увагою те, що відомості, безпосередньо виявлені слідчими СБ України на мобільному телефоні ОСОБА_6 , не є доказом кримінальних правопорушень, що розслідуються в рамках кримінального провадження № 22025000000000959 від 28.08.2025, прийняв незаконне рішення про накладення арешту на майно третьої особи ОСОБА_6 .
Слідчим суддею не взято до уваги, що вилучення мобільних телефонів ОСОБА_6 було здійснено з порушенням вимог кримінально-процесуального закону.
Вилучення телефону було прямо забороненим нормою частини другої статті 168 КПК України, а слідчий вийшов за межі повноважень, наданих ухвалою про обшук, яка містить лише загальні родові ознаки без конкретизації моделі, серійного номера чи ІМЕІ.
З моменту вилучення телефону минуло понад місяць. За цей час орган досудового розслідування мав достатньо можливостей для копіювання даних, проведення експертизи чи інших необхідних дій без фізичного утримання пристрою. Телефон є єдиним засобом зв'язку, доступу до банківських сервісів, державних послуг та повсякденного життя. Обмеження права користування ним є явно надмірним, не відповідає принципу пропорційності та не має легітимної мети в умовах, коли жодних доказів, пов'язаних із цим пристроєм, не виявлено. Таке втручання порушує статтю 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та статтю 8 Конвенції.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що власник майна не був повідомлений про дату та час розгляду клопотання про арешт майна. Про те, що було накладено арешт на вилучений 30.01.2026 мобільний телефон, який належить ОСОБА_6 , сторона захисту дізналася лише 03.03.2026, коли представником ОСОБА_6 , адвокатом ОСОБА_7 , було отримано постанову про відмову в задоволенні клопотання про повернення вказаного телефону, де було зазначено, серед іншого, реквізити оскаржуваного рішення.
Копія оскаржуваної ухвали була отримана представником ОСОБА_6 10.03.2026, що може бути підтверджено самими матеріали справи, де міститься відмітка про дату отримання копії рішення на відповідній заяві представника.
Таким чином сторона захисту до 03.03.2026 не знала взагалі про наявність рішення слідчого судді про арешт майна, вилученого 30.01.2026 за місцем проживання ОСОБА_6 . А про мотиви постановленого слідчим суддею рішення сторона захисту дізналася лише 10.03.2026, коли отримала копію оскаржуваного рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника власника майна,в підтримку поданої апеляційної скарги, яку остання просила задовольнити з наведених в ній підстав, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, також зазначив, що вказаний мобільний телефон направлено для проведення експертизи, яка на даний час не закінчилась, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого суддіШевченківського районного м. Києва від 05 лютого 2026 року, які викладені в клопотанні представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, що ГСУ СБ України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025000000000959 28.08.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 02.02.2026 прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025000000000959 28.08.2025, яке вилучено в ході проведення 30.01.2026 обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон чорного кольору марки Iphone 15 Pro Max, серійний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 .
Дане клопотання направлено до суду через Укрпошту 31.01.2026.
На обґрунтування вимог даного клопотання зазначено, що під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження досліджується протиправна діяльність окремих громадян України, які у період з 2022 року по теперішній час, на виконання рішень керівних органів держави агресора про прийняття в склад російської федерації тимчасово окупованих територій Луганської області вчиняють умисні дії, що спрямовані на допомогу державі-агресору з метою завдання шкоди Україні, шляхом організації та провадження господарської діяльності належних їм підприємств у сфері сільськогосподарської продукції, які зареєстровані за законодавством рф, у взаємодії із окупаційною адміністрацією та подальшою передачею матеріальних ресурсів представникам держави-агресора.
До вказаної протиправної діяльності причетні, серед інших, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також ОСОБА_12 , яка являється «бухгалтером», у т.ч. може вести бухгалтерський облік компаній з ТОТ Луганської області.
04.12.2025 у даному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_12 , в ході якого вилучено мобільний телефон, під час огляду якого отримано дані щодо групи підприємств, які здійснюють ведення господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором у сфері сільського господарства.
Так, зокрема, у месенджері «WhatsApp» виявлено листування ОСОБА_12 , з ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є власником ряду комерційних структур «дзеркальних» підприємств на ТОТ Луганської області, що здійснюють діяльність у сфері вирощування зернових культур.
ОСОБА_13 , являється засновником (з 03.06.2023, частка 84%) російського підприємства «ООО «Агромонтажник» (реєстраційний номер 1229400020321), яке зареєстровано (перереєстровано) за законодавством рф 29.11.2022 у т.зв. «ЛНР» на ТОТ Луганської області. У 2024 році виручка «ООО «Агромонтажник» становила 1,2 млн рос. рубл., що на 18 % більше порівняно з 2023 роком. У 2024 році вказана компанія перерахувала близько 99 тис. рос. рубл. податків і внесків до бюджету рф та окупаційної адміністрації. Директором «ООО «Агромонтажник» являється є ОСОБА_14 .
Згідно даних Єдиного державного реєстру довіреностей ОСОБА_13 , у 2015 році видав довіреність громадянину ОСОБА_14 ймовірно для здійснення перереєстрації ТОВ «Агромонтажник» (код ЄДРПОУ 32006857). Дата реєстрації довіреності 30.06.2015, при цьому, «ООО «Агромонтажник» зареєстровано 16.07.2015 на території т.зв. «ЛНР» ОСОБА_14 , який став його директором, а ОСОБА_13 - учасником, що свідчить про факт реєстрації (перереєстрації) ТОВ «Агромонтажник» на «ООО «Агромонтажник» (ІПН рф 9402002741).
Також встановлено, що ОСОБА_13 , володіє іншими підприємствами
на ТОТ Луганської області, активи яких увійшли до «ООО «Агромонтажник», зокрема: ТОВ «УкрДон Плюс» (код ЄДРПОУ 41151556, м. Сєвєродонецьк Луганської обл.), ТОВ «Калина Алекс» (код ЄДРПОУ 38616306, м. Луганськ),
ТОВ «Калинівське» (код ЄДРПОУ 31783472, с. Гладкове Білокуракинського р-ну. Луганської обл.).
Згідно отриманої відповіді від оперативного підрозділу встановлено, що вказані підприємства здійснюють господарську діяльність у сфері вирощування зернових культур у взаємодії з т.з.в. окупаційними адміністраціями на ТОТ Луганської області. Вказані підприємства на ТОТ Луганської області входять до найбільших та формують бюджет району, які здійснюють свою діяльність на території області.
Таким чином, вказані особи за попередньою змовою діючи умисно, усвідомлюючи свої протиправні дії на шкоду державній безпеці України, організувались для однієї мети, яка полягає у підтримки рішення окупаційної влади рф, розвиток та впровадження єдиної державної політики рф на території Луганської області та впровадження господарської діяльності з окупаційною владою.
Також встановлено, що ОСОБА_13 , отримуючи дохід внаслідок здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території Луганської області у взаємодії із окупаційною адміністрацією, використовуючи зазначені підконтрольні російські компанії, здійснює фінансові операції та правочини з майном (коштами) в особливо великих розмірах, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, з метою приховування, маскування походження такого майна (грошових коштів).
Так, перебуваючи на підконтрольній території України, ОСОБА_13 , продовжує отримувати від протиправної господарської діяльності вказаних компаній, яка здійснюється на ТОТ Луганської області у взаємодії із окупаційною адміністрацією, грошові кошти, що конвертуються з російських рублів в іноземну валюту (долар США, Євро) та «криптовалюту», шляхом здійснення «перестановок» їх в обмінні пункти на території України та здійснює подальшу легалізацію незаконно отриманих коштів через придбання корпоративних прав, земельних ділянок с/г призначення.
З цією метою ОСОБА_13 , наприкінці листопада 2025 здійснив придбання корпоративних прав ТОВ «Агро Інвест Лугини» (код ЄДРПОУ 37799289), на підконтрольного йому громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому ТОВ «Агро Інвест Лугини» є власником 3300 земельних ділянок.
ОСОБА_6 , ймовірно є підставною особою, яка була залучена з метою легалізації коштів, одержаних (злочинним) шляхом. Його офіційні доходи не дозволяють йому здійснити придбання зазначених активів.
ОСОБА_13 та ОСОБА_6 пов'язані також із одним з колишніх керівників Державної продовольчої зернової корпорації ОСОБА_15 , який звинувачений у шахрайстві із земельними ресурсами та переховується від правоохоронних органів України за кордоном.
Згідно отриманої інформації, ОСОБА_16 може допомагати ОСОБА_13 та ОСОБА_6 захоплювати земельні ділянки на ТОТ та виводити з ТОТ грошові кошти, отримані від незаконної діяльності, які потім, під виглядом законних використовуються для придбання нерухомості, земельних ділянок, корпоративних прав тощо.
За результатами проведених заходів оперативними співробітниками СБ України та на виконання доручення слідчого, з метою встановлення адрес та приміщень, які використовували та використовують у своїй протиправній діяльності вказані вище фігуранти провадження, та в яких можуть зберігатися: фінансово-господарська документація, у т.ч. російських компаній, печатки, штампи, інша документація, комп'ютерна техніка, носії інформації (флеш-карти, жорсткі диски, планшети та інші), засоби зв'язку, мобільні телефони, записні книжки або чорнові (робочі) записи, грошові кошти, які використовувались та використовуються під час здійснення протиправної діяльності та отримані внаслідок здійснення такої незаконної діяльності, а також інші предмети та документи, які матимуть доказове значення для досудового розслідування, отримано інформацію про фактичне місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.01.2026 (справа № 761/1253/26) надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання документів, предметів та речей, а також знарядь кримінального правопорушення або майна, здобутого в результаті його вчинення, згідно переліку, що вказаний в зазначеній ухвалі суду.
30.01.2026 на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва проведено обшук, за адресою: АДРЕСА_1 , яка являється місцем проживання сина ОСОБА_6 - ОСОБА_6 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон чорного кольору марки Iphone 15 Pro Max, серійний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 .
В ході обшуку під час поверхневого огляду встановлено, що на вказаному вище мобільному телефоні містяться відомості, що є предметом розслідування даного кримінального провадження та можуть бути використані як доказ обставин вчинення протиправної діяльності, які досліджуються у кримінальному провадженні № 22025000000000959 від 28.08.2025. Крім того, у вказаному вище мобільному телефоні також можуть бути видалені та знищені відомості, файли та документи, які мають значення для досудового розслідування, у зв'язку з чим необхідно провести комп'ютерно-технічну експертизу вказаного приладу.
30.01.2026 вилучений вище мобільний телефон визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 22025000000000959 від 28.08.2025.
З метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, прокурор звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з відповідним клопотанням про арешт вилученого майна.
05.02.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на вилучене в ході проведення 30.01.2026 обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон чорного кольору марки Iphone 15 Pro Max, серійний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 .
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за №22025000000000959 28.08.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 111-1 КК Українита накладаючи арешт на вказане майно, яке вилучене в ході проведення 30.01.2026 обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон чорного кольору марки Iphone 15 Pro Max, серійний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , слідчий суддя встановив, що вилучене майно цілком відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а отже обґрунтовано має правовий статус речових доказів, з метою забезпечення його збереження, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні правові підстави для арешту зазначеного в клопотанні прокурора майна.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №22025000000000959 28.08.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 111-1 КК України та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
При цьому, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, всупереч твердженням апелянта.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 167, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Щодо тверджень апелянта, що слідчим суддею було здійснено розгляд клопотання прокурора про арешт майна без виклику ОСОБА_6 в встановленому КПК України порядку, то вони мають місце, однак дана обставина не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді про арешт майна, виходячи з того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
При цьому, колегія суддів також з матеріалів клопотання встановлено, що прокурором було надано слідчому судді відомості про те, що було повідомлено власника майна /т. 2 а.с. 6/.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2026 року.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4