Справа № 11-cc/824/2524/2026 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 757/3943/26-к
07 квітня 2026 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , з внесеними уточненнями до неї, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року, -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.01.2026 року задоволено клопотанняпрокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025000000002163 від 06.08.2025 року та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, виявлене під час проведення обшуку 15.01.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон «iPhone 13 Pro Max», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, з внесеними уточненнями до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.01.2026 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешту майна і зобов'язати слідчого чи іншу уповноважену особу, у розпорядженні якої перебуває вказане майно, повернути його власнику - ОСОБА_6 або його представнику.
Щодо строку звернення з апеляційною скаргою представник зазначає, що клопотання про накладення арешту на майно в суді першої інстанції розглядалось за відсутності власника майна чи його представника, копію оскаржуваної ухвали представником власника майна було отримано лише 05.02.2026 року.
Мотивуючи апеляційні вимоги апелянт вказує, що власником майна під час проведення обшуку надавався доступ до мобільного телефону, слідчий не був обмежений в можливості скопіювати інформацію, яка могла б мати відношення до кримінального правопорушення, відтак, майно вилучено у ОСОБА_6 незаконно, що призвело до обмеження у праві мирного володіння вказаним майном.
Наголошує представник і на тому, що стороною обвинувачення було пропущено строк на звернення із клопотанням про арешт майна до суду першої інстанції.
Зауважує, що матеріали справи не містять інформації, що в межах даного кримінального провадження пред'явлено будь-які особі про підозру.
В судове засідання прокурор, власник майна чи його представник не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності апелянта та прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником власника майна ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.01.2026 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025000000002163 від 06.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Досудовим розслідуванням зазначено, що службові особи Центру Гуманітарного розмінування (код ЄДРПОУ 45011096), Центру протимінної діяльності( код ЄДРПОУ 26630158), ТОВ «Гуманітарна безпека» ( код ЄДРПОУ 45156385), ДП ТОВ «БІ ЕМ ГРУП ЛТД» «Агрогеофізика» ( код ЄДРПОУ 30039257), ТОВ «Українські сервіси розмінування» (код ЄДРПОУ 45405742) та ТОВ «Трансімпекс Демайнінг» (код ЄДРПОУ 32660255), зловживаючи своїм службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди, всупереч інтересам служби під час укладання та виконання договорів за програмою «Компенсація витрат за гуманітарне розмінування земель сільськогосподарського призначення», внесли неправдиві дані щодо фактичної площі об'ємів виконання робіт по розмінуванню , що спричинило тяжкі наслідки державі.
Відповідно до постанови КМУ від 12.03.2024 року №284 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення компенсацій витрат на гуманітарне розмінування земель.
ДП ТОВ «БІ ЕМ ГРУП ЛТД» «Агрогеофізика» (код ЄДРПОУ 30039257) подала заявку через Державний аграрний реєстр про необхідність розмінування земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6320288000:01:000:0005, загальною площею 1 721,4730 га, яка розташована на території Ізюмського району Харківської області поблизу с. Вовчий Яр та перебуває у власності ДП ТОВ «БІ ЕМ ГРУП ЛТД» «Агрогеофізика» (код ЄДРПОУ 30039257).
В подальшому подані документи ДП ТОВ «БІ ЕМ ГРУП ЛТД» «Агрогеофізика» перевіряє Центр гуманітарного розмінування та визначає вартість розмінування земельної ділянки сільськогосподарського призначення і проводить закупівлю таких послуг.
Надалі, Центром гуманітарного розмінування проведено відкриті торги по закупівлі «Послуг у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами» - закупівля UA-2025-03-28-010612-a. За результатами проведення закупівлі переможцем визнано ТОВ «Гуманітарна безпека».
Так між Центром гуманітарного розмінування (код ЄДРПОУ 45011096) та ТОВ «Гуманітарна безпека» (код ЄДРПОУ 45156385) укладено Договір про надання послуг № 2025-14-р від 06.05.2025 на суму 129, 110 млн. грн з розмінування земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6320288000:01:000:0005, загальною площею 1 721,4730 га, яка розташована на території Ізюмського району Харківської області поблизу с. Вовчий Яр, та використовується на праві постійного користування ДП ТОВ «БІ ЕМ ГРУП ЛТД» «Агрогеофізика».
В свою чергу ТОВ «Гуманітарна безпека» для виконання вказаних робіт укладає договори про надання послуг з ТОВ «Українські сервіси розмінування» (код ЄДРПОУ 45405742) та Трансімпекс Демайнінг» (код ЄДРПОУ 32660255), та розпочинають розмінування земельної ділянки яка використовується на праві постійного користування ДП ТОВ «БІ ЕМ ГРУП ЛТД» «Агрогеофізика». Факт підтвердження виконання розмінування контролює Центр протимінної діяльності, після чого видає відповідний сертифікат.
Після того як оператор завершує розмінування ділянки та надсилає Центру гуманітарного розмінування документи (первинні бухгалтерські документи, акти виконаних робіт, сертифікати), останні перераховують кошти з спец рахунку на рахунок ТОВ «Гуманітарна безпека», так 26.09.2025 на рахунок ТОВ «Гуманітарна безпека» перераховано 129 110 млн. грн за виконання умов договору №2025-14-р від 06.05.2025року.
Так, аналізом діяльності ДП ТОВ «БІ ЕМ ГРУП ЛТД» «Агрогеофізика» (код ЄДРПОУ 30039257) станом на 18.08.2025 встановлено, що протягом 2023-2025 років службові особи ДП ТОВ «БІ ЕМ ГРУП ЛТД» «Агрогеофізика» (код ЄДРПОУ 30039257) на єдиній земельній ділянці сільськогосподарського призначення, що мають у власності чи в оренді, кадастровий номер 6320288000:01:000:0005, загальною площею 1 721,4730 га, яка розташована на території Ізюмського району Харківської області поблизу с. Вовчий Яр, яка значиться як замінована, та яку згідно договору №2025-14-Р від 06.05.2025 року укладеним між Центром гуманітарного розмінування (код ЄДРПОУ 45011096) та ТОВ «Гуманітарна безпека» (код ЄДРПОУ 45156385) необхідно розмінувати за рахунок бюджетних коштів згідно до постанови КМУ проводились сільськогосподарські роботи з оброблення вказаної земельної ділянки, посіву та збору врожаю сільгоспкультур: сільгоспроботи з культивації, посів сільгоспкультур та інше.
В ході проведення розшукових дій на земельній ділянці з кадастровим номером 6320288000:01:000:0005, загальною площею 1 721,4730 га, яка розташована на території Ізюмського району Харківської області поблизу с. Волчий Яр зафіксовано, що земельній ділянці яку необхідно розмінувати проводились сільськогосподарські роботи з оброблення вказаної земельної ділянки та збір врожаю сільськогосподарських культур.
ТОВ «Гуманітарна безпека» (код ЄДРПОУ 45156385) зареєстровано за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Близнюки, вул. Незалежності, буд. 9, фактично здійснює свою господарську діяльність за адресами : Харківська область, Лозівський район, с. Близнюки, вул. Незалежності, буд.9, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд.21, кв.40, м. Харків, вул. Сумська, буд.49, орендує бокси в гаражному кооперативі ТОВ «Колос» ( код ЄДРПОУ 31847939) за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Близнюки, вул. Гвардійців Танкістів, 1А.
Так, оператором безпілотних систем ТОВ «Гуманітарна безпека» (код ЄДРПОУ 45156385) є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
В результаті виконання доручення слідчого, наданого в порядку, передбаченому ст. 40 КПК України, оперативними працівниками встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення, що розслідується у даному кримінальному провадженні причетні службові особи Центр гуманітарного розмінування (код ЄДРПОУ 45011096), Центру протимінної діяльності( код ЄДРПОУ 26630158), ТОВ «Гуманітарна безпека»( код ЄДРПОУ 45156385), ДП ТОВ «БІ ЕМ ГРУП ЛТД» «Агрогеофізика» (код ЄДРПОУ 30039257) правонаступником наразі якої є ТОВ «Агрогеофізика» ( код ЄДРПОУ 30039257), ТОВ «Українські сервіси розмінування» (код ЄДРПОУ 45405742) ТОВ «Орлан-Транс-Груп» ( код ЄДРПОУ 30221264).
15.01.2026 року на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва проведено обшук квартири АДРЕСА_1 відомості згідно Державного реєстру речових прав відсутні, де мешкає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, а також відшукання та вилучення майна у вигляді речей та документів.
В ході проведення обшуку за вказаною адресою виявлено та вилучено: мобільний телефон «iPhone 13 Pro Max», imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 .
Вищевказане вилучене майно належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 від 15.01.2026року, вилучене в квартирі АДРЕСА_1 , майно визнане речовим доказам у кримінальному провадженні №12025000000002163 від 06.08.2025року.
26.01.2026 року (клопотання датовано 16.01.2026 року) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернулась до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12025000000002163 від 06.08.2025 року, на тимчасово вилучене майно, виявлене під час проведення обшуку 15.01.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон «iPhone 13 Pro Max», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.01.2026 року задоволено клопотанняпрокурора та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, виявлене під час проведення обшуку 15.01.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон «iPhone 13 Pro Max», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на мобільний телефон «iPhone 13 Pro Max», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з'ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказаний мобільний телефон, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.
Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.
Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.
Вищевказане майно в рамках досудового розслідування може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчиненого кримінально-протиправного діяння.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного посилання представника на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно на яке накладено арешт в даному кримінальному проваджені відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.
Що стосується доводів представника стосовно того, що стороною обвинувачення було пропущено строк на звернення із клопотанням про арешт майна до суду першої інстанції, то колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, обшук було проведено 15.01.2026 року. З клопотанням про накладення арешту на вилучене під час обшуку майно прокурор звернувся до Печерського районного суду міста 16.01.2026 року, дата зазначається на клопотанні та на конверті направлення клопотання до суду, тобто на наступний день після проведення обшуку та вилучення майна.
Вказані відомості, що містяться у матеріалах провадження, засвідчують факт дотримання стороною обвинувачення визначених законом строків для звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
Слід зазначити, що у даному провадженні арешт майна накладено з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, що по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, не є переконливими.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025000000002163 від 06.08.2025 року та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, виявлене під час проведення обшуку 15.01.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон «iPhone 13 Pro Max», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , з внесеними уточненнями до неї, - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4