Справа № 751/9351/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/288/26
Категорія - ч. 2 ст. 308 КК України Доповідач ОСОБА_2
21 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 1202427540000907 від 09.08.2024, за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 грудня 2025 року у стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працюючого, без зареєстрованого постійного місця проживання фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:
-27.03.2003 вироком Деснянського районного суду м. Чернігова за ч. 1 ст. 309, ст. 75 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік;
-22.10.2003 вироком Деснянського районного суду м. Чернігова за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до 2 років 2 міс позбавлення волі;
-29.01.2004 вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова за ч. 3 ст. 185, ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі; звільнений умовно-достроково 11.10.2006, невідбутий термін 6 місяців 29 днів;
-03.12.2007 вироком Деснянського районного суду м. Чернігова за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі; звільнений 04.12.2008 за відбуттям строку покарання;
-15.10.2009 вироком Деснянського районного суду м. Чернігова за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі; звільнений 03.06.2011 за відбуттям строку покарання;
-27.02.2012 вироком Деснянського районного суду м. Чернігова за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі; звільнений 03.04.2015 за відбуттям строку покарання;
-14.12.2015 вироком Деснянського районного суду м. Чернігова за ч. 2 ст. 309, ст. 75 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
-20.01.2016 вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі;
-29.02.2016 вироком Чернігівського районного суду за ч.2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі;
-20.04.2016 вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;
-25.07.2016 ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області вирок змінено, застосовано ч. 5 ст. 72 КК України; звільнений 22.10.2018 за відбуттям строку покарання;
-11.02.2020 вироком Деснянського районного суду м. Чернігова за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі; звільнений 14.01.2021 за відбуттям строку покарання;
-27.08.2021 вироком Деснянського районного суду м. Чернігова за ч. 2 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі; звільнений 01.03.2024 за відбуттям строку покарання;
-11.06.2025 року вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі;
-05.11.2025 вироком Чернігівського районного суду за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 308 КК України,
Цим вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 308 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю на підприємствах, установах чи організаціях будь-якої форми власності, що пов'язані з обліком чи доступом до наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів на строк 2 роки та з конфіскацією майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком з покаранням, призначеним за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2025 року, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 8 місяців, з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю на підприємствах, установах чи організаціях будь-якої форми власності, що пов'язані з обліком чи доступом до наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів на строк 2 роки та з конфіскацією майна, зарахувавши в строк остаточно призначеного основного покарання відбуте частково покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 постановлено рахувати з 29 квітня 2025 року.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової експертизи у кримінальному провадженні № 12024275440000907 від 09.08.2024 року в розмірі 2271 грн 84 коп.
Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Місцевим судом установлено, що ОСОБА_8 , зобов'язавшись, що не буде звертатися на лікування в інші медичні заклади з метою призначення курсу лікування з використанням наркотичних або психотропних лікарських засобів, шляхом підписання 29.04.2024 у приміщенні Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД ЄЙД» (далі - ТОВ «МЕД ЄЙД»), розташованому за адресою: м. Київ, вул. Чорновола В'ячеслава, 41, відповідного інформування пацієнта ТОВ «МЕД ЄЙД», де йому було призначено препарат Methadoni 25 mg в рамках замісної підтримувальної терапії, який він почав отримувати у вказаному закладі охорони здоров'я з 29.04.2024, діючи умисно, з метою забезпечення можливості вживання відповідних наркотичних засобів в обсязі, що перевищує призначений за програмою замісної підтримувальної терапії, з мотивів отримання їх у власне володіння, у невстановлений досудовим слідством час періоду з 08 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин 21.05.2024, перебуваючи в приміщенні Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради (далі - КНП «ЧОПНЛ»), розташованому за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 3, у порушення вимог підпункту 1 абзацу 1 пункту 15 Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я № 200 від 27.03.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.2012 за №889/21201, не повідомивши ТОВ «МЕД ЄЙД» про необхідність отримання замісної підтримувальної терапії в закладі охорони здоров'я, розташованому в іншій адміністративно-територіальній одиниці, звернувся до КНП «ЧОПНЛ» із заявою про отримання наркотичного засобу Метадон гідрохлорид, приховавши при цьому факт отримання ним замісної підтримувальної терапії в ТОВ «МЕД ЄЙД».
Тим самим, шляхом вчиненого в зазначений спосіб шахрайства ОСОБА_8 в рамках замісної підтримувальної терапії, призначеної КНП «ЧОПНЛ», перебуваючи в приміщенні зазначеного закладу охорони здоров'я за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 3, заволодів наркотичним засобом, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон), наступними масами у невстановлений досудовим слідством час періоду з 08 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин: 22.05.2024 - 0,9 г, 31.05.2024 - 1,0 г, 10.06.2024 - 1,0 г, 20.06.2024 - 0,7 г, 27.06.2024 - 0,8 г, 05.07.2024 - 1,0 г, 15.07.2024 - 1,0 г, 25.07.2024 - 0,7 г, 09.08.2024 - 1,0 г та 19.08.2024 - 1,0 г, загальною масою 9,1 г, що у відповідності до Таблиці 1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.08.2000 за №512/4733, є великим розміром.
У апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду стосовно ОСОБА_8 змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та вважати його засудженим за ч. 2 ст. 308 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю на підприємствах, установах чи організаціях будь-якої форми власності, що пов'язані з обліком чи доступом до наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів на строк 2 роки без конфіскації майна. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком з покаранням, призначеним за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05.11.2025, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 8 місяців з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю на підприємствах, установах чи організаціях будь-якої форми власності, що пов'язані з обліком чи доступом до наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів на строк 2 роки без конфіскації майна. В решті вирок залишити без змін.
Вважає, що суд у порушення закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 2 ст. 59 КК України, не зважаючи на те, що корисливий мотив у формулюванні обвинувачення ч. 2 ст. 308 КК України не встановлено (наркотичний засіб для власного споживання), призначив за вказаний злочин додаткове покарання у виді конфіскації майна, а також безпідставно призначив таке ж додаткове покарання і на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив задовольнити його апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, позицію обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти вимог прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
За правилами ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження та визначені ст. 91 КПК.
Тобто законодавець зобов'язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину визнав у повному обсязі, підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті, щиро розкаявся, погодився на недоцільність дослідження доказів у кримінальному провадженні відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України судом першої інстанції за згодою учасників судового провадження було визнано недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, вини обвинуваченого у його вчиненні, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.
Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 308 КК України сторонами у апеляційному порядку не оскаржується та в силу вимог ч. 2 ст. 394 КПК України не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
Зі змісту закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 50 КК України, вбачається, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.
Вказаний висновок узгоджується з нормами ст. 65 КК України, в якій зазначено, що суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочини, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити із класифікації злочинів, критерії якої передбачені ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення.
Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Однак, як вбачається з вироку суду, при призначенні покарання вказаних вимог не дотримано.
При призначенні покарання ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до категорії тяжких злочинів, обсяг, вид та кількість наркотичного засобу, дані про особу обвинуваченого, який є судимим, до адміністративної відповідальності притягався 09.05.2024 за ч.1 ст. 127 КУпАП, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працює, до лікаря-психіатра за медичною допомогою не звертався, звертається за медичною допомогою в диспансерне наркологічне відділення ЧОПНЛ з 16.12.2002 року з приводу: Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності. З 13.05.2024 року отримує замісну підтримуючу терапію препаратом «метадон», врахував обставини, які пом'якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого - рецидив злочинів, та призначив покарання у виді позбавлення волі, застосувавши додаткові покарання у виді позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю на підприємствах, установах чи організаціях будь-якої форми власності, що пов'язані з обліком чи доступом до наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, та конфіскації майна, які передбачені санкцією ч. 2 ст. 308 КК України, та за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, то колегія визнає їх слушними, виходячи з такого.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Частиною 2 ст. 59 КК України визначено, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Згідно правової позиції, яка міститься у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 356/27/18 від 22.10.2020, під користю у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди. Вирішуючи питання щодо доцільності призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд має виходити з наявності чи відсутності у діях винного корисливого мотиву. Положення ч. 2 ст. 59 КК України повинні мати пріоритет у застосуванні перед нормами Особливої частини.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, не зважаючи на те, що у формулюванні обвинувачення за ч. 2 ст. 308 КК України корисливий мотив не установлено, зокрема, наркотичний засіб для власного споживання, місцевий суд безпідставно призначив за вказаний злочин додаткове покарання у виді конфіскації майна. Водночас, призначив таке ж додаткове покарання і на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України однією з підстав для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відтак, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_8 - зміні.
Керуючись ст. ст. 404-405, 407, 408, 419, 532 КПК України колегія суддів,
Задовольнити апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_10 .
Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_8 - змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 2 ст. 308 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю на підприємствах, установах чи організаціях будь-якої форми власності, що пов'язані з обліком чи доступом до наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів на строк 2 роки без конфіскації майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком з покаранням, призначеним вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05.11.2025, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 8 місяців з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю на підприємствах, установах чи організаціях будь-якої форми власності, що пов'язані з обліком чи доступом до наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів на строк 2 роки без конфіскації майна.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців, а засудженим, який перебуває під вартою - у той самий строк з моменту отримання її копії.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4